ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
Вн. №27/539
22 серпня 2022 року м. Київ № 640/22025/21
за позовомОСОБА_1
до Київської міської прокуратури
простягнення неотриманої частини заробітної плати
Суддя О.В.Головань
Обставини справи:
ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської міської прокуратури про
визнання дій Київської міської прокуратури неправомірними та зобов'язання провести нарахування та виплату ОСОБА_1 недоотриману заробітну плату, виходячи з розміру посадового окладу, визначеного у відповідності до ч. 3 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" за період з 26.03.2020 р. по 12.03.2021 р. (в редакції заяви від 22.06.2022 р.).
В судовому засіданні 08.08.2022 р. учасники по справі висловили свої позиції щодо позовних вимог.
З врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 р. "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", наказу Окружного адміністративного суду міста Києва №34/з від 17.03.2020р., розпорядження заступника Голови суду від 19.08.2020 р. №4/з "Про посилення карантинних обмежень в Окружному адміністративному суді м. Києва" суд дійшов висновку про можливість завершити розгляд справи в порядку письмового провадження.
Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення учасників по справі, суд, -
ОСОБА_1 працювала в органах прокуратури з 01.08.1997 р. по 11.02.2021 р.
У період з 26.03.2020 р. по 12.03.2021 р. ОСОБА_1 працювала на посаді прокурора Київської місцевої прокуратури №5 м. Києва.
Наказом керівника Київської міської прокуратури від 22.02.2021 р. за №272к ОСОБА_2 звільнено з посади прокурора Київської місцевої прокуратури №5 міста Києва та органів прокуратури у зв'язку з неуспішним проходженням атестації, на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру" з 12.03.2021 р.
Позивач - ОСОБА_1 - вважає, що за період з 26.03.2020 р. по 12.03.2021 р. заробітна плата їй виплачена не в повному обсязі, і просить суд зобов'язати провести нарахування та виплату недоотриманої заробітної плати, виходячи з розміру посадового окладу, визначеного у відповідності до ч. 3 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру", а саме.
Позивач посилається на висновки рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 р. №6-р/2020 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, згідно з якими визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, у зв'язку з визнанням закону, на підставі якого позивачу нараховувалась заробітна плата протягом 2015-2020 років неконституційним, позивачем не отримано належну їй частину заробітної плати в розмірі 1 810 040, 98 грн.
З врахуванням втрати чинності пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України з 26.03.2020 р., у позивача виникло право на отримання заробітної плати у розмірі, виходячи з визначеного розміру посадового окладу, саме з 26.03.2020 р., згідно з наведеного розрахунку.
Відповідач - Київська міська прокуратура - проти задоволення позовних вимог заперечив з таких підстав.
Відповідач зазначає, що не може відповідати за недотриману заробітну плату, оскільки не був і не є головним розпорядником бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури.
Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Офісом Генерального прокурора (до 02.01.2020 - Генеральною прокуратурою України).
Також відповідач зазначає, що Законом України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28.12.2014 №79-VІІІ (набрав чинності з 01.01.2015 та є чинним на даний час) внесено зміни до Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456-VI, зокрема, розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 26, яким, серед іншого, встановлено, що норми і положення статті 81, пунктів 13, 14 розділу XIII "Перехідні положення" Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного бюджету.
Оскільки з часу набрання чинності Законом України "Про прокуратуру" (26.10.2014 розмір посадового окладу працівників прокуратури регулювався (обчислювався) постановами Кабінету Міністрів України і видатки па реалізацію положень ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" не передбачались, прокуратура міста Києва (Київська міська прокуратура) не мала правових підстав для нарахування та виплати позивачу заробітної плази поза межами видатків Державного бюджету України на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України (в даному випадку - постановою від 31.05.2012 № 505).
Щодо рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 р. №6-р/2020 відповідач зазначає, що рішення Конституційного Суду України не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення, та не може застосовуватись до правовідносин, які виникли до прийняття такого рішення.
З дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 26.03.2020 № 6-р/2020 оплата праці прокурорів місцевих прокуратур регулюється нормами ст. 81 Закону
України "Про прокуратуру".
Водночас, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19.09.2019 №113-ІХ внесено зміни до ст. 7 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014, якою передбачено систему органів прокуратури, та у пункті 3 слово "місцеві" замінено словом "окружні".
