іменем України
30 серпня 2022 рокуСправа №451/673/17
Провадження № 2/451/15/22
Радехівський районний суд Львівської області
у складі головуючого-судді Семенишин О.З.
секретаря судового засідання Табен Л.В.,
за участі: представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Радехові цивільну справу №451/673/17 за позовом ОСОБА_3 до Радехівської міської ради Львівської області, третя особа Червоноградська районна державна адміністрація Львівської області про виділення в натурі та визнання права власності на нерухоме майно,-
18 травня 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до Стоянівської сільської ради Радехівського району Львівської області, третя особа Радехівська РДА Львівської області про виділення в натурі та визнання права власності на нерухоме майно.
В позовній заяві зазначає, що згідно із свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Радехівської державної нотаріальної контори 07.04.2016 року, вбачається що спадкоємцем зазначеного в свідоцтві майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 є його дружина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадщина, на яку видане вказане свідоцтво складається з майнового паю в розмірі 5941,00 грн. у майні пайового фонду колективного сільськогосподарського підприємства ТзОВ «Стоянів», що належало померлому на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), виданого Стоянівською сільською радою Радехівського району Львівської області 09.03.2004 року, серії ЛВ №ХІІІ 190236. Крім зазначеного, позивачем набуто право на майнові паї, права на які належали ОСОБА_5 в розмірі 6 512, 00 грн. (свідоцтво про право власності на майновий пай, серії ЛВ № ХІІІ 1902361), ОСОБА_6 в розмірі 9770, 00 грн. (свідоцтво про право власності на майновий пай, серії ЛВ № ХІІІ 189621 від 12.02.2003 року, свідоцтво про право на спадщину за законом від 01.04.2016 року № 444), ОСОБА_7 в розмірі 3 154, 00 грн. (свідоцтво про право власності на майновий пай, серії ЛВ №ХІІІ 189621 від 12.02.2003 року, свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 28.03.2016 року №408), шляхом укладення цивільно - правових угод б/н від 30.03.2017 року. Таким чином, станом на сьогодні позивач є власником майнових паїв члена колективного сільськогосподарського підприємства ліквідованого ТзОВ «Стоянів» на загальну суму 25 377,00 гривень. Маючи на меті оформити своє право на майно, а саме житлову квартиру АДРЕСА_1 , шляхом отримання нового свідоцтва про майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, позивач звернулась до відповідача із заявою про видачу свідоцтва про право власності на майновий пай, у зв'язку із тим, що нею було отримано свідоцтво про право на спадщину за законом та набуто право на майнові паї внаслідок укладення відповідних договорів, однак в задоволенні її вимог відповідач відмовив. Крім цього, за наданням правового роз'яснення порядку видачі Стоянівською сільською радою свідоцтва на майновий пай згідно права на спадщину за законом, позивач звернулась до Радехівської РДА Львівської області. Відтак, за розглядом її звернення їй було надано відповідь за вих.. № 02-62/38-1 від 03.06.2016 року, згідно якої вбачається, що відповідно до п. 14 Постанови Кабінету міністрів України від 28.02.2001 року № 177 «Про врегулювання питань реформування аграрного сектору економіки» свідоцтво видається сільською, селищною або міською радою, згідно із списком осіб, які мають право на майновий пай підприємства. До зазначеного списку додається: акт розрахунку уточненого майнового фонду, уточнена структура пайового фонду; уточнений перелік майна пайового фонду. Крім цього, як зазначено у відповіді РДА, для отримання нового свідоцтва у разі спадкування до сільської ради подаються посвідчені у встановленому порядку копія попереднього свідоцтва про право власності на майновий пай, свідоцтво про право на спадщину, після отримання зазначених документів, сільська рада вносить відповідні зміни до списку осіб, які мають право на майновий пай підприємства, та анулює попереднє свідоцтво, про що робить запис у книзі обліку свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства. Зазначено, що відмова у видачі свідоцтва може бути оскаржена у судовому порядку. Таким чином, позивач не має можливості юридично оформити своє право на згадану вище квартиру, через причини, що зумовили її звернення до суду із вказаним позовом. Просить виділити в натурі ОСОБА_3 нерухоме майно, а саме житлову квартиру АДРЕСА_2 . Визнати в цілому за позивачем, ОСОБА_3 право власності на житлову квартиру АДРЕСА_2 (т.1, а.с.2-7).
