ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
26 серпня 2022 року м. Київ № 640/19564/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (письмове провадження) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доМіністерства захисту довкілля та природних ресурсів
провизнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, в якому просить:
- визнати протиправним наказ Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 07.04.2021 №96-о про звільнення з посади головного спеціаліста ОСОБА_1 у зв'язку із закінченням строку призначення на посаду державної служби, відповідно до ч. 2 ст. 85 Закону України «Про державну службу»;
- поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу морської політики Департаменту раціонального природокористування Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України або на рівноцінній посаді безстроково з 08.04.2021;
- стягнути з Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08.04.2021 до дня поновлення на роботі, який на день пред'явлення позову становить 77 134,72 грн.;
- стягнути з Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України на користь ОСОБА_1 в рахунок компенсації моральної шкоди 200 000,00 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 без попередження та без пропозиції іншої посади безпідставно звільнено із займаної нею посади, з урахуванням того, що у силу положень Закону України "Про основи соціальної захищеності людей з інвалідністю в Україні", відмова в укладенні трудового договору або у просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності не допускається.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а також встановлено сторонам строки для подання до суду відзиву, відповіді на відзив та заперечень.
Від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог, з огляду на те, що ОСОБА_1 звільнено з посади на підставі ч. 2 ст. 85 Закону України "Про державну службу", згідно з якою, державний службовець, призначений на посаду державної служби на період заміщення тимчасово відсутнього державного службовця, за яким зберігалась посада державної служби, звільняється з посади в останній робочий день перед днем виходу на службу тимчасово відсутнього державного службовця. При цьому, за твердженням представника відповідача, у такому разі не передбачено обов'язку пропонувати посаду особам, які звільняються за ч. 2 ст. 85 Закону України "Про державну службу". У той же час, переведення ОСОБА_1 здійснювались не з підстав інвалідності, а за особистими заявами позивача, натомість, звільнення відбулось не за ініціативою адміністрації, а у зв'язку із закінченням строку призначення на посаду державної служби, з огляду на те, що із заявами щодо надання роботи особі з інвалідністю ОСОБА_1 не зверталась.
Від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив, в якій останньою додатково наголошено на обґрунтованості заявлених позовних вимог.
Від представника відповідача через канцелярію суду надійшли заперечення, в яких зазначено, що переведення позивача на інші посади, що оформлено наказами від 07.09.2020 №108-О та від 23.11.2020 №273-О, здійснено на підставі заяв ОСОБА_1 , що свідчить про добровільність переведення позивача.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва залишено заяву Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України із запереченнями проти розгляду справами за правилами спрощеного позовного провадження без задоволення.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, відповідь на відзив та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 07.09.2020 №108-О "Про призначення ОСОБА_1 " ОСОБА_1 призначено на посаду головного спеціаліста відділу морської політики Департаменту регіонального природокористування на період до фактичного виходу з відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку працівника ОСОБА_2 , у порядку переведення з Міністерства енергетики України. В якості підстави прийняття даного наказу зазначено заяву ОСОБА_1 (копія якої наявна у матеріалах справи).
Надалі, наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 23.11.2020 №273-О "Про переведення ОСОБА_1 " ОСОБА_1 переведено з 24.11.2020 з посади головного спеціаліста відділу морської політики Департаменту раціонального природокористування на посаду головного спеціаліста відділу морської політики Департаменту раціонального природокористування на період до фактичного виходу з відпустки для догляду за дитиною до досягненню нею трирічного віку основного працівника ОСОБА_3 . В якості підстави прийняття даного наказу зазначено заяву ОСОБА_1 (копія якої наявна у матеріалах справи).
У той же час, наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 07.04.2021 №96-О "Про звільнення ОСОБА_1 " ОСОБА_1 звільнено 07.04.2021 з посади головного спеціаліста відділу морської політики Департаменту раціонального природокористування у зв'язку із закінченням строку призначення на посаду державної служби, згідно з ч. 2 ст. 85 Закону України "Про державну службу".
Вважаючи даний наказ протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
При цьому, суд зазначає, що ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва про відкриття провадження у справі позивачу поновлено строк звернення до суду, внаслідок чого суд вказує про необґрунтованість тверджень представника відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду, враховуючи те, що представником відповідача іншого не доведено.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
Нормативно-правовим актом, який визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, є Закон України "Про державну службу" (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про державну службу", державна служба здійснюється з дотриманням таких принципів: 1) верховенства права - забезпечення пріоритету прав і свобод людини і громадянина відповідно до Конституції України, що визначають зміст та спрямованість діяльності державного службовця під час виконання завдань і функцій держави; 2) законності - обов'язок державного службовця діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 3) професіоналізму - компетентне, об'єктивне і неупереджене виконання посадових обов'язків, постійне підвищення державним службовцем рівня своєї професійної компетентності, вільне володіння державною мовою і, за потреби, регіональною мовою або мовою національних меншин, визначеною відповідно до закону; 4) патріотизму - відданість та вірне служіння Українському народові; 5) доброчесності - спрямованість дій державного службовця на захист публічних інтересів та відмова державного службовця від превалювання приватного інтересу під час здійснення наданих йому повноважень; 6) ефективності - раціональне і результативне використання ресурсів для досягнення цілей державної політики; 7) забезпечення рівного доступу до державної служби - заборона всіх форм та проявів дискримінації, відсутність необґрунтованих обмежень або надання необґрунтованих переваг певним категоріям громадян під час вступу на державну службу та її проходження; 8) політичної неупередженості - недопущення впливу політичних поглядів на дії та рішення державного службовця, а також утримання від демонстрації свого ставлення до політичних партій, демонстрації власних політичних поглядів під час виконання посадових обов'язків; 9) прозорості - відкритість інформації про діяльність державного службовця, крім випадків, визначених Конституцією та законами України; 10) стабільності - призначення державних службовців безстроково, крім випадків, визначених законом, незалежність персонального складу державної служби від змін політичного керівництва держави та державних органів.
