ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
26 серпня 2022 року м. Київ № 640/17285/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю
секретаря судового засідання Колодяжного В.Є., розглянувши у порядку письмового
провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доВійськової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, Головного управління Національної гвардії України
про визнання бездіяльності протиправною, та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (надалі - відповідач-1) та Головного управління Національної гвардії України (в тексті - відповідач-2), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не видання наказу про встановлення ОСОБА_1 щомісячної надбавки за роботу в умовах режимних обмежень з 25.09.2018 (за формою 3) в розмірі 10% посадового окладу за посадою оперативного чергового відділення бойового управління військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України встановити ОСОБА_1 надбавку за роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 10% посадового окладу за посадою оперативного чергового відділення бойового управління військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України за період з 25.09.2018 по 02.11.2020;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 10% посадового окладу за посадою оперативного чергового відділення бойового управління військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України за період з 25.09.2018 по 02.11.2020;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України включити до грошового атестату та довідки про додаткові види грошового забезпечення за період з 25.09.2018 по 02.11.2020 щомісячну 10% надбавку до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України підготувати та надати до Головного управління Національної гвардії України оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 з зазначенням додаткових видів грошового забезпечення, які повинні враховуватись для розрахунку пенсій, у тому числі щомісячну 10% надбавку до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень, з 03.11.2020;
- зобов'язати Головне управління Національної гвардії України в особі Командувача Національної гвардії України надати до Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , з зазначенням додаткових видів грошового забезпечення, які повинні враховуватись для розрахунку пенсій, у тому числі щомісячну 10% надбавку до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень, з 03.11.2020;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України провести розрахунок грошового забезпечення та грошової допомоги при звільненні з військової служби з урахуванням надбавки за роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 10% посадового окладу за посадою оперативного чергового відділення бойового управління військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України і індексу інфляції, та видати ОСОБА_1 довідку про додаткові види грошового забезпечення за 2018-2020 роки із урахуванням 10% надбавки від посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень у період з 25.09.2018 по 02.11.2020.
В якості підстав позову позивач зазначає, що з 25.09.2018 йому безпідставно та протиправно не нараховувалась та відповідно не виплачувалась надбавка як військовослужбовцю, який працював в умовах режимних обмежень, встановлена у відсотках до посадових окладів залежно від ступеня секретності інформації, а саме відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «таємно» (форма 3) - 10 відсотків. Зокрема позивач зазначає, що ОСОБА_1 з 10.02.2016 по 02.11.2020 проходив військову службу за контрактом в Національній гвардії України, зокрема, з 06.09.2018 по 02.11.2020 у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України (смт. Гостомель Київської області); з 03.11.2020 ОСОБА_1 перебуває на обліку в головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугою років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в розмірі 53 % грошового забезпечення; у 2016 році, під час проходження військової служби за контрактом в Південному територіальному управлінні Національної гвардії України на посаді офіцера групи аналізу та технічного забезпечення відділу командних пунктів штабу Південного територіального управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_2 Національної гвардії України) (м. Одеса), розпорядженням УСБУ в Одеській області ОСОБА_1 був наданий допуск до державної таємниці за формою 3, нараховувалась та виплачувалась грошова надбавка за таємність; 01.02.2021 з матеріалів пенсійної справи позивачу стало відомо, що за час проходження військової служби за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України з 25.09.2018 йому не нараховувалась не виплачувалась надбавка як військовослужбовцю, який працював в умовах режимних обмежень, встановлена у відсотках до посадових окладів залежно від ступеня секретності інформації, а саме відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «таємно» (форма 3) - 10 відсотків; у зв'язку з не нарахуванням та не виплатою ОСОБА_1 грошової надбавки за таємність, вона відповідно не була включена до грошового атестату від 24.11.2020 № 78 та довідки про додаткові види грошового забезпечення від 24.11.2020 № 276, виданих військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (смт. Гостомель Київської обл.); 02.02.2021 ОСОБА_1 письмово звернувся з заявою на адресу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, у якій просив у тому числі повідомити про правові підстави не нарахування та не виплати йому надбавки за період з 06.09.2018 по 02.11.2020 року, здійснити нарахування та виплату грошової надбавки за таємність, як військовослужбовцю, який у той період часу працював в умовах режимних обмежень на посаді оперативного чергового відділення бойового управління військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України; згідно до листа-відповіді військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 25.02.2021 № 10-426 в задоволені вимог позивача відмовлено, оскільки він не працював з відомостями, що становлять державну таємницю.
