Справа № 376/1583/22
Провадження № 1-кп/376/261/2022
про продовження строку тримання під вартою
"06" вересня 2022 р. Сквирський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні зали суду м.Сквири Київської області матеріали кримінального провадження №12022111260000067 від 28.05.2022 по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
-у скоєні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185, ч.4 ст. 187, ч.1 ст. 357 КК України
В провадженні Сквирського районного суду Київської області знаходиться вказане кримінальне провадження.
В підготовче судове засідання потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не з'явились, потерпілий ОСОБА_7 надав суду заяву з проханням проводити підготовче судове засідання без його участі, причини неявки потерпілої ОСОБА_6 суду не відомі.
Разом з тим, прокурор в підготовчому судовому засіданні заявила клопотання про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в обґрунтування якого посилався на те, що на теперішній час не зникли ризики, зазначені ст.177 КПК України, які існували на час застосування до останнього міри запобіжного заходу, тому запобіжний захід необхідно продовжити.
Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні вважав клопотання прокурора необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам КПК України через відсутність доказів на предмет обґрунтованості підозри та невірно визначеного розміру застави. У зв'язку з вказаними невідповідностями, просив прийняти рішення відповідно до вимог закону.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав захисника.
Так, запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_4 обраний ухвалою Сквирського районного суду Київської області 10.06.2022 у вигляді «тримання під вартою».
Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 27.07.2022 строк тримання під вартою продовжено до 09 вересня 2022 року.
Згідно ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч.4 ст. 187, ч.1 ст. 357 КК України, тобто у вчиненні в тому числі особливо тяжкого злочину.
Санкцією ч.4 ст. 187 КК України передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років з конфіскацією майна.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень була предметом перевірки слідчого судді та на стадії обрання запобіжного заходу та його продовження.
Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Враховуючи суворість можливого покарання за вчинення кримінальних правопорушень, у скоєнні яких обвинувачується ОСОБА_4 , відсутність міцних соціальних зв'язків та офіційного працевлаштування, наявність інших нерозглянутих кримінальних проваджень щодо нього, суд вважає обґрунтованим наявність ризику переховуватися від суду.
Також, враховуючи наявність свідків та потерпілих по справі, які ще не допитані в суді, з урахуванням тяжкості злочину, суд вважає наявним та обґрунтованим ризик щодо можливості обвинуваченого в разі перебування на волі впливати на свідків та потерпілих з метою уникнення можливого покарання.
Зважаючи, що обвинувачений ОСОБА_4 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, суд вважає доведеним ризик того, що у разі перебування його на свободі можливе вчинення нового кримінального правопорушення.
Обставин, передбачених ч.2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для продовження строків тримання під вартою обвинуваченому, судом не встановлено.
Достатніх даних на підтвердження неможливості утримання обвинуваченого під вартою до суду не надійшло.
Розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тобто застосування більш м'яких запобіжних заходів до обвинуваченого на даний час неможливе, ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, продовжують існувати та не зменшилися.
Таким чином, суд приходить до висновку про доцільність продовження обвинуваченому строку тримання під вартою в межах строку, визначеного законом.
Норми п.2 ч.4 ст.183 КПК України надають суду право при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, пов'язаного із застосуванням насильства щодо потерпілого, суд вважає за недоцільне визначити йому розмір застави.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 176-178, 183, 194, 197,314-316, 331, 369, 372 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити строк застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів - по 04 листопада 2022 року включно, утримуючи в державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Копію ухвали для відома та виконання направити начальнику Державної установи Київський слідчий ізолятор Міністерства юстиції України.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Сквирський районний суд Київської області протягом 7 днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1