Справа 753/22148/20 Головуючий у І-й інстанції - Гусак О.С.
апеляційне провадження № 22-ц/824/784/2022 Доповідач Заришняк Г.М.
23 серпня 2022 року Київський апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - Заришняк Г.М.
Суддів - Кулікової С.В., Рубан С.М.
При секретарі - Діденку А.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 12 жовтня 2021 року та на додаткове рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 листопада 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія Скайп», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-
В грудні 2020 р. ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ТОВ «Авіакомпанія Скайп», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
В обґрунтування позову зазначав, що 2 та 7 лютого 2020 року через офіційний вебсайт ТОВ «Авіакомпанія Скайап» придбав на себе, ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 на авіарейси з Києва до Батумі (Грузія) на 8 квітня 2020 року та з Батумі до Києва на 11 квітня 2020 року електронні квитки на загальну суму 13 406 грн. 26 березня 2020 року ТОВ «Авіакомпанія Скайап» повідомило позивача про повне обмеження авіасполучення в Україні, в тому числі, на період придбаних авіаквитків. 2 квітня 2020 року ТОВ «Авіакомпанія Скайап» також повідомило позивача про можливість безкоштовної зміни дат подорожі на будь-яку впродовж року дату, за винятком окремих дат. 18 серпня 2020 року ТОВ «Авіакомпанія Скайап» повідомила позивача про можливість отримати промокод у розмірі 110 % або 120 % від вартості скасованих бронювань. 28 вересня 2020 року ТОВ «Авіакомпанія Скайап» повідомила позивача про скасування бронювань позивача та повернення на баланс особистого кабінету позивача 874 грн та 1778 грн., однак кошти повернуто не було. Посилаючись на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання, просив задовольнити позов та стягнути кошти, витрачені на квитки в розмірі 13 406 грн.; компенсацію за скасування рейсів PQ 431 та PQ 432 у розмірі 25 267 грн. 28 коп.; та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 27 000 грн.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 12 жовтня 2021 року позов залишено без задоволення.
Додатковим рішенням того ж суду від 03 листопада 2021 року стягнутоз ОСОБА_1 на користь ТОВ«Авіакомпанія Скайап» витрати на правничу допомогу у розмірі 10850 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду від 12 жовтня 2021 року скасувати в повному обсязі та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі. Додаткове рішення від 03 листопада 2021 року просить скасувати та прийняти нове рішення, яким заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу залишити без задоволення.
В судове засідання суду апеляційної інстанції учасники справи не з'явились, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Відповідач та треті особи правом подачі відзиву на апеляційну скаргу не скористались.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого основного та додаткового рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що 02 та 07 лютого 2020 року позивач придбав електронні квитки сполученням Київ - Батумі на 8 квітня 2020 року на себе та ОСОБА_2 , і ОСОБА_3 вартістю 2 229 грн, 2 229 грн, 2 238 грн відповідно тасполученням Батумі - Київ на 11 квітня 2020 року на цих самих осіб вартістю 2 291 грн, 2 291 грн, 2 127 грн. Всього на загальну суму 13 405 грн.
З матеріалів справи вбачається, що 01 жовтня 2020 року позивач звернувся із претензією до відповідача про виплату йому грошових коштів за квитки та за завдану моральну шкоду. 4 січня 2021 року відповідачем надана відповідь позивачу, в якій зазначено, що для виплати йому коштів за квитки необхідно надати письмове звернення на повернення коштів від інших пасажирів та належним чином засвідчені копії документів, що посвідчують особу всіх пасажирів, повернення коштів за квитки яких здійснюється.
Відповідно до частини другої статті 100 Повітряного кодексу України правила повітряних перевезень та обслуговування пасажирів авіаперевізником встановлюються авіаційними правилами України та мають бути однаковими для внутрішніх і для міжнародних рейсів. Зокрема, такі правила врегульовані Авіаційними правилами України «Правила повітряних перевезень та обслуговування пасажирів і багажу», затвердженими наказом Державної авіаційної служби України від 26 листопада 2018 року № 1239 (далі - Авіаційні правила).