Додатково позивач акцентує увагу на тому, що відповідно до довідки від 28.05.2021 посада оперативного чергового відділення бойового управління (ВОС 0210003), яку позивач обіймав з 25.09.2018 по 02.11.2020, належить до номенклатури посад працівників військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, перебування на якій потребує оформлення допуску до державної таємниці; відтак, ОСОБА_1 було надано допуск до державної таємниці; згідно з пунктом 2 Положення від 15.06.1994 № 414 особам, які працюють в умовах режимних обмежень, установлюється надбавка до посадових окладів (тарифних ставок) залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «особливої важливості», - 20 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «цілком таємно», - 15 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «таємно», - 10 відсотків.
Позивач підкреслив, що під час служби в Національній гвардії України йому був наданий допуск до державної таємниці в умовах режимних обмежень (форма 3); він надавав письмові зобов'язання щодо збереження державної таємниці, та згоду на передбачені законодавством обмеження, працював із секретною інформацією, у тому числі під час проведення занять, ознайомлювався з документами (секретною інформацією), що має ступінь секретності «таємно», під час залучення військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України для виконання завдань в зоні проведення операції Об'єднаних сил на Сході України у складі батальйонної тактичної групи, під час чергувань на посаді оперативного чергового відділення бойового управління (оперативного чергового) ОСОБА_1 постійно відслідковував з помічником оперативного чергового, як й решта оперативних чергових (у тому числі з використанням карти) обстріли незаконних збройних формувань РФ позицій нашої батальйонної тактичної групи (БТГр), взводні опорні пункти (ВОП), спостережні пости (СП) та відпрацьовували за письмовою вказівкою Головного управління Національної гвардії України відомості про бойовий та чисельний склад батальйонної тактичної групи (з прив'язкою до кожного конкретного місця тимчасової дислокації підрозділу щодо кількісті особового складу по категоріям військовослужбовців, наявності зброї та військової техніки, а також щоденне пересування особового складу та військової техніки); дана інформація щоденно готувалась під час чергувань та направлялась до Головного управління Національної гвардії України через чергового групи спеціального зв'язку (шифрованого та засекреченого зв'язку) вузла зв'язку.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справу було передано судді Пащенку К.С.
02.07.2021 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва було відкрито провадження в адміністративній справі № 640/17285/21 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.
19.08.2021 до Окружного адміністративного суду м. Києва від представника відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на наступне. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 06.09.2018 № 221 (по стройовій частині) позивач був зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 для подальшого проходження військової служби на посаді офіцера (топографа) групи інформаційно-аналітичної розвідки відділення розвідки штабу; відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 18.09.2018 № 52 рсо позивачу надано доступ до роботи з інформацією, що має ступінь секретності «таємно» та встановлено надбавку в розмірі 10% до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень; в послідуючому наказом командира військової частини від 25.09.2018 № 45 (по особовому складу) позивач призначений на посаду оперативним черговим відділення бойового управління; постановою КМУ від 18.12.2013 № 939 затверджено Порядок організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях; відповідно до п. 116 Порядку № 939 громадянин, якому надано допуск і доступ до державної таємниці, зобов'язаний: вносити своєчасно до внутрішнього опису секретних документів, що перебувають у виконавця, який ведеться за формою згідно з додатком 18, всі отримані для виконання чи використання секретні документи; зберігати секретні документи тільки в робочій папці, спец портфелі, спецвалізі, металевій шафі чи сейфі; закривати у сейфі чи металевій шафі носії секретної інформації, у тому числі такі, що містяться у робочій папці, у разі залишення службового приміщення; перевіряти щодня перед поверненням робочої папки на зберігання до РСО наявність секретних документів, які повинні бути в ній, не допускати зберігання в робочій папці секретних і несекретних документів, за винятком випадків коли несекретні документи є додатком до секретних документів; здавати своєчасно до РСО виконані секретні документи за підписом у внутрішньому описі за формою згідно з додатком 18 або у відповідних облікових картках чи журналах обліку; повертати своєчасно секретні документи та вироби після закінчення роботи з ними до РСО; передавати секретні документи та вироби іншим особам РСО за підписом у внутрішньому описі за формою згідно з додатком 18; у позивача, який перебував на посаді оперативного чергового відділення бойового управління, відсутній внутрішній опис, в який вносяться записи про ознайомлення з секретними документами та відсутні записи в режимно-секретному відділенні військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ознайомлення з секретною інформацією; відтак за умовами своєї професійної діяльності ОСОБА_1 не працював з відомостями, що становлять державну таємницю, а тому підстав для встановлення, нарахування та виплати надбавок за роботу в умовах режимних обмежень не передбачається.
