ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
03 серпня 2022 року м. Київ № 640/2831/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г., при секретарі судового засідання - Яковчук М.В., за участі позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - Постернака Олександра Геннадійовича, представника відповідача - Гаврилюк О.М., розглянувши в відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Київської міської прокуратури
про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, -
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) з позовом до Київської міської прокуратури (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9, код ЄДРПОУ 02910019), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати повністю наказ прокурора міста Києва Кіпер О.О №1371п від 09.09.2020 р. про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, підслідних Територіальному управлінню Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, прокуратури міста Києва та органів прокуратури, у зв'язку із неуспішним проходженням атестації, на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 10.09.2020 р.;
- поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) з 11.09.2020 р. в органах прокуратури в Київській міській прокуратурі на рівнозначній посаді;
- стягнути з Київської міської прокуратури (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9, код ЄДРПОУ 02910019) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 11.09.2020 р. по день ухвалення судом рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про протиправність оскаржуваного наказу про його звільнення із займаної посади та з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», якою передбачено звільнення прокурора з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, тоді як станом на час його звільнення не відбулося ні ліквідації, реорганізації, ні скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Крім того, позивач вважає, що звільнення відбулося без дотримання гарантій, встановлених частиною четвертою статті 40, статтями 42 та 49-2 Кодексу законів про працю України, оскільки позивача не попереджено про наступне звільнення, не враховано його переважне право на залишення на роботі, тоді як він має безперервний стаж служби в органах прокуратури з 2017 року. Крім того, позивач наголошує на тому, що оскаржуване рішення кадрової комісії стосовно позивача не відповідає критеріям обгрунтованості та безсторонності, оскільки не містить мотивів та посилання на належні докази, які вважаються встановленими та мали вирішальне значення для його прийняття, достовірність даних, які були взяті кадровою комісією до уваги, а зміст оскаржуваного рішення фактично є констатацією сумніву у доброчесності прокурора, без наведеного обґрунтування такого висновку.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в її задоволенні.
У відзиві на позовну заяву представником відповідача зазначено, що юридичним фактом, що зумовило звільнення позивача на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру», було рішення № 6 від 17.07.2020 п'ятнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур про неуспішне проходження позивачем атестації, а тому доводи позивача щодо відсутності в оспорюваному наказі конкретної підстави для звільнення з посади прокурора, передбаченої п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру», що породжує у позивача стан правової невизначеності, є необґрунтованими, оскільки наказ Прокурора міста Києва містить посилання на підп. 2 п. 19 Розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України від 19.09.2019 № 113-ІХ щодо звільнення позивача з посади прокурора на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» та формулювання, що його видано у зв'язку з неуспішним проходженням атестації, також вказано підставу для його видання, а саме рішення п'ятнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 17.07.2020 №6.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.03.2021 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання по справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.07.2021 року зупинено провадження в адміністративній справі №640/2831/21 до набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №640/17852/20 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, П'ятнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, про визнання протиправним та скасування повністю рішення П'ятнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора від 17.07.2020 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації за результатами співбесіди.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.07.2021 поновлено провадження у справі №640/2831/21 та призначено судове засідання на 03 серпня 2022 року.
У судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позов та просили його задовольнити.
Представник Київської міської прокуратури просив відмовити у задоволенні позову.
У судовому засіданні 03 серпня 2022 року на підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Заслухавши пояснення, доводи та заперечення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Наказом Генерального прокурора від 02.06.2020 №257 було створено п'ятнадцяту кадрову комісію з атестації прокурорів регіональних прокуратур.
П'ятнадцятою кадровою комісією прийнято Рішення від 17.07.2020 №6н про неуспішне проходження прокурором ( ОСОБА_1 ) атестації.
На підставі вказаного рішення, керуючись статтею 11 Закону України «Про прокуратуру», підпунктом 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» 09 вересня 2020 прокурором міста Києва О. Кіпер прийнято наказ №1371п, яким звільнено ОСОБА_1 з посади прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, підслідних Територіальному управлінню Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, прокуратури міста Києва та органів прокуратури, у зв'язку із неуспішним проходженням атестації, на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 10.09.2020.
Вважаючи, що у відповідача не було правових підстав для звільнення позивача із займаної посади у зв'язку з протиправністю оскаржуваного наказу, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статей 38, 43 Конституції України громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, користуються рівним правом доступу до державної служби, до служби в органах місцевого самоврядування.
Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності.
При цьому, громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначено Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон України № 1697-VII).
Відповідно до частини 3 статті 16 цього Закону прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом.
За приписами пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України №1697-VII прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Підпунктом 2 пункту 19 розділу ІІ Закону України №113-ІХ встановлено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України № 1697-VII за умови прийняття кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації.
