Справа № 570/2821/22
Номер провадження 2-н/570/576/2022
05 вересня 2022 року Рівненський районний суд Рівненської області в особі судді Гнатущенко Ю.В., перевіривши виконання вимог ст.ст. 161-163 ЦПК України по цивільній справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" до ОСОБА_1 про видачу судового наказу, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «РОЕК» звернулось у Рівненський районний суд Рівненської області з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги.
На виконання вимог ч. 5 ст. 165 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), з метою перевірки зазначеного в заяві про видачу судового наказу зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання фізичної особи - боржника, суддею Рівненського районного суду зроблено запит до відділу обліку та моніторингу інформації реєстрації місця проживання УДМС України в Рівненській області.
Згідно відповіді, наданої відділом обліку та моніторингу інформації реєстрації місця проживання УДМС України в Рівненській області, ОСОБА_1 зареєстрованим не значиться, останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; знятий з реєстраційного обліку ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер.
Згідно з п.4 ч.1 ст.165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо наявні обставини, передбачені частиною першою статті 186 цього Кодексу.
Як встановлено з матеріалів справи, з заявою до боржника заявник звернувся 09.08.2022 року, тобто після смерті боржника.
Частиною 2 ст. 42 ЦПК України передбачено, що при розгляді вимог у наказному провадженні учасниками справи є заявник та боржник.
За змістом ст.ст. 46-47 ЦПК України здатність мати цивільні процесуальні права та обов'язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні та юридичні особи, а також здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.
Тобто стороною у справі може бути лише особа, яка має цивільну процесуальну правоздатність і цивільну процесуальну дієздатність.
Згідно з ч.4 ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється в день смерті.
Норми ст. 55 ЦПК України вказують, що у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв'язку з вибуттям із процесу суб'єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов'язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.
Тому процесуальне правонаступництво у разі смерті фізичної особи можливе в порядку ст. 55 ЦПК України шляхом залучення правонаступника, а не заміни боржника, однак лише за умови, що фізична особа померла після відкриття провадження у справі. При цьому в зв'язку зі смертю боржника у правовідносинах, що склалися у даній справі, має місце перехід обов'язків боржника до його спадкоємців, а нормами матеріального права визначено порядок пред'явлення вимоги кредитора до спадкоємців та обов'язки останніх.
Питання про задоволення вимог кредитора у разі смерті боржника врегульовані ст. 1281 ЦК України, якою встановлено, що кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття провадження у справі спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, у строки, встановлені ч.ч. 2 і 3 цієї статті, позбавляється права вимоги.
З урахуванням того, що позов було пред'явлено до боржника після його смерті, то за життя боржник не набув процесуальних прав та обов'язків учасника цього судового процесу, з огляду на що такі не набуті за життя процесуальні права та обов'язки не могли перейти до інших осіб, що випливає також із положень ст.ст. 1218, 1219 ЦК України. При цьому береться до уваги, що нормами цивільного права передбачено в таких випадках право кредитора на пред'явлення вимоги саме в порядку цивільного судочинства про стягнення боргу безпосередньо до спадкоємців боржника, які несуть відповідальність за зобов'язанням спадкодавця лише в межах вартості майна, одержаного в спадщину.
Положення ст.ст. 1218 і 1219 ЦК України передбачають, що перехід в зв'язку зі смертю боржника в кредитних правовідносинах обов'язків до його спадкоємців, передбачає право кредитора на пред'явлення вимоги про стягнення боргу безпосередньо до спадкоємців боржника, а не до померлої особи.
Згідно із п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду у судах в порядку цивільного судочинства.
Заявник ТзОВ "РОЕК" відповідно до ст.4 ЦПК України не позбавлено права в майбутньому, у випадку встановлення спадкоємців, звертатися з позовом до суду саме до них, а не померлої особи, і отримати в установленому законом порядку інформацію щодо їх кола та обсягу спадкового майна.
Крім того, процесуальний закон не регламентує вирішення питання залучення до розгляду справи в порядку наказного провадження правонаступників, а також вчинення інших процесуальних дій, пов'язаних із необхідністю встановлення кола спадкоємців. З пред'явленою на даний час вимогою заявник може звернутися до суду в порядку позовного провадження.
Зокрема у ч.2 ст.161 ЦПК України зазначено, що особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або в спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Відповідно до ч.2 ст.166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Відповідно до ч.2 ст.164 ЦПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Оскільки чинним процесуальним законодавством не передбачено судового вирішення спору з особою, яка на час звернення до суду померла, а правоздатність її згідно із ч. 4 ст. 25 ЦК України припинено, тому необхідно відмовити у видачі судового наказу.
Керуючись ст. ст.165, 166, 353, 354 ЦПК України,-
У видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" до ОСОБА_1 - відмовити.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Гнатущенко Ю.В.