24 травня 2019 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому з доводами не згодні у відповідності до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Тобто чинне законодавство передбачає можливість пред'явлення позову про визнання права власності лише власником майна. Згідно з п. 2 Методики уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2001 №177, майновий пай - частка майна підприємства у пайовому фонді, виражена у грошовій формі та у відсотках розміру пайового фонду. Відповідно до п. 13 вказаної Методики майновий пай члена підприємства документально підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена підприємства. У разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування та інших цивільно-правових угод, а також спадкування видається нове свідоцтво. Згідно з абзацом шостим п. 14 Методики для отримання нового свідоцтва у разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування та інших цивільно-правових угод, а також спадкування до сільської, селищної або міської ради подаються посвідчені в установленому порядку копія відповідної цивільно-правової угоди або копія свідоцтва про право на спадщину, попереднє свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства. Після отримання зазначених документів сільська, селищна або міська рада вносить відповідні зміни до списку осіб, які мають право на майновий пай підприємства, та анулює попереднє свідоцтво, про що робиться запис у книзі обліку свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства. В той же час, право власності на майновий пай, яке підтверджується відповідним свідоцтвом, не тотожне праву власності на конкретне індивідуально визначене майно, яке входить до пайового фонду КСП і про визнання права власності на яке, як у даному випадку, заявлений відповідний позов. При виділенні майна в натурі конкретному власнику підприємство-правонаступник (користувач) одночасно з підписанням акта приймання-передачі майна робить відмітку про виділення майна в натурі у Свідоцтві про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, що засвідчується підписом керівника підприємства та печаткою. Таким чином лише наявність свідоцтва з відміткою про виділення майна в натурі індивідуально та акт приймання-передавання цього майна можуть бути підставою для оформлення прав власності на зазначене майно в установленому порядку. Вимоги позивача не можуть бути задоволені оскільки, питання про виділ в натурі спірного майна не вирішувалося зборами співвласників (з ч. 1 ст. 358 ЦК України та п. п. 9, 16 Порядку), а свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства та договори купівлі-продажу майнового паю свідчить лише про наявність у позивача права власності на майновий пай члена КСП, і не посвідчує та не може посвідчувати право власності ОСОБА_3 на спірне індивідуально визначене майно. До складу майна згідно додатку №1 до акту №3 входить також інше майно, яке входить до пайового фонду КСП ТзОВ "Стоянів". Просить у задоволенні позову ОСОБА_3 - відмовити повністю (т.1, а.с.93-95).
25 травня 2017 року ухвалою судді Радехівського районного суду Львівської області відкрито провадження у справі (т.1, а.с.28).
19 листопада 2018 року автоматизованою системою документообігу суду Д-3 судді Семенишин О.З. передані згадані вище матеріали справи, для розгляду (т.1, а.с.73).
29 травня 2019 року ухвалою Радехівського районного суду Львівської області закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду (т.1, а.с.112).
Ухвалою судового засідання від 04 лютого 2021 року залучено до участі у справі відповідача Радехівську міську раду Львівської області (т.1, а.с.188).
23 червня 2021 року ухвалою Радехівського районного суду Львівської області залучено Червоноградську районну державну адміністрацію Львівської області, яка є правонаступником третьої особи по справі: Радехівської районної державної адміністрації Львівської області (т.1, а.с.198).
29 листопада 2021 року в судовому засіданні суд виключив зі складу відповідачів Стоянівську сільську раду Радехівського району Львівської області, оскільки така припинила свою діяльність, як юридична особа, та правонаступник якої - Радехівська міська рада Львівської області (т.1, а.с.221-224).
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила ухвалити рішення, яким задовольнити позов. Звертала увагу суду на те, що позивачем набуто право власності на пай, у зв”язку з чим вона неодноразово зверталася до Стоянівської сільської ради про передачу їй майна, проте їй було відмовлено. Підставою для звернення до суду в порядку ст.391 ЦК України стала ліквідація СГ ТзОВ «Стоянів». Квартира була передана на зберігання Стоянівській сільській раді, а позивач набула право на пай в порядку спадкування. Крім цього, позивач по справі викупила паї в інших членів колективного сільськогосподарського підприємства та 10 серпня 2022 року отримала свідоцтво №870 про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства на частку в розмірі 29249 гривень. Позивач отримала свідоцтва про право на спадщину за законом 7.04.2016 року, стала спадкоємцем майна померлого ОСОБА_4 , зокрема майнового паю в розмірі 5941,00 грн у майні пайового фонду колективного сільськогосподарського підприємства ТзОВ «Стоянів» та жодних рішень після цього щодо виділення майна в натурі комісією ЦМК не приймалось. Не змогла пояснити суду рішення засідання ЦПК ліквідованого ТзОВ «Стоянів» (виписка з протоколу №30) від 14.02.2013 року про виділ в натурі майна позивачу, яка на час його винесення не була членом колективного сільськогосподарського підприємства та не успадкувала майновий пай.
