ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
30 серпня 2022 року м. Київ № 826/3678/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» до Фонду державного майна України, треті особи: керуючий санацією Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром», розпорядник майна Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» про визнання неправомірними наказу та дій, результатів конкурсного відбору,-
Обставини справи:
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Публічне акціонерне товариство «Сумихімпром» з позовом до Фонду державного майна України, у якому просить суд:
- визнати неправомірним наказ Фонду державного майна України про оголошення конкурсного відбору керівника Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром»;
- визнати неправомірними дії Фонду державного майна України з проведення конкурсу на заміщення вакантної посади голови правління Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром»;
- визнати неправомірними результати конкурсного відбору Фонду державного майна України на заміщення вакантної посади голови правління Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром».
Разом із позовною заявою позивачем подано клопотання про забезпечення позову.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що у провадженні господарського суду Сумської області перебуває справа № 5021/2509/11 про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» та ухвалою від 08 грудня 2015 року продовжено строк процедури санації до 08 червня 2016 року. Однак позивачем встановлено, що на офіційному сайті Фонду державного майна України у розділі «Конкурсний відбір керівників» міститься публікація про оголошення конкурсу на заміщення вакантної посади голови правління Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром». Позивач вважає неправомірним наказ Фонду державного майна України про оголошення конкурсного відбору керівника неправомірним. Позивач зазначає про відсутність вакансії Голови Правління Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром», про яку йдеться в описі, адже виходячи з норм законодавства про банкрутство та у сукупності із фактом продовження повноважень керуючого санацією, єдиним суб'єктом, до компетенції якого належить управління товариством є керуючий санацією Лазакович І.В. Чинне законодавство не передбачає можливості існування на підприємстві, щодо якого проводиться процедура санації, посади керівника (голови правління).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2016 року, постановленою під головуванням судді Огурцова О.П. відкрито провадження в адміністративній справі, зобов'язано відповідача надати до 18 квітня 2016 року заперечення проти позову та матеріали, які можуть бути взяті до уваги суду при прийняття рішення з приводу яких подано позов. Визначено що справа буде розглядатися колегією суддів.
Того ж дня, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва закінчено підготовче провадження та справу призначено до розгляду на 21 квітня 2016 року.
19 квітня 2016 року до суду надійшли заперечення Фонду державного майна України, в яких відповідач зазначає про те, що справа підлягає закриттю, оскільки відповідач вважає, що вказана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Окрім того, відповідачем зазначено про те, що відбір кандидата на посаду голови правління акціонерного товариства є правом його акціонера, а не акціонерного товариства (його органів управління). Здійснюючи конкурсний відбір кандидата на посаду керівника Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром», відповідач реалізує свої права акціонера Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром», а не органу управління акціонерного товариства. Права акціонера не припиняються із введенням процедури санації у процесі банкрутства акціонерного товариства. А тому відповідач має визначитися з кандидатами до складу органів товариства, для їх наступного внесення вищому органу товариства для призначення.
Протоколом автоматичного визначення складу колегії, визначено склад колегії для розгляду вказаної справи.
Зважаючи на неявку сторін судом ухвалено продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2016 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про забезпечення адміністративного позову.
Розпорядженням керівника апарату від 10 жовтня 2017 року № 4008 з метою пришвидшення розгляду справи призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2017 року справу прийнято до провадження судді Каракашьяна С.К. Справу призначено до судового розгляду по суті на 02 лютого 2018 року.
29 грудня 2017 року до суду надійшли пояснення Фонду державного майна України в яких зазначено про те, що постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року у справі № 818/1439/15 апеляційну скаргу Фонду державного майна України задоволено, постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року скасовано та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» до Фонду державного майна України, третя особа: арбітражний керуючий Марченко Р.В. про визнання протиправним та скасування наказу від 11 березня 2015 року № 306 «Про оголошення конкурсного відбору претендентів на заміщення вакантної посади голови правління Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром». Водночас відповідачем повідомлено, що рішенням господарського суду Сумської області від 22 лютого 2016 року у справі № 920/433/15, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23 травня 2016 року та постановою Вищого господарського суду України від 04 жовтня 2016 року у задоволенні позову про скасування наказу Фонду від 27 лютого 2015 року № 266 про припинення контракту № 697 від 01 березня 2013 року з керівником виконавчого органу Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» Лазаковичем І.В. у зв'язку із припиненням виконання повноважень голови правління Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» відмовлено. Окрім того, ухвалою Господарського суду Сумської області від 05 жовтня 2017 року у справі № 5021/2509/2011 припинено повноваження керуючого санацією Лазаковича І.В. та призначено керуючим санацією Нікітіна Д.В.
