Справа № 420/8822/22
05 вересня 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить:
визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови в здійсненні ОСОБА_1 виплати перерахованої пенсії за період з 01.01.2018 по 31.12.2019 в повному розмірі, без урахування розстрочки, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» №103 від 21.02.2018, з урахуванням виплачених сум;
зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 виплату перерахованої пенсії за період з 01.01.2018 по 31.12.2019 в повному розмірі, без урахування розстрочки, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» №103 від 21.02.2018, з урахуванням виплачених сум.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно ст. 21 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХП «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХП) позивачу призначено пенсію.
30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704, яка набрала чинності 01.03.2018 та якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №103, пунктами 1, 2 якої встановлено перерахувати з 01.01.2018 пенсії, призначені згідно із Законом № 2262-ХП до 01.03.2018 (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до постанови №704.
Представник позивача вказує, що перерахунок був здійснений ГУ ПФУ в Одеській області з урахування розстрочки, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» №103 від 21.02.2018.
Позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити виплату перерахованої пенсії за період з 01.01.2018 по 31.12.2019 в повному розмірі, без урахування розстрочки, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» №103 від 21.02.2018, з урахуванням виплачених сум. Проте, відповідач листом відмовив у задоволенні заяви позивача.
У зв'язку з невиплатою позивачу з 01.01.2018 року пенсії у розмірі 100% від підвищення, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Ухвалою суду від 04.07.2022 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Представником ГУ ПФУ в Одеській області засобами електронного зв'язку надано до суду відзив на позов, в якому відповідач зазначає, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. На виконання Постанови №103 Головним управлінням проведено перерахунок пенсії позивачу на підставі довідки про розмір грошового забезпечення за відповідною посадою з урахуванням посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років. Відповідно до п. 2 Постанови № 103 виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 р. у таких розмірах: з 1 січня 2018 р. - 50%; з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75%; з 1 січня 2020 р. - 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року. Відповідач звертає увагу на положення Постанови Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 року №804 "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, яка набрала чинності 04.09.2019 року, норми якої були прийняти після скасування пунктів 1, 2 Постанови №103. Зазначеною постановою установлено, що виплата пенсій перерахованих з 1 січня 2018 р відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, здійснюється у 2019 році в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 1 березня 2018 року. З 01.01.2020 року набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 року №1088 "Про деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян”, якою установлено, що з 1 січня 2020 р. виплата пенсій, призначених згідно із Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” до 1 березня 2018 р. (крім пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 1 січня 2018 р., здійснюється у підвищеному розмірі з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року. Тож на момент проведення перерахунку у Головного управління не було законних підстав діяти в інший спосіб, ніж той, що передбачений законодавством.
Також відповідач звертає увагу на застосуванні строку звернення до суду, обґрунтовуючи правовим висновком Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 у справі 240/12017/19 щодо застосування строку звернення до суду у справах щодо перерахунку розміру пенсії.
21.07.2022 року на електронну пошту суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшли витребувані судом належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи позивача.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Відповідно до перерахунку пенсії позивача, здійсненому на виконання постанови КМУ №103, з 01.01.2018 року пенсія у 2018 році виплачувалася у розмірі 50% підвищення пенсії, у 2019 році - у розмірі 75% та з 2020 року - у розмірі 100%.
Представник позивача звернулась до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою від 07.03.2022 року щодо проведення перерахунку пенсії позивача з урахуванням 100% підвищення пенсії.
Листом №6580-4513/Б-02/8-1500/22 від 14.04.2022 року ГУ ПФУ в Одеській області повідомило представника позивача про відмову у проведенні перерахунку його пенсії з 01.01.2018 року з урахуванням 100% підвищення пенсії, оскільки відсутні правові підстави для здійснення такого перерахунку.
Позивач вважає дії ГУ ПФУ в Одеській області протиправними, у зв'язку із чим звернувся до суду з даною позовною заявою.
По-перше, суд вважає за необхідне зазначити щодо застосування строку звернення до суду, відповідно до зауважень представника відповідача, викладених у відзиві на адміністративний позов.
Відповідно до ч.2 та ч.5 ст.122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Частина перша статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (надалі - Конвенція) передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У своїй практиці Європейський суд з прав людини звертав увагу, що “стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права” (рішення від 4 грудня 1995 року у справі “Беллет проти Франції” (Bellet v. France), Series A № 333-B, crop.42, пункт 36).
Відповідно до правових висновків, які містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 22.04.2014 у справі №21-484а13 та у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №553/3619/16-а, від 23.01.2020 у справі № 809/535/16, від 18.05.2021 року у справі №343/870/17 підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком №45, повідомляють орган Пенсійного фонду України.
Так, підставою для звернення позивача до суду є дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови позивачу в перерахунку розміру пенсії без застосування розстрочки, листом від 14.04.2022 року.