Представник Радехівської міської ради Львівської області в судовому засіданні вирішення спору доручив суду на його розсуд.
Представник третьої особи Червоноградської районної державної адміністрації Львівської області в судове засідання не з'явився, однак подав суду заяву про розгляд справи без участі представника третьої особи (т.1, а.с.215,219).
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні 11 червня 2019 року суду показала, що у 2004 році ліквідовано колективне сільськогосподарське підприємство ТзОВ «Стоянів», вона була секретарем по ліквідації при розподілі майна. Членам господарства мали поділити майно - Тік, 50% на житло та 35% сільськогосподарської техніки та 5% інвентар. Майно було передане у 2005-2006 роках на зберігання сільській раді, щоб в майбутньому розділити між пайовиками, а в 2017 році в газеті сільський голова ОСОБА_9 розмістив оголошення про безхазяйне майно. Квартиру було виділено позивачу по справі в натурі. Оскільки позивач успадкувала право на майновий пай після смерті чоловіка, вона має право претендувати на квартиру.
Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні 11 червня 2019 року суду показала, що у 2004 році ліквідовано колективне сільськогосподарське підприємство ТзОВ «Стоянів», де вона працювала бухгалтером. Майно підлягало поділу між усіма членами товариства, у яких були сертифікати на майновий пай. ОСОБА_3 звернулася до них із заявою про те, що вона претендує на квартиру і така їй була виділена. Рішення про виділення квартири в натурі позивачу, було у 2013 році.
Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, врахувавши покази свідків, дослідивши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.
Відповідно до вимог ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На підставі ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до положень ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
На підставі ст.ст.81,82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу і способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, окрім іншого - визнання права.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд встановив, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом виданого державним нотаріусом Радехівської державної нотаріальної контори 07.04.2016 року, Луців І.П., зареєстрованого в реєстрі за №492, вбачається, що спадкоємцем зазначеного в свідоцтві майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , 1935 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , є його дружина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадщина, на яку видане свідоцтво складається з майнового паю в розмірі 5941,00 грн. у майні пайового фонду колективного сільськогосподарського підприємства ТзОВ «Стоянів», що належало померлому на підставі Свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), виданого Стоянівською сільською радою Радехівського району Львівської області 09.03.2004 року, серії ЛВ №ХІІІ 190236 (т.1, а.с.12,19).
З свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, серії ЛВ №ХІІІ 190361, свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, серії ЛВ № ХІІІ 189621 від 12.02.2003 року, свідоцтва про право на спадщину за законом від 01.04.2016 року, зареєстрованого в реєстрі за № 444, свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, серії ЛВ №ХІІІ 190295 від 24.03.2004 року, свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28.03.2016 року, зареєстрованого в реєстрі за №408, вбачається, набуття прав на майнові паї, в порядку спадкування, ОСОБА_5 в розмірі 6 512, 00 грн., ОСОБА_6 в розмірі 9770, 00 грн., ОСОБА_7 в розмірі 3 154, 00 грн., а також укладення договорів купівлі - продажу майнових паїв №б/н від 30.03.2017 року ОСОБА_3 з спадкоємцями (т.1, а.с.10,11,13, 20-24).
Згідно відповіді Стоянівської сільської ради Радехівського району Львівської області від 26.05.2016 року, на заяву ОСОБА_3 , №44-П від 11.04.2016 року, вбачається, що попереднім керівництвом сільської ради їм не були передані документи ЦМК, вони не мають змоги вирішити питання видачі свідоцтва про право власності на майновий пай члена сільськогосподарського колективного підприємства. Ними неодноразово подавались заяви на ім'я начальника Радехівського ВП Червоноградського ВП ГУНП МВС України у Львівській області, підполковника міліції ОСОБА_11 з проханням допомогти у вирішенні питання відносно даних документів, а саме: заява за №2 від 12.01.2016 р. та заява за № 62 від 05.05.2016 р., але результатів на даний час немає, документи ЦМК не передані. Також вони звертались відносно вирішення даного питання в Радехівську РДА. У зв'язку з тим, що даних документів немає, вони не можуть видати свідоцтво про право власності на майновий пай (т.1, а.с.26).
