ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.08.2022Справа № 910/21353/21
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Зодіак»
до1. Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру 2. Київської міської державної адміністрації 3. Київської міської ради
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні
відповідачівГоловного управління Держгеокадастру у Київській області
провизнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії
Суддя Босий В.П.
секретар судового засідання Єрмак Т.Ю.
Представники сторін:
від позивача:Пономаренко К.П.
від відповідача 1:Вовк А.С.
від відповідача 2:Геращенко В.І.
від відповідача 3:Геращенко В.І.
від третьої особи:не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Зодіак» (надалі - «Товариство») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (надалі - Держгеокадастр), Київської міської державної адміністрації та Київської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані незаконним прийняттям відповідачем 1 наказу №556 від 30.11.2021 «Про задоволення скарги та скасування рішення про державну реєстрацію земельної ділянки», у зв'язку з чим позивач просить визнати такий наказ протиправним та скасувати його, а також зобов'язати відповідача 1 поновити в Державному земельному кадастрі запис про земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:96:001:0040.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2021 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі Головне управління Держгеокадастру у Київській області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів, призначено підготовче засідання.
14.01.2022 представником КМДА до суду подано відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову з тих підстав, що оскаржуваний наказ прийнятий відповідно до норм чинного законодавства, а позивачем не доведено порушення відповідачем 1 процедури розгляду скарги. Також у поданому відзиві зазначено, що Київська міська рада як власник та розпорядник земель комунальної власності на території міста Києва жодних рішень щодо передачі у власність або користування спірної земельної ділянки не приймала, а позивачу у 2019 році було відмовлено у розробленні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж такої ділянки.
Представник Держгеокадастру також подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки Держгеокадастр під час прийняття оскаржуваного наказу діяв у законодавчо визначений спосіб та правомірно встановив протиправність дій державного кадастрового реєстратора з реєстрації спірної земельної ділянки, оскільки у останнього були відсутні повноваження на вчинення таких дій.
У відповідях на відзиви на позовну заяву позивач вказує, що будь-які порушення державного земельного реєстратора, які є підставою для скасування державної реєстрації земельної ділянки, повинні були розглядатися в судовому порядку і могли бути скасовані лише рішенням суду, а відтак Держгеокадастр порушив вимоги ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр».
08.02.2022 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про вступ у справу в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Відповідно до ст. 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
Щодо наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.
В той же час, заявником не доведено, а судом не встановлено яким саме чином рішення суду у даній справі може вплинути на права та законні інтереси ОСОБА_1 , у зв'язку з чим судом відмовлено в задоволенні такої заяви.
Підготовче засідання неодноразово відкладалося з метою надання учасникам справи можливості скористатися правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України.
Протокольною ухвалою суду від 29.06.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
27.07.2022 від Благодійної організації «Благодійний фонд Дніпровського району м. Києва «Київський еколого-культурний центр» надійшла заява про вступ у справу в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Як вже зазначалося судом, відповідно до положень ст. 50 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Однак, всупереч наведеній нормі, Благодійною організацією «Благодійний фонд Дніпровського району м. Києва «Київський еколого-культурний центр» заявлено про вступ до участі в справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору вже після закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.
Крім того, з огляду на обґрунтування, які містяться в заяві, суд дійшов висновку, що Благодійною організацією не доведено, що рішення у даній справі може вплинути на її права або обов'язки, а за результатами прийнятого рішення таку особу буде наділено новими правами чи покладено нові обов'язки; будуть змінені її наявні права та/або обов'язки; буде позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.
З огляду на наведені вище обставини, суд відмовив у задоволенні заяви про вступ у справу в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Благодійної організації «Благодійний фонд Дніпровського району м. Києва «Київський еколого-культурний центр».
В судовому засіданні 27.07.2022 суд заслухав вступне слово, закінчив з'ясування обставин справи та перевірку їх доказами й провів судові дебати.
