1Справа № 335/5641/22 1-кс/335/2243/2022
05 вересня 2022 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ ВП № 1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_6 , подане в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР під №12022082060001060 від 03.09.2022, про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, неодруженого, такого, що не має на утриманні неповнолітніх дітей, офіційно не працевлаштованого, який має середню спеціальну освіту, такого, що зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,
05.09.2022 до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя надійшло клопотання слідчого СВ ВП № 1 ЗРУП Головного управління Національної поліції в Запорізькій області ОСОБА_8 , погоджене з прокурором Вознесенівської окружної прокуратури ОСОБА_9 , про обрання щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк шістдесят днів.
Як випливає з клопотання, за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022082060001060 від 03.09.2022, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Зокрема, ОСОБА_4 підозрюється в тому, що він, маючи умисел на незаконне придбання, зберігання особливо небезпечної психотропної речовини «PVP», відповідно до «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року № 770, віднесено до особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якого обмежено, у невстановлених досудовим слідством особи, часі та місці, придбав 25 згортків із вказаною особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої обмежено, з метою подальшого збуту.
Після чого, зберігаючи при собі вищевказану особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якого обмежено, ОСОБА_4 , з метою подальшого збуту особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якого обмежено, 03.09.2022 року, у невстановлений досудовим слідством час, вийшов з місця мешкання, а саме з будинку АДРЕСА_1 та прибув до ділянки місцевості за адресою: АДРЕСА_2 .
О 16 годині 50 хвилин 03.09.2022, в ході затримання ОСОБА_4 в порядку ст. 208 КПК України, було виявлено та вилучено 25 згортків з ізоленти синього кольору.
Відповідно до висновку експерта Запорізького НДЕКЦ МВС України № СЕ-19/108-22/10358-НЗПРАП від 04.09.2022 у наданої на експертизу речовині масою 0,46713 г.,, яка вилучена 03.09.2022 року під час обшуку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках затримання в порядку ст. 208 КПК України, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Толстого, буд. 90, ділянка місцевості, міститься особливо небезпечна психотропна речовина, обіг якої заборонено, а саме: PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), маса якої склала 0,37320 г.(в перерахунок на основу), яка відповідно до Таблиці №2 «Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу», яка затверджена Наказ Міністерства охорони здоров'я України 01.08.2000 № 188 є не великим розміром.
Клопотання про застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під варту обґрунтовується наявністю ризиків, зазначених у п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також неможливістю запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримала, пославшись на факти та доводи, викладені у ньому. Додатково повідомила, що підозрюваний ОСОБА_4 фактично був затриманий під час спроби зробити «закладку» психотропної речовини, а після того, як був викритий працівниками поліції на місці вчинення правопорушення, зробив спробу втекти, а також порізав собі руку у життєво важливому місці, тобто схильний до суїциду. Крім того, ОСОБА_4 є обвинуваченим в іншому кримінальному провадженні, яке перебуває на розгляді у Шевченківському районному суді м. Запоріжжя, і в межах якого щодо нього вже обирався запобіжний захід у виді тримання під вартою з правом виходу під заставу. Запобіжний захід у виді застави продовжує діяти, і тому ОСОБА_4 фактично підозрюється у вчиненні нового кримінального правопорушення під час дії вказаного запобіжного заходу.
Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник, адвокат ОСОБА_5 , проти задоволення клопотання заперечували частково. Не заперечуючи викладених у клопотанні фактів, а також факту заподіяння підозрюваним шкоди своєму здоров'ю та факту перебування під заставою в межах іншого кримінального провадження, вважали за можливе обмежитись цілодобовим домашнім арештом, якого буде достатньо для запобігання будь-яким ризикам. Крім того, захисник посилався на необґрунтованість підозри через свідоме завищення кримінально-правової кваліфікації.
Заслухавши учасників провадження, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання, виходячи з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Щодо обґрунтованості підозри.
Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК).
У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент вчинення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волох проти України»).
При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи
Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб'єктивному та об'єктивному.
Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий - що об'єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.
З матеріалів, доданих до клопотання вбачається, що ОСОБА_4 повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 307 КК України за ознакою придбання та зберігання з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини.
