Ленінський районний суд м.Полтави
Справа № 553/3269/22
Провадження № 1-кп/553/894/2022
Іменем України
01.09.2022м. Полтава
Ленінський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участі:
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві клопотання прокурора про обрання заходу забезпечення кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у рамках кримінального провадження № 12021221150001658 від 24.12.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 Кримінального кодексу України, -
11 серпня 2022 року у провадженння до Ленінського районного суду м. Полтави надйшло кримінальне провадження № 112021221150001658 від 24.12.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 Кримінального кодексу України, для розгляду у прядку ст. 291 КПК України.
В підготвочому судовому засіданнні прокурор звернувся до суду з клопотанням про обрання заходу забезпечення кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 в якому вказував про те, що обвинувачений обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 187 КК України.
Прокурором у клопотанні вказувалось про те, що наявність обгрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення (злочину) підтверджується матеріалами кримінального провадження.
Таким чином, обвинувачений ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину.
В підготвочому судовому засіданні прокурором вказувалось про наявність ризиків, передбачених п.п.1,5, ст. 177 КПК Українпи, а саме: обвинувачений ОСОБА_4 може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілу иа свідків у цьому провадженні, з метою надання ними саме таких показань, які були б найбільш вигідні для обвинуваченого.Прокурором вказувалось про те, що обвинувачений ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину пов'язаного з застосуванням насилля. При цьому, прокурором вказувалось про те, що в разі застосування більш м'яких запобіжних заходів, з метою уникнення зміни або спотворення їх показань на стадії досудового розслідувань, які відповідно до положень ст. 95 КПК України , сприймаються лише під час судового засідання.
Разом з тим, існує ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, перешкоджання реалізації правосуддя чи продовження злочинної діяльності, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, вчиненого із застосування насилля. Обвинувачений може переховуватись від суду, вказує тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, що йому інкримінується, що може бути достатнньою причиною разом з іншими обставинами для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до статті 331 ч.ч. 1, 3 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.
Захисник в судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора заперечував та вказував про його безпідставність, оскільки дане клопотанння про обрання запобіжного заходу не було вручено у встановлені строки ні обвинуваченому , ні йому, як захиснику обвинуваченого, що вказує про його поданння з порушенням та недотриманням процесуальних норм.
При цьому, захисник зазначив, що наведені прокурором ризики визначені ст. 177 КПК України не є доведеними конкретними фактами та обставинами, що в сукупності вказує про його необгрунтованість.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав думку свого захисника.
Суд, заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали клопотання, дійшов до таких висновків.
Відповідно до ч.1 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про триманння під вартою.
З матеріалів справи вбачається, що клопотанння прокурора про продовження строків тримання під вартою вручено обвинуваченому ОСОБА_4 особисто піж розписку 29 серпня 2022 року.
Згідно ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Полтави від 06 липня 2022 року, термін тримання під вартою ОСОБА_4 спливає 03 вересня 2022 року.
Таким чином, клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 подане на стадії підготовчого провадження відповідає всимогам ст. 199 КПК України, тобто є таким, що вручене у визначені процесуальні строки та з забезпеченням обвинуваченому часй на ознайомлення з ним та надання заперечень.
Встановлені судом вище факти спростовують твердження захисника та обвинуваченого.
Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.
При вирішенні питання щодо можливості продовження або зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м'який, суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
Відповідно до вимог ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, серед іншого, переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, на які посилається прокурор, суд констатує, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинятися з високим ступенем ймовірності.
Крім того, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, а також те, що метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інші кримінальні правопорушення. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
З урахуванням викладеного, суд вважає, що встановлений раніше ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України наразі не зменшився та продовжує існувати з високою ймовірністю.
З огляду на ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність постійного місця роботи та репутацію обвинуваченого, його майновий стан та наявність судимостей, дотримання умов попередньо застосованих запобіжних заходів, розмір майнової шкоди та інше.
Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства» («Murrey v. the United Kingdom»)). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»)).
Відповідно до вимог ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам.
Під час розгляду питання про обрання запобіжного заходу судом вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначеним ризикам. Проте, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Суд не ігнорує ті аргументи, які наводяться стороною захисту на їх користь, проте в даному конкретному випадку суд приходить до переконання, що ці аргументи не переважують вимог громадського інтересу, який полягає у встановленні істини у справі, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченої і виконання процесуальних рішень у справі.
Під час розгляду клопотання не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого під вартою з урахуванням його стану здоров'я чи неможливість отримання медичної допомоги в місцях позбавлення волі.
В той же час, суд вважає, що прокурором в судовому засіданні доведено, що встановлені при обранні ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшились та продовжують існувати, та що інший, більш м'який запобіжний захід, є недостатнім для запобігання ризикам, встановленим ст.177 КПК України, та не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченої.
За таких обставин, суд приходить до висновку про обгрунтованість клопотання прокурора та обрання обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що в свою чергу спростовують твердження сторони захисту щодо доцільності запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який не пов'язаний з тримання під вартою.
Відповідно до вимог ст. 182 КПК України, з урахуванням викладених обставин кримінальних правопорушень, майнового та сімейного стану підозрюваного, ризиків, передбачених п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає, що застава в розмірі, визначеному п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, а тому призначає заставу у розмірі 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 260 000 грн., з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст.ст. 177, 183, 197, 331, 615 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у рамках кримінального провадження № 12021221150001658 від 24.12.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 Кримінального кодексу України- задовольнити.
Обрати запобіжний захід відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою - з утриманням в ДУ "Харківський слідчий ізолятор", строком на 60 днів, починаючи з 01 вересня 2022 року по 30 жовтня 2022 року.
Визначити суму застави у розмірі 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 260 000,00 грн., які необхідно внести на депозитний рахунок ТУДСА України у Полтавській області (Отримувач : ТУ ДСАУ в Полтавській області; р/р № UA398201720355289002000015950 в ДКСУ м. Київ, ЗКПО 26304855,МФО: 820172) до сплину терміну тримання під вартою.
При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_4 з-під варти звільнити.
У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_4 обов'язки:
1) прибувати за першим викликом до слідчого, прокурора, суду;
2) не відлучатися з населеного пункту, в якому він перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця свого проживання;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, які надають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
5) утримуватися від будь-якого спілкування з потерпілими і свідками у даному кримінальному провадженні.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.
Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня проголошення, а обвинуваченою особою, яка утримується під вартою, в той самий строк з моменту вручення їй копії судового рішення.
Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиОСОБА_1