В судовому засіданні 17.08.2022 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
10.09.2021 до Державного земельного кадастру за заявою Товариства державним реєстратором відділу в Обухівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області внесено інформацію про земельну ділянку площею 74,4527 га із присвоєнням кадастрового номеру 8000000000:96:001:0040.
Також 10.09.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бутько Мар'яною Володимирівною було зареєстровано за Товариством право постійного користування земельною ділянкою площею 74,4527 га з кадастровим номером 8000000000:96:001:0040.
01.11.2021 Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) звернувся до Держгеокадастру зі скаргою на рішення державного реєстратора відділу в Обухівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 10.09.2021 про державну реєстрацію земельної ділянки із кадастровим номером 8000000000:96:001:0040.
Наказом Держгеокадастру №556 від 30.11.2021 «Про задоволення скарги та скасування рішення про державну реєстрацію земельної ділянки» (надалі - «Наказ») задоволено скаргу Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 01.11.2021 №05702-29535 та скасовано рішення державного кадастрового реєстратора про реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:96:001:0040. Також наказано державним кадастровим реєстраторам Департаменту ведення державного земельного кадастру Держгеокадастру внести до програмного забезпечення Державного земельного кадастру інформацію про скасування рішення державного кадастрового реєстратора про реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:96:001:0040.
Спір у справі виник у зв'язку з наявністю, на думку позивача, підстав для визнання протиправним та скасування Наказу.
Зокрема, позивач вказує, що відповідачем 1 було порушено процедуру та порядок прийняття оскаржуваного Наказу, а саме:
- прийнято наказ поза межами компетенції відповідача 1 всупереч приписам ст.ст. 16, 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр»;
- прийнято Наказ за наявності спору щодо земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:96:001:0040;
- не було повернуто скаргу відповідача 2 відповідно до п. 230 Порядку у зв'язку з пропуском строку для її подання.
Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Стаття 14 Конституції України закріплює, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Так, статтею 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
При цьому, суд звертає увагу на те, що здійснити державну реєстрацію речових прав можна лише на сформовану земельну ділянку, яка є об'єктом цивільних прав, після державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.
Згідно з положеннями статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав та передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Формування земельних ділянок може здійснюватися, зокрема, шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом, та за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі та вважаються сформованими з моменту присвоєння їм кадастрового номера.
Так, за визначенням, наданим ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр»:
Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами;
Державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.
Стаття 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр» встановлює, що до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: - кадастровий номер; - місце розташування; - опис меж; - площа; - міри ліній по периметру; -координати поворотних точок меж; - дані про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; - дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; - відомості про інші об'єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; - цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); - склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; - відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; - відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; - нормативна грошова оцінка; - інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.
За змістом статті 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру, зокрема, на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 Земельного кодексу України, при їх формуванні.
Із матеріалів справи вбачається, що 11.02.2021 Товариство звернулося до землевпорядника - Фізичної особи-підприємця Ткаченко Н.В. із заявою щодо виготовлення та складання технічної документації земельної ділянки площею 74,46 га в межах міста Києва (урочище Бортничі у Дарницькому районі міста Києва).
Відповідно до положень статті 9 Закону України «Про Державний земельний кадастр» внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
За змістом статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у реєстрації.
Підставою для відмови у здійсненні державній державної реєстрації земельної ділянки є: розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.
На підставі розробленої ФОП Ткаченко Н.В. та затвердженої Товариством технічної документації із землеустрою, 10.09.2021 державним реєстратором відділу в Обухівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області до Державного земельного кадастру внесено інформацію про земельну ділянку площею 74,4527 га із присвоєнням кадастрового номеру 8000000000:96:001:0040.
Вказані обставини підтверджуються долученим до матеріалів справи витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-3223809192091 від 10.09.2021.
01.11.2021 Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) звернувся до Держгеокадастру зі скаргою на рішення державного реєстратора відділу в Обухівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 10.09.2021 про державну реєстрацію земельної ділянки із кадастровим номером 8000000000:96:001:0040, яка була задоволена та Наказом скасовано таку державну реєстрацію.