На підтвердження обґрунтованості підозри слідчий та прокурор надали в копіях відповідні докази: протокол допиту свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ; протокол затримання ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні злочину в порядку ст. 208 КПК України від 03.09.2022; протокол допиту понятих ОСОБА_12 та ОСОБА_13 в якості свідків, які були присутніх під час обшуку ОСОБА_4 в ході затримання в порядку ст. 208 КПК України; висновок експерта № СЕ-19/108-22/10358-НЗПРАП від 04.09.2022.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, на етапі досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою кримінального закону ця особа підлягає відповідальності, оскільки належна оцінка представлених у справі доказів буде здійснена в межах судового провадження.
Не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_4 , виходячи з наданих стороною обвинувачення документів, зазначених вище, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри, на час розгляду клопотання, щодо можливого вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення.
Щодо наявності ризиків.
В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що на теперішній час існують такі заявлені органом досудового розслідування судом ризики, що визначені у ст. 177 КПК України:
- ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду;
- ризик незаконного впливу на потерпілого та свідків;
- ризик вчинення нового кримінального правопорушення.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створитимуть загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Зокрема доказами на обґрунтування ризику можуть бути, зокрема:
- документи, підтверджуючі, що підозрюваний вчиняв подібні дії у минулому, показання свідків, дані про особу, підтверджуючі його протиправну поведінку;
- інформація про притягнення особи до кримінальної відповідальності або до адміністративної відповідальності, інформація про кримінальні зв'язки особи;
- перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином - підтверджене документально;
- необхідні докази того, що особа вчиняє якісь конкретні дії, направлені на створення перешкод правосуддю;
- вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується, - документами, довідками про те, що особа вже притягалась до кримінальної відповідальності, була засуджена, має не зняту чи не погашену судимість, схильна до протиправної поведінки, притягалась до адміністративної відповідальності, інформація про те, що не будучи раніше судимою, особа вчинила декілька злочинів.
Оцінивши доводи, наведені у клопотанні слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що вказані у клопотанні ризики мають настільки високий ступінь, що можуть бути підставою для застосування до підозрюваного такого виключного запобіжного заходу, як тримання під вартою.
Діяння, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , є тяжким злочином, відповідальність за вчинення якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років років. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
Серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться (Clooth v. Belgium (Клоот проти Бельгії), § 40).
Так, учасниками кримінального провадження не оспорюється, і відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень підтверджується, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17.02.2022 у кримінальному провадженні № 1202008000000222 від 04.06.2020 щодо ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 263 КК України, був обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою з правом виходу під заставу у розмірі 47860,00 грн. Після сплати суми застави ОСОБА_4 вважається таким, щодо якого застосований вказаний запобіжний захід (справа № 336/9903/21).
Таким чином, незважаючи на відсутність у ОСОБА_4 судимостей, наявний факт вчинення ним нового діяння, що містить ознаки кримінального правопорушення, в період дії запобіжного заходу у виді застави, що вказує на ризик вчинення ним аналогічних діянь і в майбутньому.
Досліджені слідчим суддею обставини життя підозрюваного вказують на те, що відсутні будь-які запобіжники від вчинення ОСОБА_4 нових кримінальних правопорушень, яких було б достатньо без взяття його під варту.
Так, слідчим суддею встановлено, що підозрюваний ОСОБА_4 страждає на залежність від наркотичних засобів та напочатку 2022 року проходив відповідне лікування; самостійного заробітку не має, існує за рахунок свого батька, з яким і проживає разом; інших соціальних зв'язків не має; схильний до суїцидальної поведінки.
Відповідно до ч. 1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
За наведених вище обставин слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку, що ризик вчинення ОСОБА_4 нових кримінальних правопорушень є великим, реальним та очевидним, а застосування інших запобіжних заходів на початковій стадії досудового розслідування буде недостатнім для запобігання цьому ризику.
Доводи підозрюваного та його захисника слідчий суддя відхиляє, оскільки вони не спростовують наведених вище доводів.
В силу п. 3 ч. 4 ст. 183 КПК України розмір застави може не визначатись.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 175-177, 182, 183, 194, 372, 376 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя
Клопотання слідчого СВ ВП № 1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_6 , - задовольнити.
Обрати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів, з триманням у Державній установі «Запорізький слідчий ізолятор», без визначення застави.
Строк тримання під вартою обчислювати з 03.09.2022 і по хв. 02.11.2022 включно.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Подання апеляційної скарги не зупиняє виконання, ухвала підлягає негайному виконанню.
Повний текст ухвали оголошений о 13 год. 00 хв. 06.09.2022.
Слідчий суддя
Орджонікідзевського районного суду
м. Запоріжжя ОСОБА_1