ЄУН № 337/7041/21
Провадження № 2/337/354/2022
29 серпня 2022 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя в складі:
головуючого - судді Ширіної С.А.,
за участі секретаря судового засідання- Бикової С.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права особистої приватної власності на квартиру,-
Позивачка звернулась до Хортицького районного суду м.Запоріжжя з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить визнати квартиру АДРЕСА_1 її особистою приватною власністю та стягнути з відповідача понесені судові витрати.
В обґрунтування позову вказує, що 05.11.1982 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб Шевченківським відділом РАГС м. Запоріжжя, актовий запис № 1075, що підтверджується відміткою у паспорті громадянина України ОСОБА_1 та рішенням Шевченківського районного народного суду від 11.10.1986 року у справі № 1628, про яке зазначено нижче. Оригінал свідоцтва про одруження або хоча б його копія у позивачки відсутні, тому як вони знаходяться у відповідача. Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ще до реєстрації шлюбу, позивачка отримала у користування службове житло за адресою: АДРЕСА_2 , в якому й проживало подружжя.
Рішенням Шевченківського районного народного суду від 11.10.1986 року у справі № 1628, шлюб між сторонами було розірвано (копія рішення додається). За час сумісного проживання сторони не придбали жодного майна, а тому поділу майна не було між сторонами.
Будучи юридично необізнаною, позивачка після ухвалення рішення суду про розірвання шлюбу, не зверталася до органів РАЦС за для отримання свідоцтва про розірвання шлюбу. Крім того, не збиралася вдруге виходити заміж, а тому вважала себе розлученою.
Розуміючи, що власного житла не має, позивачка працювала на декількох роботах щоб заощадити кошти на власне житло та які накопичувала на ощадній книжці. До того ж, відповідач фінансово не допомагав та жодного разу не сплатив аліменти на дитину.
Так, в 1993 році позивачка стала членом ЖБК «Автомобіліст-14» та 20.07.1993 року отримала ордер № 1732 на житлове приміщення в будинку ЖБК, на право заняття жилого помешкання, яке складається з 2 кімнат в квартирі за адресою: АДРЕСА_3 . Вказаний ордер було видано на підставі рішення виконкому міської Ради народних депутатів від 18.06.1991 року за № 253 (копія ордер додається).
З вказаного ордеру вбачається, що його видано на склад родини, яка складається з двох осіб, а саме: ОСОБА_1 (позивачка) та ОСОБА_5 (донька), що підтверджує відсутність будь-яких сімейних відносин між позивачкою та відповідачем ОСОБА_2 .
Згідно діючого на той час законодавства членом кооперативу могла бути лише одна особа від кожної квартири.
Згідно розпорядження голови Хортицької районної адміністрації Запорізької міської ради «Про оформлення права приватної власності на квартиру АДРЕСА_4 » від 30.07.2008 року за № 1316р дозволено було: 1. Оформити право приватної власності на квартиру АДРЕСА_4 за гр. ОСОБА_1 ; 2. Прохати управління житлового господарства Запорізької міської ради видати гр. ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_4 ; 3. Гр. ОСОБА_1 провести реєстрацію квартири АДРЕСА_1 , в орендному підприємстві «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» та інше (копія розпорядження додається).
Згідно вказаного розпорядження, Хортицька районна адміністрація Запорізької міської ради посвідчує, що ордер № 1732 від 20.07.1993 року, виданий на ім'я ОСОБА_1 , та вартість квартири у сумі 3888469 укр.крб. виплачена нею повністю в 1993 році.
Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 31.10.2008 року серії НОМЕР_1 та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 04.11.2008 року за № 20804090, позивачка ОСОБА_1 є єдиним власником квартири АДРЕСА_1 (копії свідоцтва та витягу додаються).
В 2017 році, під час оформлення субсидії на квартиру, у позивачки запитали свідоцтво про розірвання шлюбу, тому як відмітки у паспорті не було щодо розірвання шлюбу. З метою поставлення відмітки у паспорті громадянина України про розірвання шлюбу із ОСОБА_2 , 03.08.2017 року позивачка звернулася до Хортицького районного у місті Запоріжжі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, представниками якого було роз'яснено про внесенні зміни у законодавстві України, в результаті яких вказані відмітки не ставляться, а видаються свідоцтва про розірвання шлюбу.
Того ж дня Хортицьким районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області позивачці було видано свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , актовий запис № 70 (копія свідоцтва додається).
З вказаного свідоцтва вбачається, що 03.08.2017 року до Державному реєстрі актів цивільного стану громадян внесені відомості про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , незважаючи на те, що фактично рішенням Шевченківського районного народного суду у справі № 1628, шлюб було розірвано 11.10.1986 року.
