Справа № 755/17258/21
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/5579/2022
31 серпня 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Болотова Є.В.,
суддів: Кулікової С.В., Музичко С.Г.,
при секретарі Кузьмич Р.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви,
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2021 року, постановлену під головуванням судді Яровенко Н.О.,-
встановив:
18 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви.
У заяві ОСОБА_1 просила: накласти арешт на 373/1000 часток земельної ділянки загальною площею 0,0607 га, кадастровий номер 8000000000:66:661:0005, цільове призначення: для індивідуального садівництва, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 16525080000; накласти арешт на 373/1000 часток садового будинку загальною площею 788,7 кв.м., житловою площею: 248.3 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 16514580000; заборони державним реєстраторам вчиняти реєстраційні дії щодо зазначених вище об'єктів нерухомого майна, направлені на зміну власника майна.
Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 має намір звернутися до суду із позовом до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння.
10 березня 2010 року між сторонами укладено шлюбний договір, відповідно до умов якого все майно, набуте ними у шлюбі, вважається особистою приватною власністю кожного із подружжя, якщо інше не передбачено домовленістю сторін.
30 грудня 2011 року ОСОБА_1 набула право приватної власності на 373/1000 часток земельної ділянки загальною площею 0,0607 га, кадастровий номер 8000000000:66:661:0005 та 70/100 часток садового будинку загальною площею 788,7 кв.м., житловою площею: 248.3 кв.м., розташованого на вказаній земельній ділянці. У подальшому заявниця дізналася, що дане майно перейшло у власність ОСОБА_2 .
Заявниця зазначає, що право власності на спірне майно, яке є предметом позову, зареєстровано за ОСОБА_2 , а тому він може одноосібно розпорядитися майном, що ускладнить виконання можливого рішення суду. Ризик відчуження майна є високим, оскільки у 2015 році відповідачем були укладені договори стосовно спірного майна, поза волею позивачки. Крім того, ОСОБА_2 планує повернутися на постійне проживання до Російської Федерації, що підвищує ризик відчуження спірного майна.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2021 року заява задоволена.
Вжито заходи забезпечення позову шляхом:
- накладення арешту на 373/1000 часток земельної ділянки загальною площею 0,0607 га, кадастровий номер 8000000000:66:661:0005, цільове призначення: для індивідуального садівництва, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 16525080000;
- накладення арешту на 373/1000 часток садового будинку загальною площею 788,7 кв.м., житловою площею: 248.3 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 16514580000;
- заборони державним реєстраторам вчиняти реєстраційні дії направлені на зміну власника майна щодо наступного нерухомого майна: 373/1000 часток земельної ділянки загальною площею 0,0607 га, кадастровий номер 8000000000:66:661:0005, цільове призначення: для індивідуального садівництва, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 16525080000 та 373/1000 часток садового будинку загальною площею 788,7 кв.м., житловою площею: 248.3 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 16514580000.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалу суду скасувати та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 зазначив, що ухвала суду законна та обґрунтована.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 проти апеляційної скарги заперечив.
ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про його час і місце повідомлявся належним чином.
Про розгляд справи ОСОБА_2 повідомлявся шляхом направлення судової повістки на поштову адресу, зазначену скаржником в апеляційній скарзі.
Поштовий конверт із судовою повісткою повернувся на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Крім того, про розгляд справи ОСОБА_2 повідомлений шляхом опублікування оголошення на офіційному вебсайті Київського апеляційного суду.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 , перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Колегія суддів погоджується з висновками суду.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову (ч. 4 ст. 152 ЦПК України).
Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 лютого 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Обґрунтовуючи подану заяву, ОСОБА_1 зазначила, що вона має намір звернутися до суду із позовом до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Заявниця зазначає, що невжиття забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист, поновлення порушених та оспорюваних прав та інтересів осіб, за захистом яких ОСОБА_1 має намір звернутися.
У поданій заяві про забезпечення позову чітко вказано вид забезпечення позову, зазначено усю необхідну інформацію про предмет забезпечення.
Заява містять достатньо обґрунтовані припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.
Будь-яких доказів, що у зв'язку із застосуванням заходів забезпечення позову, будуть порушені права відповідача або інших осіб, суду не представлено.
При цьому колегія суддів бере до уваги, що арештоване майно фактично зберігається в користуванні ОСОБА_2 , а обмежується лише можливість розпорядитися ним.
Так, із позовною заявою ОСОБА_1 звернулася у жовтні 2021 року, чим дотримала вимоги, визначені ч. 4 ст. 152 ЦПК України.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що ухвалою Дніпровського районного суду від 06 грудня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння та стягнення коштів повернуто, колегія суддів оцінює критично, оскільки постановою Київського апеляційного суду від 22 лютого 2022 року ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 06 грудня 2021 року скасовано, направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги про помилковість висновків суду, колегія суддів відхиляє, оскільки судом при розгляді заяви про забезпечення позову враховані вимоги закону та відповідні роз'яснення Пленуму Верховного Суду України.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду від 20 жовтня 2021 року постановлена з додержанням норм процесуального права, відтак підстав для їх скасування за доводами апеляційної скарги немає.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 06 вересня 2022 року.
Суддя-доповідач Є.В. Болотов
Судді: С.В. Кулікова
С.Г. Музичко