Згідно з пунктом 4 глави 1 розділу XVIII вказаних правил повернення коштів здійснюється на рахунок власника банківської картки, якою оплачено перевезення . Повернення коштів здійснюється за умови пред'явлення документів, що посвідчують особу, та документів, що підтверджують право на отримання грошових сум, визначених у пункті 3 цієї глави.
Аналогічні вимоги містяться також у пункті 19.1.6 Правил повітряних перевезень та обслуговування пасажирів та багажу ТОВ «Авіакомпанія Скайап».
Ідентифікація (звірення) відповідачем вказаних у квитках відомостей можлива лише за отримання завіреної у встановленому законом порядку копії такого паспорта.
У претензії до ТОВ «Авіакомпанія Скайап», яку здано до поштового відділення 1 жовтня 2020 року (а.с. 12), ОСОБА_1 долучено копії придбаних авіаквитків та було зазначено про те, що всі інші документи для розгляду даної претензії відповідач має.
Отже, судом встановлено, що позивачем ОСОБА_1 на момент звернення до суду Товариству«Авіакомпанія Скайап» не надано документів, що посвідчують його особу, чим не виконано вимоги зазначених положень нормативно-правових актів для повернення коштів за невикористані авіаквитки.
З матеріалів справи також слідує, що 11 лютого 2021 року ОСОБА_1 на адресу відповідача була надіслана заява від 10 лютого 2021 про повернення коштів за квитки та виплату компенсації. Аналогічні заяви були надіслані відповідачу третіми особами у справі, а саме: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Судом встановлено, що ТОВ «Авіакомпанія Скайап» після отримання документів, що посвідчують особу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснила повернення коштів у розмірі 9041 грн. за авіаквитки бронювання HFARVH та 22 березня 2021 року повернула кошти у розмірі 4366 грн за авіаквитки за бронювання DZB1PN LiqPay, а всього на загальну суму 13407 грн. ( а.с.177,178 т.1).
Повернення вказаних коштів відбулось у відповідній системі LiqPay, що підтверджується електронним повідомленням платіжної системи від 1 березня 2021 року та від 22 березня 2022 року про повернення коштів.
Ухвалою суду від 7 травня 2021 року було витребувано у ОСОБА_1 належним чином вірені виписки з банку по належній йому платіжній картці 5437*65 за періоди з 01 по 02 березня 2021 року та за період з 22 по 24 березня 2021 року, з якої він сплачував кошти за придбані квитки. Однак вказана ухвала виконана не була, оскільки як слідує із повідомлення, наданого позивачем, останній вказував, що немає можливості подати доказ, який витребовує суд, оскільки в ухвалі суду відсутня інформація щодо ідентифікації належності платіжної картки 5437*65 саме позивачу, просив вирішувати справу за наявними в матеріалах справи доказами.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 24 травня 2021 року задоволено клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів у ТОВ «Авіакомпанія Скайап».
Відповідно до пункту 25.1 статті 25 Закону "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні " від 5 квітня 2001 року № 2346-III (далі - Закон № 2346-III) для ініціювання переказу в межах України можуть застосовуватися електронні платіжні засоби як внутрішньодержавних, так і міжнародних платіжних систем у порядку, встановленому Національним банком України.
Пунктом 25.2 статті 25 Закону № 2346-ІІІ передбачено, що ініціювання переказу за допомогою електронних платіжних засобів має оформлюватися відповідними документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, що визначаються правилами платіжних систем.
За змістом пункту 38.2 статті 38 Закону № 2346-ІІІ електронні документи на переказ, розрахункові документи та документи за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, що містять банківську таємницю, під час їх передавання засобами телекомунікаційного зв'язку повинні бути зашифровані згідно з вимогами відповідної платіжної системи, а за їх відсутності - відповідно до законів України та нормативно-правових актів Національного банку України.