Згідно із положеннями частини 2 статті 39 Закону України «Про Державний земельний кадастр» рішення, дії або бездіяльність Державного кадастрового реєстратора можуть бути оскаржені, до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин на території дії повноважень відповідного державного кадастрового реєстратора, та до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України або до суду в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.
Так, пунктом 222 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1051 від 17.10.2012 (надалі - Порядок), визначено, що рішення, дії або бездіяльність Державного кадастрового реєстратора можуть бути оскаржені до Держгеокадастру або до суду.
Позивач вказує, що скарга Департаменту була подана з порушенням встановленого строку для її подання і мала бути повернута відповідачем 1 на підставі п. 225 Порядку, яким передбачено оскарження рішень, дій або бездіяльності Державного кадастрового реєстратора.
Відповідно до п. 223 Порядку Держгеокадастр розглядає скарги:
1) на рішення Державного кадастрового реєстратора про державну реєстрацію земельної ділянки або про відмову у здійсненні такої дії (крім випадків, коли щодо земельної ділянки наявний судовий спір);
2) на рішення про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру про об'єкти Державного земельного кадастру або про відмову у здійсненні такої дії;
3) щодо виправлення технічної помилки у відомостях Державного земельного кадастру, яка допущена органом, що здійснює його ведення;
4) на прийняті рішення, дії або бездіяльність Державного кадастрового реєстратора в межах його повноважень.
Згідно з абз. 1 та 2 п. 225 Порядку рішення, дії або бездіяльність Державного кадастрового реєстратора можуть бути оскаржені до Держгеокадастру та його територіальних органів протягом 30 календарних днів з дня доведення до відома особи рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.
Строк розгляду та вирішення скарги Держгеокадастром та його територіальними органами становить 30 календарних днів з дня її надходження в письмовій формі з обґрунтуванням продовження строків не пізніше ніж за три робочих дні до останнього дня строку, визначеного в абзаці другому цього пункту.
Пунктом 230 Порядку визначено, що Держгеокадастр та його територіальні органи залишають скаргу без розгляду та повертають її заявнику, якщо:
1) скарга подана особою, яка не має на це повноважень;
2) скарга оформлена без дотримання вимог, визначених пунктом 227 цього Порядку;
3) є рішення цього органу з того самого питання;
4) в органі розглядається скарга з цього питання від того самого скаржника;
5) закінчився встановлений пунктом 225 цього Порядку строк подання скарги.
Позивач вказує, що рішення державного кадастрового реєстратора про реєстрацію спірної земельної ділянки було прийнято 10.09.2021, а відтак саме з цього моменту відповідач 2 мав можливість дізнатися про вчинення такої дії, оскільки у нього наявний обов'язок перевіряти фактичний стан речей щодо належних йому на праві власності об'єктів.
Із відзивів на позовну заяву та пояснень представника відповідачів 2 та 3 вбачається, що про рішення державного кадастрового реєстратора від 10.09.2021 Київській міській раді як власнику спірної земельної ділянки стало відомо 01.11.2021, і саме в цей день була подана відповідна скарга до Держгеокадастру.
Суд відзначає, що приписи абз. 1 п. 225 Порядку пов'язують початок настання строку для оскарження дій державного кадастрового реєстратора саме з моментом, коли особа дізналася, а не могла дізнатися, про порушення її прав, відтак позивач мав довести суду, що відповідачеві 2 стало відомо про вчинення оскаржуваної дії раніше, ніж 01.11.2021.
В той же час, належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів щодо пропуску відповідачем 2 строку на оскарження рішення державного кадастрового реєстратора від 10.09.2021 позивачем до матеріалів справи не долучено, а відтак суд приходить до висновку про безпідставність тверджень Товариства про пропуск відповідачем 2 строку, передбаченого п. 225 Порядку, і, відповідно, обов'язку Держгеокадастру залишити скаргу без розгляду та повернути її заявникові.
Твердження позивача про те, що рішення державного кадастрового реєстратора про реєстрацію земельної ділянки могло бути скасоване виключно на підставі рішення суду, судом відхиляється з огляду на наступне.