Згідно з абзацом 3 пункту 3 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 19.09.2019 № 113-ІХ за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури (якою на час виникнення спірних правовідносин є
постанова Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" від 31.05.2012 № 505).
День початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора стосовно Офісу Генерального прокурора, усіх обласних прокуратур, усіх окружних прокуратур. Вказані рішення публікуються у газеті "Голос України" (п. 4 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 19.09.2019 № 1 13-ІХ).
Станом на 27.02.2021 в газеті "Голос України" оприлюднено наказ Генерального прокурора від 17.02.2021 № 40 про початок роботи окружних прокуратур з 15 березня 2021 року.
Оскільки норми Закону України від 19.09.2019 №113-ІХ не визнано неконституційними, то оплата праці прокурорів місцевих прокуратур, зокрема, позивача, у період з 27.03.2020 по 12.03.2021 (аж до початку створення окружних прокуратур (15.03.2021)) продовжувала здійснюватися відповідно до зазначеної вище постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505, а тому підстави для застосування ч. З ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" - відсутні.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають до задоволення з таких підстав.
Згідно зі ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
Прокуратуру в Україні очолює Генеральний прокурор, якого призначає на посаду та звільняє з посади за згодою Верховної Ради України Президент України.
З 15 липня 2015 року набув чинності Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 р. №1697-VII, який, зокрема, у ст. 81 визначив заробітну плату прокурора, яка згідно з ч. 1 вказаної статті регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до підпункту 5 пункту 63 розділу І Закону України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28.12.2014 року №79-VIII розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу доповнено пунктом 26, яким встановлене відмінне від спеціального нормативного регулювання заробітної плати прокурора, закріпленого частиною першою статті 81 Закону, за якою заробітна плата прокурора регулюється Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 р. №6-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування; визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Отже, дія окремого положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, згідно рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 у справі № 1-223/2018(2840/18), втратила чинність 26.03.2020 року.
Крім того, з 25.09.2019 р. набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19.09.2019 р. №113-ІХ, згідно з п. 21 р. І якого внесено зміни до ст. 81 Закону № 1697-VІІ.
Також згідно з п. 3, 4 р. ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.
Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором.
За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.
Дія цього пункту не поширюється на випадок, передбачений підпунктом 4 пункту 21 цього розділу.
День початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора стосовно Офісу Генерального прокурора, усіх обласних прокуратур, усіх окружних прокуратур. Вказані рішення публікуються у газеті "Голос України".
В даному випадку станом на 27.02.2021 в газеті "Голос України" оприлюднено наказ Генерального прокурора від 17.02.2021 № 40 про початок роботи окружних прокуратур з 15.03.2021 року.
Таким чином, окружні прокуратури м. Києва почали роботу з 15.03.2021 р., і відповідно до п. 3 р. ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ до вказаної дати оплата праці працівників місцевих прокуратур здійснювалася відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.
Станом на час розгляду справи Закон №113-ІХ є чинним, не визнавався неконституційним, і підстави не застосовувати його положення відсутні.
Відповідно, оплата праці до початку роботи окружних прокуратур визначалася відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури, якою є постанова Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 р. №505 "Про упорядкування структури та оплати праці працівників органів прокуратури".
З врахуванням викладеного розмір грошового забезпечення позивача з 26.03.2020 р. до 12.03.2021 р. (дату звільнення) визначався з врахуванням п. 3 р. ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ, і висновки рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 р. №6-р/2020 на застосування положень Закону №113-ІХ не впливають.
Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 14.07.2022 р. у справі № 600/3960/21-а (https://reyestr.court.gov.ua/Review/105248146), зважаючи на правову природу рішень Конституційного Суду України (якими правовий акт чи його окремі положення визнані неконституційними) ... рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 не може впливати на застосування положень Закону № 113-ІХ, надто його Прикінцевих і перехідних положень (абзацу третього пункту 3), які, знову ж, презюмуються конституційними допоки (чи якщо) суд конституційного контролю не встановить протилежне.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.
З врахуванням викладеного у суду відсутні підстави для висновку про порушення відповідачем вказаних вимог щодо визначення розміру грошового забезпечення позивача.
На підставі вищевикладеного, ст. 241-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -
1. В задоволенні позовних вимог відмовити.
2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
3. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Головань
Повний текст рішення
виготовлено і підписано 22.08.2022 р.