Пунктом 9 розділу ІІ Закону України №113-ІХ закріплено, що атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором.
Суд зауважує, що станом як на дату звільнення позивача, так і станом на час розгляду справи по суті, Закон № 113-ІХ є чинним, не визнавався неконституційним.
На виконання викладених вимог Закону, наказом Генерального прокурора № 221 від 03.10.2019 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі - Порядок № 221).
За визначенням, що міститься в пункті 1 розділу І цього Порядку, атестація прокурорів - це встановлена розділом II Закону України №113-ІХ та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.
Пунктом 6 розділу І Порядку №221 передбачено, що атестація включає в себе три етапи:
1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;
2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки;
3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.
Згідно з пунктом 8 розділу І Порядку № 221 за результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень:
1) рішення про успішне проходження прокурором атестації;
2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
Форми типових рішень визначені в додатку 1 до цього Порядку.
Пунктом 2 розділу IV Порядку № 221 закріплено, що до початку співбесіди прокурор виконує практичне завдання з метою встановлення комісією його рівня володіння практичними уміннями та навичками.
Відповідно до пунктів 8-16 цього розділу співбесіда проводиться кадровою комісією з прокурором державною мовою в усній формі. Співбесіда з прокурором може бути проведена в один день із виконанням ним практичного завдання.
Для проведення співбесіди кадрова комісія вправі отримувати в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади будь-яку необхідну для цілей атестації інформацію про прокурора, в тому числі про:
1) кількість дисциплінарних проваджень щодо прокурора у Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та їх результати;
2) кількість скарг, які надходили на дії прокурора до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та Ради прокурорів України, з коротким описом суті скарг;
3) дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності: а) відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім'ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих прокурором відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції; б) інші дані щодо відповідності прокурора вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; в) дані щодо відповідності поведінки прокурора вимогам професійної етики; г) матеріали таємної перевірки доброчесності прокурора;
4) інформацію про зайняття прокурором адміністративних посад в органах прокуратури з копіями відповідних рішень.
Фізичні та юридичні особи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування мають право подавати до відповідної кадрової комісії відомості, у тому числі на визначену кадровою комісією електронну пошту, які можуть свідчити про невідповідність прокурора критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності. Кадровою комісією під час проведення співбесіди та ухвалення рішення без додаткового офіційного підтвердження можуть братися до уваги відомості, отримані від фізичних та юридичних осіб (у тому числі анонімно).
Дослідження вказаної інформації, відомостей щодо прокурора, який проходить співбесіду (далі - матеріали атестації), здійснюється членами кадрової комісії.
Перед проведенням співбесіди члени комісії можуть надіслати на електронну пошту прокурора, яка вказана у заяві про намір пройти атестацію, повідомлення із пропозицією надати письмові пояснення щодо питань, пов'язаних з матеріалами атестації. У цьому випадку протягом трьох днів з дня отримання повідомлення, але не пізніше ніж за день до дня проведення співбесіди, прокурор може подати комісії електронною поштою письмові пояснення (у разі необхідності - скановані копії документів).
Співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження членами комісії матеріалів атестації щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності прокурора, зокрема, з огляду на результати виконаного ним практичного завдання.
Співбесіда прокурора складається з таких етапів:
1) дослідження членами комісії матеріалів атестації;
2) послідовне обговорення з прокурором матеріалів атестації, у тому числі у формі запитань та відповідей, а також обговорення питання виконаного ним практичного завдання;
Співбесіда проходить у формі засідання комісії.
Члени комісії мають право ставити запитання прокурору, з яким проводять співбесіду, щодо його професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.
Після завершення обговорення з прокурором матеріалів атестації та виконаного ним практичного завдання члени комісії без присутності прокурора, з яким проводиться співбесіда, обговорюють її результати, висловлюють пропозиції щодо рішення комісії, а також проводять відкрите голосування щодо рішення комісії стосовно прокурора, який проходить атестацію. Результати голосування вказуються у протоколі засідання.
Залежно від результатів голосування комісія ухвалює рішення про успішне проходження прокурором атестації або про неуспішне проходження прокурором атестації.
Як убачається з матеріалів справи та не заперечується учасниками справи, позивач пройшов перші два етапи атестації та був допущений до співбесіди.
Відповідно до матеріалів справи П'ятнадцятою кадровою комісією прийнято Рішення від 17.07.2020 №6н про неуспішне проходження прокурором ( ОСОБА_1 ) атестації.