Так, позивач посилається на порушення Держгеокадастром приписів ч. 10 ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр», відповідно до якої державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі:
поділу чи об'єднання земельних ділянок;
якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника;
ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Тобто, вказана норма закону стосується випадків скасування державної реєстрації земельних ділянок саме державним кадастровим реєстратором, правовий статус якого передбачений ст. 9 Закону України «Про Державний земельний кадастр», а саме фізичною особою - державним службовцем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, який здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надає такі відомості.
В той же час, відповідач 1 не є державним кадастровим реєстратором в розумінні положень Закону України «Про Державний земельний кадастр», а є держателем Державного земельного кадастру, повноваження якого передбачені ст. 7 вказаного Закону.
Більш того, частина 2 статті 39 Закону України «Про Державний земельний кадастр» чітко передбачає, що рішення, дії або бездіяльність Державного кадастрового реєстратора можуть бути оскаржені до Держгеокадастру, що свідчить про наявність у відповідача 1 встановленої законом компетенції розглядати відповідні скарги та за наслідками їх розгляду приймати відповідні рішення.
За змістом п. 228 Порядку за результатами розгляду скарги Держгеокадастр та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про:
1) відмову у задоволенні скарги;
2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про:
скасування рішення про державну реєстрацію земельної ділянки або про відмову в державній реєстрації земельної ділянки, прийнятого з порушенням вимог законодавства, та проведення державної реєстрації земельної ділянки;
внесення відомостей (змін до них) про об'єкт Державного земельного кадастру та виправлення технічної помилки, допущеної державним кадастровим реєстратором;
скасування рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, прийнятого з порушенням вимог законодавства;
надання відомостей Державного земельного кадастру;
тимчасове блокування доступу Державного кадастрового реєстратора до Державного земельного кадастру;
анулювання доступу Державного кадастрового реєстратора до Державного земельного кадастру;
притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Держгеокадастру;
3) залишення скарги без розгляду.
У Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № Я (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, наведено визначення поняття дискреційних повноважень, відповідно до якого під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Пунктами 1.6, 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 № 1380/5 передбачено, що дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, Держгеокадастру в силу закону надано дискреційні повноваження в межах поданої скарги на рішення дії або бездіяльність державних кадастрових реєстраторів скасовувати рішення про державну реєстрацію земельної ділянки або про відмову в державній реєстрації земельної ділянки, прийнятих з порушенням вимог законодавства.
За таких обставин суд приходить до висновку, що під час прийняття спірного Наказу відповідач 1 діяв в межах та у спосіб, визначених як приписами Закону України «Про Державний земельний кадастр», так і Порядку.
Позивач стверджує, що оскаржуваний Наказ є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки відповідач 1 повинен був відмовити в задоволенні скарги Департаменту з підстав наявності спору про право.
Зокрема, позивач зазначає, що станом на момент прийняття оспорюваного наказу на розгляді Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/18193/21 за позовом Товариства до Міністерства юстиції України, КМДА та Київської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу №3964/5 від 04.11.2021.
За змістом ч. 1 п. 223 Порядку Держгеокадастр розглядає скарги на рішення Державного кадастрового реєстратора про державну реєстрацію земельної ділянки або про відмову у здійсненні такої дії (крім випадків, коли щодо земельної ділянки наявний судовий спір).
Відповідно до п. 231 Порядку Держгеокадастр та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо:
1) наявна інформація про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з того самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін;
2) наявна інформація про судове провадження у зв'язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав;
3) розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу;
4) під час розгляду та вирішення скарги буде встановлено факт дотримання вимог законодавства в рішеннях, діях або бездіяльності Державного кадастрового реєстратора або територіального органу Держгеокадастру.
На думку позивача, на підставі вказаних норм відповідач 1 мав відмовити у задоволенні скарги Департаменту у зв'язку з існуванням спору щодо земельної ділянки в межах справи Господарського суду міста Києва №910/18193/21.