Відповідно до відповіді Радехівської районної державної адміністрації Львівської області №02-62/38-1 від 03.06.2016 року, на звернення ОСОБА_1 №ВП-2771 від 26.05.2016 року, про видачу ОСОБА_3 Стоянівською сільською радою свідоцтва на майновий пай згідно права на спадщину за законом, повідомляє, що відповідно до пункту 14 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року №177 «Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки» свідоцтво видається сільською, селищною або міською радою згідно із списком осіб, які мають право на майновий пай підприємства. До зазначеного списку додаються такі документи: акт розрахунку уточненого пайового фонду; уточнена структура пайового фонду; уточнений перелік майна пайового фонду. Для отримання нового свідоцтва у разі спадкування до сільської ради подаються посвідчені в установленому порядку копія свідоцтва про право на спадщину, попереднє свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства. Після отримання зазначених документів сільська рада вносить відповідні зміни до списку осіб, які мають право на майновий пай підприємства, та анулює попереднє свідоцтво, про що робиться запис у книзі обліку свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства. Оформлені свідоцтва реєструються у книзі обліку свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства. Також повідомили, що відмову у видачі свідоцтва можна оскаржити в судовому порядку (т.1, а.с.25).
Згідно Акту прийому-передачі від 03.04.2013 р., комісія Стоянівської сільської ради прийняла від комісії ЦМК: дві квартири в приміщенні колишнього будинку тваринника по АДРЕСА_3 , балансова вартість 50000,00 грн (т.1, а.с.15,231).
Відповідно до Акту прийомки - передачі №3, Стоянівській сільській раді передано невитребоване майно в натурі на схов. Комісія Ради об'єднання ЦМК ліквідованого ТзОВ «Стоянів» ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , що діє згідно рішення загальних зборів пайовиків від 17 лютого 2004 року, передає майно згідно рішення зборів співвласників майнових паїв від 04 квітня 2004 року на суму 585654 грн., що зазначено в додатку №1 групі співвласників, що зазначено в додатку №2 у спільну часткову власність (т.1, а.с.16).
З Додатку №1 до акта №3, видно перелік майна, що буде отримане у спільну часткову власність на загальну суму 585654 грн., серед якого є дві квартири в будинку тваринника, вартістю 50000,00 грн. (т.1, а.с.14).
СТ ТзОВ «Стоянів» ліквідовано і розпочато ліквідаційну процедуру, що підтверджується Протоколом засідання зборів засновників СТ ТзОВ «Стоянів» Радехівського району Львівської області від 15.03.2004 року (т.1, а.с.17-18).
Відповідно до витягу з протоколу №2 загальних зборів власників цілісного майнового комплексу ліквідованого ТзОВ «Стоянів» від 10 травня 2004 року, вирішено надати майно в натурі на невитребовані майнові паї померлих, вище згадане (т.1, а.с.136).
Радехівська міська рада Львівської області стала правонаступником всього майна, прав та обов'язків Стоянівської сільської ради Радехівського району Львівської області та відповідно все майно, яке перебувало на балансі Стоянівської сільської ради Радехівського району Львівської області було передано на баланс Радехівської міської ради Львівської області, що вбачається з листа Радехівської міської ради Львівської області №2148 від 30.12.2021 (т.1, а.с.227-233).
В газеті «Народна справа» від 3 березня 2017 року, Стоянівською сільською радою було подано оголошення про виявлення на території Стоянівської сільської ради безхазяйного нерухомого майна, серед якого дві квартири в нежитловому приміщенні по АДРЕСА_3 . Протокол №2 загальних зборів власників майнового комплексу ліквідованого ТзОВ «Стоянів» від 10 травня 2004 р. відповідно до актів прийому - передачі №3 було передано на зберігання - схов Стоянівській сільській раді з подальшою передачею його спадкоємцям померлих громадян, які перепишуть це майно на себе і одержать майно в натурі (т.1, а.с.244-246).
Згідно Виписки з протоколу №30 засідання комісії ЦМК ліквідованого ТзОВ «Стоянів» «Про виділення майна в натурі на невитребовані майнові паї» від 14.02.2013 року, відповідно до якого ОСОБА_3 просила виділити майно в натурі: квартиру АДРЕСА_1 . За результатами голосування надано майно в натурі: квартиру АДРЕСА_1 (т.2, а.с.5).
В списку померлих, майнові паї яких не були витребувані станом на 06.05.2004 р., серед інших, числиться ОСОБА_4 , частка якого в майновому паї становить 5941 (т.2, а.с.7-10).