31.08.2021 до Окружного адміністративного суду м. Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній зазначив, що надання допуску до державної таємниці передбачає визначення необхідності роботи громадянина із секретною інформацією; зокрема така необхідність виникає, якщо виконання службових/посадових обов'язків вимагає доступу до державної таємниці; тобто, якщо обсяг функціональних обов'язків за певною посадою, зокрема в державному органі, передбачає, що під час їх виконання в особи виникне чи може виникнути необхідність доступу до державної таємниці, така особа з огляду на таку службову необхідність повинна отримати у встановленому порядку допуск до державної таємниці відповідної форми, яка залежить від ступеня секретності.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 06.09.2018 № 221 (по стройовій частині) ОСОБА_1 був зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 для подальшого проходження військової служби та призначений наказом командувача Національної гвардії України по особовому складу від 17.08.2018 № 127 о/с офіцером (топографом) групи інформаційно-аналітичної розвідки відділення розвідки штабу.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 18.09.2018 № 52 рсо позивачу надано доступ до роботи з інформацією, що має ступінь секретності «таємно» та встановлено надбавку в розмірі 10% до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 25.09.2018 № 45 (по особовому складу) позивач призначений на посаду оперативним черговим відділення бойового управління та при цьому звільнений з посади офіцера (топографа) групи інформаційно-аналітичної розвідки відділення розвідки штабу.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 29.10.2020 № 259 (по стройовій частині) припинено (розірвано) контракт про проходження військової служби та виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення ОСОБА_1 .
02.02.2021 ОСОБА_1 звернувся до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України із заявою, у якій просив нарахувати та виплатити йому надбавку як військовослужбовцю, який працював в умовах режимних обмежень на посаді оперативного чергового відділення бойового управління військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Військова частина НОМЕР_1 листом від 25.02.2021 № В-10-426 повідомила ОСОБА_1 про те, що у нього відсутній внутрішній опис, в який вносяться записи про ознайомлення з секретними документами та відсутні записи в режимно-секретному відділенні військової частини НОМЕР_1 щодо ознайомлення із секретною інформацією; відтак, ОСОБА_1 не працював з відомостями, що становлять державну таємницю, тому компенсація йому не надавалась.
Не погоджуючись із підходом військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до питання виплати ОСОБА_1 надбавки за службу в умовах режимних обмежень, позивач звернувся з позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена у його постанові від 14.04.2021 у справі № 2340/3024/18 (адміністративне провадження № К/9901/2378/19).
Статтею 7 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Суспільні відносини, пов'язані з віднесенням інформації до державної таємниці, засекречуванням, розсекречуванням її матеріальних носіїв та охороною державної таємниці з метою захисту національної безпеки України регламентуються Законом України «Про державну таємницю».