В той же час, позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту обізнаності відповідача 1 про існування такого спору станом на момент прийняття спірного Наказу, а також не доведено, що ним вчинялись дії щодо належного повідомлення відповідача 1 про такий спір у період розгляду Держгеокадастром скарги Департаменту (01.11.2021-30.11.2021).
При цьому, в матеріалах справи наявна копія заяви Товариства про виконання ухвали про забезпечення позову, постановленої в межах справи Господарського суду міста Києва №910/18193/21, яка подана позивачем та зареєстрована відділом забезпечення документообігу Держгеокадастру 12.12.2021, тобто вже після винесення оскаржуваного у даній справі Наказу.
Таким чином, Держгеокадастр правомірно та в межах реалізації повноважень розглянуло скаргу Департаменту.
Як на наявність свого порушеного права, на захист якого спрямований даний позов, Товариство посилається на те, що йому належить право постійного користування спірною земельною ділянкою.
Так, у позовній заяві вказує, що 24.02.1946 на підставі державного акту на вічне користування землею колгоспами № 548357 сільськогосподарській артілі імені Ворошилова с. Дмитрівка, Києво-Святошинського району, Київської області було передано у вічне користування землю в кількості 1217,3 га.
У 1959 році на базі сільськогосподарських артілей сіл Шпитьки, Горбовичі, Личанка було створене державне сільськогосподарське підприємство радгосп «Шпитьківський», до складу земель якого ввійшла частина заплавних черезсмужних земель колишніх сільськогосподарських артілей ім. Ворошилова «Жовтень».
У серпні 1997 року на підставі рішення виконавчого комітету Києво-Святошинської районної ради народних депутатів від 04.09.1997 № 1922, код 00849445, радгосп «Шпитьківський» був перетворений в колективне сільськогосподарське підприємство «Шпитьківське».
Цього ж року, інститутом землеустрою Української академії аграрних наук складено технічний звіт по коригуванню планових матеріалів зйомок минулих років державного сільськогосподарського підприємства радгоспу «Шпитьківський» Києво-Святошинського району Київської області, згідно з яким на земельній ділянці знаходиться землекористування радгоспу «Шпитьківський».
КСП «Шпитьківське» отримало у колективну власність земельні ділянки належні радгоспу «Шпитьківський», зокрема, земельну ділянку площею 74,46 га в межах міста Києва (урочище Бортничі у Дарницькому районі) на підставі Державного акту на право колективної власності на землю за № 108 від 18.08.1999.
В подальшому колективне сільськогосподарське підприємство «Шпитьківське» було реорганізовано в ТОВ «Агрофірма Зодіак» та ТОВ «Шпитьківське».
Рішенням Загальних зборів засновників ТОВ «Агрофірма Зодіак» від 30.03.2000, яке оформлено протоколом № 1 було прийнято рішення про створення ТОВ «Агрофірма Зодіак» в с. Шпитьки, Києво-Святошинського району Київської області на базі частини майна КСП «Шпитьківське».
Позивач стверджує, що ТОВ «Агрофірма Зодіак» виступило правонаступником КСП «Шпитьківське» в частині переданих йому майна, прав та обов'язків, зокрема, права користування земельною ділянкою площею 74,46 га в межах м. Києва (урочище Бортничі у Дарницькому районі ), що підтверджується листом Києво-Святошинської РДА № 07-22-11/7 від 21.03.2006 та п. 1.2. Статуту ТОВ «Агрофірма Зодіак».
28.10.2004 Головним управлінням земельних ресурсів КМДА було затверджено технічний звіт земельно-кадастрової інвентаризації ТОВ «Агрофірма Зодіак».
Відповідно до технічного звіту по встановленню зовнішніх меж кварталу № 96:001, земельна ділянка площею 748014.95 га за адресою: в межах Дарницького району м. Києва в міському земельному кадастрі обліковується за ТОВ «Агрофірма Зодіак».
10.09.2021 приватним нотаріусом Бутько М.В. за Товариством було зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою площею 74.4527 га за кадастровим номером 8 000000000:96:001:0040.
