Дата документу 06.09.2022 Справа № 554/6255/22
Номер провадження 1-кп/554/738/2022
06.09.2022 м. Полтава
Октябрський районний суд м.Полтави у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Полтави кримінальне провадження № 12022175440000194 від 24.06.2022 за обвинуваченням,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Діброва, Котелевського району, Полтавської області, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, працюючого вантажником ПП «Кулиничі», в силу ст.89 КК України не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України,-
Згідно ч.1 ст.15 Закону України «Про дорожній рух», кожний громадянин, який досяг визначеного цим Законом віку, не має медичних протипоказань та пройшов повний курс навчання за відповідними програмами, може в установленому порядку отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії.
За ч. 4 ст. 15 даного закону особа, яка бажає отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії чи типу, зобов?язана пройти медичний огляд, підготовку або перепідготовку відповідно до типової навчальної програми, успішно скласти теоретичний і практичний іспити. Порядок підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до положень ч.8 ст.15 цього ж закону, теоретичний і практичний іспити для отримання права на керування транспортними засобами відповідної категорії складаються в територіальних органах Міністерства внутрішніх справ України та в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.
У свою чергу, за ч.9 ст.15 зазначеного закону, право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України, відповідно до Конвенції про дорожній рух, діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.
Наведеним положенням кореспондують норми абз.2 ч.2 ст.16 вказаного закону, за якими водій зобов'язаний: мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Натомість, згідно ч.10 ст.15 цього закону, забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Всупереч даним положенням законодавства, ОСОБА_4 , в червні 2021, з метою отримання можливості керування транспортними засобами, маючи умисел на виготовлення підробленого посвідчення водія, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, шляхом надання анкетної інформації про свою особу, замовив у невстановленої слідством особи через мережу Інтернет завідомо підроблене посвідчення водія серії НОМЕР_1 . При цьому ОСОБА_4 через мережу Інтернет надав вказаній особі фотокартку з власним зображенням, необхідну для виготовлення даного документа, та повідомив своє прізвище, ім'я, по батькові та дату народження.
Після чого, ОСОБА_4 отримав поштою від невстановленої особи виготовлене на його замовлення підроблене посвідчення водія серії НОМЕР_1 з дозволом керування транспортними засобами категорії «В», видане, згідно його змісту, 15.06.2021 територіальним сервісним центром 0541, бланк якого не відповідає аналогічним бланкам документів, що знаходяться в офіційному обігу, та містить фотозображення ОСОБА_4 .
Окрім того, 24.06.2022 близько 12:00 години, ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, керуючи автомобілем ВАЗ-21061, д/н НОМЕР_2 , що на правах приватної власності належить ОСОБА_5 , під час перевірки у нього документів працівниками поліції на блокпосту « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованому на 5 км. автодороги Полтава-Котельва поряд із с. Терентіївка Полтавського району, пред'явив інспектору СРПП ВП № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_6 завідомо підроблене посвідчення водія серії НОМЕР_1 на пластиковій основі, заповнене на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 яке не відповідає аналогічним бланкам документів, що знаходяться в офіційному обігу, зображення на якому частково нанесено термодруком за допомогою термопринтеру та частково - термосублімаційним способом друку, з використанням термосублімаційного принтеру, використавши в такий спосіб завідомо підроблений документ.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому злочинів, передбачених ч.5 ст.27, ч.1 ст.358, ч4 ст.358 КК України, визнав повністю та підтвердив обставини час, місце, механізм вчинення ним злочинів, як зазначено вище у вироку суду. Зазначив, що через мережу Інтернет незнайомій раніше йому особі надав усі свої анкетні дані, при отримані підробленого посвідчення сплатив суму у розмірі 7000 гривень. Обвинувачений у суді зазначив про те, що він розумів, що скоював злочини, та щиро розкаявся у їх вчинені, причину скоєння ним злочинів пояснив як необдуманою поведінкою.
За таких обставин справи, згідно положень ч. 3 ст. 349 КПК України, враховуючи, що проти цього не заперечували учасники судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом встановлено, що зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин, добровільність їх позицій не викликає сумнівів. Судом роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_4 у скоєні ним кримінального правопорушення, та кваліфікує дії обвинуваченого за ч.5 ст.27, ч.1 ст.358 КК України, тобто пособництво в підробленні посвідчення, яке видається установою і яке надає права, з метою його використання.
Крім цього, дії обвинуваченого ОСОБА_4 , суд кваліфікує за ч.4 ст.358 КК України- використання завідомо підробленого документа.
При призначенні покарання ОСОБА_4 , суд враховує тяжкість вчинених ним злочинів, які відповідно до ст.12 КК України є кримінальними проступками. Обвинувачений в силу ст.89КК України не судимий, офіційно працевлаштований, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, має місце реєстрації та фактичне місце мешкання, за яким добре характеризується.
При вирішенні питання про вид та міру покарання ОСОБА_4 , суд враховує його щире каяття та визнає цю обставину, відповідно до ст.66 КК України, такою, що пом'якшує його покарання. Обставин, що обтяжують покарання останнього, які передбачені ст. 67 КК України, судом не визнано.
З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання за ч.5 ст.27, ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України у виді обмеження волі в межах санкції частин статті, за якими кваліфіковані його дії. Суд на підставі викладеного вважає за необхідне відповідно до ч.1 ст. 70 КК України, визначити покарання обвинуваченому за сукупністю злочинів, вважає за необхідне визначити обвинуваченому покарання шляхом поглинення менш сурового покарання більш суровим у виді обмеження волі.
Водночас судом враховується, що статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи»».
Згідно ч.1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, щодо законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання", згідно з яким суди повинні призначати покарання менш суворе - особам, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю кримінального правопорушення, тощо, з метою перевиховання та виправлення обвинувачених, попередження вчинення ними нових кримінальних правопорушень. Суд, враховуючи тяжкість вчинених ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, дані про особу винного, вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, у зв'язку з чим суд на підставі ст. 75 КК України вважає за можливе звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням. Саме таке покарання суд вважає пропорційним, необхідним, достатнім і справедливим для виправлення винного та запобігання вчиненню ним нових злочинів і в даному випадку мета застосування кримінального покарання буде досягнута при призначенні ОСОБА_4 саме такого виду покарання. В силу положень ч. 1 ст. 76 КК України, суд звільняючи ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, покладає на нього обов'язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_7 в ході досудового розслідування не обирався, до суду клопотань з цього питання не надходило.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України. Процесуальні витрати, які пов'язані із залученням експертів під час здійснення досудового розслідування суд стягує з ОСОБА_4 в дохід держави.
Керуючись ст. ст. 369-371, 373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 , визнати винним у скоєнні кримінальних проступків, передбачених ч.5 ст.27,ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України та призначити йому покарання:
- за ч.5 ст.27, ч.1 ст.358 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі;
- за ч.4 ст. 358 КК України у виді 2 (двох) років обмеження волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України призначити остаточне покарання ОСОБА_4 за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш сурового покарання більш суровим у виді 2 (двох) років обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.
Згідно ч.1 п.п.1,2 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати у розмірі 1510 (одна тисяча п'ятсот десять) гривень 24 копійки.
Речові докази: бланк посвідчення водія серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зберігається в матеріалах кримінального провадження, залишити в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до апеляційного суду Полтавської області через Октябрський районний суд м. Полтави протягом 30 днів з дня його проголошення.
Копію вироку вручити негайно після його проголошення ОСОБА_4 та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя: ОСОБА_1