За приписами ч. 1 ст. 22 Закону України «Про державну таємницю» залежно від ступеня секретності інформації встановлюються такі форми допуску до державної таємниці: форма 1 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності «особливої важливості», «цілком таємно» та «таємно»; форма 2 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності «цілком таємно» та «таємно»; форма 3 - для роботи з секретною інформацією, що має ступінь секретності «таємно», а також такі терміни дії допусків: для форми 1 - 5 років; для форми 2 - 7 років; для форми 3 - 10 років.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про державну таємницю» допуск до державної таємниці надається дієздатним громадянам України віком від 18 років, які потребують його за умовами своєї службової, виробничої, наукової чи науково-технічної діяльності або навчання, органами Служби безпеки України після проведення їх перевірки. Порядок надання допуску до державної таємниці визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 Закону України «Про державну таємницю» для розгляду питання про надання громадянам допуску до державної таємниці державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, де працюють, проходять службу або навчаються громадяни, оформляються документи, які надсилаються до органів Служби безпеки України. Перелік та форми таких документів, а також порядок їх надання визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч. 8 ст. 22 Закону України «Про державну таємницю» надання допуску передбачає:
визначення необхідності роботи громадянина із секретною інформацією; перевірку громадянина у зв'язку з допуском до державної таємниці; взяття громадянином на себе письмового зобов'язання щодо збереження державної таємниці, яка буде йому довірена; одержання у письмовій формі згоди громадянина на передбачені законом обмеження прав у зв'язку з його допуском до державної таємниці; ознайомлення громадянина з мірою відповідальності за порушення законодавства про державну таємницю.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про державну таємницю» у разі коли за умовами своєї професійної діяльності громадянин постійно працює з відомостями, що становлять державну таємницю, йому повинна надаватися відповідна компенсація за роботу в умовах режимних обмежень, види, розміри та порядок надання якої встановлюються Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначених вимог Закону України «Про державну таємницю» Кабінет Міністрів України постановою від 15.06.1994 № 414 затвердив Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці (далі за текстом - Положення № 414).
У п. 1 Положення № 414 зазначено, що воно визначає види, розміри і порядок надання компенсації працівникам органів законодавчої, виконавчої та судової влади, органів прокуратури, інших державних органів, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, які за умовами своєї професійної діяльності постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю.
Відповідно до п. 2 Положення № 414 особам, які працюють в умовах режимних обмежень, крім працівників режимно-секретних органів, установлюється надбавка до посадових окладів (тарифних ставок), заробітної плати (у разі визначення законом її розміру) залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «особливої важливості», - 20 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «цілком таємно», - 15 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «таємно», - 10 відсотків.
За приписами п. 5 Положення № 414 такими, що постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю, вважаються особи, які за своїми функціональними обов'язками або на час виконання робіт згідно з укладеними договорами займаються розробленням, виготовленням, обліком, зберіганням, використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв державної таємниці, приймають рішення з цих питань або здійснюють постійний контроль за станом захисту державної таємниці.
Відповідно до п. 6 Положення № 414 персональний склад осіб, які працюють в умовах режимних обмежень, та розмір надбавки визначаються керівником відповідного органу законодавчої, виконавчої та судової влади, органу прокуратури, інших органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, де працюють ці особи.
Надбавка до посадових окладів (тарифних ставок), заробітної плати (у разі визначення законом її розміру) виплачується лише за наявності дозволу на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, наданого відповідно до законодавства про державну таємницю.
Умови, за яких державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації можуть отримати дозвіл на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, встановлено у ст. 20 Закону України «Про державну таємницю».
Надання допуску до державної таємниці, передбачає визначення необхідності роботи громадянина із секретною інформацією. Зокрема, така необхідність виникає, якщо виконання службових/посадових обов'язків вимагає доступу до державної таємниці.
Тобто, якщо обсяг функціональних обов'язків за певною посадою, зокрема в державному органі, передбачає, що під час їх виконання в особи виникне чи може виникнути необхідність доступу до державної таємниці (як-от ознайомлення з документами та/чи іншими матеріальними носіями інформації, засекреченими у встановленому законодавством порядку), така особа з огляду на таку службову необхідність повинна отримати у встановленому порядку допуск до державної таємниці відповідної форми, яка відповідно до статті 22 Закону України «Про державну таємницю» залежить від ступеня секретності.
Відсутність у посадової особи допуску до державної таємниці (встановленої форми) унеможливлює виконання нею посадових обов'язків, відтак і саме перебування на посаді, яка за обсягом покладених на неї завдань вимагає доступу до державної таємниці і умовою призначення на яку (перебування на якій) є наявність/необхідність оформлення допуску до державної таємниці.
