05 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 460/12728/21
адміністративне провадження № К/990/21942/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Стрелець Т.Г., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2022 року в адміністративній справі № 460/12728/21 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Дядьковицької сільської ради, третя особа: ОСОБА_2 , про скасування рішення,-
Як вбачається з касаційної скарги та відомостей Єдиного Державного реєстру судових рішень, ОСОБА_1 звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Дядьковицької сільської ради, третя особа: ОСОБА_2 , в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітетувід 24.06.2021 р. № 93 «Про впорядкування нумерації будинків та уточнення поштових адрес по АДРЕСА_1 »;
- зобов'язати Виконавчий комітет утриматись від прийняття рішень, які відміняють, змінюють, припиняють дію, або визнають таким, що втратило чинність рішення Виконавчого комітету Дядьковицької сільської ради народних депутатів від 25.06.1996 №6 в частині присвоєння поштової адреси будинку ОСОБА_3 " АДРЕСА_1 ;
- зобов'язати державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг Рівненської районної державної адміністрації виключити відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про адресу нерухомого майна АДРЕСА_1 житлового будинку з надвірними будівлями загальною площею 128,7 м.кв., який на праві власності належить ОСОБА_2 , включивши відомості про його адресу: АДРЕСА_1 , а також стягнути з Виконавчого комітету 20000 гривень моральної шкоди.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2022 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції, ОСОБА_1 направила до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2022 року в адміністративній справі № 460/12728/21 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Із системного аналізу наведених положень процесуального закону можна зробити висновок, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам процесуального закону, суд установив, що у скарзі не наведено передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Скаржник посилається на підстави касаційного оскарження які передбачені п. 3 ч. 2 ст 389 ЦПК України, що не є належним виконанням позивачем вимог пункту 4 частини другої статті 328 КАС України.
При цьому, суд звертає увагу на те, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на його думку, відповідна норма повинна застосовуватися.
Втім, скаржник не зазначив, які саме норми права потребують висновку Верховного Суду щодо питання їх застосування, а лише навів фактичні обставини справи, цитати нормативних актів та про незгоду з рішеннями суду.
Крім того, у разі подання касаційної скарги на підставі зазначеного пункту частини четвертої статті 328 КАС України, указана скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування мало вирішуватись судами попередніх інстанцій в межах підстав та предмета позову, але суди не надали йому відповідної правової оцінки у судових рішеннях або надали, як на думку скаржника, неправильно.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
При цьому, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15.01.2020 №460-IX, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.
Керуючись статтями 328, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2022 року в адміністративній справі № 460/12728/21 - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Г. Стрелець