441/426/22 2/441/412/2022
(заочне)
31.08.2022 Городоцький районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Перетятько О.В.
за участі секретаря Сороки М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Городок Львівської області цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Матвіїв Єлизавети Ігорівни до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Матвіїв Є.І. звернулась в суд з позовом, який уточнила, до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з нього заборгованість за договором позики, що складається із суми основного боргу - 9830 грн., заборгованості за відсотками за користування позикою відповідно до ст. 1048 ЦК України - 436,29 грн., заборгованості за відсотками за користування позикою в розмірі 12 % щомісячно - 3364,28 грн., інфляційних нарахувань в розмірі 27 625,53 грн., 3% річних станом на 12.04.2022 р. - 841,88 грн., а всього на загальну суму 42097,98 грн. Крім того, просить стягнути з останнього судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 17.01.2019 року між сторонами укладено договір позики, за яким позивач надав відповідачу грошові кошти у сумі 9830 (дев'ять тисяч вісімсот тридцять) грн., про що останній надав позивачу розписку. Згідно розписки ОСОБА_2 зобов'язався повернути вказані кошти до 17.04.2019 р. Оскільки у встановлений у розписці термін відповідач свої зобов'язання не виконав та на прохання позивача повернути кошти, таких не повернув, позивач змушений звернутись за захистом свого порушеного права до суду.
У письмовій заяві представник позивача позов підтримала повністю з мотивів, наведених у ньому. Просила про його задоволення.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належно, у тому числі, в порядку ст. 128 ЦПК України, через публікацію оголошення на веб-сайті судової влади України (а.с. 37), однак про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до ст. 128 ЦПК України судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.
У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.
Відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Згідно ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, розгляд справи здійснюється у їх відсутності, згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи, заяву позивачки, дослідивши зібрані у справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з таких мотивів.
Ст. 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом встановлено, що між сторонами 17.01.2019 року був укладений договір позики, за умовами якого відповідач ОСОБА_2 отримав від позивача ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 9830 грн. та зобов'язався їх повернути у строк до 17.04.2019 року включно. На підтвердження укладеного договору позики відповідачем 17.01.2019 року було власноруч написано розписку (а.с. 6). Усі умови договору позики були погоджені сторонами та викладені у відповідній розписці, оригінал якої долучено до матеріалів справи.
Поняття позикових відносини і договору позики визначаються положеннями Глави 71 ЦК України.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим.
Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (пункт 2 частини першої статті 1046 ЦК України).
Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій статті 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах: від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14 та від 24 лютого 2016 року у справі № 6-50цс16.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої і другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частиною другою статті 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
При цьому, наявність оригіналу розписки у позивача (позикодавця) згідно з положеннями статті 545 ЦК України свідчить, що зобов'язання з повернення позики позичальником не виконано. До відповідного правового висновку, зокрема, прийшов Верховний Суд у постанові від 27.06.2018 у справі № 613/919/16-ц.
Із позовної заяви, інших матеріалів справи вбачається, що відповідач у добровільному порядку кошти позивачу не повернув, на нагадування останнього не реагує.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
З детального аналізу змісту боргової розписки від 17.01.2019 року вбачається, що при її складанні сторонами було дотримано всіх істотних умов, а саме: зазначено дату її складання, прізвища, ім'я і по батькові сторін, суму позики, порядок повернення боргу, підписи сторін.
Відповідно до ч. ст. 89 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Враховуючи те, що відповідач надані позивачем в борг грошові кошти не повернув, доказів на підтвердження виконання свого обов'язку щодо повернення грошових коштів позивачу, суду не надав, як і доказів написання розписки під тиском, відтак сума боргу підлягає стягненню із відповідача.
За положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Так, розпискою від 17.01.2019 року встановлено строк повернення одержаних згідно договору позики коштів - до 17.04.2019 року. Разом з тим, позика на день постановлення рішення не повернена, тому факт порушення зобов'язання суд вважає доведеним.
При цьому відповідач в судові засідання не з'являвся та факт написання цієї розписки не заперечував.
Представником позивача подано суду розрахунок розміру відсотків за користування коштами, який відповідачем не оспорюється, заперечень на нього не надано.
