ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
29 серпня 2022 року м. Київ № 640/23352/19
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління Держпраці у Київській області
про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Київській області (04060, м. Київ, вул. Вавілових, 10, код ЄДРПОУ 39794214), в якому просить визнати протиправним та скасувати постанову про накладення штрафу від 29.10.2019 № КВ 1668/1775/АВ/ТД/ФС-632.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем не було проведено погодження проведення контролюючого заходу з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері державного нагляду. Відповідач самовільно було внесено зміни до форм документів: вимоги про надання документів, акту інспекційного відвідування, припису про усунення виявлених порушень. По суті виявлених порушень позивач також зазначає, що ним подавався до перевірки трудовий договір з працівниками, а також повідомлення про їх працевлаштування, а тому висновки відповідача щодо допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору не відповідають дійсності.
Відповідач у відзиві на позов заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні, оскільки положення законодавства щодо необхідності погодження перевірки центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері державного нагляду, не застосовуються у діяльності органів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення. Також, відповідач зазначає, що під час інспекційного відвідування позивачем не було надано жодних пояснень та документів щодо виявлених порушень.
Позивач подав відповідь на відзив, в якій вважає необґрунтованими викладені відповідачем у відзиві доводи та наполягає на задоволенні позовних вимог.
Під час судового розгляду справи судом встановлено таке.
ОСОБА_2 звернулась 03.09.2019 до Головного управління Держпраці у Київській області зі скаргою на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 про недотримання ним трудового законодавства, що проявляється у працевлаштуванні без оформлення трудових відносин.
На підставі зазначеного звернення Головне управління Держпраці у Київській області наказом від 02.10.2019 № 4841 призначило провести з 03.10.2019 по 17.10.2019 інспекційне відвідування на предмет додержання законодавства про працю, не оформлення трудових відносин у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за юридичною адресою: АДРЕСА_2 ; фактичні адреси: АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_6 ; АДРЕСА_7 ; АДРЕСА_8 ; АДРЕСА_9 .
Того ж дня Головне управління Держпраці у Київській області сформувало направлення № 1668, яким направило для проведення контролюючого заходу головних державних інспекторів відділу з питань додержання законодавства застрахованих осіб, працевлаштування інвалідів, з питань дитячої праці та інших нормативно-правових актів управління з питань праці ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Відповідно до відмітки копію зазначеного направлення було вручено позивачу 08.10.2019.
08.10.2019 Головне управління Держпраці у Київській області склало вимогу про надання документів № 1668, якою зобов'язано позивача у строк до 12:00 годин 15.10.2019 надати документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування.
За результатами інспекційного відвідування посадові особи Головного управління Держпраці у Київській області склали акт інспекційного відвідування від 17.10.2019 № КВ/1668/1775/АВ, яким встановлено такі порушення:
1) у порушення вимог частини першої статті 21 Кодексу законів про працю України трудові договори не укладалися між працівниками та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 ,
2) фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не подав повідомлення про прийняття працівників на роботу до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку,
3) у порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 допустив працівників до роботи без повідомлення про прийняття працівників.
Примірник зазначеного акту позивач отримав 17.10.2019 та зазначив, що заперечення будуть подані окремо.
Не погодившись з висновками акту, 22.10.2019 позивач направив до відповідача заперечення на акт інспекційного відвідування. Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення № 0215207141450, лист з запереченнями вручено уповноваженому працівнику Головного управління Держпраці у Київській області 24.10.2019.
Листом від 24.10.2019 № 44/3/19/17933 Головне управління Держпраці у Київській області повідомило позивача про розгляд справи щодо накладення штрафу за порушення законодавства про працю, передбаченого абзацом другим частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України.
29.10.2019 Головне управління Держпраці у Київській області прийняло постанову № КВ 1668/1775/АВ/ТД/ФС-632, якою встановлено, що у порушення вимог частини першої статті 21 та частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України трудовий договір роботодавцем не було укладено з працівниками ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які фактично знаходилися на робочому місці під час інспекційного відвідування.
Відповідно до статті 259 Кодексу законів про працю України, статті 53 Закону України "Про зайнятість населення", частини третьої статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", пункту 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 та на підставі абзацу другого статті 265 Кодексу законів про працю України накладено на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штраф у розмірі 625950 гривень.