Так, приписами ч.ч. 1 та 2 ст. 34 Закону України "Про державну службу" визначено, що призначення на посаду державного службовця здійснюється безстроково, крім випадків, визначених цим та іншими законами України.
Строкове призначення на посаду здійснюється у разі: 1) призначення на посаду державної служби категорії "А" - на п'ять років, якщо інше не передбачено законом, з правом повторного призначення без обов'язкового проведення конкурсу на ще один строк або переведення на рівнозначну або нижчу посаду до іншого державного органу; 2) заміщення посади державної служби на період відсутності державного службовця, за яким відповідно до цього Закону зберігається посада державної служби; необхідності забезпечення організації та виконання завдань, що мають тимчасовий характер, з укладанням контракту про проходження державної служби (на посади державної служби категорій "Б" і "В"); призначення особи, яка досягла 65-річного віку, на посаду державної служби - на один рік з правом повторного призначення без обов'язкового проведення конкурсу щорічно.
Згідно з ч. 2 ст. 85 Закону України "Про державну службу", державний службовець, призначений на посаду державної служби на період заміщення тимчасово відсутнього державного службовця, за яким зберігалася посада державної служби, звільняється з посади в останній робочий день перед днем виходу на службу тимчасово відсутнього державного службовця. У такому разі тимчасово відсутній державний службовець зобов'язаний письмово повідомити керівника державної служби не пізніш як за 14 календарних днів про свій вихід на службу.
Як було зазначено вище, ОСОБА_1 звільнено оскаржуваним наказом із займаної нею посади саме на підставі ч. 2 ст. 85 Закону України "Про державну службу", з урахуванням того, що наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 23.11.2020 №273-О "Про переведення ОСОБА_1 " ОСОБА_1 переведено з 24.11.2020 з посади головного спеціаліста відділу морської політики Департаменту раціонального природокористування на посаду головного спеціаліста відділу морської політики Департаменту раціонального природокористування на період до фактичного виходу з відпустки для догляду за дитиною до досягненню нею трирічного віку основного працівника ОСОБА_3 .
Відтак, з огляду на те, що ОСОБА_1 займала посаду головного спеціаліста відділу морської політики Департаменту раціонального природокористування строково, тобто до фактичного виходу з відпустки для догляду за дитиною до досягненню нею трирічного віку основного працівника ОСОБА_3 , позивач, у зв'язку із виходом на службу тимчасово відсутнього державного службовця, підлягала звільненню із займаної нею посади.
У той же час, суд звертає увагу, що у межах заявленого спору, у відповідача був відсутній обов'язок пропозиції позивачу іншої вакантної посади, з огляду на те, що звільнення останньої відбулось на підставі ч. 2 ст. 85 Закону України "Про державну службу", а пропозиція вакантних посад передбачена лише у разі звільнення державного службовця за ініціативою суб'єкта призначення (ч. 3 ст. 87 Закону України "Про державну службу"). На підставі викладеного, суд вказує на необґрунтованість заявленого позивачем клопотання про витребування доказів, а саме: документальних доказів надання відповідачем позивачу пропозицій щодо наявних вакантних посад у період, починаючи з 07.08.2020.
При цьому, слід зазначити, що переведення позивача на відповідні посади у Міністерстві захисту довкілля та природних ресурсів України наказами від 07.09.2020 №108-О та від 23.11.2020 №273-О не є предметом оскарження у межах даної справи, а тому дослідженню та оцінці судом не підлягає.
На додаток, суд вказує, що з наявних у матеріалах справи доказів не вбачається того, що ОСОБА_1 зверталась до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України із заявою щодо надання їй роботи як особі з інвалідністю, натомість, останню не було звільнено із займаної нею посади з огляду на встановлення останній групі інвалідності.
Як наслідок, суд виходить з того, що оскаржуваний наказ про звільнення позивача з займаної нею посади винесено відповідачем правомірно та у межах наданих останньому повноважень.
Інші позовні вимоги, як похідні від розглядуваної вище, у силу п. 23 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, також задоволенню не підлягають.
У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для задоволення останніх.
Керуючись ст.ст. 77, 139, 246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (код ЄДРПОУ 43672853, адреса: 03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 35) відмовити у повному обсязі.
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.О. Скочок