ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
22 серпня 2022 року м. Київ № 640/21302/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання, адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доКиївської міської ради
провизнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з позовом до Київської міської ради (код ЄДРПОУ 22883141, 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36), в якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Київської міської ради щодо не розгляду клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок: Землі житлової та громадської забудови, комунальної форми власності, для житлової забудови, орієнтовною площею: 0,10 га, яка є сформована, має кадастровий номер: 8000000000:79:562:0001 (загальна площа: 86.4814 га), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована на території АДРЕСА_2 ;
- зобов'язати Київську міську раду на найближчому пленарному засіданні розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку технічної документації з землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок: Землі житлової та громадської забудови, комунальної форми власності, для житлової забудови, орієнтовною площею: 0,10 га, яка є сформована, має кадастровий номер: 8000000000:79:562:0001 (загальна площа: 86.4814 га), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована на території АДРЕСА_2 .
Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок відповідачем листом відмовлено у наданні такого дозволу, в той час як чинне законодавство передбачає за наслідками розгляду таких заяв оформлення саме рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.
Також зауважує, що відповідно до частини шостої статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок. Відповідач є розпорядником земельної ділянки комунальної власності. Земельна ділянку, на яку позивач бажає отримати дозвіл на розробку документації, є сформованою, а тому у клопотанні представник позивача просив надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, а не дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
На думку представника позивача, оскільки клопотання подане з дотриманням вимог закону, рішення з порушеного питання відповідачем протиправно не прийняте на пленарному засіданні Київської міської ради, то ефективним способом захисту порушеного права є саме зобов'язання відповідача розглянути клопотання про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, а у разі відмови в задоволенні цього клопотання - ухвалити мотивоване рішення з належним обґрунтуванням причин такої відмови.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення учасників справи (письмове провадження), встановлено відповідачу строк для надання відзиву та витребувано від останнього докази та відповідні матеріали.
Через канцелярію суду від представника відповідача надійшов письмовий відзив, в якому було зазначено наступне. В обґрунтування своєї позиції відповідач вказав, що розпорядження землями комунальної власності у місті Києва, в тому числі надання земельних ділянок у власність чи у користування, відповідно до статті 9 Земельного кодексу України, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» відноситься до виключних повноважень Київської міської ради як колегіального органу. За результатами розгляду поданого позивачем клопотання від 13.04.2021, Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було надано відповідь листом від 29.04.2021.
Також представник відповідача зауважив, що повноваження на розгляд зазначених клопотань Департамент земельних ресурсів має відповідно до рішення Київської міської ради від 28.02.2013 № 63/9120 «Про Тимчасовий порядок передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність із земель комунальної власності в місті Києві» та відповідно до Положення про Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київради, затвердженого рішенням Київської міської ради № 182/342 від 19.12.2002.
З урахуванням наведеного відповідач просив у задоволенні позову відмовити.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.
Розглянувши подані сторонам документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 13.04.2021 звернулась до Київської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок: землі житлової та громадської забудови, комунальної форми власності, для житлової забудови, орієнтовною площею 0,10 га, яка є сформованою, має кадастровий номер 8000000000:79:562:0001 (загальна площа 86,4814 га), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована на території міста Києва ( АДРЕСА_2 ). До вказаного клопотання ОСОБА_1 додала графічні матеріали на бажану земельну ділянку із позначенням місця розташування.
Відповідь на вказане клопотання була надана листом Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29.04.2021 №0570202/1-9319, яким роз'яснено, що відповідно до статті 26 Закону України "Про землеустрій" визначено, що замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі. Враховуючи викладене, оскільки ОСОБА_1 не є землевласником чи землекористувачем, підстави для підготовки згоди на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок в Департаменті відсутні.
Не погодившись з такою відмовою, позивач звернулась до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, ЗК України та Законом України від 22.05.2003 №858-IV Про землеустрій (далі Закон №858-IV).
Відповідно до підпункту б частини першої статті 81 ЗК України однією з підстав набуття громадянами України права власності на земельні ділянки є безоплатна передача із земель державної і комунальної власності.
Як встановлено підпунктом в частини третьої статті 116 ЗК України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Пунктом г частини першої статті 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.