Відповідно до п. 15 Порядку виділення майнових паїв у натурі окремим особам, які виявили бажання отримати свої майнові паї в індивідуальну власність, проводиться підприємством - користувачем майна із переліку майна, виділеного на ці цілі. При виділенні майна в натурі конкретному власнику підприємство-правонаступник (користувач) одночасно з підписанням акта приймання-передавання майна робить відмітку про виділення майна в натурі у свідоцтві про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, що засвідчується підписом керівника підприємства та печаткою. Свідоцтво про право власності на майновий пай з відміткою про виділення майна в натурі індивідуально, акт приймання-передавання майна можуть бути підставою для оформлення прав власності на зазначене майно в установленому порядку.
Аналогічні правові позиції у подібних правовідносинах відображені в постановах Вищого господарського суду України від 09.11.2016 року у справі № 921/1087/15-г/6 та у справі № 903/379/13 від 13 листопада 2013 року. «Право власності на майновий пай (його частину) посвідчується відповідним свідоцтвом, вирішення питання про видачу якого перебуває в компетенції сільської, селищної або міської ради. В той же час, право власності на майновий пай, яке підтверджується відповідним свідоцтвом, не тотожне праву власності на конкретне індивідуально визначене майно, яке входить до пайового фонду КСП і про визнання права власності на яке, як у даному випадку, заявлений відповідний позов. При виділенні майна в натурі конкретному власнику підприємство- правонаступник (користувач) одночасно з підписанням акта приймання-передачі майна робить відмітку про виділення майна в натурі у Свідоцтві про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, що засвідчується підписом керівника підприємства та печаткою. Свідоцтво з відміткою про виділення майна в натурі індивідуально, акт приймання-передавання майна можуть бути підставою для оформлення прав власності на зазначене майно в установленому порядку.»
Державна реєстраційна служба України листом від 06.06.2014 №9299/05-15-14 «Роз'яснення щодо порядку оформлення прав власності на майно, виділене в натурі власникам майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств», довела до відома органів державної реєстрації прав інформацію щодо порядку оформлення прав власності на майно, виділене в натурі власникам майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств.
«Відповідно до пункту 13 Порядку визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Україну від 28 лютого 2001 року №177, майновий пай члена підприємства документально підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена підприємства за зразком згідно з додатком.
У разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування та інших цивільно-правових угод, а також спадкування видається нове свідоцтво.
Разом з тим листом Державною реєстраційною службою України зазначено, що свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) підтверджує право особи на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства. Утім державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводиться на підставі документів, що посвідчують виникнення чи перехід речових прав на конкретний об'єкт нерухомості, одним з яких є свідоцтво про право власності на нерухоме майно (пункт 36 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868).
Порядок розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств був врегульований наказом Міністерства аграрної політики від 14 березня 2001 року №62 «Про затвердження Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 04 квітня 2001 року за №306/5496 (далі - Наказ), який втратив чинність 24 травня 2013 року на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства від 11 квітня 2013 року №253 «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких наказів», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2013 року за №673/23205.
Вказаним Порядком передбачалося, що виділення майнових паїв у натурі окремим особам, які виявили бажання отримати свої майнові паї в індивідуальну власність, проводилося підприємством-користувачем майна із переліку майна, виділеного на ці цілі.
При виділені майна в натурі конкретному власнику підприємство-правонаступник (користувач) одночасно з підписанням акта приймання-передавання майна робило відмітку про виділення майна в натурі у свідоцтві про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, що засвідчувалося підписом керівника підприємства та печаткою.
Вказане свідоцтво з відміткою про виділення майна в натурі індивідуально, акт приймання-передавання майна були підставою для оформлення прав власності на зазначене майно в установленому порядку.
Враховуючи те, що Наказ втратив чинність та на даний час відсутній інший спеціальний нормативно-правовий акт, направлений на врегулювання порядку виділення членам реорганізованого сільськогосподарського підприємства майна. Державна реєстраційна служба України вважає, що свідоцтво з відміткою про виділення майна в натурі та акт приймання-передавання майна є підставою для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності.»
Згідно з п. 51 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 р. № 553), для державної реєстрації права власності у зв'язку із виділенням нерухомого майна в натурі власникам майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств подаються: 1) свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) з відміткою підприємства правонаступника реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства про виділення майна в натурі, засвідченою підписом керівника такого підприємства та печаткою; 2) акт приймання-передачі нерухомого майна.
Разом з тим, судом встановлено, що станом на сьогодні СТзОВ «Стоянів» ліквідоване (а.с.17-18).
Подані позивачем свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, серії ЛВ № XIII 190361 від 22 квітня 2004 року, серії ЛВ № XIII 190236 від 09 березня 2004 року, серії ЛВ № XIII 189621 від 19 лютого 2003 року, серії ЛВ № XIII 190295 від 24 березня 2004 року не мають відміток про виділення майна ліквідованого ТзОВ Стоянів (а.с.13,19-21).
