05.09.2022 Справа № 908/1486/22
м. Запоріжжя
Суддя господарського суду Запорізької області Корсун Віталій Леонідович розглянувши матеріали заяви за вих. від 23.08.22 про видачу судового наказу
від заявника (стягувача): комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 7», 69032, м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 11
до боржника: адвоката Тютюник Михайла Вікторовича, АДРЕСА_1
про стягнення заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення по вул. Приходській, 60 від 31.01.20 № 494/2 у розмірі 52 486,07 грн. та 248,10 грн. судового збору.
24.08.22 до господарського суду Запорізької області звернулось комунальне підприємство «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 7» (далі КП «ВРЕЖО № 7») з заявою за вих. від 23.08.22 про видачу судового наказу про стягнення з боржника - адвоката Тютюник Михайла Вікторовича заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення по вул. Приходській, 60 від 31.01.20 № 494/2 у розмірі 52 486,07 грн. Крім того, заявник просить стягнути з боржника 248,10 грн. судового збору.
Заяву обґрунтовано положеннями ст.ст. 8, 20, 29, 147-155, 159 ГПК України, ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, ст. 216 ГК України, а також неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за договором оренди нежитлового приміщення по вул. Приходській, 60 від 31.01.20 № 494/2.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи № 908/1486/22 між суддями вказану заяву передано для розгляду судді Корсуну В.Л.
Положеннями ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) визначено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених прав, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушення.
Наказне провадження (ч. 2 ст. 12 ГПК України) призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
За змістом ч.ч. 1,2,3 ст.147 ГПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутись особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи-підприємці.
Згідно з ч. 1 ст. 148 ГПК України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За подання заяви про видачу судового наказу справляється судовий збір у розмірі, встановленому законом. У разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається (ч. 1 ст. 151 ГПК України).
Відповідно до п. 4 ч. 1 та ч. 2 ст. 152 ГПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо наявні обставини, зазначені у ч. 1 ст. 175 цього Кодексу. Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
У відповідності до п. 16 ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених ч. 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” передбачено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - це єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.
Частиною 1 ст. 10 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” визначено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
З поданої заяви про видачу судового наказу за вих. від 23.08.22 вбачається, що вимоги про стягнення заборгованості заявлені до адвоката Тютюник Михайла Вікторовича.
У відповідності до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Згідно із ст. 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не міститься інформації, що адвокат Тютюник Михайло Вікторович зареєстрований як фізична особа-підприємець.
З огляду на викладене, враховуючи що КП «ВРЕЖО № 7» звернулось до господарського суду Запорізької області із заявою за вих. від 23.08.22 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з адвоката Тютюник Михайла Вікторовича, який не є юридичною особою або фізичною особою-підприємцем (докази зворотнього до заяви не надано), не підлягають розгляду в господарському суді.
З підстав викладених вище, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу за заявою КП «ВРЕЖО № 7» за вих. від 23.08.22.
Судом роз'яснюється, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 ч. 1ст. 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку (ч.2 ст. 153 ГПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 151 ГПК України, у разі відмови у видачі судового наказу або у разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 147, 148, 150-153, 175, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити КП «ВРЕЖО № 7» у видачі судового наказу згідно заяви за вих. від 23.08.22.
Копію ухвали надіслати заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею 05.09.22 та може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Суддя В.Л. Корсун