Відповідно до частини першої статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Частиною шостою статті 118 ЗК України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Цією ж нормою визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Такими підставами є: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України, якими також встановлено заборону вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Таким чином, обов'язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року у справі №813/481/17, від 25 лютого 2019 року у справі №347/964/17, від 22 квітня 2019 року у справі №263/16221/17, від 08 листопада 2019 року у справі №420/914/19, від 09 жовтня 2020 року у справі №1840/3664/18.
Частинами першою та другою статті 79-1 ЗК України передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території.
Відповідно до частини п'ятої статті 79-1 ЗК України формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Згідно із частинами шостою, сьомою статті 79-1 ЗК України формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.
Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації.
Надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об'єкта.
Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.
Згідно із частиною першою статті 25 Закону №858-IV документація із землеустрою розробляється в електронній та паперовій формах у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації, до видів якої належить технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок (пункт й частини другої статті 25).
Відповідно до частини першої статті 26 цього Закону замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи.
За загальним правилом, визначеним положеннями статті 50 Закону №858-IV, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.
Зміст наведених норм права свідчить про те, що поділ та об'єднання земельних ділянок за свою суттю фактично є формуванням нової чи нових земельних ділянок, що передбачає певну процедуру щодо надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, його погодження та затвердження в порядку, встановленому ЗК України.
Відповідно до пункту б статті 9 ЗК України до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Стаття 144 Конституції України передбачає, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України від 21 травня 1997 року №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування» (далі - Закон №280/97-ВР) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Частинами першою-другою статті 59 Закону №280/97-ВР передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Системний аналіз наведених норм законодавства дає суду підстави для висновку, що вирішення питання з приводу відведення у власність земельних ділянок із земель комунальної власності здійснюється у порядку та спосіб, що визначені статтею 118 ЗК України, а органом, який уповноважений розглядати клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у спірних правовідносинах є Київська міська рада і вирішення цього питання відповідно до статей 26 та 59 Закону №280/97-ВР повинно відбуватись виключно на пленарних засіданнях цієї ради шляхом прийняття відповідного рішення - про надання або відмову у наданні такого дозволу.
У розглядуваному випадку Київська міська рада як орган місцевого самоврядування зобов'язана була розглянути у визначений законодавством місячний строк клопотання позивача про надання або відмову у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок для відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель комунальної власності відповідної територіальної громади шляхом прийняття відповідного рішення згідно з приписами статті 59 Закону №280/97-ВР.
Натомість за результатами розгляду клопотання позивача рішення у встановленому законом порядку відповідачем не прийнято. Направлення структурним підрозділом Київської міської ради - Департаментом земельних ресурсів - листа від 29.04.2021 №0570202/1-9319 не може вважатись вирішенням безпосередньо Київською міською радою питання щодо надання або відмови у наданні позивачу дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 30.11.2020 у справі №1140/2559/18 та від 24.06.2020 у справі №555/872/17.
Суд зазначає, що Департамент земельних ресурсів не є тим органом, який уповноважений приймати рішення про надання або відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою.
Відповідно до пункту 1.1 Положення про Департамент земельних ресурсів, затвердженого рішенням Київської міської ради від 19.12.2002 №182/342 (в редакції рішення Київської міської ради від 10.03.2016 №144/144, далі - Положення №182/342), Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент) є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та згідно з законодавством забезпечує виконання повноважень Київської міської ради та виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у сфері земельних відносин, є підзвітним та підконтрольним Київській міській раді та виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації), безпосередньо підпорядковується Київському міському голові, а з питань управління землями державної власності, розпорядження якими здійснює виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) - виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації).
Згідно з пунктом 3.11 Положення №182/342 Департамент розробляє в установленому порядку проекти рішень Київської міськради, готує та подає розпорядження Київського міського голови, розпорядження виконавчого органу Київської міськради (Київської міської державної адміністрації), а також подає свої висновки з питань, в тому числі, розпорядження землями в межах міста Києва, передачі земельних ділянок у власність громадян та юридичних осіб.
