ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
22 серпня 2022 року м. Київ № 640/16736/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Окружного адміністративного суду міста Києва (далі - суд) надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДР 42098368), щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) максимальним розміром;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДР 42098368), перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) пенсію з 15.03.2020 без обмеження максимальним розміром і провести виплату недоотриманих пенсійних коштів по дату ухвали остаточного рішення по справі, з урахуванням сум вже отриманих Позивачем.
Позиція позивача.
Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_2 , зазначає, що є полковником в запасі, пенсіонером МО України та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів військової служби, для ветеранів війни - учасників бойових дій, перебуває на обліку в ГУ ПФУ в місті Києві.
Позивачу призначено пенсію за вислугою років з 15.03.2020 р.
Зазначає також, що після прийняття постанови КМ України від 30 серпня 2017 № 704 у позивача виникло право на перерахунок його пенсії з урахуванням сітки тарифних розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, та додаткових видів грошового забезпечення згідно з додатками зазначеної Постанови.
У позові зазначається, що з метою виконання Постанови № 704 та положень ч. 4 ст. 63 Закону № 2262-ХІІ, Кабінетом Міністрів України 21.02.2018 прийнято постанову № 103, відповідно до якої вирішено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України № 2262-ХІІ
Як зазначає позивач, згідно з розрахунком пенсії за вислугу років станом на 15.03.2020 по пенсійній справі позивача пенсія йому призначена (обчислена) із наступних сум грошового забезпечення: посадовий оклад - 9731,82 гри.; оклад за військове звання - 1480,00 грн.; процентна надбавка за вислугу років (40 %) - 5605,91 грн.; середньомісячна сума додаткових видів ГЗ за 24 місяці, у т.ч. -15 598,23 грн: особи, які працюють в умовах режимних обмежень 20%; надбавка за специфічні умови проходження служби 100%; премія 32%. Всього - 32 415,96 грн.
Основний розмір пенсії, як зазначається у позові, складає 70% грошового забезпечення (вислуга років 32) у розмірі 22 691,17 грн.
Однак, підсумок пенсії обмежено 16 380,00 грн.
Позивач додає, що ГУ ПФУ проведено перерахунок пенсії з урахуванням максимального розміру пенсії: з 01.01.2020 - 30.06.2020 - 16 380,00 грн., з 01.07.2020 - 30.11.2020 - 17 120,00 грн., з 01.12.2020 - 01.02.2021 - 17 690,00 грн., обмеживши розмір виплачуваної позивачу пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Як наслідок, ГУ ПФУ виплачує саме обмежений розмір пенсії, навіть якщо особі нараховано розмір пенсії і в більшому розмірі.
Позивач, посилаючись на положення профільного законодавства, вважає такі дії ГУ ПФУ неправомірними.
Так, вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся в ГУ ПФУ із заявою від 04.03.2021 про проведення перерахунку пенсії без обмеження максимальним розміром та щодо виплати неотриманих пенсійних коштів.
Позивач отримав протиправну відповідь від ГУ ПФУ в місті Києві № 6258-6216/Н-02/8- 2600/21 від 17.03.2021, в котрій ГУ ПФУ відмовило позивачу здійснити перерахунок його пенсі, а також провести виплату недоотриманих пенсійних коштів.
Позивач зазначає, що ознайомившись зі змістом відповіді, вбачається, що, відповідач не бажає виплачувати позивачу пенсію у повному обсязі, відповідно до тарифної сітки, розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, передбаченого Постановою КМУ № 704 та відповідно до вимог Закону України № 2262-ХІІ.
З огляду на це позивач звернувся до суду.
Позиція відповідача.
Відповідач просить відмовити у задоволенні позову.
Зазначає, що ГУ ПФУ призначило позивачу пенсію за вислугу років з 15.03.2020, як такому, що звільнений з військової служби. Підсумок пенсії за вислугу років з надбавками складав 23140,67 грн. Пенсія виплачувалась з 15.03.2020 - 16380,00 грн., з 01.07.2020 - 17120,00 грн., з 01.12.2020 - 17690,00 грн.
Щодо питання обмеження розміру пенсії зазначає, що у відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» максимальний розмір пенсії, призначених (перерахованих) відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Відповідач також звертає увагу на обмеження, передбачені абз. 2 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», ч. 7 ст. 43 Закону № 2262, зазначаючи, що вказані положення, враховуючи дату призначення пенсії, поширюються на позивача.
В контексті наведеного зазначає, що з 01 січня 2020 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 № 294-ІХ прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, встановлено в розмірі 1638,00 грн., з 01 липня - 1712,00 грн., з 1 грудня - 1769,00 грн. З 01 січня 2021 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 № 1082-ІХ прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, встановлено в розмірі 1769,00 грн.
Звертає увагу суду на те, що рішенням Конституційного суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016, на яке посилається позивач, визнано неконституційними положення щодо тимчасового обмеження пенсій максимальним розміром з 01.01.2016 по 31.12.2016.
Таким чином, як вбачається з відзиву, ГУ ПФУ виплачує пенсію відповідно до вказаних нормативних положень.
Процесуальні дії, вчинені у справі.