При цьому, представник відповідача не надає жодних доказів, щодо моменту коли позивачу стало відомо про те, що позивач отримує пенсію в іншому розмірі ніж в тому, в якому просить здійснити перерахунок.
Тобто, фактично позивач звернувся до суду після відмови відповідача здійснити перерахунок пенсії.
Суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 р. у справі № 240/12017/19 відступив від висновків викладених у постановах: від 29.10.2020 р. по справі №816/197/18, від 20.10.2020 р. по справі №640/14865/16-а, від 25.02.2021 р. по справі №822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, у першу чергу, з боку держави, а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період.
Разом з тим, правовідносини які були предметом розгляду у справі №240/12017/19 та у даній справі не є тотожними та обумовлені іншими обставинами, врегульовані іншими нормативно - правовими актами, а тому не можуть застосовуватись до спірних правовідносин в даній справі.
Зважаючи на вищевикладене та підстави звернення ОСОБА_1 до суду, позивач звернувся до суду з даним позовом у межах строків, визначених приписами КАС України.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст.46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
В свою чергу в п.6 ч.1 ст.92 Конституції України зазначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 за №2262-XII (надалі, також - Закон №2262-XII). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
З метою реалізації положень ч.4 ст.63 Закону №2262-ХІІ, Кабінетом Міністрів України 21.02.2018 року прийнято постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
Відповідно до п.1 вказаної постанови постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 01.03.2018 року(крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01.03.2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Згідно із п.2 цієї постанови, виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 р. у таких розмірах: з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків; з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків; з 1 січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
Відповідно до п.6 постанови №103, внесені зміни до постанов Кабінету Міністрів України, зокрема у постанові Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року №45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393», а саме п.5 викладено в такій редакції: 5. Під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.
12.12.2018 року рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №826/3858/18, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 року, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року №45.
Відповідно до ч.2 ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 року набрало законної сили 05.03.2019 року.
Частиною 2 ст.265 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Таким чином, положення пунктів 1, 2 постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року №45, втратили чинність з 05.03.2019 року.
Отже, у зв'язку із визнанням нечинним пункту 2 постанови №103 рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 року справі №826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, обмеження щодо часткової виплати суми підвищення до пенсії скасовано.
При вирішенні даного спору суд враховує і правові висновки, викладені у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.08.2019 року та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 року у зразковій справі №160/3586/19, які полягають у наступному: у зв'язку із скасуванням пункту 2 постанови №103 рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 року у справі №826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 року, обмеження щодо часткової виплати суми підвищення до пенсії скасовано.
З огляду на викладене Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду вказав, що з 05.03.2019 року пенсія позивачу підлягає виплаті у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії. Велика Палата Верховного Суду погодилася із висновком суду першої інстанції, що на момент ухвалення рішення у цій зразковій справі дії Головного управління ПФУ щодо зменшення розміру пенсії позивачу за рахунок виплати з 05.03.2019 року 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року, є протиправними.
В той же час, Верховний Суд у постанові від 30 серпня 2021 року у справі № 520/8675/18 зазначив, що Верховний Суд уже розглядав справи з подібними правовідносинами та, зокрема, у справах №2040/7219/18 та №826/3858/18 дійшов висновків про те, що питання строків виплати доплат до пенсії за результатами проведеного перерахунку, тобто частини пенсії особи, а також розмірів такої доплати не охоплюються поняттям «порядок проведення перерахунку пенсії», тому право позивача на отримання перерахованого розміру пенсії за період з 01.01.2018, з урахуванням вже сплачених сум, має визначатися та визначається безпосередньо Законом №2262-ХІІ, отже підпадає під дію статті 1 Першого протоколу до Конвенції «Захист прав власності» і що відповідні суми доплати до пенсії за результатом проведення перерахунку слід вважати «майном» у значенні цього положення, оскільки позивач отримав право на вказані суми виплат, яке до прийняття постанови № 103 було передбачено Законом №2262-ХІІ, отже, невиплата вказаних сум є втручанням у право позивача на мирне володіння майном.
Частиною 5 статті 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постановах від 12 грудня 2019 року у справі №922/4508/16, від 30 січня 2019 року у справі №755/10947/17, судом враховується саме остання правова позиція Верховного Суду.
Так, зокрема, у постановах верховного суду від 07 грудня 2021 року по справі № 240/8423/19, від 05 листопада 2021 року по справі № 240/5874/18 суди дійшли висновків, що з набранням законної сили рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18, військові пенсіонери мають право на отримання пенсійних виплат з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення, а також пенсійних виплат у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначених станом на 1 березня 2018 року, починаючи з 5 березня 2019 року.
З урахуванням правових висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 07 грудня 2021 року по справі № 240/8423/19, від 05 листопада 2021 року по справі № 240/5874/18, суд приходить до висновку, що позивач має право на перерахунок та виплату пенсії з урахуванням 100% з 05.03.2019 року.