Тобто, Департамент уповноважений готувати та подавати в установленому порядку проекти рішень з питань передачі земельних ділянок у власність громадян та юридичних осіб, які виносяться на пленарне засідання ради, проте не приймати самостійно рішення з питань надання чи відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки з земель комунальної власності замість Київської міської ради.
Крім того, ЗК України не пов'язує вирішення відповідною міською радою питання про прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою із фактом проходження проекту такого рішення в органах та підрозділах міської ради.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 23.11.2018 у справі №826/8844/16, від 14.01.2019 у справі №826/8870/16, від 16.07.2019 у справі №826/8843/16, від 17.07.2019 у справі №826/8841/16, від 12.09.2019 у справі №826/3163/16.
Предметом позову є бездіяльність Київської міської ради щодо розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Як протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в невчиненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними й реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків.
Рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок для відведення земельної ділянки у власність оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом.
Відсутність належним чином оформленого рішення про надання дозволу або про відмову у наданні такого дозволу після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, незважаючи на надсилання заявнику листа про розгляд його клопотання, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №806/2208/17.
Частина перша статті 77 КАС України встановлює обов'язок кожної сторони доводити ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Разом з тим, частина друга цієї статті обумовлює, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У цій справі відсутні належні та беззаперечні докази, які б вказували на об'єктивні причини неможливості прийняття відповідачем у місячний строк згідно з частиною другою статті 59 Закону №280/97-ВР відповідного рішення, визначеного частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України, за результатами розгляду клопотання позивача.
Отже, слід дійти висновку про допущення відповідачем протиправної бездіяльності, яка полягала у не вирішенні клопотання позивача від 13.04.2021 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок з метою подальшої передачі безоплатно у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у порядку, встановленому статтею 118 ЗК України.
Виходячи із встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення взаємопов'язаних позовних вимог шляхом прийняття рішення про визнання протиправною бездіяльності Київської міської ради щодо не розгляду клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок (землі житлової та громадської забудови комунальної форми власності, для житлової забудови) орієнтовною площею 0,10 га, яка є сформованою, має кадастровий номер 8000000000:79:562:0001 (загальна площа 86,4814 га), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташована на території міста Києва (міста Києва, Голосіївський район, вул. Академіка Заболотного), та зобов'язання відповідача на найближчому пленарному засіданні розглянути вказане клопотання з прийняттям рішення відповідно до частини сьомої статті 118 ЗК України.
При цьому, на думку суду, відсутні підстави для встановлення відповідно до частини першої статті 382 КАС України судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, як про це просив позивач у позовній заяві.
Частини п'ята та шоста статті 246 КАС України не встановлюють обов'язку суду у резолютивній частині рішення суду встановлювати судовий контроль за його виконанням.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 звертав увагу на те, що застосування статті 382 КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення; підставою її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи - позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
З наведеного слідує, що встановлення судового контролю може мати місце на стадії виконання судового рішення за заявою сторони, на користь якої таке рішення ухвалене, за наявності обґрунтованих доводів та підстав вважати, що відповідач ухиляється від виконання рішення у справі. Окремо слід вказати, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджуються належними та допустимими доказами. У цій справі позивачем не наведено обставин, які б вказували на те, що Київська міська рада може ухилятись від виконання судового рішення, при цьому примусове виконання рішень суду у справах такої категорії забезпечується органами державної виконавчої служби.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Київської міської ради щодо не розгляду клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок: Землі житлової та громадської забудови, комунальної форми власності, для житлової забудови, орієнтовною площею: 0,10 га, яка є сформована, має кадастровий номер: 8000000000:79:562:0001 (загальна площа: 86.4814 га), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована на території АДРЕСА_2 .
Зобов'язати Київську міську раду на найближчому пленарному засіданні розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку технічної документації з землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок: Землі житлової та громадської забудови, комунальної форми власності, для житлової забудови, орієнтовною площею: 0,10 га, яка є сформована, має кадастровий номер: 8000000000:79:562:0001 (загальна площа: 86.4814 га), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована на території АДРЕСА_2 .
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені нею витрати по сплаті судового збору в розмірі 1816 грн. (одну тисячу вісімсот шістнадцять грн.), за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської ради (код ЄДРПОУ 22883141, 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36).
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Г. Вєкуа