Рішення від 25.08.2022 по справі 640/26028/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2022 року м. Київ № 640/26028/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні без проведення судового засідання та виклику учасників справи адміністративну справу:

за позовомОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві

провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив суд: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії на підставі довідки ФЕУ СБ України від 12.07.2021 №21/3/2-9/878-676 станом на 05.03.2019; визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо зменшення розміру пенсії за рахунок виплати з 05.03.2019 по 31.12.2019 всього 75% суми підвищення пенсії, визначеної станом на 05.03.2019; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки ФЕУ СБ України від 12.07.2021 №21/3/2-9/878-676 станом на 05.03.2019 з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеної на 05.03.2019, виходячи з 62% грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум, однією сумою.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.09.2020 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що він є пенсіонером Служби безпеки України та отримує пенсію за вислугу років. В 2018 році відповідач, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим особам» (далі - Постанова № 103) здійснив перерахунок пенсії позивачу, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та відсотковою надбавкою вислуги років. При цьому, як зазначено у позовній заяві, перерахунок пенсії протиправно здійснено в обсязі, передбаченому вказаною постановою, що не відповідає вимогам Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», чим порушуються його права на отримання належного розміру пенсійного забезпечення.

Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві у відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечило, з огляду на те, що відповідачем забезпечено виплату пенсії позивача в належному розмірі. Згідно вимог ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 р. №2262-XII передбачений виключний перелік певних видів грошового забезпечення військовослужбовців, на підставі яких проводиться перерахунок пенсій. Просило відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач перебуває на пенсійному обліку в Головному управління Пенсійного фонду України у м. Києві. Після звільнення з військової служби, йому була призначена пенсія за вислугу років, відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, відсотковою надбавкою вислуги років та додаткових видів грошового забезпечення.

У 2018 році Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві здійснило перерахунок пенсії позивача у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» на підставі довідки Фінансово-економічного управління Служби безпеки України, виходячи із: посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років.

05.07.2021 листом № 21/3/2-К-142/5 заступник начальника Фінансово-економічного управління СБУ повідомив позивача, що на адресу Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві ним направлено оновлену довідку від 12.07.2021 № 21/3/2-9/878-676 про розмір грошового забезпечення позивача для перерахунку основного розміру пенсії з урахуванням надбавки за особливості проходження служби 71% - 11396,57 грн., надбавки за службу в умовах режимних обмежень 15% - 1438,50 грн., преміювання 10% - 959,00 грн.

09.08.2021 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у м.Києві із заявою, в якій просив провести перерахунок його пенсії з урахуванням оновленої довідки ФЕУ СБ України від 12.07.2021 №21/3/2-9/878-676, виходячи з додаткових видів грошового забезпечення.

19.08.2021 листом № 2600-0202-8/133648 Головне управління Пенсійного фонду України у м.Києві повідомило позивача, що подана довідка оформлена та подана в супереч вимог Порядку № 45, а тому така довідка про розмір грошового забезпечення позивача не може бути підставою для проведення перерахунку пенсії позивача за нормами Закону № 2262.

Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, а своє право порушеним, позивач звернувся із адміністративним позовом до суду.

Розглядаючи адміністративну справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У частині першій статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Так, спірні правовідносини врегульовані, зокрема Конституцією України, Законом №2262-XII, Законом України від 20.12.1991 р. №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII), Постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 р. № 45, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 р. №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».

Згідно зі статтею 63 Закону №2262-XII, перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Якщо пенсіонери згодом надають додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами Закону№2262-XII. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію Закону №2262-XII.

Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах Закону №2262-XII, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.

Усі призначені за Законом №2262-XII пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, №2262-XII на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом№2262-XII, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 р. № 45 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Порядок № 45), згідно з пунктами 2 та 3 якого Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку. Головні управління Пенсійного фонду України у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі - уповноважені органи) видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. На підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України (редакція, чинна на момент перерахунку пенсії позивача).

Відповідно до пункту 4 цього Порядку № 45 перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону № 2262-ХІІ. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Пунктом 5 згаданого Порядку визначено, що під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі Постанова 704) встановлено, зокрема, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (пункт 2 постанови). Також цією постановою установлені тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схема тарифних розрядів за основними типовими посадами, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями.

У подальшому 21.02.2018 р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі Постанова 103), пунктом 1 якої постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом № 2262-ХІІ до 01.03.2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01.03.2018 р. відповідно до постанови № 704.

Проте, зміни внесені постановою №103, зокрема до додатку 2 до Порядку № 45, в якому визначено форму довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, були визнані судом протиправними та нечинними, відтак 05.03.2019 р. - з дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/3858/18, діє редакція додатку 2 до Порядку № 45, яка діяла до внесення зазначених змін.

До того ж, суд наголошує, що у адміністративній справі №826/3858/18, були прийняті рішення судами першої та апеляційної інстанцій залишені без змін постановою Верховного Суду від 12.11.2019 р., в якій суд касаційної інстанції серед іншого вказав на те, що до повноважень Кабінету Міністрів України не входить зміна структури грошового забезпечення, а приводом для перерахунку пенсій є підвищення грошового забезпечення відповідних категорій, саме розмір якого, а не складові, можуть змінюватись Кабінетом Міністрів України.