Разом з тим, 14.08.2019 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №804 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» (набрала чинності з 04.09.2019 року), якою установлено, що виплата пенсій, призначених згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 01.03.2018 року (крім пенсій, призначених згідно із зазначеним Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 01.01.2018 року з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, заклади вищої освіти), що визначені станом на 01.03.2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», здійснюється у 2019 році в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018 року.
Отже, з 04.09.2019 року Кабінетом Міністрів України запроваджено на 2019 рік виплату пенсій, призначених згідно з Законом №2262-ХІІ та відповідно до постанови №704 в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018 року.
З огляду на ту обставину, що постанова №804 набрала чинності 04.09.2019 року, виплата позивачу пенсії в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії є безпідставною лише в період з 05.03.2019 року по 03.09.2019 року (включно).
При цьому, Постанова Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 №804 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.01.2020 року у справі №640/19133/19, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2020 року, визнана протиправною та нечинною.
Відповідно до частини другої статті 255 КАС України, рішення суду набрало законної сили 31.03.2020 року.
Згідно ч.2 ст. 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Відповідно ч. 1 ст. 325 КАС України, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Однак, на момент втрати чинності постановою №804 на підставі рішення суду діє постанова Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 року №1088 «Деякі питання виплат пенсій окремим категоріям громадян», пунктом 1 якої установлено, що з 01.01.2020 року виплата пенсій, призначених згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 01.03.2018 року (крім пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 01.01.2018 року з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, заклади вищої освіти), що визначені станом на 01.03.2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704, здійснюється у підвищеному розмірі з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року. Одночасно виключено пункти 1-3 постанови №103.
Таким чином, аналізуючи докази у справі та законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає, що саме з 05.03.2019 року до 03.09.2019 року включно (до дати набрання чинності постановою №804) Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області мало виплачувати позивачу підвищену пенсію у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018 року.
Як наслідок, не можуть бути задоволені вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення розміру пенсії за вислугу років у період з 01.01.2018 року до 05.03.2019 року та з 04.09.2019 року по 31.12.2019 року (включно).
При цьому, викладені вище висновки Верховного Суду у зразковій справі №160/3586/19, які полягають у наступному: у зв'язку із скасуванням пункту 2 постанови №103 рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 року у справі №826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 року, обмеження щодо часткової виплати суми підвищення до пенсії скасовано, не можуть бути застосовані до періоду часу з 04.09.2019 р. до 31.12.2019 р. з огляду на наступне.
Постанова Верховного Суду у зразковій справі №160/3586/19 прийнята 06.08.2019р., тобто до прийняття Кабінетом Міністрів України постанови №804 від 14.08.2019р., а отже висновки суду у зразковій справі не враховували та і не могли врахувати приписи постанови №804 через відсутність останньої на час прийняття постанови Верховного Суду.
З огляду на викладене задоволенню підлягають позовні вимоги в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити виплату нарахованих ОСОБА_1 з 05.03.2019 р. по 03.09.2019 року (включно) сум пенсії з урахуванням 100% суми її підвищення.
Щодо покликання представника позивача на необхідність врахування при розгляді справи постанови Верховного Суду від 06.07.2022 у справі №440/4978/19, суд зазначає таке.
Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з ч.ч 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Так, з аналізу постанови Верховного Суду від 06.07.2022 у справі №440/4978/19 вбачається, що у ній відсутні правові висновки щодо застосування норм права, щодо виплати суми підвищення до пенсії.
Натомість, у даній постанові суд, з урахуванням фактичних обставин конкретної справи, надав оцінку прийнятим судами першої та апеляційної інстанції рішенням та відповідно обґрунтованості позовних вимог.
З огляду на викладене, оскільки відповідно до статей 242 КАС України та ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суд при розгляді справи враховує саме висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, так як постанова на яку покликається представник позивача не містить таких висновків, вона є не релевантною.
Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення (постанова ВС України від 16 вересня 2015 року у справі 826/4418/14).
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 р. (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: " 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. theUnitedKingdom), пп. 28 - 36, SeriesN 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Позивачем до позову додано квитанцію від 22.06.2022 року №ПН59663С1 про сплату судового збору за подання даного позову в сумі 992,40 грн.
Отже, стягненню з відповідача за рахунок їх бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає сума судового збору в розмірі 992,40 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 21,22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови в здійсненні ОСОБА_1 виплати перерахованої пенсії за період з з 05.03.2019 по 03.09.2019 в повному розмірі, без урахування розстрочки, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» №103 від 21.02.2018, з урахуванням виплачених сум.
Зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 виплату перерахованої пенсії за період з 05.03.2019 по 03.09.2019 в повному розмірі, без урахування розстрочки, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» №103 від 21.02.2018, з урахуванням виплачених сум.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні сорок копійок), сплачені відповідно до квитанції від 22.06.2022 року №ПН59663С1.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, (код ЄДРПОУ 20987385, 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83);
Суддя П.П. Марин