Не погоджуючись з прийнятою відповідачем постановою, вважаючи її протиправною та такою, що прийнята всупереч нормам чинного законодавства, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про те, що права та інтереси, за захистом яких позивач звернувся до суду, були порушені з огляду на наступне.
Щодо підстав та порядку проведення інспекційного відвідування посадовими особами відповідача.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V, дія якого поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Згідно з частиною четвертою статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому Законом № 877-V порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.
Згідно частини п'ятої статті 2 Закону № 877-V органи Держпраці при проведення заходів державного нагляду (контролю) додержуються принципів державного нагляду (контролю); місця здійснення державного нагляду (контролю); вимог щодо врегулювання окремих питань виключно законами; обмеження у проведеннях заходів нагляду контролю в разі наявності конфлікту інтересів; трактування норм на корить суб'єкта господарювання у разі їх неоднозначного трактування; заборона на вилучення оригіналів документів та техніки; обов'язку збереження комерційної та конфіденційної таємниці; умов проведення планових заходів, розробки методики для визначення критерії ризику; право суб'єкта господарювання на ознайомлення з підставами заходу та отримання посвідчення (направлення) на проведення заходу; вимог до складення наказу, посвідчення (направлення) на проведення заходу та акту за результатами заходу; відповідальність посадових осіб органу державного нагляду (контролю); права суб'єктів господарювання; право на консультативні підтримку суб'єктів господарювання; громадський захист; оскарження рішень органів державного нагляду (контролю); та умови віднесення суб'єктів господарювання до незначного ступеня ризиків у разі не затвердження відповідних критеріїв розподілу.
Перелік підстав для здійснення позапланового заходу (позапланової перевірки) визначено частиною першою статті 6 Закону № 877-V.
Позивач посилається на те, що контролюючим органом не було дотримано вимоги частини першої статті 6 Закону № 877-V, яким встановлено, що позаплановий захід у разі проведення перевірки на підставі звернення фізичної особи здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.
Суд повторює, що за правилами частини четвертої статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах.
Аналіз наведеної норми права дає підстави стверджувати, що у разі проведення позапланового заходу органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, інші підстави для його проведення можуть бути визначені відповідним законом, який регулює цю сферу. І таким нормативно-правовим актом, у даному випадку, є Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823, підпунктом 1 та 2 пункту 5 якого визначено, що підставами для здійснення інспекційних відвідувань є звернення працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; звернення фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що інспектування позивача проведено з дотриманням норм Закону № 877-V та Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823 та не потребувало окремого погодження Державною регуляторною службою України.
Стосовно виявлених в ході інспекційного відвідування порушень, суд зазначає таке.
Відповідно до частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частиною першою статті 265 Кодексу законів про працю України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Абзацом другим частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Аналізуючи наведені вище норми законодавства, суд враховує, що правовою підставою для винесення постанови про накладення штрафу є, зокрема встановлення факту допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору. При цьому такий факт допуску повинен бути належним чином зафіксований у складеному посадовою особою Держпраці чи її територіального органу акті перевірки та доведений належними доказами.
У цьому випадку, 16.10.2019 перевіряючими проводилась інформаційно-роз'яснювальна робота щодо необхідності дотримання законодавства про працю та опитування персоналу щодо виконання ними функціональних обов'язків та роботи, у зв'язку з чим були опитані:
- ОСОБА_8 , яка зазначила що влаштовується на роботу з 15.10.2019 на посаду продавця-консультанта, трудовий договір не підписаний, проводився інструктаж з питань охорони праці на робочому місці;
- ОСОБА_9 , яка зазначила, що працює за трудовим договором, який надала для ознайомлення перевіряючим.
Водночас позивач зазначає, що станом на момент проведення опитування ОСОБА_8 та ОСОБА_9 були працевлаштовані, що підтверджується копіями трудових договорів від 15.10.2019, наказами від 15.10.2019 № 5-к щодо ОСОБА_8 та від 15.10.2019 № 9-к щодо ОСОБА_9 .
Крім того, до матеріалів справи було додано повідомлення про прийняття працівника на роботу від 10.10.2019, яке було прийнято Головним управлінням ДПС у м. Києві 15.10.2019 та зареєстровано за № 102597. У повідомленні містяться відомості про ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . При цьому у стовпчику «Дата початку роботи» щодо обох працівників зазначено дату 16.10.2019.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413 повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів:
засобами електронного зв'язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису;
на паперових носіях разом з копією в електронній формі;
на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п'ятьма особами.