Відповідно до ст. 3,4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України від 14 лютого 1992 року №2114-ХІІ «Про колективне сільськогосподарське підприємство» (далі - Закон №2114-ХІІ) об'єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Об'єктами права власності підприємства є також частки у майні та прибутках міжгосподарських підприємств та об'єднань, учасником яких є підприємство. Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам.
За змістом ст.9 Закону №2114-ХІІ до пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних, виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій. Уточнення складу і вартості пайового фонду майна членів підприємств, у тому числі реорганізованих, проводиться за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства.
У разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі.
Спори, що виникають при здійсненні цього права, розглядаються судом.
Указом Президента України від 29 січня 2001 року №62/2001 «Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки» передбачено розробку та здійснення комплексу організаційних заходів щодо: уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих, з урахуванням майна, що призначалося, але не використано для погашення заборгованості зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів і державних цільових фондів у зв'язку зі списанням цієї заборгованості відповідно до законодавства; визначення розмірів паїв колишніх членів колективних сільськогосподарських підприємств, що не були ними одержані в натурі, грішми або цінними паперами при припиненні членства (далі - паї), а також встановлення осіб, які є їх власниками; запровадження документального посвідчення права власності на паї шляхом видачі свідоцтв про право власності на пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майнові сертифікати); забезпечення вільного здійснення права власності на паї, зокрема передачі паїв в оренду з виплатою орендної плати в розмірі не менше одного відсотка вартості паю, купівлі-продажу, дарування, міни, передачі у спадщину; виділення групі осіб (окремим особам), які є власниками паїв, індивідуально визначених об'єктів зі складу майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств чи їх правонаступників стосовно майна. У зв'язку з цим, забезпечено утворення комісій з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектора економіки.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року №177 затверджено Типове положення про комісію з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектору економіки, згідно якого комісія з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектору економіки (далі - комісія), створена з метою забезпечення захисту прав на пайовий фонд майна членів колективних сільськогосподарських підприємств (далі - підприємства), в тому числі реорганізованих, де не завершено процес паювання майна і не здійснено належного оформлення та реалізації цих прав відповідно до законодавства (п. 1).
Рішення загальних зборів підприємства, а у разі реорганізації підприємства - рішення загальних зборів колишніх членів підприємства, що є співвласниками цього майна (далі - збори співвласників), обов'язкове для виконання комісією. Комісія підзвітна у своїй діяльності зборам співвласників (п. 2).
Комісія відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: проводить уточнення складу активів і пасивів та їх вартості у підприємстві, де відбулася фактична передача майна; визначає структуру пайового фонду майна; визначає розміри паїв колишніх членів підприємства, що не були ними одержані в натурі, грошима або цінними паперами під час припинення членства, а також виявляє осіб, які є їх власниками; розглядає заяви осіб щодо визнання за ними права на майновий пай та правильності розрахунку вартості паїв; вносить пропозиції щодо виділення групі осіб (окремим особам), які є власниками паїв, індивідуально визначених об'єктів із складу майна реорганізованого підприємства та передачі їх у спільну власність (п. 4).
Рішення комісії оформляються протоколом, що підписується головою і секретарем комісії, а затверджується зборами співвласників у порядку, встановленому співвласниками (п. 15).
Згідно до п.п. 8, 9, 10, 12, 15, 16 Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженому наказом Міністерства аграрної політики України від 14 березня 2001 року №62 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 4 квітня 2001 року за №305/5496), чинному на час виникнення спірних відносин, кожен із співвласників має право скористатися своїм паєм в один із таких способів: об'єднати свій майновий пай з паями інших співвласників, отримати майно у натурі у спільну часткову власність та передати його до статутного (пайового) фонду новоствореної юридичної особи, у тому числі до обслуговуючого кооперативу; об'єднати свій майновий пай з паями інших співвласників, отримати майно у натурі у спільну часткову власність, укласти договір про спільне володіння, користування і розпорядження майном та передати його в оренду; отримати свій майновий пай у натурі індивідуально чи разом із членами своєї сім'ї і використати його на свій розсуд; відчужити пай будь-яким способом в установленому законом порядку.
Виділення із складу пайового фонду майна у натурі окремим власникам чи групам власників за їх бажанням у процесі вирішення майнових питань здійснюється підприємством-правонаступником (користувачем) на підставі рішення зборів співвласників.
