Справа № 420/8962/22
05 вересня 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, що не відповідають вимогам ст.ст.43, 63 Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ, щодо сплати з 01 квітня 2019 року ОСОБА_1 пенсії за вислугою років з урахуванням основного розміру пенсії 89% відповідних сум грошового забезпечення із обмеженням її максимальним розміром (10) десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб які втратили працездатність та відмови сплачувати позивачу пенсію за вислугою років з 01.04.2019 року в розмірі фактично нарахованої відповідачем суми: 25652.12 грн;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області сплачувати ОСОБА_1 пенсіїо за вислугою років з 01.04.2019 року з урахуванням основного розміру пенсії 89% відповідних сум грошового забезпечення в розмірі фактично нарахованої суми: 25652.12 грн з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), із послідуючим її перерахунком і виплатою у відповідності до діючого законодавства без обмеження підсумка пенсії її максимальним розміром (10) десятьма прожитковими мінімумами установлених для осіб які втратили працездатність та сплатити заборгованість, що виникла у зв'язку з перерахуванням пенсії на час ухвалення рішення судом із врахуванням раніше виплачених сум без обмеження пенсії (з урахуванням надбавок, доплат та підвищень до пенсії) максимальним розміром.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивач є військовим пенсіонером, має статус ветерана війни-учасника бойових дій, перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та отримує пенсію за вислугу років з терміном призначення довічно.
Представник позивача зазначає, що позивачу при первинному призначенні пенсії ГУ ПФУ в Одеській області з 07.02.2002 року обчислено і нараховано розмір пенсії з урахуванням 89% відповідних сум грошового забезпечення без обмеження її максимальним розміром (10) десятьма прожитковими мінімумами установлених для осіб, які втратили працездатність.
11.10.2021 року Одеським окружним адміністративним судом прийняте рішення № 420/15487/21, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задоволено; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області при проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року щодо зменшення розміру пенсії за вислугу років до 70 % відповідних сум грошового забезпечення; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонд України в Одеській області здійснити з 01 січня 2018 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 , виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 89 % відповідних сум грошового забезпечення та здійснити виплату пенсії в цьому розмірі з 01 січня 2018 року з урахуванням раніше виплачених сум. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати з 05 березня 2019 року 75 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та виплату пенсії (із врахуванням раніше виплачених сум) ОСОБА_1 з 05 березня 2019 року з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року.
Таким чином, позивач вважає, що спірність питання щодо відсоткового розміру пенсії у розмірі 89% від сум грошового забезпечення, уже вирішено у попередньому адміністративному процесі.
Представник позивача 16.06.2022 року подав письмове звернення до ГУ ПФУ в Одеській області з проханням усунути протиправне рішення та провести виплату пенсії з 01.04.2022 року без обмеження її максимальним розміром (10) десятьма прожитковими мінімумами установлених для осіб, які втратили працездатність.
Відповідач листом від 29.06.2022 року відмовив у задоволенні заяви позивача та зазначив,що пенсія позивача обчислена та виплачується відповідно до норм чинного пенсійного законодавства, тому для проведення її перерахунку виходячи з іншого розміру підстав немає та пропонував позивачу оскаржити цю відмову в судовому порядку.
Позивач вважає такі дії протиправними такими, що порушують право позивача на належний рівень пенсійного забезпечення у зв'язку з чим звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою суду від 04.07.2022 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, витребувано з Головного управління ПФУ в Одеській області належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи позивача.
Відповідачем - Головним управлінням ПФУ в Одеській області 12.07.2022 засобами електронного зв'язку надано відзив на адміністративний позов, в якому зазначено, що відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Представник відповідача вказує, що починаючи з 01.01.2018 згідно із статтею 2 Закону України від 08.07.2011 № 3668 "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи максимальний розмір пенсій (крім пенсійних виплат, що здійснюються з накопичувального пенсійного фонду) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262), не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Зазначений Закон є чинним з 1 жовтня 2011 року та неконституційним не визнавався.