Робота в умовах режимних обмежень покладає на особу, якій у встановленому порядку надано допуск до державної таємниці встановленої форми, певні зобов'язання та обмеження. Якщо така робота зумовлена виконанням професійних обов'язків (зокрема за відповідною посадою у державному органі), це означає, що в умовах режимних обмежень особа працює постійно, у зв'язку з чим у неї відповідно до ст. 30 Закону України «Про державну таємницю» виникає право на отримання компенсації.
Аналогічний висновок викладеного Верховним Судом у його постановах від 25.07.2019 у справі № 296/6615/17 (адміністративне провадження № К/9901/55255/18), від 28.01.2021 у справі № 240/229/20 (адміністративне провадження № К/9901/23248/20), від 27.05.2020 у справі № 806/2056/18 (провадження № К/9901/68457/18), від 07.05.2020 у справі № 813/2925/18 (адміністративне провадження № К/9901/22196/19).
Як вже зазначалося вище, за змістом пункту 2 Положення № 414 компенсація надається у виді надбавок до посадових окладів (тарифних ставок) у відсотковому відношенні, розмір якого залежить від ступеня секретності інформації, до якої оформлено допуск. Зокрема, за допуск до відомостей та їх носіїв, що мають ступінь секретності «таємно» встановлюється 10% надбавка.
У той же час, Верховний Суд у постанові від 25.04.2018 по справі № 802/74/15-а (адміністративне провадження № К/9901/13775/18) висловив правовий висновок, що положення ст. 30 Закону України «Про державну таємницю», п. п. 2, 5 Положення № 414 слід розуміти так, що необхідною умовою отримання компенсації у зв'язку з виконанням робіт, які передбачають доступ до державної таємниці, є наявність в особи допуску до державної таємниці (на підставі якого надається доступ до державної таємниці), а також виконання робіт/завдань та/або посадових обов'язків, які вимагають доступу до державної таємниці чи з огляду на поставлені завдання передбачають виникнення необхідності у такому доступі.
Щодо останнього, то для вирішення питання про те, чи умови праці особи передбачають роботу з відомостями та їх носіями, які становлять державну таємницю, необхідно насамперед з'ясувати обсяг функціональних обов'язків цієї особи за посадою та умови (вимоги, критерії), яким повинна відповідати особа для того, щоб бути призначеною на цю посаду та/або виконувати роботу/завдання, пов'язані з доступом до документів, інших матеріальних носіїв інформації, що становить державну таємницю. Це можна встановити, зокрема, на підставі посадових інструкцій, внутрішніх відомчих документів та/або підзаконних нормативних актів, які містять вимоги для зайняття певної посади у відповідному органі або регламентують порядок виконання робіт/завдань, що вимагають доступу до державної таємниці.
Якщо особа отримала у встановленому порядку допуск до державної таємниці, працює, зокрема, в державному органі, і характер умов її праці, з огляду на займану посаду, передбачає режимні обмеження, пов'язані з доступом до державної таємниці, керівник відповідного органу зобов'язаний призначити їй надбавку у розмірі, визначеному Положенням № 414, про що видати відповідний розпорядчий документ.
Аналогічний висновок викладеного і Верховним Судом у його постановах від 25.07.2019 у справі № 296/6615/17 (адміністративне провадження № К/9901/55255/18), від 28.01.2021 у справі № 240/229/20 (адміністративне провадження № К/9901/23248/20), від 27.05.2020 у справі № 806/2056/18 (провадження № К/9901/68457/18), від 07.05.2020 у справі № 813/2925/18 (адміністративне провадження № К/9901/22196/19).
Досліджуючи матеріали справи, суд акцентує увагу на тому, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 25.09.2018 № 45 (по особовому складу) позивач призначений на посаду оперативним черговим відділення бойового управління та при цьому звільнений з посади офіцера (топографа) групи інформаційно-аналітичної розвідки відділення розвідки штабу.
У листі військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 25.06.2021 № 18/12/5-1501 та в інформаційній довідці від 25.06.2021 № 18/4-1502 зазначено, посада оперативного чергового відділення бойового управління передбачалась порядковим номером 106 Номенклатури посад працівників військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, перебування на яких потребує оформлення допуску до державної таємниці, яку 24.06.2016 погоджено Департаментом охорони державної таємниці та ліцензування Служби безпеки України, та 30.06.2016 затверджено командиром військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ОСОБА_2 ; порядковим номером 120 Номенклатури посад працівників військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, перебування на яких потребує оформлення допуску до державної таємниці, яку 23.08.2019 погоджено Департаментом охорони державної таємниці та ліцензування Служби безпеки України, та 30.08.2019 затверджено командиром військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ОСОБА_3 .