Відповідно до вимог ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Окрім того, передбачене ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06.06.2012 № 6-49цс12.
Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення.
Як вказано вище умовами договору, укладеного між сторонами, не було встановлено розміру процентів за користування коштами до 17.04.2019 року, як і не було встановлено безоплатність такого користування, тому, зважаючи на вимоги ст. 1048 ЦК України, слід вважати, що розмір процентів за цей період слід визначати на рівні облікової ставки Національного банку України.
Жодних доказів про те, що позичені кошти були повернуті відповідачем позивачу у матеріалах справи немає, про такі не вказано та клопотань про витребування таких не заявлено. Також, у матеріалах справи відсутні докази про сплату відповідачем процентів за користування грошовими коштами.
Відтак наведений позивачем розрахунок трьох процентів річних, загальний розмір яких становить 841,88 грн. сумнівів у своїй правильності не викликає.
Крім того, позивачем вставиться вимога про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за користування позикою в розмірі 12% щомісячно, що передбачено умовами розписки, та складає 3364,28 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_2 , який не виконав взяті на себе зобов'язання, підлягає стягненню на користь позивача ОСОБА_1 борг за договором позики від 17.01.2019 року, який станом на 12.04.2022 року складає 42097, 98 грн., з яких: 9830 грн. - розмір основної заборгованості; 436,29 грн. - заборгованість за відсотками відповідно до ст. 1048 ЦК України, 3364,28 грн. - заборгованість за відсотками за користування позикою в розмірі 12% щомісячно, 27625,53 грн. - розмір інфляційних нарахувань, 841,88 грн. - 3% річних.
Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пункт 1 частини 2 ст. 141 ЦПК України регламентує, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Згідно із ст. 141 ч. 8 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно поданого адвокатом Матвіїв Є.І. клопотання про долучення доказів понесених судових витрат, позивачем ОСОБА_1 сплачено гонорар за надання правничої (правової) допомоги в розмірі 8190,00 грн., відшкодування транспортних витрат в розмірі 187,15 грн., тобто всього 8377,15 грн.
За таких обставин суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 992 грн. 40 коп., витрати сплачені позивачем на професійну правничу допомогу, яка надавалась адвокатом Матвіїв Є.І. під час здійснення адвокатської діяльності у сумі 8190 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи договором про надання правничої (правової) допомоги № 2022/04/Д-Ф від 05.04.2022 р. та актом приймання-передачі наданих послуг від 08.07.2022 р. до вищевказаного Договору, а також відшкодування транспортних витрат в розмірі 187,15 грн., тобто всього 8377,15 грн.
Керуючись ст. 13, 81, 89, 90, 133, 141, 211, 258-259, 265, 280-284, 354, суд, -
Позов представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Матвіїв Єлизавети Ігорівни до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Городоцьким РВ ГУ МВС України у Львівській області 24.05.2012 року, проживаючого та зареєстрованого по АДРЕСА_1 , в користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Городоцьким РВ УМВС України у Львівській області 23.03.2004 року, проживаючого та зареєстрованого по АДРЕСА_2 , заборгованість за розпискою-зобов'язанням від 17.01.2019 року в сумі 42097 (сорок дві тисячі дев'яносто сім) грн. 98 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Городоцьким РВ ГУ МВС України у Львівській області 24.05.2012 року, проживаючого та зареєстрованого по АДРЕСА_1 , в користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Городоцьким РВ УМВС України у Львівській області 23.03.2004 року, проживаючого та зареєстрованого по АДРЕСА_2 , 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 40 коп. судового збору.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Городоцьким РВ ГУ МВС України у Львівській області 24.05.2012 року, проживаючого та зареєстрованого по АДРЕСА_1 , в користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Городоцьким РВ УМВС України у Львівській області 23.03.2004 року, проживаючого та зареєстрованого по АДРЕСА_2 , 8 377 (вісім тисяч триста сімдесят сім) грн. 15 коп. витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30-ти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо заяви про перегляд заочного рішення або апеляційну скаргу не було подано, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Головуючий суддя Перетятько О.В.