На думку відповідача, законних підстав для виплати пенсії позивачу в розмірах більших, ніж передбачено ст. 2 Закону № 3668 у Головного управління не має, оскільки це призведе до порушення норм чинного законодавства. За таких обставин, передбачені ст. 2 Закону № 3668 обмеження застосовані до позивача правомірно.
19.07.2022 року на електронну пошту суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов лист, в якому відповідач повідомив про відсутність можливості надати до суду копію пенсійної справи позивача у зв'язку з тим, що із запровадженням в Україні воєнного стану з метою забезпечення захисту інформації пенсійна справа позивача передана за межі Одеської області.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
ОСОБА_1 є військовим пенсіонером та отримує з 07.02.2002 року пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
На підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.01.2022 року по справі №420/22809/21, яке набрало законної сили, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області на виконання рішення суду здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.04.2019 року.
З перерахунку вбачається, що підсумок пенсії позивача склав:
- з 01.04.2019 - 25652,12 грн з урахуванням максимального розміру, попередньої суми пенсії та підвищення, остаточний розмір пенсії, яка підлягає виплаті склав 14970,00 грн;
- з 01.07.2022 - 29665,79 грн з урахуванням максимального розміру пенсії - 19340,00 18540,00 грн;
Отже, з матеріалів пенсійної справи позивача вбачається, що з 01.04.2019 року обчислення та виплата пенсії ОСОБА_1 здійснюється з урахуванням обмеження максимальним розміром.
Вважаючи дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження з 01.04.2019 року перерахованої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.01.2022 по справі №420/22809/21 ОСОБА_1 пенсії максимальним розміром протиправними, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Також судом встановлено, що відповідно до рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.10.2021 року по справі №420/15487/21 судом визнано право позивача на отримання пенсії виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 89 % відповідних сум грошового забезпечення.
Статтею 46 Конституції України гарантовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (надалі - Закон №2262-ХІІ).
Згідно з частиною третьою статті 43 Закону №2262-ХІІ пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За приписами частин другої та третьої статті 51 Закону №2262-ХІІ перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
Перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону №2262-ХІІ у редакції Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (набрала чинності з 01.01.2017) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Статтею 2 Закону України від 08.07.2011 №3668-VІ "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (з урахуванням змін, внесених Законами від 24.12.2015 №911-VIII, від 06.12.2016 №1774-VIII /надалі Закон №3668-VI визначено, що максимальний розмір пенсії (...) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до (...) законів України (...) "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", (...), не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Закон №3668-VІ набрав чинності з 01.10.2011, як те передбачено пунктом 1 Прикінцевих та перехідних положень.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
Законом №3668-VI частину п'яту статті 43 Закону №2262-ХІІ викладено у такій редакції: "Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність".
Законом України від 24.12.2015 №911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" частину п'яту статті 43 Закону №2262-ХІІ доповнено реченням такого змісту: "Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень".
Спір у цій справі стосується правомірності обмеження пенсії по інвалідності позивачу з 01.01.2018 року максимальним розміром, що становить десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність.
Згідно з частинами першою та другою статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
Суд зауважує, що обмеження пенсії позивача максимальним розміром у спірних відносинах передбачено частиною сьомою статті 43 Закону №2262-ХІІ та статтею 2 Закону №3668-VI.
Водночас Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано неконституційними положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Аналогічна за змістом норма міститься у статті 91 Закону України від 13.07.2017 №2136-VIII "Про Конституційний Суд України".
У пункті 2 резолютивної частини згаданого рішення Конституційного Суду України визначено, що положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Системний аналіз норм законодавства з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 дає підстави для висновку, що з 20.12.2016 частина сьома статті 43 Закону №2262-ХІІ, яка передбачала обмеження пенсії максимальним розміром, а саме 10 прожитковими мінімумами для непрацездатної особи, є нечинною та не підлягає застосуванню у спірних відносинах.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №522/16882/17, від 31.01.2019 у справі №638/6363/17, від 08.08.2019 у справі №522/3271/17, від 16.04.2020 у справі №620/1285/19, від 09.02.2021 у справі №1640/2500/18.