З метою реалізації права власності громадян на майнові паї комісія, зокрема: на основі заяв формує групи співвласників, які виявили бажання отримати свої майнові паї у натурі у спільну часткову власність єдиним комплексом, та список осіб, які прийняли рішення отримати майно в індивідуальну власність; для визначення розмірів майнових паїв членів реорганізованого підприємства та належного оформлення реалізації їх прав, за кожною із таких груп обчислює: 1) загальну вартість майнових паїв, що належать співвласникам, та загальний відсоток цих паїв у пайовому фонді реорганізованого підприємства, який записується у Свідоцтві про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат); 2) загальну вартість майнових паїв та загальний відсоток паїв осіб у пайовому фонді реорганізованого підприємства, які виявили бажання отримати паї в індивідуальну власність; 3) загальну вартість майнових паїв та загальний відсоток невитребуваних паїв; готує для розгляду на загальних зборах переліки майна для виділення у натурі окремо для кожної з груп співвласників, які виявили бажання отримати свої майнові паї у натурі у спільну часткову власність єдиним комплексом; для виділення майнових паїв особам, які виявили бажання отримати свої паї в індивідуальну власність, та для виділення невитребуваних паїв особам, які з різних причин не прийняли жодного з рішень щодо розпорядження належними їм майновими паями.
Збори співвласників після розгляду пропозицій комісії щодо визначення розмірів майнових паїв затверджують результати розподілу майна пайового фонду та переліки майна, яке виділяється у натурі групам співвласників, а саме: для кожної групи співвласників, які виявили бажання отримати свої майнові паї у натурі в спільну часткову власність єдиним комплексом; для виділення майнових паїв особам, які виявили бажання отримати свої паї в індивідуальну власність; для виділення невитребуваних паїв особам, які з різних причин не прийняли жодного з рішень щодо розпорядження належними їм майновими паями.
Виділення майнових паїв у натурі окремим особам, які виявили бажання отримати свої майнові паї в індивідуальну власність, проводиться підприємством - користувачем майна із переліку майна, виділеного на ці цілі. При виділенні майна в натурі конкретному власнику підприємство-правонаступник (користувач) одночасно з підписанням акта приймання-передавання майна робить відмітку про виділення майна в натурі у Свідоцтві про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, що засвідчується підписом керівника підприємства та печаткою.
Визначення конкретного майна для виділення окремому власнику чи групі власників майнових паїв може бути здійснене одним із нижченаведених способів за рішення зборів співвласників: за структурою пайового фонду; конкретним майном за взаємною згодою співвласників; на конкурентних засадах шляхом проведення аукціону. Спірні питання щодо розподілу майна між співвласниками вирішуються в судовому порядку.
Частиною 1 статті 356 ЦК України встановлено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
За змістом ч.1 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги (частини перша та друга статті 11 ЦПК України у редакції, чинній на час відкриття провадження у справі).
З матеріалів справи вбачається, що на момент розгляду справи не вдається можливим встановити дійсних співвласників спірного нерухомого майна колишнього колгоспу «ТзОВ Стоянів», яким згідно акту прийомки - передачі №3, було передано майно на загальну суму 585654 грн, що зазначено в додатку №1, оскільки додаток №2, в якому зазначено групу співвласників згідно вищевказаного акту до матеріалів справи не долучено (а.с.16).
Згідно ч. 1 ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Враховуючи наведене вище, суду не надано належних доказів для встановлення групи співвласників та, що саме ці особи, які успадкували майнові права відповідно до свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, в подальшому, які уклали договори купівлі - продажу з позивачем, входили до групи співвласників, що зазначені в додатку №2.
Разом з цим, у зв'язку з відсутністю належного доказу, а саме додатку №2 з переліком групи співвласників, позивач не заявив клопотання про залучення до участі у справі у якості співвідповідачів цих осіб, тобто осіб, які мають безпосередній зв'язок із спірними матеріальними правовідносинами.
Окрім цього, до складу майна згідно додатку №1 до акту №3, входить також інше майно, яке входить до пайового фонду КСП ТзОВ «Стоянів» (а.с.14).
Щодо позовних вимог позивача про виділ їй в натурі спірного об'єкта нерухомості, суд зазначає наступне.
Статтею 364 ЦК України визначено підстави та правила виділу частки із майна, що є у спільній частковій власності.
З аналізу цієї норми вбачається, що позов про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності, має бути заявлений до співвласників цього майна.
Позивачем не надано і матеріали справи не містять доказів того, що відповідачу - Радехівській міській раді Львівської області на праві спільної часткової власності належить нерухоме майно, а саме житлова квартира АДРЕСА_2 , зі складу майна колишнього колективного сільськогосподарського підприємства ТзОВ «Стоянів».
