05 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 120/14663/21-а
адміністративне провадження № К/990/23699/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Соколова В.М., перевіривши касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2022 року у справі №120/14663/21-а за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом, у якому просила:
- визнати протиправним та скасувати наказ №32 від 13 липня 2021 року ІНФОРМАЦІЯ_3 в частині звільнення її зі служби, відповідно до пункту 1 статті 87 Закону України "Про державну службу";
- поновити її на посаді головного спеціаліста командування ІНФОРМАЦІЯ_3 з 13 липня 2021 року;
- стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з відрахуванням при виплаті податків, інших загальнообов'язкових платежів та виплат;
- стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в розмірі 50000 грн.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2022 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2022 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ відповідача №32 від 13 липня 2021 року в частині звільнення позивача зі служби, відповідно до пункту 1 статті 87 Закону України "Про державну службу".
Поновлено позивача на посаді головного спеціаліста командування ІНФОРМАЦІЯ_3 з 13 липня 2021 року.
Стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13 липня 2021 року по 08 лютого 2022 року (включно) у розмірі 75157,85 грн з вирахуванням при виплаті встановлених законом податків і зборів.
Стягнуто моральну шкоду у розмірі 25000 грн за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1;
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із оскаржуваними судовими рішенням, відповідачем подано касаційну скаргу.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіривши касаційну скаргу та додані до неї матеріали суддя-доповідач дійшов висновку про наявність підстав для її повернення скаржнику з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України, у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Окреслюючи підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник зазначає про те, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені в постановах від 14 вересня 2021 року у справі №826/11557/18, від 10 вересня 2022 року у справі №826/20185/16, від 27 листопада 2020 року у справі №440/525/19, від 28 квітня 2018 року у справі №825/705/17, від 06 березня 2019 року у справі №813/4924/13-а.
Верховний Суд зазначає, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
Так, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Таким чином, для встановлення подібності справ і відносин слід враховувати сукупність таких критеріїв, як подібність фактичних обставин, суб'єктний склад, об'єкт і предмет правового регулювання, а також умови застосування правових норм.
У цьому контексті Суд зауважує, що висновки, викладені Верховним Судом у згаданих справах, не є релевантними до цієї справи.
Так, у справі № 826/11557/18 спірні правовідносини щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Офісу великих платників податків ДПС.
У справі № 826/20185/16 позовні вимоги стосувалися визнання протиправним та скасування наказу Державної служби геології та надр України в частині зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами, наданого позивачу.
У справі № 440/525/19 вирішувалося питання щодо призначення позивачу відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразової грошової допомоги в розмірі передбаченому Порядком № 975.
У справі № 825/705/17 предметом оскарження була постанова № 1/716 від 13 квітня 2017 року головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу УДАБІ у Чернігівській області Максимової Н.С. про накладення штрафу на ТОВ «Паритет-К» за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
У справі №813/4924/13-а спірні правовідносини щодо скасування постанови про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів».
Натомість у даній справі предметом розгляду був наказ ІНФОРМАЦІЯ_3 в частині звільнення позивача зі служби, відповідно до пункту 1 статті 87 Закону України "Про державну службу".
Отже, зазначені скаржником постанови Верховного Суду ухвалені за інших фактичних обставин, а тому посилання заявника касаційної скарги, що судом апеляційної інстанції було прийнято рішення у цій справі без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у вказаній постанові Верховного Суду, є необґрунтованими.
Також в касаційній скарзі відповідач посилається на те, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки Верховного Суду щодо належного повідомлення роботодавця про вагітність, викладені в постанові від 20 серпня 2020 року у справі №826/9938/17.
Покликання на вказані постанови Верховного Суду не є належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, оскільки у справі №826/9938/17 не було ухвалено остаточного рішення, так як справу було направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, а відтак висновки викладені у постанові не можуть бути застосовані.
З огляду на це Суд уважає недоведеною наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Оскільки встановлено, що касаційну скаргу належить повернути, то клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження Суд не вирішує.
Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2022 року у справі №120/14663/21-а - повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя В. М. Соколов