Відповідно до довідки від 28.05.2021 посада оперативного чергового відділення бойового управління належить до номенклатури посад працівників військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, перебування на якій потребує оформлення допуску до державної таємниці.
В інформаційній довідці від 25.06.2021 № 18/4-1502 також зазначено, що громадянину ОСОБА_1 згідно облікової картки (форма 6): розпорядженням Управління СБ України в Одеській області від 14.04.2016 № 39д було надано допуск до державної таємниці за формою 3; розпорядженням Центрального управління СБ України від 13.05.2021 № 107д було скасовано допуск до державної таємниці за формою 3.
Поряд з цим, згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 18.09.2018 № 52рсо ОСОБА_1 , офіцеру (топографу) групи інформаційно-аналітичної розвідки відділення розвідки штабу надано доступ до роботи з інформацією, що має ступінь секретності «таємно» та встановлено надбавку в розмірі 10% до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 25.09.2018 № 45 (по особовому складу) позивач призначений на посаду оперативним черговим відділення бойового управління та при цьому звільнений з посади офіцера (топографа) групи інформаційно-аналітичної розвідки відділення розвідки штабу, проте у наказі не вказано про встановлення надбавки в розмірі 10% до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про державну таємницю» переоформлення громадянам допуску до державної таємниці здійснюється: у разі закінчення терміну дії допуску до державної таємниці за необхідності подальшої роботи з секретною інформацією; у разі необхідності підвищення чи зниження громадянину форми допуску для роботи із секретною інформацією вищого чи нижчого ступеня секретності; у разі необхідності проведення додаткової перевірки, пов'язаної з можливим виникненням обставин, передбачених пунктами 2 і 4 частини першої та частиною другою статті 23 цього Закону.
Скасування раніше наданого допуску до державної таємниці здійснюється органами Служби безпеки України у разі виникнення або виявлення обставин, передбачених статтею 23 цього Закону, або після припинення громадянином діяльності, у зв'язку з якою йому було надано допуск, втрати ним громадянства або визнання його недієздатним на підставі інформації, здобутої органами Служби безпеки України або отриманої від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій.
Відтак, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 було оформлено допуск до державної таємниці розпорядженням Управління СБ України в Одеській області від 14.04.2016 № 39д, а скасовано його розпорядженням Центрального управління СБ України від 13.05.2021 № 107д.
Тобто, весь період служби ОСОБА_1 на посаді оперативного чергового відділення бойового управління, а саме з 25.09.2018 по 02.11.2020, у позивача був дійсний допуск до державної таємниці за формою 3 (для роботи з секретною інформацією, що має ступінь секретності «таємно»). Поряд з цим, у наказі командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 25.09.2018 № 45 (по особовому складу) не вказано про встановлення надбавки в розмірі 10% до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень.
Поряд з викладеним вище, суд зазначає і про те, що як вбачається з Інструкції чергового частини НОМЕР_1 з повсякденної діяльності, затвердженої командиром військової частини НОМЕР_1 від 13.05.2021, черговий частини призначається з числа штатних чергових відділення бойового управління та офіцерів управління частини, командування підрозділів, які мають відповідний допуск до державної таємниці та віддані наказом по частині.
Він (черговий частини) відповідає за своєчасне оповіщення управління та підрозділів військової частини про оголошення тривоги, за підтримання внутрішнього порядку у військовій частині, несення служби добовим нарядом, за зберігання зброї та боєприпасів офіцерів, прапорщиків військової частини, зберігання секретних розпорядчих документів на приведення частини у вищі ступені бойової готовності, а також за своєчасне доведення до підрозділів сигналів бойового управління, розпоряджень, даних про оперативну обстановку, які надходять від Головного управління НГУ, збір і узагальнення даних про оперативну обстановку, результати виконання службово-бойових завдань, інформування оперативно-чергової служби Головного управління НГУ про стан оперативної обстановки в зоні відповідальності, організацію взаємодії з черговими службами інших органів, бойову готовність пунктів управління.