На виконання ухвали суду від 24 травня 2021 року про витребування доказів відповідачем ТОВ «Авіакомпанія Скайап» було надано довідку за підписом генерального директора ТОВ «Авіакомпанія Скайап» Сєроухова Д.Г. (а.с. 227, т.1), в якій ТОВ «Авіакомпанія Скайап» підтверджує повне повернення коштів за авіаквитки, придбані з використанням адреси електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_2, а саме: в сумі 9041 грн за бронювання HFARVH (ID платежу 1234584034) за квитки:
№ 000-0007193351 на ім'я ОСОБА_1
№ 000-0007193352 на ім'я ОСОБА_1
№ 000-0007193353 на ім'я ОСОБА_2
№ 000-0007193354 на ім'я
ОСОБА_2 Повернення здійснено 1 березня 2021 року, код повернення APH 05457081060033822354713.
В сумі 4366 грн за бронювання DZB1PN (ID платежу 1238944587) за квитки:
№ 000-0007257844 на ім'я ОСОБА_3
№ 000-0007258845 на ім'я ОСОБА_3 , повернення було здійснено 22 березня 2021 року, код повернення APH 05457081081034611037852.
Також, на виконання ухвали суду відповідачем було надано довідку АТ КБ «Приватбанк» (а.с. 228 т. 1), зі змісту якої вбачається повне повернення грошових коштів щодо купівлі авіаквитків на картку платника НОМЕР_1 з рахунку НОМЕР_2 , що належить ТОВ «Авіакомпанія Скайап», саме: 1 березня 2021 року, номер бронювання HFARVH, у розмірі 9041 грн. щодо квитків, які були придбані 2 лютого 2020 року (ID транзакції в Liqpay 1234584034), і 22 березня 2021 року, номер бронювання DZB1PN, у розмірі 4366 грн. щодо квитків, які були придбані 7 лютого 2020 року (ID транзакції в Liqpay 1238944587).
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є однією із основних засад судочинства (пункт 3 частина перша статті 129 Конституції України).
За змістом статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Позивачем не надано суду належних та достовірних доказів того, що Товариством не було повернуто йому кошти за авіаквитки.
Щодо позовних вимог про відшкодування компенсації у разі скасування рейсу, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною ст. 105 Повітряного кодексу України передбачено право пасажира на отримання компенсації у разі скасування рейсу. Водночас частиною третьою цієї статті встановлено, що якщо перевізник може надати підтвердження того, що причиною скасування рейсу була дія непереборної сили або надзвичайна ситуація, якій не можна було запобігти, навіть якби було вжито усіх заходів, він не зобов'язаний виплачувати компенсацію.
Аналогічна нома закріплена в п.3 глави 3 розділу ХV авіаційних правил
Листом від 30 березня 2020 року відповідачем повідомлено позивача про те, що згідно з рішенням РНБО України авіасполучення зупинено з 17 березня до 24 квітня 2020 року, у зв'язку з цим рейси в цей період здійснюватись не будуть.
Рішенням РНБО України від 13 березня 2020 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», введеним в дію Указом Президента України від 13 березня 2020 року № 87/2020, у зв'язку з поширенням територією України та країн світу гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), вирішено КМУ вжити ряд заборон та обмежень. Зокрема, постановою КМУ від 23 березня 2020 р. № 228 «Питання перевезень авіаційним транспортом» заборонено з 12 год. 00 хв. 24 березня 2020 р. до 24 квітня 2020 р. прийняття та відправлення повітряних суден, що виконують пасажирські перевезення осіб, які здійснюють подорож з туристичною метою.
Крім того, постановою КМУ від 11 березня 2020 р. № 211 на всій території України установлено карантин з 12 березня до 22 травня 2020 року, тобто, в тому числі, у період планового здійснення перевезень позивача, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (8-11 квітня 2020 року).
Таким чином, причиною скасування рейсу була надзвичайна ситуація, якій не можна було запобігти, навіть якби було вжито усіх заходів перевізником чи державою Україна, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позову вчастині стягнення компенсації за скасування рейсів, тому суд обгрунтовано відмовив у задоволенні позову в цій частині.
Статтею 23 ЦК України закріплено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Згідно із статтею 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Спори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.
Згідно з частиною третьою статті 101 Повітряного кодексу України на повітряні перевезення, крім питань, які врегульовані цим Кодексом, правилами повітряних перевезень пасажирів та вантажів, міжнародними договорами України, поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».