Нормами ст.ст. 358, 367 ЦК України врегульовано здійснення права спільної часткової власності та поділ майна, що є у спільній частковій власності, тобто, врегульовано вищевказані спірні правовідносини, а саме: "право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою; співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю; кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності; в разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації; якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно"; "майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними; в разі поділу спільного майна між співвласниками, право спільної часткової власності на нього припиняється; договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню".
Згідно з приписами 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.
З аналізу викладених вище положень законодавства вбачається, що перехід права власності на майновий пай відбувається від дати укладення відповідного правочину, якщо безпосередньо в правочині не зазначено інше.
Згідно з ч. 1 ст. 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
Згідно з положеннями ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, і також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Отже істотними умовами договору купівлі-продажу за законом є найменування майна та його ціна.
Відповідно до ч. 2 ст. 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.
Додатково суд звертає увагу, що для отримання нового свідоцтва у разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування, інших цивільно-правових угод, а також спадкування до сільської, селищної або міської ради подаються посвідчені в установленому порядку копія цивільно-правової угоди або копія свідоцтва про право на спадщину, попереднє свідоцтво про право власності на майновий пай члена підприємства, що позивачем та іншими співвласниками не було здійснено.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорювані відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 березня 2020 року в справі № 125/1545/16-ц (провадження № 61-20164св19) вказано, що «до виділення на зазначені майнові сертифікати у передбаченому законом порядку конкретного майна усі вони є лише співвласниками майнових паїв, а не співвласниками майна».
До виділення на майновий сертифікат у передбаченому законом порядку конкретного майна його власник є лише власником майнового паю. Право на майновий пай виникає у члена КСП, засвідчується відповідним документом - майновим сертифікатом і не пов'язується з конкретним майном до його виділення в натурі.
10 серпня 2022 року Радехівською міською радою Львівської області видано ОСОБА_3 Свідоцтво №870 про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, згідно якого остання має право на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства ТзОВ «Стоянів» частка якої визначена в розмірі 29249,00 гривень, що підтверджує власність майнового паю, а не конкретного майна (т.2, а.с.18).
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 607/9325/17 (провадження № 61-9781св19), від 05 вересня 2018 року у справі № 700/474/15-ц (провадження № 61-10699св18), від 11 серпня 2018 року у справі № 189/1966/15-ц (провадження № 61-32439св18), від 28 лютого 2018 року у справі № 368/2048/15-ц (провадження № 61-5700св 18)».
Оскільки ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до та під час укладення договорів купівлі-продажу із ОСОБА_3 , були власниками майнового паю, засвідченого відповідним документом - свідоцтвом про право власності на майновий пай члена КСП ТЗОВ «Стоянів» не пов'язаного з виділеним у натурі майна, а в 2004 році під час ліквідації члени КСП не зверталися за виділенням майна в натурі, то підстав вважати що вони при відчуженні майнового паю як предмета договору купівлі-продажу, тим самим відчужили частки в своїх майнових паях, однак не частки в конкретно виділеному майні.
Суд вважає за необхідне зазначити, що Свідоцтво про право власності на майновий пай члена КСП ТзОВ «Стоянів» ОСОБА_4 видано 9 березня 2004 року (т.1, а.с.19), та Свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 на спадкове майно, що складається з майнового паю в розмірі 5941,00 грн, спадкоємцю ОСОБА_3 видано 07 квітня 2016 року (т.1, .а.с.12), а згідно Виписки з протоколу №30 засідання комісії ЦМК ліквідованого ТзОВ «Стоянів» від 14.02.2013 року, майно в натурі: квартиру АДРЕСА_1 , виділено 14.02.2013 року ОСОБА_3 (т.2, а.с.5), тобто ще до моменту оформлення спадкових прав на майновий пай, чого стороною позивача не спростовано, ні в судовому засіданні, ні матеріалами справи.
У відповідності до ст. ст. 76-83 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов"язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд - не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов"язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; пункт 29).
За таких обставин, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини справи на підставі наданих доказів, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про виділ майна в натурі та визнання права власності не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір залишається на стороні позивача.
Керуючись ст.ст.10,12,13,76-83,89,141,258-259,263-265,354,355 ЦПК України, ст.ст.328,358,364,367,392 ЦК України, суд,-
ухвалив:
в задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 до Радехівської міської ради Львівської області, третя особа Червоноградська районна державна адміністрація Львівської області про виділення в натурі та визнання права власності на нерухоме майно - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий суддяСеменишин О. З.
Повний текст судового рішення виготовлено 5 вересня 2022 року.