Він (черговий частини) повинен, зокрема, при отриманні сигналів на приведення частини у вищі ступені бойової готовності керуватися інструкцією на випадок приведення частини у вищі ступені бойової готовності, готовності до виконання СБЗ за призначенням, інструкцією при отриманні сигналів бойового оповіщення на приведенні у вищий стан бойової готовності, планом оповіщення особового складу військової частини.
Відтак, суд приходить до переконання, що ОСОБА_1 отримав у встановленому порядку доступ до державної таємниці, а обсяг функціональних обов'язків за посадою оперативного чергового відділення бойового управління пов'язаний з режимними обмеженнями, а виконання посадових обов'язків вимагало доступу до державної таємниці.
Суд принагідно зазначає, що факт отримання ОСОБА_1 у встановленому порядку допуску до державної таємниці, його робота в державному органі і характер умов його праці, а також займана ним посада, яка передбачала режимні обмеження, пов'язані з доступом до державної таємниці, були підставою для призначення йому надбавки в розмірі 10% з видачею відповідного розпорядчого документа.
Однак вказаний розпорядчий документ видано не було.
З огляду на наведене, суд вважає оскаржувану бездіяльність відповідача-1 щодо не видання наказу про встановлення ОСОБА_1 щомісячної надбавки за роботу в умовах режимних обмежень з 25.09.2018 (за формою 3) в розмірі 10% посадового окладу за посадою оперативного чергового відділення бойового управління військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України протиправною.
Зобов'язальні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню як похідні.
Щодо інших позовних вимог, а саме щодо зобов'язання відповідача-1 включити до грошового атестату та довідки про додаткові види грошового забезпечення за період з 25.09.2018 по 02.11.2020 щомісячну 10% надбавку до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень, зобов'язання відповідача-1 підготувати та надати до Головного управління Національної гвардії України оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 з зазначенням додаткових видів грошового забезпечення, зобов'язання ГУ НГУ надати до ГУ ПФУ в м. Києві оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , з зазначенням додаткових видів грошового забезпечення, які повинні враховуватись для розрахунку пенсій, у тому числі щомісячну 10% надбавку до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень, зобов'язання відповідача-1 провести розрахунок грошового забезпечення та грошової допомоги при звільненні з військової служби з урахуванням надбавки за роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 10% посадового окладу, то такі не підлягають задоволенню, оскільки заявлені передчасно. Так, ОСОБА_1 може звернутися з такими вимогами до відповідача-1 після нарахування 10% надбавки за службу в умовах режимних обмежень, і в разі, якщо такі вимоги не будуть задоволені, то позивач набуде права звернення до суду.
Відтак спору щодо вказаних вище позовних вимог на час звернення позивача у цій справі до суду не існувало.
Отже, оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних.
Верховний Суд в ухвалі від 12.07.2019 у справі № 620/4300/18 (адміністративне провадження № К/9901/18673/19) зазначив, що суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце в майбутньому.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами 1 та 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. The United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).
Аналіз наведених норм у їх сукупності дає підстави для висновку про те, що завданням судочинства є вирішення судом спору з метою ефективного захисту порушеного права.
Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
Рішенням ЄСПЛ від 19.04.1993 у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).
З огляду на все викладене вище та виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.07.2021 ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору.
З огляду на те, що суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову, а позивач звільнений від сплати судового збору, то не підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів судовий збір.
Керуючись ст. ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) щодо не видання наказу про встановлення ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) щомісячної надбавки за роботу в умовах режимних обмежень з 25.09.2018 (за формою 3) в розмірі 10% посадового окладу за посадою оперативного чергового відділення бойового управління військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.
3. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) встановити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) надбавку за роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 10% посадового окладу за посадою оперативного чергового відділення бойового управління військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України за період з 25.09.2018 по 02.11.2020.
4. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) надбавку за роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 10% посадового окладу за посадою оперативного чергового відділення бойового управління військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України за період з 25.09.2018 по 02.11.2020.
5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.
Суддя К.С. Пащенко