Пунктом 5 частини першої статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено право споживачів під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту продукції), відповідно до закону.
Межі поняття «продукція» закріплені в п. 19 ч. 1 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно з якою продукцією є будь-яка послуга, що надається. Таким чином, надання послуг з авіаперевезень в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів»,є продукцією.
Законом України «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції» визначено поняття дефекту продукції, тобто, в даномувипадку, неналежного надання послуг з авіаперевезень. Для доведення завданої моральної шкоди внаслідок неналежного авіаперевезення відповідно до статті 6 вказаного закону потерпілий повинен довести такі три аспекти: наявність шкоди; наявність дефекту в продукції; наявність причинно-наслідкового зв'язку між дефектом в продукції та шкодою.
Судом першої інстанції правильно враховано, що відповідачем не були надані позивачу послуги внаслідок форс-мажорних обставин, які сталися на території, як України, так і Грузії, та були загальними для всіх.
Суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував дійсні обставини справи, зібраним по справі доказам надав належну правову оцінку та прийшов до правильного висновку про недоведеність позовних вимог, обґрунтовано відмовивши у задоволенні позову.
Рішення суду відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права й не може бути скасованим з підстав, зазначених в апеляційній скарзі.
Доводи апеляційної скарги про те, що у справі відсутні докази пересилання відповідачем коштів на карту позивача, оскільки довідка АТ КБ Приватбанк від 10 червня 2021 року не містить повних даних власника банківської карти та інші необхідні відомості для ідентифікування власника банківської карти, не можуть бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення, оскільки виписка з Приватбанку з номером рахунка, який належить ТOB«Авіакомпанія Скайап», ID транзакції та аналогічною сумою до повернення в аналогічні дати транзакцій містить номер бронювання позивача, який повністю збігається із номером бронювання, зазначений у квитках та на який і сам позивач посилається у позовній заяві.
Окрім того, позивачем належним чином не спростовано факт перерахування відповідачем на його банківську картку вказаних коштів
Посилання в апеляційній скарзі на те, що довіреність від імені відповідача та договір про надання правової допомоги підписані неуповноваженою особою ТOB «Авіакомпанія Скайап», спростовуються наданими відповідачем доказами, які були витребувані судом за клопотання позивача. Так, відповідно до наказу № 2-К від 17 серпня 2017 року директором ТОВ «Авіакомпанія Скайап» призначено ОСОБА_4. На день підписання договору про надання правової допомоги від 1 січня 2018 року, укладеного між адвокатським об'єднанням «МОНТІС» та ТОВ «Авіакомпанія Скайап», та видачі довіреності на ім'я Сьомочкіної О.С. (17 червня 2020 року) ОСОБА_4 був директором ТОВ «Авіакомпанія Скайап», і як директор товариства мав повноваження підписувати вказані документи.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність постановлення судового рішення.
Щодо оскарження додаткового рішення, апеляційний суд зазначає наступне.
З матеріалів справи слідує, що 21 травня 2021року до суду надійшла заява від представника ТОВ «Авіакомпанія Скайап» адвоката Сьомочкіної О.С. про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 23250 грн.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 12 жовтня 2021 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Авіакомпанія Скайп», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Частинами 2 та 3 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок про те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
З матеріалів справи слідує, що 1 січня 2018 року між адвокатським об'єднанням «МОНТІС» та ТОВ «Авіакомпанія Скайап» укладений договір про надання правової допомоги.
З акту №1 про надання правової допомоги від 14 травня 2021 року адвокатським обєднанням були надані наступні послуги:
- збір матеріалів та подання відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 у справі №753/22148/20 (вивчення позовної заяви, збір доказів, написання відзиву та виготовлення копій документів, направлення стороні та подача до суду), вартістю 7750 грн, на виконання яких адвокатом затрачено час - 2,5 години;
- подання заперечень у справі (вивчення відповіді на відзив, збір доказів, написання заперечень та виготовлення копій документів, направлення стороні та подача до суду), вартістю 4650 грн, із затраченням часу 1,5 години;
- подання відзиву (заперечень) на заяву про збільшення позовних вимог (вивчення заяви, актуалізація судової практики, написання документу, виготовлення копій документів, направлення стороні та подача до суду), вартістю 3100 грн, із затраченням часу 1 години;
- подання клопотання про витребування доказів, вартістю 3100 грн, із затраченням часу 1 години;
- участь адвоката у судових засіданнях вартістю 4650 грн, із затраченням часу 1,5 години, а всього надано послуг на загальну суму 23 250 грн.