Ухвалою судді Мамедовой Ю.Т. від 17.06.2021 відкрито провадження по справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
16.05.2022 розпорядженням керівника апарату суду № 664 справу № 640/16936/21 передано на повторний автоматизований розподіл, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Мамедовой Ю.Т.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказаний адміністративний позов 16.05.2022 розподілено на суддю Кармазіна О.А.
19.05.2022 справу прийнято до провадження судді Кармазіна О.А. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи - у письмовому провадженні.
Встановлені судом обставини.
У даному випадку учасниками справи не спростовуються та не заперечуються обставини перебування позивача на обліку в ГУ ПФУ, призначення з 15.03.2020 пенсії та отримання пенсійних виплат за Законом 2262-ХІІ - як зазначено вище, а відтак, враховуючи те, що дані обставини підтверджуються матеріалами справи, вказані обставини є встановленими.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 року № 3668-VI викладено частину 5 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в наступній редакції: "Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність".
В той же час, пунктом 2 розділу 2 "Прикінцевих та перехідних положень" вказаного Закону установлено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Якщо внаслідок прийняття цього Закону розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII частину 5 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" доповнено реченням такого змісту: "Тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень" .
Пунктом 2 "Прикінцевих положень" цього Закону передбачено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії, а саме щодо обмеження максимального розміру пенсій в період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року розміром 10740 гривень, застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01 січня 2016 року.
В подальшому, відповідно до підпункту 3 пункту 1 розділу I Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо соціального захисту резервістів, які постраждали внаслідок участі в антитерористичній операції, та членів їх сімей" від 12 квітня 2016 року № 1080-VIII статтю 43 Закону № 2262 після частини третьої доповнено двома новими частинами, у зв'язку з чим частина п'ята цієї статті стала частиною сьомою без змін у змісті.
Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 р. № 2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.
Згідно пункту 2 резолютивної частини цього рішення № 7-рп/2016 положення частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Свої висновки Конституційний Суд України обґрунтував тим, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Отже, положення частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" зі змінами, які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто, з 20 грудня 2016 року.
Відповідно до Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набрав чинності з 01 січня 2017 року, у частині сьомій статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року №2262-XII слова і цифри "у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року".
Таким чином, частина 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року № 1774, який набрав чинності з 01 січня 2017 року, передбачає, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
При цьому, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2017 року, норми частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не відновлені, хоча й були фактично внесені зміни стосовно продовження періоду тимчасового обмеження максимального розміру пенсії.
Разом з тим, відповідно до статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 року № 3668-VI, в редакції Закону України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, було визначено, що максимальний розмір пенсій, призначених (перерахованих) відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Крім того, згідно статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 року № 3668-VI (в редакції Закону України № 2449-VIII від 19 грудня 2018 року, що була чинною на момент призначення пенсії Позивачу) визначено, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", не може перевищувати 10740 гривень.
Однак, відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону №3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Зі змісту вищенаведених норм Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 року № 3668-VI вбачається, що обмеження максимальним розміром пенсії не застосовується до пенсій, які призначені до набрання чинності цим законом, тобто до 01 жовтня 2011 року.
Водночас, обмеження пенсії максимальним розміром 10 740,00 грн. з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року та десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність з 01 січня 2018 року застосовуються до тих пенсій, що призначені після набрання чинності Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 року № 3668-VI.
Оскільки Позивач отримує пенсію на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", яка призначена з 15.03.2020, то суд вважає, що відповідачем правомірно обмежено розмір такої пенсії на підставі норм Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", які є чинними, неконституційними не визнані, а тому є обов'язковими для застосування.
За відсутності у нормах Закону N 2262-XII спеціального правила про виплату пенсій без обмежень максимальним розміром, пенсійний орган повинен забезпечити реалізацію чинних норм суміжного актів права, котрі мають пріоритет у застосуванні, а саме - Закону N 3668-VI.
Наведені висновки кореспондується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 24.06.2020 у справі №580/234/19, у постановах Шостого апеляційного адміністративного суду, від 18 лютого 2022 у справі № 640/23970/20, від 25.11.2020 у справі № 320/2933/20.
Відтак, позиція ГУ ПФУ відповідає законодавству, а відтак у суду не має підстав для висновку про протиправність дій відносно позивача або допущення противної бездіяльності чи прийняття відносно позивача протиправних рішень в контексті спірних обставин.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову та, відповідно, до висновку про відмову у задоволенні позову.
Доводи позивача та надані матеріали не спростовують наведених вище висновків суду та не доводять зворотного.
В контексті останнього слід додати, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Керуючись положеннями статей 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255, 371 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 КАС України.
Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до приписів статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Днем вручення процесуальних документів в електронній формі є день отримання судом повідомлення про доставлення документів на офіційну електронну адресу особи (п. 2 ч. 6 ст. 251 КАСУ), якою є (п. 5.8. Положення про ЄСІТС від 17 серпня 2021 року N 1845/0/15-21): сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів або адреса електронної пошти, з якої надійшли до суду документи, засвідчені кваліфікованим електронним підписом (п. 59 «Перехідні положення»).
Суддя О.А. Кармазін