З метою здійснення відчуження квартири АДРЕСА_1 , позивачка звернулася у вересні 2021 року до приватного нотаріуса, який запитав згоду відповідача на укладенні правочину, тому як квартира була придбана під час зареєстрованого шлюбу.
В результаті вказаних обставин, з метою захисту своїх прав, позивачка вимушена звернутися до суду з метою визнання за собою права особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Ухвалою судді Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 12.01.2022 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по вказаній цивільній справі. Розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.
Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 27.06.2022 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.
Позивач в судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.
Відповідач ОСОБА_2 про час та місце судових засідань повідомлявся належним чином шляхом надсилання судової ухвали та повісток на адресу його проживання, у судові засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.
Суд, враховуючи згоду позивача і наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим відповідно до ст. ч.1 п.2 ст.280 ЦПК України провести заочний розгляд справи у відсутність відповідача.
В силу ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню за такими підставами.
Судом встановлено, що 05.11.1982 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб Шевченківським відділом РАГС м. Запоріжжя, актовий запис № 1075, що підтверджується відміткою у паспорті громадянина України ОСОБА_1 та рішенням Шевченківського районного народного суду від 11.10.1986 року у справі № 1628, про яке зазначено нижче.
Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Шевченківського районного народного суду від 11.10.1986 року у справі № 1628, шлюб між сторонами було розірвано .
20.07. 1993 року позивачка стала членом ЖБК «Автомобіліст-14» та отримала ордер № 1732 на житлове приміщення в будинку ЖБК, на право заняття жилого помешкання, яке складається з 2 кімнат в квартирі за адресою: АДРЕСА_3 . Вказаний ордер було видано на підставі рішення виконкому міської Ради народних депутатів від 18.06.1991 року за № 253 (копія ордер додається).
З вказаного ордеру вбачається, що його видано на склад родини, яка складається з двох осіб, а саме: ОСОБА_1 (позивачка) та ОСОБА_5 (донька).
Згідно розпорядження голови Хортицької районної адміністрації Запорізької міської ради «Про оформлення права приватної власності на квартиру АДРЕСА_4 » від 30.07.2008 року за № 1316р дозволено було: 1. Оформити право приватної власності на квартиру АДРЕСА_4 за гр. ОСОБА_1 ; 2. Прохати управління житлового господарства Запорізької міської ради видати гр. ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_4 ; 3. Гр. ОСОБА_1 провести реєстрацію квартири АДРЕСА_1 , в орендному підприємстві «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» та інше .
Згідно вказаного розпорядження, Хортицька районна адміністрація Запорізької міської ради посвідчує, що ордер № 1732 від 20.07.1993 року, виданий на ім'я ОСОБА_1 , та вартість квартири у сумі 3888469 укр.крб. виплачена нею повністю в 1993 році.
Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 31.10.2008 року серії НОМЕР_1 та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 04.11.2008 року за № 20804090, позивачка ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .
03.08.2017 року Хортицьким районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області позивачці було видано свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , актовий запис № 70 ,згідно якого вбачається, що 03.08.2017 року до Державному реєстрі актів цивільного стану громадян внесені відомості про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , незважаючи на те, що фактично рішенням Шевченківського районного народного суду у справі № 1628, шлюб було розірвано 11.10.1986 року.
Згідно ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю (редакція, яка діяла на час розірвання шлюбу сторін по справі та отримання ордеру на житло), майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю.Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про власність», майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.
Згідно з ч. 3 ст. 368 ЦК України майно набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями ст. 60 Сімейного кодексу України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя відповідно до положень ч. 1ст.61Сімейного кодексуУкраїни може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею/ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй/йому особисто.
Відповідно до положень ст. 65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.
Cтатус спільної сумісної власності визначається такими критеріями:
1) час набуття майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).
Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.
У зв'язку з викладеним у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.
Тому, сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя.
Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна.
У зв'язку з викладеним у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.
Тому, сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 05.04.2017 року (справа №6-399-цс17).
Згідно ч. 4ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, суд зобов'язаний з'ясувати, чи це майно може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, чи є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.
Враховуючи викладене та беручи до уваги, що квартиру позивач придбала за особисті кошти, вона є її особистою приватною власністю відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України.
Керуючись ст.ст. 15, 16, 392, 717 ЦК України, ст.ст. 57, 60 СК України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 247, 259,263-265,280, 354 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права особистої приватної власності на квартиру - задовольнити .
Визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2889 (дві тисячі вісімсот вісімдесят дев'ять) гривень 29 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільно-процесуальним законодавством.
Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 06 вересня 2022 року.
Суддя С.А.Ширіна
29.08.2022