справа №754/8429/21 головуючий у І інстанції: Скрипка О.І.
провадження 22-ц/824/5485/2022 доповідач: Сліпченко О.І.
Іменем України
31 серпня 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Сліпченка О.І.(суддя-доповідач), суддів Суханової Є.М., Сушко Л.П.
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м.Києва від 17 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-
В червні 2020 року ОСОБА_1 звернулась з вищевкзаним позовом, який обґрунтовано тим, що з 19 квітня 2008 року вона перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу вони мають малолітніх дітей: доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Як зазначає позивач, 06 лютого 2020 року відповідач з власної ініціативи зібрав особисті речі та переїхав жити в інше помешкання, на даний час вони проживають окремо, малолітні діти проживають разом з нею та знаходяться на її утриманні.
Допомога відповідача на утримання дітей має непостійний та мінливий характер (періодичність та розмір виплат) та не відповідає потребам дітей, їх розвитку. Діти потребують нормального харчування, лікування, витрат на навчання та саморозвиток, а також періодичного придбання нового одягу та взуття, враховуючи їхній вік.
Серед витрат (за виключенням продуктів харчування та одягу) вона та відповідач під час перебування в шлюбі оплачували: шкільне харчування - 2000,00 грн. на двох дітей щомісячно; заняття англійською мовою - 1250,00 грн. на двох дітей щомісячно; заняття в секції карате - 1200,00 грн. на двох дітей щомісячно; послуги психолога - 2000,00 грн. на двох дітей щомісячно; послуги няні-супроводжуючої - 5000,00 грн. на двох дітей щомісячно.
Загальний розмір її та відповідача витрат на дітей складав орієнтовно 15 000,00 - 20 000,00 грн. щомісячно, в залежності від потреб придбання одягу, взуття або потреб в лікуванні.
Просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дітей в твердій грошовій сумі в розмірі по 5000,00 грн. щомісячно на кожну дитину.
Рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 17 грудня 2021 року позов задоволено частково.
Стягнено з ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей в розмірі 1250 грн. на кожного.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернулась із апеляційною скаргою.
Вважає, що суд першої інстанції не врахував матеріального становища відповідача, який свідчить про можливість сплачувати аліменти у більшому розмірі.
Вказує що його дохід становить суму значно вищу визначеного розміру аліментів та підтверджується належними доказами.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає не в повній мірі.
Задовольняючи позов частково та визначаючи розмір аліментів в сумі 1250 грн. на кожну дитину, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача наявний обов'язок з утримання дитини, забезпечення необхідних умов для її розвитку та життя, а матеріальне становище дозволяє йому здійснювати вказане у вказаному розмірі.
Колегія суддів повністю погодитись з таким висновком не може з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони по справі - позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 з 19.04.2008 року перебували в зареєстрованому шлюбі.
Від шлюбу сторони мають малолітніх дітей: доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Малолітні діти сторін проживають разом з позивачем та знаходяться на її утриманні.
Розмір доходу відповідача, який відповідно до довідок ТОВ «Інокс Компані» від 21.07.2021 року № 0002/21-07, від 14.12.2021 року № 0001/14-12 з січня 2021 року складає 6200,00 грн., з червня 2021 року складає 6300,00 грн.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст.27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст.ст. 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина 3 ст.181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до положень ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів на дитину суд враховує наступні обстаивни: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до вимог зазначених у ч.1 ст.182 СК України, матеріального стану відповідача, приписів ч.2 ст.182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Встановивши ту обставину, що в сторін є неповнолітня дитина, яка проживає з позивачем та фактично знаходиться на її утриманні, тоді як відповідно до вимог сімейного законодавства дитина має право на отримання матеріальної допомоги з боку обох батьків, а відповідач є здоровою особою працездатного віку, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що з ОСОБА_2 підлягають стягненню аліменти на утримання дитини.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач погоджується із своїм обов'язком, щодо утримання дітей, при цьому вважає, що розмір аліментів визначений позивачем є завищеним.
Встановлено загальновідомі обставини, які не потребують доказування, а саме те, що ОСОБА_1 витрачає кошти необхідні для дитини на харчування, купівлю одягу, придбання товарів для розвитку дитини, на забезпечення дозвілля, оздоровлення та відпочинку.
При цьому, матеріали справи не містять доказів, щодо отримання ОСОБА_2 доходів у визначеному позивачем розмірі.
Роздруківки наявних вакансій та заробітних плат на ринку праці за фахом відповідача, обґрунтовують виключно припущення позивача з приводу можливості отримання відповідачем доходу у визначеному нею розмірі, однак жодним чином не підтверджують вказаного.
При цьому, докази надані позивачем, а саме наявність перерахунків на картковий рахунок позивача свідчать про задовільний матеріальний стан ОСОБА_2 та можливість утримувати дитину на достатньому рівні.
Крім того, колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції не прийняв до уваги розмір прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку.
Варто зазначити, що відповідач є працездатним чоловіком, доказів, які б вказували на наявність вад здоров'я, які б обмежували можливості працювати матеріали справи не містять.
Відповідач не надав суду доказів того, що має скрутне матеріальне становище, а тому підстав для відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дітей у необхідному розмірі.
Варто зазначити, що посилання позивача на необхідності відвідування дітьми психолога, секцій та додаткового навчання не може впливати на розмір аліментів, оскільки вказані витрати за своєю суттю являються додатковим та являються підставою для звернення із окремим позовом в разі відсутності домовленості батьків, щодо вирішення вказаного питання.
При цьому, колегія суддів при визначенні розміру аліментів вважає за необхідне враховувати реальні витрати на утримання дітей відповідного віку, без врахування додаткових витрат, які полягають в забезпеченні розважальними послугами чи товарами та залежить від матеріальних можливостей батьків.
Таким чином, враховуючи працездатний вік ОСОБА_2 , його задовільне матеріальне становище, та необхідність забезпечення спільних із відповідачем дітей на необхідному рівні, який сприяв би їх розвитку, колегія суддів приходить до висновку, що розмір аліментів має бути визначений в сумі 4000 грн. на кожну дитину.
Відповідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції необхідно змінити в частині визначення розміру аліментів та правового обґрунтування вказаного розміру, визначивши їх в сумі 4000 грн. на кожну дитину.
З приводу вимог апеляційної скарги про стягнення із відповідача витрат на правничу допомогу, колегія суддів зауважує, що позивачем не було надано акти прийому-передачі робіт та послуг, що засвідчують факт надання правничої допомоги, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, що унеможливлює розподіл вказаних сум.
Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду м.Києва від 17 грудня 2021 року змінити в частині розміру аліментів, які підлягають стягненню із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 ), визначивши їх в розмірі 4000 (чотири тисячі) грн. на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та в розмірі 4000 (чотири тисячі) грн. на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
В іншій частині рішення місцевого суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених ст.389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено «31» серпня 2022 року.
О.І. Сліпченко
Є.М. Суханова
Л.П. Сушко