01 лютого 2018 року до суду надійшла заява відповідача про залишення позову без розгляду, оскільки у провадженні іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами та про той самий предмет і з тих самих підстав. Справа № 818/1439/15, яка наразі переглядається Верховним Судом України.
Також 01 лютого 2018 року до суду надійшла заява відповідача про застосування строків позовної давності, оскільки Публічне акціонерне товариство «Сумихімпром» звернулося до суду 09 березня 2016 року, тобто з пропуском строку позовної давності, що є підставами для залишення позовних вимог без розгляду.
Також 01 лютого 2018 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому повторно наголошено на безпідставності заявлених позовних вимог з посиланням на ті ж самі доводи.
Також 01 лютого 2018 року до суду надійшло клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до розгляду Верховним Судом справи № 818/1439/15.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 лютого 2018 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви.
Судове засідання призначено на 16 лютого 2018 року.
12 лютого 2018 року позивачем подано заперечення на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі та заяву про залишення позову без розгляду, в яких зазначено про те, що справа № 818/1439/15 містить інші підстави позову. Так, підставами для скасування оскаржуваного наказу у вказаній справі було порушення відповідачем вимог статтей 38-49 Закону України «Про акціонерні товариства», та як наслідок, процедуру прийняття рішень вищим органом управління Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром». Тоді як у справі, що перебуває на розгляді Окружного адміністративного суду міста Києва підставами для скасування оскаржуваного наказу є порушення відповідачем законодавства про банкрутство та законодавства про проведення конкурсного відбору керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки.
12 лютого 2018 року позивачем подано до суду заяву про долучення до матеріалів справи копії оскаржуваного наказу та задоволення позовних вимог.
15 лютого 2018 року до суду надійшла відповідь на відзив в якій повторно наголошено на тому, що вакансія керівника Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» на момент оголошення та проведення конкурсу була відсутня, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
19 лютого 20018 року до суду надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2018 року провадження по справі № 826/3678/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» до Фонду державного майна України, треті особи: керуючий санацією Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром», розпорядник майна Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» про визнання неправомірними наказу та дій, результатів конкурсного відбору закрито.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» залишено без задоволення а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2018 року залишено без змін.
Разом з тим, постановою касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 05 грудня 2019 року касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» задоволено. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2018 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
При цьому, Верховним Судом встановлено, що підстави даного позову в частині позовної вимоги про оскарження наказу відповідача «Про проведення конкурсного відбору претендентів на заміщення вакантної посади голови правління Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» від 11 березня 2016 року № 306 є іншими ніж були заявлені та оцінені судами під час розгляду справи № 818/1439/15.
У даній справі позивач просив надати оцінку правомірності результатів конкурсного відбору Фонду на заміщення вакантної посади голови правління Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» в умовах перебування підприємства в стані санації, а також його діям з проведення даного конкурсу та результати конкурсу. Проте такі вимоги взагалі не були предметом розгляду у справі № 818/1439/15.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2020 року прийнято справу до провадження зі здійсненням розгляду справи одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Запропоновано відповідачу, у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали, надати до суду відзив на позовну заяву, який повиннен відповідати вимогам статті 162 КАС України, або заяву про визнання позову.
20 лютого 2020 року відповідачем подано до суду заяву про залишення позову без розгляду з підстав того, що позовні вимоги є тотожними тим, що уже розглянуто судом з ухваленням відповідного рішення.
Також відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому повторно наголошено на безпідставності заявлених позовних вимог з підтвердженням тими ж доводами.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2020 року у задоволенні заяви Фонду державного майна України про залишення позову без розгляду відмовлено.
27 лютого 2020 року до суду надійшло клопотання Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» про розгляд справи з повідомленням (викликом) учасників справи.
04 березня 2020 року позивачем подано відповідь на відзив, в якому повторно наголошено на протиправності оскаржуваного наказу та дій відповідача а також результатів конкурсного відбору.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2020 року у задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, дійшов наступних висновків.
Обставини встановлені судом:
Публічне акціонерне товариство «Сумихімпром» є підприємством хімічної галузі промисловості України з виробництва фосфорних мінеральних добрив. Дата проведення державної реєстрації - 30 січня 1995 року.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 24 жовтня 2011 року за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Промислові інвестиції» порушено провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» за загальною процедурою.
Враховуючи дату порушення провадження у справі про банкрутство та відсутність постанови про визнання Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, провадження у справі № 5021/2509/2011 про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром», відповідно до пункту 1-1 прикінцевих та перехідних положень Закону України від 22 грудня 2011 року № 4212-УІ «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» регулюються нормами Закону в редакції, яка діяла до 19 січня 2013 року.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 30 жовтня 2012 року у справі № 5021/2509/2011 задоволено клопотання комітету кредиторів про перехід в процедуру санації в порядку, встановленому статтею 53 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», введено процедуру санації Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» строком на дванадцять місяців, керуючим санацією призначено його керівника - голову правління Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» Лазаковича І.В., призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Марченка Р.В. на строк здійснення процедури санації.
У подальшому строк дії процедури неодноразово продовжувався, зокрема ухвалами Господарського суду Сумської області від 08 квітня 2014 року та 15 грудня 2014 року у справі № 5021/2509/2011 строк процедури санації продовжувався на шість місяців. Востаннє строк процедури санації відповідно до ухали Господарського суду Сумської області від 08 грудня 2015 року до 08 червня 2016 року.
Водночас позивачем встановлено, що на офіційному сайті Фонду державного майна України у розділі «Конкурсний відбір керівників» міститься публікація «Фонд державного майна України оголосив конкурс на заміщення вакантної посади голови правління Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» (публікація від 17 вересня 2015 року). Як вбачається з зазначеної публікації вимоги до претендентів затверджено протоколом № 6 засідання Комітету з призначення керівників особливо важливих для економіки підприємство від 07 вересня 2015 року.
У подальшому, у прес-релізі Фонду державного майна України, датованому 27 листопада 2015 року зазначено, що « 25 листопада 2015 року у Фонді державного майна України відбулося засідання постійної конкурсної комісії з проведення конкурсного відбору керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки по заміщенню вакантної посади голови правління Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром»
Конкурс на заміщення вакантної посади голови правління Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром», оголошений на сайті Фонду державного майна України 30 жовтня 2015 року, визнати таким, що відбувся.
Переможцями конкурсного відбору на заміщення вакантної посади голови правління Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» визнати ОСОБА_1 та ОСОБА_3».
Публічне акціонерне товариство «Сумихімпром» вважає неправомірним наказ Фонду державного майна України про оголошення конкурсного відбору керівника Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром», дії Фонду державного майна України з проведення конкурсу на заміщення вакантної посади голови правління Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» та результати конкурсного відбору на заміщення вакантної посади голови правління Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром».
Позивач зазначає, що законодавчо передбачено, що з моменту винесення ухвали про санацію керівником боржника стає призначений господарським судом керуючий санацією. .
Окрім того, в силу пункту 4 статті 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» повноваження Фонду державного майна України, як органу управління боржника, припинилися, в тому числі і щодо призначення (звільнення) керівника Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром», який в силу положень статті 53 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» набув спеціального статуту - керуючого санацією, та є процесуальною особою - учасником провадження у справі про банкрутство, який відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення санації боржника.
Позивач зазначає, що з системного аналізу норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вбачається, що статус керівника боржника змінюється на статус керуючого санацією, який є самостійним учасником у справі про банкрутство, призначається та звільняється в порядку, встановленому вказаним Законом господарським судом, який розглядає справу про банкрутство шляхом винесення відповідних процесуальних документів.
Окрім того, позивач зазначає, що наразі відсутня вакансія Голови правління Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром», про яку йдеться в описі вакансії, опублікованій на сайті Фонду державного майна України, адже виходячи з норм законодавства про банкрутство, та у сукупності із фактом продовження повноважень керуючого санацією Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» до 08 червня 2016 року, єдиним суб'єктом, до компетенції якого належить управління Публічним акціонерним товариством «Сумихімпром» є керуючий санацією Лазакович І.В.
Чинним законодавством не передбачено можливості існування на підприємстві, щодо якого продовжується процедура санації, посади керівника (голови правління), а відтак вакансія на момент оголошення і проведення конкурсу була відсутня, та Фонд державного майна України не є органом управління Публічним акціонерним товариством «Сумихімпром» починаючи з дати введення процедури санації та не був уповноваженим приймати рішення (наказ) про проведення конкурсного відбору на посаду керівника вказаного товариства.
Окрім того, згідно з наказами Фонду державного майна України від 21 травня 2013 року № 670 та від 17 жовтня 2013 року № 3124 було проведено пільговий продаж акцій Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром», за результатами якого 27 осіб придбали 0,00475 акції товариства або 82 620 акцій (загальна номінальна вартість 20 655 гривень) на загальну суму 10 327 гривень. Таким чином, Фонд державного майна України не є одноосібним власником у статутному капіталі товариства.
Відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначив про те, що правовою підставою для видання наказу, дій відповідача щодо проведення конкурсу на заміщення вакантної посади голови правління Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» та встановлення результатів конкурсу є статті 38 Закону України «Про акціонерні товариства», якою встановлюється право акціонера вносити пропозиції щодо кандидатів до органів управління акціонерного товариства.
Здійснюючи конкурсний відбір кандидата на посаду керівника Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром», відповідач реалізує свої права акціонера Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром», а не органу управління акціонерного товариства. Права акціонера не припиняються із введенням процедури санації у процесі банкрутства акціонерного товариства, а тому відповідач має право визначитися з кандидатами до складу органів товариства, для їх наступного внесення вищому органу товариства для призначення.
Наказ не стосується питань призначення кандидата на посаду голови правління акціонерного товариства або проведення загальних зборів акціонерів, а також не стосується прав і обов'язків позивача. Позивач не є учасником конкурсного відбору, дії з проведення якого та результатами якого ним оскаржуються.
Призначення переможця конкурсу на посаду голови правління Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» здійснюється загальними зборами акціонерів Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» після завершення процедури, визначеної Порядком.
За таких обставин, наказ і дії відповідача з проведення конкурсу та результати проведення конкурсу не порушують прав позивача та не створюють юридичних наслідків для акціонерного товариства.
Окрім того, судами розглядалася справа № 818/1439/15 за позовом Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» до Фонду державного майна України про визнання протиправними та скасування наказу від 11 березня 2015 року № 306 «Про оголошення конкурсного відбору претендентів на заміщення вакантної посади голови правління Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром»». Так, постановою Сумського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року позовні вимоги задоволено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року апеляційну скаргу Фонду державного майна України задоволено та постанову суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. Колегія суддів прийшла до висновку, що правові основи управління об'єктами державної власності визначено Законом України «Про управління об'єктами державної власності». При цьому, суд дійшов висновку, що Фонд державного майна України не приймав рішення щодо обрання (призначення) керівника Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром», що належить до виключної компетенції загальних зборів відповідно до положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про акціонерні товариства» та установчих документів товариства, а лише прийняв рішення про проведення конкурсного відбору претендентів на заміщення вакантної посади керівника Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром», що не порушує прав вказаного товариства.
Тому колегія дійшла висновку що наказ Фонду державного майна України від 11 березня 2015 року № 306 є правомірним, а позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Також, зважаючи на ведення процедури санації, між Фондом державного майна України та керівником виконавчого органу Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» - керуючим санацією товариства Лазаковичем І.В. 01 березня 2013 року укладено контракт № 697, відповідно до якого останнього призначено головою правління товариства на строк по 01 березня 2015 року.
Наказом Фонду державного майна України від 27 лютого 2015 року № 266 припинено вказаний контракт.
Окрім того, рішенням Господарського суду Сумської області від 22 лютого 2016 року у справі № 920/433/15, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23 травня 2016 року та постановою Вищого господарського суду України від 04 жовтня 2016 року, у задоволенні позову про скасування наказу Фонду державного майна України від 27 лютого 2015 року № 266 про припинення контракту № 697 від 01 березня 2013 року з керівником виконавчого органу Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» Лазаковичем І.В. у зв'язку з припиненням повноважень голови правління Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» відмовлено.
Судами у вказаній справі взято до уваги, що ухвалою господарського суду Сумської області від 30 жовтня 2012 року у справі № 5021/2509/2011 призначено керуючим санацією Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» Лазаковича І.В., який є самостійним учасником справи про банкрутство і здійснює управління Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром», а повноваження загальних зборів та наглядової ради припинилися.
При цьому, суди дійшли висновку, що права позивачів на участь у діяльності товариства Фондом державного майна України не було порушено, оскільки акціонери не могли вирішувати питання стосовно діяльності товариства, обирати і бути обраними, оскільки право управління товариством, згідно з Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» перейшли до керуючого санацією.
Таким чином, судами встановлено факт законності дій Фонду державного майна України щодо припинення виконання повноважень голови правління Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром».
Окрім того, ухвалою господарського суду Сумської області від 05 жовтня 2017 року у справі № 5021/2509/2011 припинено повноваження керуючого санацією Лазаковича І.В. та призначено керуючим санацією арбітражного керуючого Нікітіна Д.В.
Зважаючи на припинення наказом Фонду державного майна України від 27 лютого 2015 року № 266 контракту з керівником виконавчого органу Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» Лазаковичем І.В. у зв'язку з припиненням повноважень голови правління Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром», враховуючи що вказана посада стала вакантною, Фондом державного майна України розпочато процедуру конкурсного відбору відповідно до Порядку проведення конкурсного відбору керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2008 року № 777.
Таким чином, вказані обставини і слугували підставами для видання 11 березня 2015 року правомірного наказу № 306 «Про проведення конкурсного відбору на заміщення вакантної посади голови правління Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром».
Так, постійній конкурсній комісії Фонду державного майна України з проведення конкурсного відбору керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки наказано розробити вимоги до претендентів на заміщення вакантної посади голови правління Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» та подати їх на затвердження комітету з призначення керівників особливо на важливих для економіки підприємств.
Дії Фонду державного майна України, на думку відповідача, повністю відповідають Порядку проведення конкурсного відбору керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2008 року № 777.
При вирішенні спору, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів встановленою Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин та в редакції чинній, на момент виникнення спірних правовідносин від 22 грудня 2011 року № 4212-VІ (далі - Закон № 4212-VІ).
Враховуючи дату порушення провадження у справі про банкрутство та відсутність постанови про визнання Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури провадження у справі № 5021/2509/2011 про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром», відповідно до пункту 1-1 прикінцевих та перехідних положень Закону України від 22 грудня 2011 року № 4212-VІ «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» регулюються нормами Закону в редакції яка діяла до 19 січня 2013 року.
Відповідно до статті 1 Закону № 4212-VІ керуючий санацією - фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення санації боржника.
Частино третьою статті 17 Закону № 4212-VІ передбачено, що одночасно з винесенням ухвали про санацію господарський суд своєю ухвалою призначає керуючого санацією за наявності у нього ліцензії, крім випадків, передбачених цим Законом.
Ухвала про проведення санації та призначення керуючого санацією набирає чинності з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у встановленому порядку.
Згідно з частиною четвертою статті 17 Закону № 4212-VІ з дня винесення ухвали про санацію: керівник боржника відсторонюється від посади у порядку, визначеному законодавством про працю, управління боржником переходить до керуючого санацією, крім випадку, передбаченого статтею 53 цього Закону; припиняються повноваження органів управління боржника - юридичної особи, повноваження органів управління передаються керуючому санацією. Органи управління боржника протягом трьох днів з дня прийняття рішення про санацію та призначення керуючого санацією зобов'язані забезпечити передачу керуючому санацією бухгалтерської та іншої документації боржника, печаток, штампів, матеріальних та інших цінностей; арешт на майно боржника та інші обмеження дій боржника щодо розпорядження його майном можуть бути накладені лише в межах процедури санації, у разі, якщо вони не перешкоджають виконанню плану санації та не суперечать інтересам конкурсних кредиторів.
Відповідно до частини восьмої статті 17 Закону № 4212-VІ керуючий санацією може бути звільнений господарським судом від виконання повноважень керуючого санацією, про що виноситься ухвала, у таких випадках:
за його заявою;
на підставі рішення комітету кредиторів у разі невиконання чи неналежного виконання ним своїх обов'язків. При цьому комітет кредиторів повинен запропонувати кандидатуру іншого керуючого санацією, про що виноситься ухвала господарського суду.
Ухвала господарського суду про звільнення керуючого санацією може бути оскаржена у встановленому порядку, що не зупиняє її виконання.
Конкурсний відбір керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки здійснюється відповідно до Порядку проведення конкурсного відбору керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2008 року № 777 (далі - Порядок № 777), а редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин.
Пунктом 1 Порядку передбачено, що вказаний Порядок визначає процедуру конкурсного відбору керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки (далі - підприємства).
Вимоги цього Порядку поширюються на відбір кандидатур на посаду голови виконавчого органу господарських товариств, які належать до державного сектору економіки.
Так, відповідно до пункту 2 Порядку № 777 підставою для оголошення конкурсного відбору керівника підприємства (далі - конкурсний відбір) є рішення (наказ) міністерства, Фонду державного майна або іншого органу, який виконує функцію з управління підприємством (далі - суб'єкт управління), із зазначенням строку приймання заяв і проведення конкурсного відбору, яке приймається не пізніше ніж через 10 днів після відкриття вакансії керівника підприємства (для підприємств, функції з управління якими виконує Кабінет Міністрів України, - рішення Кабінету Міністрів України).
Пунктом 3 Порядку № 777 передбачено що для проведення конкурсного відбору суб'єкт управління утворює постійно діючу комісію (далі - комісія).
Склад комісії, порядок її роботи та критерії відбору її членів затверджуються відповідним актом суб'єкта управління.
Члени комісії розглядають документи і пропозиції, внесені особами, що виявили бажання взяти участь у конкурсному відборі (далі - претенденти), та його учасниками.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 777 Комісія:
оприлюднює не пізніше ніж протягом 10 днів після прийняття рішення (наказу), зазначеного у пункті 2 цього Порядку, оголошення про проведення конкурсного відбору на посаду, яка стала вакантною (далі - оголошення), та результати конкурсного відбору не пізніше ніж протягом трьох днів з дати його завершення;
приймає, реєструє та перевіряє на відповідність вимогам цього Порядку документи, подані претендентами;
ухвалює рішення про допуск претендентів до конкурсного відбору або відхилення їх кандидатур;
приймає і реєструє пропозиції, внесені учасниками конкурсного відбору;
забезпечує відкритість конкурсного відбору та за результатами розгляду зазначених пропозицій визначає його переможця;
розробляє та затверджує вимоги до претендентів, а в разі проведення конкурсного відбору на посаду керівників особливо важливих для економіки підприємств, визначених пунктом 22 цього Порядку (далі - особливо важливі для економіки підприємства), розробляє та подає такі вимоги на затвердження до комітету з призначення керівників особливо важливих для економіки підприємств (далі - комітет з призначення), що утворюється відповідно до зазначеного пункту.
Оголошення оприлюднюється на офіційному сайті суб'єкта управління, у засобах масової інформації не пізніше ніж за 30 календарних днів до початку проведення конкурсного відбору.
Згідно з пунктом 11 Порядку № 777 заяви приймаються протягом 30 календарних днів після оприлюднення оголошення і реєструються в журналі, до якого вносяться такі відомості:
номер заяви;
прізвище, ім'я та по батькові претендента, відомості про місце його проживання (реєстрації);
дата і час запису;
прізвище, ім'я та по батькові особи, що зробила запис.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 777 переможець конкурсного відбору оголошується на засіданні комісії з дотриманням вимог пункту 13 цього Порядку.
Кандидатура, відібрана за результатами конкурсного відбору на посаду керівника підприємства, що має стратегічне значення для економіки та безпеки держави і вартість активів якого за даними останньої фінансової звітності або річний розмір чистого доходу якого перевищує 200 млн. гривень, погоджується Кабінетом Міністрів України за поданням керівника суб'єкта управління (крім випадків, визначених абзацом третім цього пункту).
У разі проведення конкурсного відбору на посаду керівників особливо важливих для економіки підприємств оголошується від двох до п'яти кандидатур для подання їх до комітету з призначення.
Результати відбору оприлюднюються на офіційному сайті суб'єкта управління та у засобах масової інформації.
Рішення комісії (а у випадках, визначених абзацами другим і третім цього пункту, - рішення Кабінету Міністрів України) є підставою для укладення контракту між суб'єктом управління (господарською структурою) та переможцем конкурсного відбору.
Погодження призначення керівника підприємства головою місцевої держадміністрації проводиться в установленому порядку. У разі вмотивованої відмови голови облдержадміністрації (підтримки головою облдержадміністрації вмотивованої відмови голови райдержадміністрації) у погодженні призначення керівника підприємства суб'єкт управління вносить на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо надання згоди на призначення такого керівника.
Окрім того, відповідно до пункту 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25 лютого 2016 року № 4 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин», зміст положень частини третьої статті 99 Цивільного кодексу України треба розуміти як право компетентного (уповноваженого) органу товариства усунути члена виконавчого органу від виконання обов'язків, які він йому визначив, у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав, але за умови, якщо в установчих документах товариства не були зазначені підстави усунення. Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права,зокрема в аспекті статті 46 Кодексу законів про працю України.
Подібна правова позиція висловлена в рішенні Конституційного Суду України від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 Цивільного кодексу України, якою зазначено, що «усунення» відповідно до частини третьої статті 99 Цивільного кодексу України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованого на унеможливлення здійснювати членом виконавчого органу в межах корпоративних відносин з товариством повноважень у сфері управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.
Відповідно до статті 97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 99 Цивільного кодексу України передбачено, що назвою виконавчого органу товариства відповідно до установчих документів або закону може бути «правління», «дирекція» тощо. Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
Таким чином, при застосування частини четвертої статті 17 Закону № 4212-VІ необхідно чітко відокремлювати поняття органу управління, закріпленого статтею 97 Цивільного кодексу України та поняття органу управління закріпленого Порядком № 777, оскільки згідно з Порядком № 777, органом управління є міністерства, Фонд державного майна України та інші органи, що здійснюють управління об'єктами державної власності.
Правові основи управління об'єктами державної власності визначено Законом України «Про управління об'єктами державної власності» від 21 вересня 2006 року N 185-V ( в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 185-V).
Відповідно до статті 1 Закону № 185-V управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
Згідно з положеннями частини першої статті 3 Закону № 185-V об'єктами управління державної власності є, зокрема, корпоративні права, що належать державі у статутних капіталах господарських організацій (далі - корпоративні права держави).
Відповідно до частини першою статті 4 Закону № 185-V суб'єктами управління об'єктами державної власності є, зокрема, Фонд державного майна України.
Згідно з пунктом 18 частини другої статті 5 Закону № 185-V здійснюючи управління об'єктами державної власності, Кабінет Міністрів України, зокрема, визначає порядок конкурсного відбору керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 6 Закону № 185-V уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань, зокрема, призначають на посаду та звільняють з посади керівників державних підприємств, установ, організацій та господарських структур, укладають і розривають з ними контракти, здійснюють контроль за дотриманням їх вимог.
Пунктом 21 частини першої статті 6 Закону № 185-V встановлено, що уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань організовують і проводять конкурси з визначення керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки.
Судом встановлено, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 11 липня 2012 року № 469 питання Державної холдингової компанії «Титан України» 100% акцій Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» було вилучено зі статутного капіталу Публічного акціонерного товариства Державної холдингової компанії «Титан України» та передано в управління Фонду державного майна України.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 30 жовтня 2012 року у справі № 5021/2509/201 про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» введено процедуру санації Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» та призначено керуючим санацією Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» його керівника - голову правління Лазаковича І.В. відповідно до статті 53 Закону № 4212-VІ.
01 березня 2013 року між Фондом державного майна України та керівником виконавчого органу Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» керуючим санацією Лазаковичем І.В. укладено контракт № 697, згідно з яким його призначено головою правління Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» на строк з 01 березня 2013 року по 01 березня 2015 року.
Згідно з наказами Фонду державного майна України від 21 травня 2013 року № 670 та від 17 жовтня 2013 року № 3124 проведено пільговий продаж акцій Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром», за результатами якого 27 осіб придбали 0,00475% акцій Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» або 82 620 акцій (загальна номінальна вартість 20 655 гривень) на загальну суму 10 327 гривень.
Наказом Фонду державного майна України від 27 лютого 2015 року № 266 припинено з 01 березня 2015 року контракт № 697 від 01 березня 2013 року з керівником виконавчого органу Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» Лазаковичем І.В. та виконання ним повноважень голови правління Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром»
Наказом Фонду державного майна України «Про проведення конкурсного відбору претендентів на заміщення вакантної посади керівника ПАТ "Сумихімпром"" від 11 березня 2015 року № 306, оголошено конкурсний відбір претендентів на заміщення вакантної посади керівника Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром»
Переможцями конкурсного відбору та заміщення вакантної посади голови правління Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» визнано ОСОБА_1 та ОСОБА_3.
Фонд державного майна України Кандидатури зобов'язано переможців конкурсного відбору разом з поданою ними конкурсною документацією подати до Комітету з призначення керівників особливо важливих для економіки підприємств відповідно до Порядку № 777.
З аналізу наведеного вбачається, що з моменту введення процедури санації припиняються повноваження органу управління товариства, проте не органу управління об'єктами державної власності відповідно до норм Закону № 185-V.