Разом з цим, до моменту отримання належної довідки від відповідача у пенсійного органу не виникає обов'язку з перерахунку пенсії позивача.

Судом встановлено, що Фінансово-економічним управлінням СБУ направлено відповідачу оновлену довідку від 12.07.2021 р. №21/3/2-9/878-676 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , в якій було зазначено перелік та розмірі складових грошового забезпечення для перерахунку його пенсії з урахуванням: посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, преміювання, що встановлює обов'язок у відповідача щодо перерахунку пенсії позивача з урахуванням наведених складових.

Враховуючи викладене, суд вважає, що бездіяльність відповідача щодо непроведення перерахунку та виплати пенсії позивачу на підставі довідки Фінансово-економічним управлінням СБУ від 12.07.2021 №21/3/2-9/878-676 про розмір його грошового забезпечення станом на 05.03.2019 є протиправною, а тому відповідача належить зобов'язати здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача, починаючи з 01.04.2019 на підставі довідки ФЕУ СБ України від 12.07.2021 №21/3/2-9/878-676 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ, статті 9 Закону №2011-XII та з врахуванням положень постанови №704, із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.

Стосовно позовних вимог в частині протиправного зменшенням розміру пенсії позивача за рахунок виплати у період з 05.03.2019 по 31.12.2019 75% суми підвищення пенсії ,визначеної станом на 05.03.2019 , суд зазначає наступне.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" від 21.02.2018 №103 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, надалі - Постанова №103) постановлено, виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 року у таких розмірах: з 1 січня 2018 року - 50 відсотків; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків; з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.12.2018 по справі №826/3858/18 від 05.03.2019 визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 набрало законної сили 05.03.2019.

Відтак, оскільки пункт 2 постанови №103 було скасовано з 05.03.2019 у судовому порядку, тому обмеження щодо часткової виплати суми підвищення до пенсії з цієї дати припинено.

Вказаний правовий висновок викладений у зразковій справі Верховного Суду від 06.08.2019 у справі №160/3586/19, залишеній без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020.

Отже, враховуючи те, що п.1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" були чинним в період з 01.01.2018 по 04.03.2019 , то позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача здійснити виплату пенсії, з урахуванням 100% суми підвищення пенсії починаючи з 01.04.2019 по 31.12.2019 підлягають задоволенню, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві провести з 05.03.2019 виплату пенсії позивачу, з урахуванням 100% суми підвищення пенсії.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач, виплачуючи з 05.03.2019 пенсію позивача у розмірі 75% суми підвищення діяв протиправно, а не проведення позивачу виплати пенсії у розмірі 100% суми підвищення пенсії з 05.03.2019 порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції право позивача мирно володіти своїм майном.

Щодо позовних вимог в частині виплати пенсій, виходячи із 62% від сум грошового забезпечення, то суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів пенсійної справи, позивачу було встановлено пенсію в розмірі 62% від сум грошового забезпечення і такий відсоток зберігся при проведенні відповідачем перерахунку його пенсії у 2018 році, тому судом не встановлено в цій частині позовних вимог порушення прав позивача, а відтак, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Разом з тим, стосовно позовних вимог в частині зобов'язання відповідача здійснити виплату перерахованої пенсії однією сумою, суд вважає за необхідне зазначити, що зобов'язання на підставі судового рішення відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу само по собі передбачає таку виплату однією сумою після набрання судовим рішенням законної сили, а тому додаткового встановлення судовим рішенням не потребує.

Виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, проаналізувавши всі обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вперше у рішенні від 16.12.1974 року у справі «Міллер проти Австрії», де Суд встановив принцип, згідно з яким обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні «Гайгузус проти Австрії» від 16.09.1996 року, в якому зазначено, що якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» (рішення від 08.11.2005) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

Європейський Суд з прав людини в своєму рішенні «Великода проти України» від 03.06.2014 р. зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

У рішенні від 31.07.2003 р. у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 ) задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 відповідно до довідки ФЕУ СБ України від 12.07.2021 №21/3/2-9/878-676 про розмір його грошового забезпечення станом станом на 05.03.2019.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (вул. Бульварно-Кудрявська 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 ) з 01.04.2019 відповідно до довідки ФЕУ СБ України від 12.07.2021 №21/3/2-9/878-676 про розмір його грошового забезпечення станом на 05.03.2019р. з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеної на 05.03.2019, з врахуванням проведених раніше виплат.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368) здійснені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн. 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.С. Мазур

Попередній документ
106088726
Наступний документ
106088728
Інформація про рішення:
№ рішення: 106088727
№ справи: 640/26028/21
Дата рішення: 25.08.2022
Дата публікації: 08.09.2022
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Окружний адміністративний суд міста Києва
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них; осіб, звільнених з публічної служби