Таким чином, повідомлення про прийняття працівника на роботу має бути подане обов'язково до початку роботи працівника, а працівник може розпочати роботу за трудовим договором не раніше наступного дня за днем подання відповідного повідомлення.
Отже, не вбачається несвоєчасного повідомлення про прийняття на роботу позивачем ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , оскільки трудові договори укладені 15.10.2019, накази про прийняття на роботу видані 15.10.2019 та в той же день направлено повідомлення про прийняття на роботу, в якому зазначень день початку роботи - 16.10.2019, а тому роботодавцем було дотримано положення законодавство щодо неприпустимості початку роботи до подання відповідного повідомлення, оскільки працівники розпочали роботу на наступний день після подання відповідного повідомлення.
Суд звертає увагу, що контролюючий орган зафіксував перебування ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на робочих місцях саме 16.10.2019, а тому його висновки щодо не оформлення трудових відносин із зазначеними працівниками не відповідають дійсним обставинам справи.
При цьому, суд відхиляє твердження відповідача, що позивачем не було надано до перевірки документи про прийняття на роботу ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , оскільки такі документи були направлені разом із запереченнями на акт перевірки, але відповідачем не було відреаговано на заперечення жодним чином та не описано, зокрема, в оскаржуваному рішенні мотиви, з яких контролюючий орган не прийняв до уваги документи про прийняття на роботу ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
Щодо порядку накладення штрафу суд зазначає таке.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 у справі № 805/430/18-а дійшла висновку, що спеціальним законом, який відповідно до частини четвертої статті 2 Закону № 877-V повинен враховуватися органами Державної служби України з питань праці при проведенні заходів державного нагляду (контролю), є Кодекс законів про працю України, зокрема, Глава XVIII «Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю».
Відповідно до статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823.
Відповідно до пункту 21 зазначеного Порядку, якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною.
Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дня, що настає за днем підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.
Акт інспекційного відвідування був підписаний об'єктом відвідування 17.10.2019, а тому, з урахуванням вихідних днів 19.10.2019 та 20.10.2019, мав право на подання зауважень до акту у строк до 22.10.2019.
Позивачем долучено до матеріалів справи заперечення на акт інспекційного відвідування від 22.10.2019 та докази їх відправлення засобами поштового зв'язку цінним листом з описом вкладення. Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення № 0215207141450, лист з запереченнями вручено уповноваженому працівнику Головного управління Держпраці у Київській області 24.10.2019.
Суд звертає увагу, що Порядком № 823 чітко встановлено обов'язок перевіряючого надати письмову вмотивовану відповідь на зауваження протягом трьох робочих днів з дня їх надходження.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що контролюючим органом не було дотримано обов'язку щодо надання відповіді на зауваження, оскільки ані позивачем у позові, ані самим відповідачем у відзиві не зазначається про виконання таких процедурних вимог, а також не надається копія відповідної письмової відповіді на зауваження.
Частиною першою статті 265 Кодексу законів про працю України визначено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення визначається Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509.
Відповідно до абзацу першого пункту 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи)
Абзацом четвертим пункту 2 Порядку № 509 передбачено, що штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 509 справа розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.
Згідно з пунктом 6 Порядку № 509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
Аналіз вищевказаних норм права дає підстави прийти до висновку, що на державний орган покладено обов'язок повідомляти особу, яка притягується до відповідальності, про час та місце розгляду справи, а також правові наслідки неповідомлення.
При цьому, з положення пункту 6 Порядку № 509 слідує, що зміст цього обов'язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без доказів його отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим.
Множинність способів повідомлення про час та місце розгляду справи (рекомендований лист, телеграма, телефакс, телефонограма, особисте вручення повідомлення представникам) дозволяє уповноваженій посадовій особі обрати один або декілька способів, які забезпечують поінформованість особи.
Відповідно до пункту 9 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Суд звертає увагу на те, що штраф у розмірі 625950 гривень, який було застосовано до позивача, фізичної особи-підприємця, оскаржуваною постановою, є досить суттєвим.
У зв'язку з цим, особі, до якої застосовуються такі санкції відповідальності, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в засіданні, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 12.06.2019 у справі №813/3415/18.
