ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
22 серпня 2022 року м. Київ № 640/27281/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). адміністративну справу:
за позовомГоловного управління Державної податкової служби у Київській області
до ОСОБА_1
простягнення податкового боргу у сумі 266 572, 70 грн.
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Головне управління державної податкової служби у Київській області із адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у сумі 266 572, 70 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.11.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Так, адміністративний позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Згідно інформаційних баз даних ДПС вбачається, що за ОСОБА_1 обліковується податковий борг у розмірі 266 572,70 грн. З метою погашення податкового боргу ГУ ДПС у Київській області відповідно до ст.42, 59 ПК України було направлено відповідачу податкову вимогу від 21.12.2019 №121929-53, яка непогашена останнім в установлені строки.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався, у зв'язку з чим, суд розглядає справу за наявними в ній документами, згідно вимог ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, згідно інформаційних баз даних ДПС за ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ) обліковується податковий борг у розмірі 266 572,70 грн., а саме: з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів не житлової нерухомості (КБК 18010300 - Лютізька сільська рада) у розмірі - 201 492,48 грн., з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості (КБК 18010200 - Новопетрівська сільська рада) у розмірі - 63 164,47 грн., з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості (КБК 18010200 - Лютізька сільська рада) у розмірі 1915,75 грн.
З метою погашення податкового боргу ГУ ДПС у Київській області відповідно до ст.42, 59 ПК України було направлено відповідачу податкову вимогу від 21.12.2019 №121929-53, яка повернулась за закінченням терміну зберігання.
Загальна сума заборгованості, що рахується за платником податків у сумі 266 572,70 грн. підтверджується даними інтегрованих карток платника податку.
Враховуючи те, що за ОСОБА_1 обліковуються податковий борг, контролюючий орган звернувся із даним позовом до суду.
Розглядаючи адміністративну справу по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Податковий кодекс України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з пп. 14.1.129-1 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України у нежитловій нерухомості виділяють, зокрема: будівлі офісні (будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей), будівлі промислові та склади.
Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
У відповідності до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Відповідно до пп.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України, база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Згідно підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України, ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Відповідно до підпункту 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Абзацом сьомим підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України передбачено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості, виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Згідно підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
З наведених норм права можна дійти висновку, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є місцевим податком, розмір якого визначається рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості.
При цьому, розмір такого податку розраховується за 1 квадратний метр бази оподаткування на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
У той же час, позивачем не було надано суду жодних доказів на підтвердження того, що об'єкти нерухомого майна належать на праві приватної власності ОСОБА_1 , крім того, контролюючим органом не надано суду доказів на підставі яких даних останнім було зроблено розрахунок суми боргу, зокрема, яка площа нерухомості була взята останнім під базу оподаткування та за якою величиною місцевого податку розраховувалась така сума боргу, що у своїй сукупності ставить під сумнів правильність зроблених контролюючим органом розрахунків.
За приписами пункту 56.18 статті 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Як вбачається із матеріалів справи, контролюючий орган сформував податкову заборгованість відповідача на підставі податкових повідомлень-рішень №0052047-1310-2655 від 11.04.2019 та №052046-1310-2655 від 11.04.2019, які згідно наявних у матеріалах справи доказів були надіслані на адресу відповідачки: АДРЕСА_1 , а податкова вимога №121929-53 від 21.12.2019 була надіслана на іншу адресу: АДРЕСА_2 , що свідчить про те, що контролюючим органом не встановлено місцезнаходження боржника, а відтак спірна сума не може вважатися узгодженим податковим боргом та стягуватися в судовому порядку, так як наявні у справі докази не містять інформації, що податкові повідомлення - рішення та податкова вимога були доставлені за податковою адресою платника податків .
Враховуючи вищенаведені обставини, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову.
Статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 2, 3, 5, 19, 77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
У задоволенні адміністративного позову Головного управління Державної податкової служби у м. Києві відмовити.
Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя А.С. Мазур