Факт сплати наданих послуг підтверджується рахунком на оплату № 20 від 14 травня 2021 року, платіжним доручення № 21379 від 18 травня 2021 року (а.с. 205-207, т. 1, а.с. 70-72, т. 2).
Вирішуючи питання про стягнення витрат на правову допомогу, суд першої інстанції правильно вважав, що оскільки відзив на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив (а.с. 58-64, 142-145 т.1), вартістю послуг 7750 грн. та 4650 грн. підписані генеральним директором ТОВ «Авіакомпанія Скайап» Сєроуховим Д.Г., а не їх представником адвокатом Сьомочкіною О.С., то підстави вважати, що такі документи були підготовлені Сьомочкіною О.С. , як надання правової допомоги відсутні, й відповідно немаєпідстав для стягненнявитрат на правову допомогу в цій частині відсутні.
Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність стягнення вартості наданих адвокатом Сьомочкіно О.С. послуг щодо подання заперечень на заяву про збільшення позовних вимог (вартість послуги 3100 грн.), клопотання про витребування доказів (вартість послуги 3100 грн.) та участь у судових засіданнях 27 квітня, 24 травня, 5 липня, 13 серпня, 13 вересня та 12 жовтня 2021 року у даній справі.
Поряд з цим, колегія суддів не може повністю погодитись з висновком суду в частині задоволення вимог про стягнення судових витрат в частині подання заперечень на заяву про збільшення позовних вимог та клопотання про витребування доказів (а.с. 156-157,175-176), за підписом адвоката Сьомочкіної О.С., як представником відповідача.
Колегія суддів вважає, що вказані понесені витрати є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим нею часом на написання заперечень на заяву про збільшення позовних вимог та клопотання про витребування доказів. Враховуючи професійний рівень адвоката, такі витрати не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також складності справи та виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин справи, колегія суддів вважає за необхідне зменшити їх розмір до 3100 грн.
Також, з матеріалів справи слідує, що адвокат Сьомочкіна О.С. брала участь у судових засіданнях у вказаній справі 27 квітня, 24 травня, 5 липня, 13 серпня, 13 вересня та 12 жовтня 2021 року. Однак, в акті №1 про надання правової допомоги від 14 травня 2021 року згідно договору №20/11/18 від 20.11.2018 року про надання правової допомоги, не зазначено, що ці послуги виконані станом на 14 травня 2021 року.
Окрім того, в Акті виконаних робіт не конкретизовано дату участі адвоката Сьомочкіної О.С. в судових засіданнях, а також час, затрачений адвокатом на участь в кожному судовому засіданні, що позбавляє суд апеляційної інстанції можливості з'ясувати дані обставини та перевірити правильність нарахування судових витрат в цій частині, а тому відсутні підстави для задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу за участь адвоката в судовому засіданні.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку суду про часткове задоволення заяви представника відповідача про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Авіакомпанія Скайап» витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3100 грн. в частині написання заперечень на заяву про збільшення позовних вимог та клопотання про витребування доказів, в зв'язку з чим додаткове рішення Дарницького районного суду м. Києва належить змінити, зменшивши розмір витрат на професійну правову допомогу з 10 850 грн. до 3100 грн.
В іншій частині додаткове рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст.367, 374,375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 12 жовтня 2021 року - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Дарницького районного суду від 03 листопада 2021 року змінити.
Зменшити розмір стягнутих з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія Скайап» (ЄДРПОУ 41403314) витрат на професійну правову допомогу з 10850 грн. до 3100 грн.
В іншій частині додаткове рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді: