ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
26 серпня 2022 року м. Київ № 640/15726/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Бокатової Я.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доМіністерства оборони України
провизнання дій протиправними, та скасування рішення,
ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , ел. пошта - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (далі - позивач або ОСОБА_1.) подано на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Міністерства оборони України (адреса: АДРЕСА_2, ідентифікаційний код - НОМЕР_4, ел. пошта - ІНФОРМАЦІЯ_2) (надалі - відповідач або МОУ), у якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення суб'єкта владних повноважень, а саме пункт перший наказу Міністерства оборони України № 51КП від 12.05.2021 за підписом Міністра оборони України ОСОБА_6 про притягнення полковника ОСОБА_1 , до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження про неповну службову відповідність.
Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що службовою перевіркою встановлено, що начальником НОМЕР_2 ВП МО України полковником ОСОБА_2 було необґрунтовано прийнято витрати за статтею «Додаткова заробітна плата» в розмірі 50%, що на 26% перевищує передбачену колективним договором Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська бронетехніка», що в свою чергу призвело до неефективного (необґрунтованого) використання коштів під час виконання контрактів на орієнтовну суму 2 424 652,75 грн.
Наказ Міністерства оборони України від 12 травня 2021 року № 51КП про притягнення полковника ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження про неповну службову відповідність є незаконним оскільки рішення про притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності є безпідставним, необґрунтованим, несправедливим, прийнятим із порушенням норм чинного законодавства, а тому такий наказ МО України підлягає скасуванню в судовому порядку.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.06.2021 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у адміністративній справі № 640/15726/21, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.09.2021 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Відповідачем подано відзив, у якому зазначено, що внаслідок перевірки після Звіту Рахункової палати виявлено, що начальником НОМЕР_2 ВП МОУ полковником ОСОБА_1. необґрунтовано прийнято витрати за статтею «Додаткова заробітна плата» чим спричинено неефективне використання коштів під час виконання контрактів на орієнтовну суму 2 424 652,75 грн.
Відповідач вказує, що позивачем заперечується наявність правопорушення через наявну, на його думку, різницю сум витрачених на основну та додаткову заробітну плату, що не може бути підставою для заперечення самого факту правопорушення, оскільки його формулювання та кваліфікація було здійснено відповідно до статті 45 Дисциплінарного статуту (за порушення військової дисципліни).
Відповідач погоджується, що неефективне використання бюджетних коштів не є бюджетним правопорушенням, однак позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, про що свідчить пункт 1 оскаржуваного наказу Міноборони.
У твердженні Позивача щодо економії бюджетних коштів та пов'язаних із цим твердженнях здійснює хибне тлумачення норм, зокрема колективного договору. Так колективним договором сума надбавки за високу професійну майстерність не повинна перевищувати 24 відсотки у робітників І розряду, проте в порушення даних вимог позивачем було погоджено такі виплати у розмірі 50 відсотків посадового окладу.
Щодо строку притягнення до дисциплінарної відповідальності вказано, що позивачем не розрізняються поняття порушення та правопорушення, з огляду на що не вірно застосовуються положення чинного законодавства.
Правопорушенням не може називатися сам факт неефективного використання бюджетних коштів, оскільки для встановлення наявності факту правопорушення необхідно встановити низку ознак, у тому числі особу яка вчинила таке правопорушення.
Саме тому обчислення строку (моменту виявлення правопорушення), за висновком відповідача, слід обраховувати з моменту надання доповіді про проведення службової перевірки до Міністра оборони України, як суб'єкта, який уповноважений приймати рішення, а саме з 10.03.2021 (доповідь Міністру оборони України від 10.03.2021 № 306/1/1572). Тобто з огляду на приписи статті 87 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та момент виявлення факту правопорушення порушення строку притягнення до дисциплінарної відповідальності не мало місця.
Стосовно порушення строків проведення службової перевірки відповідач визнає, що порушення термінів проведення службової перевірки було здійснено у зв'язку з великим обсягом порушень, встановлених Рахунковою палатою. Однак, відповідач зазначає, що порушення термінів проведення службової перевірки не може слугувати підставою для скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, оскільки, по-перше, є процедурним елементом встановлення факту правопорушення, по-друге, наявність службової перевірки, як підстави притягнення до дисциплінарної відповідальності не передбачено чинним законодавством.
Службова перевірка за своєю суттю і є тим механізмом, який покликаний встановити та дослідити факти, які мали або не мали місце, та на підставі цих фактів зробити висновок про наявність або відсутність факту правопорушення.
З огляду на що Міноборони було правомірно видано наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності, оскільки імперативною нормою статті 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, що Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.
Тобто за наявності факту правопорушення Міністр оборони України як відповідний командир, зобов'язаний був прийняти рішення про притягнення Позивача до дисциплінарної відповідальності.
Позивач у відповіді на відзив наголосив, що Міністерством оборони України не виконано обов'язку щодо доказування правомірності прийнятого рішення, оскільки не надано допустимих та достовірних доказів, в обґрунтування його правомірності.
Стосовно відсутності підстав для притягнення до відповідальності зазначено, що відповідач погоджується з тим, що неефективне використання бюджетних коштів не є бюджетним правопорушенням, але саме з цього приводу проводилась службова перевірка, а відтак в оскаржуваному наказі взагалі не наведено, яке саме порушення військової дисципліни, якщо воно мало місце, було допущено позивачем та в чому саме таке порушення полягає.
За висновком позивача в оскаржуваному наказі не зазначено, коли саме (час і місце) та якими конкретно неправомірними діями позивач вчинив порушення, не зазначено причинного зв'язку між такими діями та подією, з приводу якої до позивача застосовано дисциплінарне стягнення; конкретних норм законодавства чи інших нормативно-правових актів та керівних документів, які було ним порушено; ступінь вини кожної із зазначених в доповіді осіб, причетних до констатованого в оскаржуваному наказі порушення; які саме наслідки (шкода та її розмір) настали; форму вини.
Щодо дотримання строку накладення дисциплінарного стягнення зазначено, що згідно ст. 87 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення.
Службове розслідування з приводу виявленого, як на переконання відповідача, правопорушення не призначалося та не проводилося.
Окремо позивач зазначає, що недотримання відповідачем, як суб'єктом владних повноважень вимог законодавства при прийнятті рішення, не може породжувати будь-яких правових наслідків для особи, прав та інтересів якої стосується таке рішення.
У запереченні Міністерство оборони України зазначило, що службова перевірка відрізняється від службового розслідування, зокрема тим, що призначається вона письмовим рішенням.
Відповідно до пункту 3 розділу VII Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 (зареєстровано v Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за № 1503/31371) Письмове рішення командира (начальника) оформлюється шляхом накладення відповідної резолюції на документі (рапорті (доповіді)) про необхідність проведення перевірки або видання окремого доручення (доручення), розпорядження на її проведення.
Тобто, ніякий наказ про призначення службової перевірки не видається для її проведення, такий порядок призначення та проведення службової перевірки визначений законодавством.
Щодо висновків Рахункової палати, то позивачем хибно розуміються підстави для притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Юридичною підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є виявлення в діях позивача під час проведення службової перевірки порушення військової дисципліни, яке відповідно до статті 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України є формою вчинення дисциплінарного правопорушення.
Фактичною підставою для притягнення позивача до відповідальності є вчинення позивачем дисциплінарного правопорушення.
Стосовно суті порушення зазначено, що за змістом оскаржуваного наказу визначено, що позивачем необґрунтовано прийнято витрати за статтею «Додаткова заробітна плата» в розмірі 50%, що на 26% перевищує передбачену колективним договором товариства з обмеженою відповідальністю «Українська бронетехніка», що в свою чергу призвело до неефективного (необґрунтованого) використання коштів під час виконання контрактів на орієнтовну суму 2 424 652,74 гривень (що є фактом, а не безпосередньо правопорушенням).
У наступному абзаці оскаржуваного наказу визначено, що зазначене стало можливим внаслідок неналежного виконання службових обов'язків позивачем (відповідно до статті 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України є правопорушенням, та є підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності).
Оскаржуваний наказ, за висновком відповідача, містить усі елементи, які є необхідними та достатніми для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 проходить військову службу у Збройних Силах України та займає посаду начальника НОМЕР_2 військового представництва Міністерства оборони України.
На доручення Міністра оборони України № 1268/дск/1 від 15.12.2020 Головним управлінням Військової служби правопорядку Збройних Сил України проведено службову перевірку щодо порушень, зазначених у звіті Рахункової палати від 07.09.2020 № 865/11цт та можливих протиправних дій з боку посадових осіб НОМЕР_2 військового представництва Міністерства оборони України.
Листом від 10.03.2021 № 306/1/1572 Міністра оборони України повідомлено, що у ході перевірки встановлено, що між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська бронетехніка» (далі - ТОВ «Українська бронетехніка») були укладені Державні контракти (далі - Контракт) від 27.04.2018 №403/1/18/38, від 18.12.2018 №403/1/18/95, від 18.12.2018 №403/1/18/96, від 20.12.2018 №403/1/18/98, на постачання озброєння та боєприпасів.
Для супроводження та контролю за виконанням умов Контрактів представником замовника було визначено НОМЕР_2 ВП МОУ, начальник НОМЕР_2 ВП МОУ полковник ОСОБА_1.
Щодо безпідставного та необґрунтованого прийняття НОМЕР_2 ВП МОУ фактичних витрат за статтею «Додаткова заробітна плата» по Контрактам, виконавцем яких було ТОВ «Українська бронетехніка» вказано, що при вивченні висновків орієнтовної (договірної) ціни, виданих НОМЕР_2 ВП МОУ до Контрактів від 27.04.2018 № 403/1/18/38, від 18.12.2018 № 403/1/18/95, від 18.12.2018 №403/1/18/96 та від 20.12.2018 № 403/1/18/98, встановлено, що НОМЕР_2 ВП МОУ була погоджена та прийнята додаткова заробітна плата за високу професійну майстерність у розмірі 50% від посадового окладу від посадового окладу відповідно до Додатку 10 до колективного договору ТОВ «Українська бронетехніка».
Погоджений та встановлений НОМЕР_2 ВП МОУ розмір додаткової заробітної плати «за високу професійну майстерність» на рівні 50% Рахунковою палатою було зазначено як порушення.
З цього приводу в своїх поясненнях начальник НОМЕР_2 ВП МОУ полковник ОСОБА_1 зазначив, що рівень додаткової заробітної плати по зазначеним Контрактам був прийнятий НОМЕР_2 ВП МОУ на рівні, що відповідає діючій системі оплати праці на підприємстві Виконавця та визначений діючим колективним договором, іншими нормативними документами. НОМЕР_2 ВП МОУ втручатися у господарську діяльність підприємства заборонено, тому на рівень заробітної плати НОМЕР_2 ВП МОУ впливати не може.
Під час проведення службової перевірки було витребувано колективний договір ТОВ «Українська бронетехніка», затверджений зборами повноважних представників трудового колективу відповідно до Протоколу № 1 від 01.11.2016.
Встановлено, що додаток № 10 до колективного договору, яким визначається перелік доплат і надбавок до тарифних ставок і посадових окладів працівників, складений у вигляді таблиці з двох стовбців (найменування надбавок та розмір надбавок) та рядків з найменуванням видів надбавок та доплат, які чітко розмежовуються між собою.
Проте, у рядку надбавка «за високу професійну майстерність», розмір якої становить від 12% до 24% в залежності від кваліфікаційного розряду робітників (з ІІІ по VI розряд), зазначено також і надбавка «за високі досягнення у праці», розмір якої складає 50% посадового окладу.
Зазначено, що вищезазначені надбавки між собою не розмежовуються, знаходяться в одному стовбці, проте їх розмір відрізняється.
Отже, зроблено висновок, що надбавки «за високу професійну майстерність» та «а високі досягнення у праці» за змістом, за розміром не мають нічого спільного та повинні виплачуватись робітникам диференційовано в залежності до тарифних ставок та кваліфікаційних характеристик (категорій) робітників.
З метою встановлення дійсного стану справ, було перевірено відомості, які розшифровують витрати за статтею «Додаткова заробітна плата» та встановлено, що в них зазначається вид надбавки саме за високу професійну майстерність у розмірі 50% від посадового окладу всім робітникам, тобто без розмежування по кваліфікаційним характеристикам (категоріям) та у розмірі, який передбачений за виплату надбавки «за високі досягнення у праці».
Відомості були перевірені представниками НОМЕР_2 ВП МОУ. Обґрунтованість даних витрат саме в розмірі 50% було підтверджено підписами таких посадових осіб: відповідальним за економічну роботу - провідним інженером підполковником ОСОБА_4 , відповідальним за економічну роботу - помічником провідного інженера НОМЕР_2 ВП МОУ старшим лейтенантом ОСОБА_5 , відповідальним за економічну роботу - начальником групи економічної та договірної роботи (Група № 7) НОМЕР_2 ВП МОУ працівником ЗСУ ОСОБА_7.
За результатами цієї роботи, вищезазначеними посадовими (службовими) особами були складені та підписані Висновки про рівень орієнтовної (договірної) ціни, які були затверджені начальником НОМЕР_2 ВП МОУ.
Таким чином, у записці Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України зроблено висновок що начальником НОМЕР_2 ВП МОУ полковником ОСОБА_1. необґрунтовано було прийнято виграти за статтею «Додаткова заробітна плата», безпідставно було затверджено Висновки про рівень орієнтовної (договірної) ціни за статтею «Додаткова заробітна плата», в складі якої встановлений розмір додаткової заробітної плати «за високу професійну майстерність» на рівні 50% замість передбаченого колективним договором підприємства ТОВ «Українська бронетехніка» розміру від 12% до 24% в залежності від кваліфікаційного розряду (з III по VI розряд).
Таким чином підстав для застосування надбавки «за високу професійну майстерність» робітникам виконавця в розмірі 50% від посадового окладу не має, що в свою чергу призвело до неефективного (необґрунтованого) використання коштів під час виконання відповідних контрактів на орієнтовну суму 2 424 652,75 грн.
ОСОБА_1 до начальника Управління військових представництв Міністерства оборони України надано рапорт 28.04.2021 № 690, в якому позивач виклав свої міркування стосовно відсутності допущених ним порушень.
На підставі висновків службової перевірки відповідно до статей 12, 45, 48, 97 Дисциплінарного статуту України наказом Міністра оборони України ОСОБА_6 від 12.05.2021 № 51кп за порушення вимог статті 11, 16, 58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України в частині обов'язку кожного військовослужбовця свято і непорушно дотримуватись Конституції України та законів України, сумлінного і чесного виконання службових обов'язків, що визначають обсяг завдань, доручених за посадою, за невстановлення у НОМЕР_2 військовому представництві Міністерства оборони України такого внутрішнього порядку, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України, порушення вимог пунктів 10.11. 10.14 Положення про НОМЕР_2 військове представництво Міністерства оборони України, затвердженого наказом начальника 634 Головного військового представництва Міністерства оборони України від 09.09.2019 № 6, начальника НОМЕР_2 військового представництва Міністерства оборони України полковника ОСОБА_1. попереджено про неповну службову відповідність.
Не погоджуючись з прийнятим наказом позивач звернувся до Міністерства оборони України зі скаргою, однак відомості щодо розгляду скарги у матеріалах справи відсутні.
Не погоджуючись з оскаржуваним наказом, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд вказує таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється згідно з положеннями Закону України №2232-XII «Про військовий обов'язок та військову службу» (далі- Закон №2232-XII).
Відповідно до статті 3 Закону №2232-XII правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах, визначено Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-ХІV.
Статутом керуються всі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України (далі - військові частини).
Обов'язки посадових осіб, не зазначені в цьому Статуті, визначаються відповідними порадниками та положеннями.
Дія Статуту поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.
Відповідно до статей 1-10 розділу «Загальні положення» Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України Збройні Сили України - військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності.
Військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов'язаній із захистом України.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються законами України, положеннями про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Повсякденне життя і службова діяльність військовослужбовців регулюються Конституцією України, законами України, цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.
Внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.
Внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров'я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.
Вимоги цього Статуту зобов'язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.
Внутрішньою службою у військових частинах та підрозділах керують їх командири. У разі розташування в одному приміщенні кількох підрозділів, командири яких не мають спільного безпосереднього начальника, керівництво внутрішньою службою наказом командира військової частини покладається на командира одного з цих підрозділів. Безпосереднім організатором внутрішньої служби у військовій частині є начальник штабу, а в роті - головний сержант роти.
Згідно з ст. 16 Статуту, кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Відповідно до ст. 58 Статуту, командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров'я особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості.
Командир (начальник) відповідно до посади, яку він займає, повинен діяти самостійно і вимагати від підлеглих виконання вимог Конституції України, законів України, статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів.
За приписом ст. 59 Статуту, командир (начальник) зобов'язаний:
планувати роботу і здійснювати заходи щодо підтримання та удосконалення бойової та мобілізаційної готовності і вимагати їх виконання, своєчасно вносити до планів роботи необхідні зміни (уточнення), вживати заходів для охорони державної таємниці, забезпечення прихованого управління військами;
знати стан справ у дорученій йому військовій частині, на кораблі (у підрозділі), ділові, морально-психологічні якості безпосередньо підпорядкованих військовослужбовців, бойову та іншу техніку, озброєння, що є в частині, на кораблі (у підрозділі), вміло керувати військовою частиною, кораблем (підрозділом) як у повсякденному житті, так і під час виконання бойових завдань;
встановлювати у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України;
Відповідно до ст. 26 Статуту, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг урегульовується Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24 березня 1999 року №551-ХIV (далі - Дисциплінарний статут).
Згідно з положеннями статті 45 Дисциплінарного статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.
Відповідно до статті 48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Статтею 83 Дисциплінарного статуту встановлено, що на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Відповідно до статей 84, 85 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Відповідно до ст. 86 Дисциплінарного статуту, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Згідно з ст. 87 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.
Дисциплінарне стягнення не може бути накладено після шести місяців з дня виявлення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час проведення службового розслідування, перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, під вартою, а також час відсутності на службі без поважних причин.
Згідно з приписом ст. 88 Дисциплінарного статуту, військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командирові або звернутися до суду у визначений законом строк.
Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України передбачено Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 608.
Згідно з п. 2 розділу І «Загальні положення» Порядку № 608:
службова перевірка - комплекс заходів, які здійснюються відповідно до цього Порядку, з метою перевірки інформації про вчинення правопорушення, з'ясування наявності підстав для призначення службового розслідування, обставин порушення виконавської дисципліни, встановлення осіб, які вчинили правопорушення;
службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Як вбачається з листа Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України на виконання доручення Міністра оборони України проведеного службову перевірку щодо порушень, зазначених у звіті Рахункової палати.
Порядок проведення службових перевірок передбачено розділом VII «Службові перевірки» Порядку № 608.
З метою перевірки інформації про факт правопорушення, з'ясування наявності підстав для призначення службового розслідування, обставин порушення виконавської дисципліни, а також якщо особу правопорушника не встановлено, але виявлено факт правопорушення, проводиться службова перевірка.
Під час службової перевірки встановлюються:
особа, яка вчинила дисциплінарне правопорушення або порушення виконавської дисципліни;
обставини (час, місце, спосіб, наслідки тощо) правопорушення або порушення виконавської дисципліни;
не виконані або неналежно виконані військовослужбовцем розпорядження, доручення, вказівки начальників, службові обов'язки;
наявність чи відсутність події, з приводу якої призначалась перевірка.
У разі необхідності уточнення причин та умов, що сприяли вчиненню дисциплінарного правопорушення, за фактом якого проведено службову перевірку, та ступеня вини військовослужбовця за результатами службової перевірки може бути проведено службове розслідування.
Службова перевірка проводиться за письмовим рішенням відповідного командира (начальника), у якому зазначаються відомості про посадових осіб, яким доручається проведення перевірки, її мета та дата завершення.
Строк проведення перевірки встановлюється з урахуванням мети, обсягу визначених завдань та кількості особового складу, який залучається.
Письмове рішення командира (начальника) оформлюється шляхом накладення відповідної резолюції на документі (рапорті (доповіді)) про необхідність проведення перевірки або видання окремого доручення (доручення), розпорядження на її проведення.
Інші службові особи можуть звертатись за підпорядкованістю з клопотанням щодо призначення службової перевірки.
У разі вчинення військовослужбовцем правопорушення та невжиття заходів відповідним командиром (начальником) з будь-яких причин (крім військової частини НОМЕР_3 та підпорядкованих їй військових частин) військовослужбовці Військової служби правопорядку за рішенням начальника органу управління Військової служби правопорядку згідно із завданнями та функціями, визначеними статутами Збройних Сил, Законом України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» та іншими нормативно-правовими актами, проводять службову перевірку.
Строк проведення службової перевірки не може перевищувати одного місяця. У разі невстановлення винних осіб службова перевірка може бути продовжена відповідним командиром (начальником), який призначив перевірку, але не більше ніж на один місяць.
Днем початку службової перевірки вважається день прийняття рішення про її проведення або дата, визначена командиром (начальником), який приймає це рішення.
Завершення службової перевірки визначається днем подання результатів перевірки на розгляд для прийняття рішення.
Проведення службової перевірки здійснюється за загальними правилами проведення службових розслідувань, встановленими розділами III та IV цього Порядку, з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.
Так, відповідно до розділу ІІІ «Порядок проведення службового розслідування» та ІV «Повноваження осіб під час службового розслідування» рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.
Міністр оборони України, Головнокомандувач Збройних Сил України, начальник Генерального штабу Збройних Сил України, командувачі видів (сил), окремих родів військ Збройних Сил України, інших органів військового управління можуть призначати службові розслідування безпосередньо або доручати їх проведення (призначення) підпорядкованим посадовим (службовим) особам.
Особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані:
дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення;
виявляти (з'ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника;
розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення.
Результати службової перевірки оформлюються доповідною запискою на ім'я посадової (службової) особи, яка призначила перевірку, та підписуються посадовою (службовою) особою, яка провела її одноособово, або головою комісії.
У доповідній записці зазначаються підстави та мета проведення службової перевірки, службові особи, які її проводили, вжиті заходи та отримані результати, висновки і пропозиції та інші відомості, необхідні для прийняття посадовою (службовою) особою, яка призначила перевірку, законного рішення.
Одночасне проведення службової перевірки та службового розслідування не допускається.
У разі якщо службова перевірка проводилась органом Військової служби правопорядку у Збройних Силах, інформація про її результати передається на розгляд відповідному командиру (начальнику) в частині, що стосується.
Суд відмічає, що в силу ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
При цьому, відповідач відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Так, з оскаржуваного наказу від 12.05.2021 № 51кп вбачається, що позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності на підставі висновків службової перевірки.
Відповідну службову перевірку проведено Головним управлінням Військової служби правопорядку Збройних Сил України на виконання доручення Міністра оборони України ОСОБА_6.
Суд наголошує, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази, що підтверджують обставини прийняття письмового рішення про проведення службової перевірки та доручення на її проведення Військовій службі правопорядку Збройних Сил України, що позбавляє можливості визначити день початку службової перевірки.
Разом з тим, як вбачається з листа Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України (доповіді Міністру оборони України) від 10.03.2021 № 306/1/1572, висновок службової перевірки надавався на вхідний документ № 1268/дск/1 від 15.12.2020.
З запиту Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України від 04.02.2021 № 306/1/767 з'ясовано, що службова перевірка проводиться на виконання вимог п. 6 наказу Міністерства оборони України від 30.10.2020 № 15дск «Про введення в дію Рішення колегії Міністерства оборони України».
Наведене в сукупності вказує на обставини прийняття рішення про проведення перевірки не пізніше грудня 2020 року.
В доповіді Міністру оборони України від 10.03.2021 № 306/1/1572 у пункті першому зазначено «службову перевірку вважати закінченою». Інші більш детальні відомості щодо строку перевірки у листі відсутні.
Таким чином, службова перевірка, яка стала підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та для прийняття оскаржуваного наказу, за висновком суду, тривала принаймні з грудня 2020 року по 10.03.2021 - день подання результатів перевірки для прийняття рішення.
Відомості щодо прийняття командиром (начальником) рішення про продовження службової перевірки або призначення службового розслідування відносно ОСОБА_1 відповідачем не надано.
Отже, суд погоджується з твердженням позивача, що службова перевірка протиправно тривала понад місячний строк, визначений ст. 85 Дисциплінарного статуту та Порядком № 608.
В свою чергу, твердження відповідача щодо порушення термінів проведення службової перевірки у зв'язку з великим обсягом порушень, встановлених Рахунковою палатою, не спростовують висновку про допущення процедурних порушень при оформленні результатів перевірки та її тривалість понад встановлений місячний строк.
Окрім того, оскаржуваний наказ від № 51КП від 12.05.2021 прийнято з порушенням строку, визначеного ст. 87 Дисциплінарного статуту, а саме через два місяці з дня закінчення службової перевірки попри встановлений строк протягом місяця, що свідчить про його протиправність.
Стосовно обґрунтованості притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді неповної службової відповідності, суд відмічає, що з пояснень сторін та наявних у матеріалах справи документів підтверджуються обставини погодження НОМЕР_2 ВП МО України розрахунків витрат на заробітну плату працівників ТОВ «Українська бронетехніка» за результатами виконання державних контрактів в частині виплати додаткової заробітної плати за високу професійну майстерність у розмірі 50% від посадового окладу відповідно до Додатку 10 до колективного договору ТОВ «Українська бронетехніка».
При цьому Додаток 10 до колективного договору ТОВ «Українська бронетехніка» - перелік доплат і надбавок до тарифних ставок і посадових окладів працівників, затверджений 01.11.2016, містить надбавки:
«за високу професійну майстерність» - диференційовані надбавки до тарифних ставок робітників:
ІІІ розряду - до 12 відсотків;
ІV розряду - до 16 відсотків;
V розряду - до 20 відсотків;
VI розряду - до 24 відсотків;
«за високі досягнення у праці» - до 50 відсотків посадового окладу.
Невідповідність затверджених витрат за статтею «додаткова заробітна плата» по контрактам, виконавцем яких було ТОВ «Українська бронетехніка» за змістом оскаржуваного наказу кваліфіковано як «неефективне (необґрунтоване) використання коштів під час виконання контрактів».
За висновком відповідача, зазначене стало можливим унаслідок неналежного виконання службових обов'язків начальником НОМЕР_2 військового представництва Міністерства оборони України полковником ОСОБА_1., який в порушення пунктів 10.11, 10.14 Положення про НОМЕР_2 військове представництво Міністерства оборони України, затвердженого наказом начальника 634 Головного військового управління Міністерства оборони України від 09.09.2019 № 6, в частині організації роботи представництва з економічних питань, правильності розрахунків (формування) та застосування цін на продукцію оборонного призначення, здійснення контрольної роботи груп НОМЕР_2 військового представництва Міністерства оборони України за всіма напрямами її діяльності.
Як вбачається з пунктів 10.11, 10.14 Положення про НОМЕР_2 військове представництво Міністерства оборони України, затвердженого наказом начальника 634 Головного військового управління Міністерства оборони України від 09.09.2019 № 6, начальник НОМЕР_2 ВП організовує роботу представництва з економічних питань і відповідає за правильність розрахунків (формування) та застосування цін на продукцію оборонного призначення; контролює роботу груп НОМЕР_2 військового представництва Міністерства оборони України за всіма напрямами її діяльності.
Також вказано на одночасне порушення вимог ст. 11, 16 Дисциплінарного статуту.
Відповідно до статті 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Суд зазначає, що головною рисою індивідуальних актів є їхня конкретність (чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами владних повноважень, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, настанов для їх розв'язання що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.
Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» від 01 липня 2003 року вказано, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Суд відмічає, що відповідачем належним чином не кваліфіковано дій позивача, без роз'яснення суті порушення у «неефективності» використання коштів та обґрунтування відповідної суми у 2 242 652,72 грн без дослідження первинної документації, враховуючи, що завдання майнової шкоди у такому розмірі відповідачем не встановлено.
Під час прийняття оскаржуваного наказу не надано оцінку твердженню Департаменту військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки (вих. від 12.01.2021 № 403/4/181) з приводу того, що виявлене порушення є технічною помилкою, що у відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV не впливає на сутність статті, враховуючи, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтується на принципі превалювання сутності над формою.
Не встановлено факту перевитрат бюджетних коштів, а також не враховано пояснень позивача щодо фактично виплаченої суми ТОВ «Українська бронетехніка» основному виробничому персоналу, задіяному в виконанні робіт за Державними контрактами, у розмірі лише 695 021,47 грн. Водночас, за рахунок бюджетних коштів до сумарних обґрунтованих витрат за статтями калькуляції «Додаткова заробітна плата» виплачено працівникам ТОВ «Українська бронетехніка» фактично 353 982,98 грн, що свідчить про відсутність перевищення затверджених економічних показників в цілому.
Відповідачем також не зазначено, які саме порушення вимог статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України були допущені з боку позивача.
Окремо суд зазначає, що під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути обґрунтованим, органу державної влади належить навести у своєму рішенні відповідні і достатні підстави на обґрунтування обраного виду дисциплінарного стягнення для того, щоб це обмеження вважалося «необхідним у демократичному суспільстві» та не було «свавільним».
Тобто, чинним законодавством відповідачу надано право вибору виду дисциплінарного стягнення, яке останній вправі накласти з урахуванням характеру та обставини вчинення правопорушення, його наслідків, попередньої поведінки військовослужбовця, а також тривалості військової служби та рівня знань про порядок служби.
Вищевказаний наказ відповідача не містить обґрунтування того, чому саме такий вид дисциплінарного стягнення відповідач вирішив застосувати до позивача, враховуючи те, що обраний відповідачем вид дисциплінарного стягнення є досить суворим та довготриваючим видом дисциплінарної відповідальності.
Відповідачем не дотримано вимоги щодо оцінки попередньої поведінки військовослужбовця, а також тривалості військової служби та рівня знань про порядок служби.
Таким чином, під час судового розгляду справи встановлено, що під час проведення службового розслідування відповідачем не вжито всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення, відповідачем не доведено підстав для обрання такого виду дисциплінарного стягнення, як повідомлення про неповну службову відповідність, при цьому у спірному наказі, як індивідуальному акті, відсутнє чітке формулювання порушення позивачем вимог Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Отже, наказ Міністерства оборони України № 51КП від 12.05.2021 за підписом Міністра оборони України ОСОБА_6 про притягнення полковника ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження про неповну службову відповідність у зв'язку з зазначеним є протиправним та підлягає скасуванню.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що при поданні позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн, що підтверджується квитанцією № 0.0.2151011409.1 від 05.06.2021.
Таким чином, на користь позивача належить стягнути сплачений ним судовий збір у сумі 908,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 6, 72- 77, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення суб'єкта владних повноважень, а саме пункт перший наказу Міністерства оборони України № 51КП від 12.05.2021 за підписом Міністра оборони України ОСОБА_6 про притягнення полковника ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження про неповну службову відповідність.
3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , ел. пошта - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України (адреса: АДРЕСА_2, ідентифікаційний код - НОМЕР_4, ел. пошта - ІНФОРМАЦІЯ_2) понесені позивачем витрати по сплаті судового збору в сумі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень нуль копійок).
Рішення, відповідно до статті 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.С. Пащенко