Внесені Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" до частини сьомої 43 Закону №2262-ХІІ, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Такий висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №522/16882/17, від 31.01.2019 у справі №638/6363/17, від 09.11.2020 у справі №813/678/18.
З огляду на викладене, частина сьома статті 43 Закону №2262-ХІІ, якою було передбачено обмеження пенсій військовослужбовців максимальним розміром, втратила чинність з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016.
Суд визнає помилковими посилання пенсійного органу щодо наявності у статті 2 Закону №3668-VI положень стосовно можливості обмеження пенсії максимальним розміром на рівні 10 прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб, оскільки Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності військовослужбовців як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 20.03.2002 №5-рп/2002, абзац четвертий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 17.03.2004 №7-рп/2004).
Обмеження максимального розміру пенсії порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
При цьому, суд враховує, що положення статті 2 Закону №3668-VІ є аналогічними за змістом положенням частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ, які визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016.
За таких обставин, зважаючи на визнання неконституційними положень частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ, якою передбачено обмеження пенсії максимальним розміром, приймаючи до уваги те, що обмеження пенсії максимальним розміром порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, суд зазначає, що пенсійний орган визначаючи з 01.04.2019 року ОСОБА_2 розмір пенсії із обмеженням її максимальним розміром (10) десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність діяв всупереч приписам Конституції України та Закону №2262-ХІІ.
Однак, враховуючи те, що на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від від 24.01.2022 по справі №420/22809/21 позивачу здійснено перерахунок пенсії з 01.04.2021 року та на теперішній час пенсія виплачуться з обмеженням її максимальним розміром, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими.
При цьому, суд дійшов до висновку, що не підлягає задоволенню вимога позивача про зобов'язання Головного управління ПФУ в Одеській області "сплачувати" пенсію позивачу, оскільки вимога заявлена на забезпечення виконання дій в майбутньому, в той час як суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.
Також не підлягає задоволенню вимога позивача про зобов'язання Головного управління ПФУ в Одеській області сплатити заборгованість, що виникла у зв'язку з перерахуванням пенсії на час ухвалення рішення судом, оскільки вимога заявлена на забезпечення виконання дій в майбутньому.
Таким чином, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога зобов'язального характеру підлягає частковому задоволенню, а саме:
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок пенсії за вислугою років ОСОБА_1 з 01.04.2019 року з урахуванням основного розміру пенсії 89% відповідних сум грошового забезпечення в розмірі фактично нарахованої суми: 25652.12 грн з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), без обмеження підсумка пенсії її максимальним розміром (10) десятьма прожитковими мінімумами установлених для осіб які втратили працездатність та виплатити із врахуванням раніше виплачених сум.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “РуїсТоріха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI "Про судовий збір".
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження понесення сторонами судових витрат, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат та компенсації судових витрат за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, відсутні.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 21,22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, що не відповідають вимогам ст.ст.43, 63 Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ, щодо сплати з 01 квітня 2019 року ОСОБА_1 пенсії за вислугою років з урахуванням основного розміру пенсії 89% відповідних сум грошового забезпечення із обмеженням її максимальним розміром (10) десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб які втратили працездатність та відмови сплачувати позивачу пенсію за вислугою років з 01.04.2019 року в розмірі фактично нарахованої відповідачем суми: 25652.12 грн.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок пенсії за вислугою років ОСОБА_1 з 01.04.2019 року з урахуванням основного розміру пенсії 89% відповідних сум грошового забезпечення в розмірі фактично нарахованої суми: 25652.12 грн з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), без обмеження підсумка пенсії її максимальним розміром (10) десятьма прожитковими мінімумами установлених для осіб які втратили працездатність та виплатити із врахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.
Відповідно до ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, адреса: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83)
Суддя П.П. Марин