Відповідно до пункту 7 Порядку № 509 справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.
Отже, саме на уповноважену посадову особу покладається також обов'язок з'ясувати чи поінформовано особу. У разі неналежного поінформування особи, яка притягується до відповідальності, уповноважена особа не може розпочинати розгляд справи.
Суд наголошує на тому, що обов'язок уповноваженої посадової особи письмово повідомляти суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду справи про накладення штрафу вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за п'ять днів до дати розгляду справи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.
Враховуючи, що перебіг строку починається з наступного дня після настання події, з якою пов'язано його початок, між днем, коли позивача повідомлено про розгляд справи про накладення штрафу, та днем, коли такий розгляд має відбутись, має пройти щонайменше п'ять днів.
Таке тлумачення пункту 6 Порядку № 509 відповідає завданням адміністративного судочинства та принципу верховенства права, оскільки має наслідком більш ефективний захист права та інтереси фізичних та юридичних осіб.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, 24.10.2019 позивач отримав лист Головного управління Держпраці у Київській області № 44/3/19/17933 «Про розгляд справи щодо накладення штрафу», тоді як розгляд справи відбувся 29.10.2019.
Тобто, між цими подіями минуло лише чотири дні, а не п'ять, як того вимагає пункт 6 Порядку № 509, а тому суд не може вважати, що відповідачем було дотримано пункт 7 Порядку № 509, за яким розгляд справи може проводитись без участі суб'єкта господарювання лише за умови його належного повідомлення за п'ять днів.
Крім того, в цьому листі, взагалі не зазначено дати та часу розгляду справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю.
Суд наголошує, що направляючи повідомлення про розгляд справи в надто скорочені терміни та ще й без зазначення конкретної дати та часу розгляду справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю, відповідач вже на етапі направлення поштового повідомлення позбавив можливості позивача бути повідомленим про розгляд справи про накладення штрафу не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду.
Проте обов'язок уповноваженої посадової особи письмово повідомляти суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду справи про накладення штрафу вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за п'ять днів до дати розгляду справи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.
У цьому разі відповідач не довів, що про час розгляду справи про накладення штрафу позивач був поінформований своєчасно. Недотримання строку повідомлення про розгляд справи та не зазначення дати та часу розгляду справи, у сукупності з відсутністю реагування на заперечення позивача проти висновків акту перевірки, не є формальним, оскільки призвело до позбавлення позивача права приймати участь у розгляді справи та порушенню принципу рівності.
Таким чином, з огляду на недотримання відповідачем порядку накладення штрафів, позивач був позбавлений можливості брати участь в розгляді зазначеної справи, почути свої права та обов'язки, бути вислуханим, надати заперечення, своєчасно здійснити захист своїх порушених прав, пред'явити факти й наводити аргументи та докази, які могли бути враховані Головним управлінням Держпраці у Київській області тощо. Участь позивача в розгляді справи про накладення штрафу, подання ним відповідних доказів могло суттєво вплинути на прийняття відповідних рішень відповідачем.
Таким чином, неналежне повідомлення позивача про проведення відповідачем розгляду справи є самостійною підставою для скасування оспорюваної постанови відповідача про накладення штрафу на позивача.
Аналогічного висновку про скасування постанов про накладення штрафу на суб'єктів господарювання/роботодавців у випадку недотримання органом, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю Порядку № 509 в частині належного повідомлення уповноваженими посадовими особами суб'єктів господарювання/роботодавців про розгляд справи про накладення штрафу дійшов Верховний Суд у постановах від 12.06.2019 у справі №813/3415/18 та від 15.01.2021 у справі № 1340/3731/18, від 04.03.2021 у справі № 160/8027/18, від 17.03.2021 у справі №160/9340/18, від 01.06.2021 у справі №160/294/19, від 15.07.2021 у справі №320/1400/19, від 18.05.2022 у справі № 640/11/20.
З огляду на викладене, керуючись статтями 241, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держпраці у Київській області (04060, м. Київ, вул. Вавілових, 10, код ЄДРПОУ 39794214) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафу від 29.10.2019 № КВ 1668/1775/АВ/ТД/ФС-632.
3. Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Київській області судовий збір у розмірі 6259 (шість тисяч двісті п'ятдесят дев'ять) гривень 50 копійок.
Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.П. Огурцов