Ураховуючи те, що рішення П'ятої кадрової комісії є, згідно з Законом України № 113-ІХ, безальтернативною підставою для прийняття Генеральним прокурором наказу про звільнення позивача з посади, останнє має ознаки рішення суб'єкта владних повноважень, з огляду на що, має відповідати критеріям, установленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, бути прийнятим: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Позивач вважаючи рішення п'ятнадцятої кадрової комісії від 17.07.2020 №6н протиправними, звернувся до суду з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора України, П'ятнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, третя особа - Київська міська прокуратура про визнання протиправним та скасувати повністю рішення п'ятнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора №6н від 17 липня 2020 року про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2021 року №640/17852/20, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.06.2022 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення п'ятнадцятої кадрової комісії від 17.07.2020 №6н "Про неуспішне проходження прокурором атестації" відносно ОСОБА_1 .
У контексті наведеного суд вважає за необхідне підкреслити, що відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Оскаржений наказ прийнято на підставі рішення п'ятнадцятої кадрової комісії від 17.07.2020 №6 про неуспішне проходження позивачем атестації. Відповідно до, пп.2 п.19 розділу II «Прикінцеві положення» Закону № 113-ІХ прокурори та слідчі органів прокуратури звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора за умови прийняття рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації.
Тобто підставою для звільнення слугує рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації.
Таким чином, оскільки рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2021 року №640/17852/20, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.06.2022 зроблено висновок про протиправність та скасування рішення п'ятнадцятої кадрової комісії від 17.07.2020 №6 про неуспішне проходження позивачем атестації, підлягає задоволенню вимога про визнання протиправним та скасування повністю наказу прокурора міста Києва Кіпер О.О №1371п від 09.09.2020 р. про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, підслідних Територіальному управлінню Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, прокуратури міста Києва та органів прокуратури.
Стосовно позовної вимоги про поновлення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) з 11.09.2020 в органах прокуратури в Київській міській прокуратурі на рівнозначній посаді, суд зазначає.
Суд наголошує, що нормами Закону України «Про прокуратуру» не врегульовано питання поновлення прокурора в разі скасування судом наказу про звільнення, а відтак суд вбачає наявними підстави для застосування норм статті 235 Кодексу законів про працю України.
Частиною 1 статті 235 Кодексу законів про працю України визначено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
За постановою Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі № 6-33цс14 у разі встановлення факту звільнення без законної підстави або з порушенням передбаченого законом порядку суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 09 січня 2013 року у справі "Волков проти України", звертаючи увагу на необхідність поновлення особи на посаді як способу відновлення порушених прав, зазначив, що рішення суду не може носити декларативний характер, не забезпечуючи у межах національної правової системи захист прав і свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, з метою відновлення порушеного права позивача на працю, враховуючи незаконність звільнення останнього, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 слід поновити в органах прокуратури в Київській міській прокуратурі на рівнозначній посаді з 11.09.2020.
Щодо позовних вимог про стягнення з Київської міської прокуратури (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9, код ЄДРПОУ 02910019) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 11.09.2020 р. по день ухвалення судом рішення, суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 235 Кодексу законів про працю, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Таким чином, враховуючи наведені приписи законодавства, а також дату звільнення позивача із займаної посади та дату прийняття даного рішення про поновлення позивача на займаній посаді, вимоги про стягнення на користь останнього середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають задоволенню шляхом стягнення Стягнути з Київської міської прокуратури (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9, код ЄДРПОУ 02910019) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 11.09.2020 року по день ухвалення судом рішення - 03.08.2022 року.
Відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
З урахуванням наведеного вище, Окружний адміністративний суд міста Києва допускає до негайного виконання рішення в частині стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць та поновлення позивача на посаді.
Згідно з пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем доведено відсутність правових підстав для прийняття оскаржуваного наказу про звільнення, в той час, як відповідач, як суб'єкти владних повноважень, покладений на них обов'язок доказування не виконав, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правих підстав для задоволення позову.
Керуючись статтями 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 134, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати повністю наказ прокурора міста Києва Кіпер О.О №1371п від 09.09.2020 р. про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, підслідних Територіальному управлінню Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, прокуратури міста Києва та органів прокуратури, у зв'язку із неуспішним проходженням атестації, на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 10.09.2020 року.
Поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) з 11.09.2020 року в органах прокуратури в Київській міській прокуратурі на рівнозначній посаді.
Стягнути з Київської міської прокуратури (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9, код ЄДРПОУ 02910019) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 11.09.2020 року по день ухвалення судом рішення - 03.08.2022 року.
Допустити негайне виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва в частині поновлення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) з 11.09.2020 року в органах прокуратури в Київській міській прокуратурі на рівнозначній посаді та стягнення на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) середнього заробітку за один місяць.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено та підписано 22.08.2022 року.
Суддя Н.Г. Вєкуа