Таким чином, суд дійшов висновку, що здійснюючи конкурсний відбір кандидата на посаду керівника Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» відповідач реалізує свої права акціонера вказаного товариства а не органу управління акціонерного товариства, оскільки права акціонера не припиняються із введенням процедури санації у процесі банкрутства акціонерного товариства.
Окрім того, вказаний наказ не стосується питань призначення кандидата на посаду голови правління акціонерного товариства або проведення загальних зборів акціонерів, а також не стосується прав і обов'язків позивача.
Призначення переможця конкурсу на посаду голови правління Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» здійснюється, як вбачається з аналізу наведеного законодавства, загальними зборами акціонерів Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» після завершення процедури, передбаченої Порядком № 777.
За таких обставин, суд дійшов висновку про протиправність та безпідставність твердження позивача стосовно того, що Фонд державного майна України не був органом, уповноваженим приймати рішення (наказ) про проведення конкурсного відбору на посаду керівника Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром», та допустив протиправність дій щодо проведення конкурсу на заміщення вакантної посади, а тому і результати конкурсного відбору є протиправними.
Фонд державного майна України є органом управління корпоративними правами Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» і під час процедури санації, а тому уповноважений на проведення конкурсного відбору на посаду керівника товариства.
Судом також зауважується, що позивач не є учасником конкурсного відбору, дії з проведення якого та результат якого ним оскаржується.
Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Відтак, суд звертає увагу, що неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У пункті 53 рішення від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 етапі 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі Ашинґдейн проти Сполученого Королівства).
Гарантоване статтею 55 Конституції України та Кодексом України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16, від 26 червня 2018 року у справі № 802/1064/17-а, від 03 липня 2018 року у справі № 826/16634/16.
Суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або інші порушення прав та свобод позивача.
Поряд з цим, слід відмітити, що звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.
Суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або інші порушення прав та свобод позивача.
Водночас у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 822/3345/17 зазначено, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Таким чином, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення суб'єкта владних повноважень, яке безпосередньо порушує права, свободи чи законні інтереси позивача.
Вказане повністю відповідає усталеній практиці Європейського суду з прав людини.
Так, Суд зазначив, що право особи на звернення до ЄСПЛ пов'язане з наявністю у неї статусу жертви (потерпілого). Слово «жертва» в контексті статті 34 Конвенції означає особу або осіб, яких прямо або опосередковано торкнулося стверджуване порушення. (Валліанатос та інші проти Греції [ВП], № 29381/09 та № 32684/09, пункт 47, від 07 листопада 2011 року).
Щоб мати можливість подати скаргу відповідно до статті 34, заявник повинен бути здатним довести, що оскаржуваний захід «зачіпає його безпосередньо» (Тенасє проти Молдови [ВП], № 7/08, пункт 104, від 27 квітня 2010 року, Берден проти Сполученого Королівства [ВП], №. 13378/05, пункт 33, від 29 квітня 2008 року).
Стаття 34 Конвенції не дозволяє скаржитися абстрактно на порушення Конвенції (Центр правових ресурсів імені Валентин Кампеану проти Румунії, № 47848/08, пункт 101, від 07 липня 2014 року).
З урахуванням викладеного, зважаючи на те, що оскаржуваний наказ, дії Фонду державного майна України та результати конкурсу права позивача жодним чином не порушують, доказів протилежного суду не надано, оскільки під час розгляду справи позивачем не доведено протиправність оскаржуваного наказу, дій та результатів конкурсу, зважаючи на правомірність дій відповідача, а відповідно і наказу про оголошення конкурсу та його результатів під час процедури санації підприємства, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства та доказів, наявних у матеріалах справи, та враховуючи, що докази, наведені відповідачами спростовують доводи позивача, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Судом враховується, що згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини першої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на те, що судом прийнято рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -
Відмовити у задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» до Фонду державного майна України, треті особи: керуючий санацією Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром», розпорядник майна Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» про визнання неправомірними наказу та дій, результатів конкурсного відбору.
Відповідно до частини першої статті 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
За приписами статті 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін:
Позивач: Публічне акціонерне товариство «Сумихімпром» (40012, Сумська область, місто Суми, вулиця Харківська П/В 12, код ЄДРПОУ 05766356);
Відповідач: Фонд державного майна України (01601, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9, код ЄДРПОУ 00032945).
Суддя В.І. Келеберда