Однак, для підтвердження належності та правомірності земельної ділянки користувачу TOB «Агрофірма Зодіак» не надано суду жодних документів, які посвідчують те, що сільськогосподарська артіль імені Ворошилова (користувач земельної ділянки зазначений в державному акті) було реорганізовано/перетворено в TOB «Агрофірма Зодіак».
Єдиним належним підтвердженням факту реорганізації КСП «Шпитьківське» є відповідне рішення загальних зборів його членів або зборів уповноважених про реорганізацію, або рішення суду чи арбітражного суду.
Рішення загальних зборів ТОВ «Агрофірма Зодіак» від 30.03.2000, що оформлене протоколом №1 не є рішенням членів КСП «Шпитівське», а на вказаних загальних зборах взагалі не були присутніми члени КСП «Шпитьківське».
Статут юридичної особи є одностороннім актом цієї юридичної особи, який не є підставою правонаступництва щодо іншої юридичної особи, якщо таке правонаступництво не виникло відповідно до закону.
Лист Києво-Святошинської РДА № 07-12-11/7 від 21.03.2006 не є належним і допустимим доказом реорганізації КСП «Шпитівське», оскільки така реорганізація згідно із законодавством повинна бути підтверджена рішенням зборів членів підприємства.
Аналогічні правові висновки щодо порядку реорганізації КСП та необхідності прийняття відповідного рішення вищого органу управління викладено також Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 01.09.2020 по справі № 907/29/19, постанові Верховного Суду у складі касаційного господарського суду від 21.09.2021 у справі № 925/1176/20, постанові Верховного Суду у складі касаційного господарського суду від 03.06.2020 у справі № 917/841/19, у постанові Вищого господарського суду України від 11.06.2009 у справі № 3/155-08-3093, постанові Вищого господарського суду України від 17.06.2010 у справі № 7/49/08, постанові Вищого господарського суду України від 31.07.2014 у справі № 911/3588/13.
В свою ж чергу в державному акті вказано, що за сільськогосподарською артіллю імені Ворошилова закріплено право безоплатного і безстрокового, тобто вічного користування земельною ділянкою, а в відомостях з Державного земельного кадастру власником (користувачем) земельної ділянки є Виконавчий комітет Київської-Святошинської районної Ради депутатів трудящих.
Поданий позивачем державний акт, який посвідчує право постійного (довічного) користування земельною ділянкою виданий на земельну ділянку площею 1217.3 га для сільськогосподарської артілі імені Ворошилова, в той же час, відомості з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки містять відомості про площу розміром 74, 4527 га та її власника (користувача) - Виконавчого комітету Київської-Святошинської районної Ради депутатів трудящих.
Згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ч. 1 ст. 122 ЗК України).
Статтею 123 Земельного кодексу України врегульовано порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування та визначено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування на підставі рішення зазначених органів.
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).
Водночас, відповідно до даних Публічної кадастрової карти України земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:96:001:0040 розташована в межах м. Києва та відноситься до комунальної власності територіальної громади м. Києва.
З матеріалів справи вбачається, що Київська міська рада як власник та розпорядник земель комунальної власності на території міста Києва жодних рішень щодо передачі у власність або користування будь-яким фізичним чи юридичним особам земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:96:001:0040 не приймала.
Крім того, 04.11.2021 Міністерством юстиції України винесено наказ №3964/5 «Про задоволення скарги», яким скасовано прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бутько Мар'яною Володимирівною, на підставі якого було зареєстровано право постійного користування на земельну ділянку за Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Зодіак» з кадастровим номером 8000000000:96:001:0040, площею 74,4527 га.
З урахуванням викладеного, позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності у нього порушеного права внаслідок прийняття відповідачем 1 оскаржуваного у даній справі Наказу.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що надані відповідачами та докази є більш вірогідними, ніж докази, надані позивачем на обґрунтування позовних вимог.
Таким чином, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, приймаючи до уваги, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно відсутності підстав для задоволення позову не спростовує.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Зодіак» відмовити повністю.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
3. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 05.09.2022.
Суддя В.П. Босий