08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, inbox@fs.ko.court.gov.ua
1-кп/381/157/22
376/2766/20
05 вересня 2022 року місто Фастів
Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючої судді - ОСОБА_1
за участі:
секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6 ,
потерпілої - ОСОБА_7 ,
представника потерпілої - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Фастові кримінальне провадження № 12020110260000094 від 28.02.2020 за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, на утриманні нікого не має, не є інвалідом, працюючого на посаді головного інженера В ТОВ ФІРМА «ГРОНА», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого:
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
ОСОБА_5 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 286 КК України за ознаками порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, за наступних обставин.
Так, 27.02.2020, близько 19 години 30 хвилин, ОСОБА_5 , керуючи технічно-справним автомобілем марки «КІА RIO» р.н.з. НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 виданого ТСЦ 3242 належить останньому, та рухаючись проїзною частиною вул. Київська, що в м. Сквира Київської області в напрямку м. Біла Церква Київської області, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, розташованого навпроти будівлі 25, в порушення п. 18.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ № 1306 від 10 жовтня 2001 року, введеними в дію 01 січня 2002 року (далі по тексту - ПДР України), згідно з яким «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека», не зупинився щоб надати дорогу пішоходу, в наслідок чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_7 , яка перетинала проїзну частину вул. Київська по нерегульованому пішохідному переходу.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_7 отримала тілесне ушкодження у вигляді перелому крижі, яке відноситься до категорії середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що спричинило тривалий розлад здоров'я строком понад три тижні.
Порушення водієм ОСОБА_5 вимог п. 18.1 ПДР України перебувають в прямому причинному зв'язку із вчиненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення середньої тяжкості тілесного ушкодження потерпілій ОСОБА_7 .
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 визнав себе винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину, підтвердив обставини викладені в обвинувальному акті та пояснив суду, що 27.02.2020 він їхав з роботи за кермом власного автомобіля КІА Ріо н.з. НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю близько 50 км/год по вул. Київська у м. Сквира у напрямку місця постійного місця проживання у м. Біла Церква. Телефоном в цей момент він не користувався. Зазначена дорога з двома смугами руху в кожному напрямку, по обидва боки від дороги є бордюр. Сам пішохідний перехід розташований біля перехрестя. Дорога пряма, освітлена у напрямку пішохідного переходу. Під час наближення до пішохідного переходу він побачив потерпілу, яка перетинала проїжджу частину по пішохідному переходу. Однак він побачив потерпілу запізно, а тому сталося зіткнення з останньою. Уточнив, що побачив потерпілу, коли вона вже рухалась по пішохідному переходу, а саме переходила дорогу з ліва на право відносно напрямку руху його автомобіля. Після цього він негайно зупинився, вийшов з автомобіля та почав надавати потерпілій допомогу, особисто зателефонував до поліції та викликав швидку допомогу. При цьому, залишався на місці пригоди до прибуття працівників поліції та карети швидкої допомоги. Зазначив, що має більше двадцяти років водійського стажу. Потерпілу він помітив запізно, оскільки вже була темна пора доби, а у потерпілої під час події був одяг темного кольору.
Потерпіла ОСОБА_7 у судовому засіданні надала наступні показання, що до події з обвинуваченим вона знайома не була. Повідомила, що 27.02.2020 близько 19 год. 30 хв. вона йшла з роботи, зупинилася перед пішохідним переходом через проїжджу частину. Подивилася на ліво, звідки їхав автомобіль, який вона пропустила. Потім вона подивилась направо, де жодного автомобіля вона не побачила. Після цього вона розпочала рух по пішохідному переходу, йшла не досить швидко (середнім кроком). В момент, коли вона практично дійшла до кінця пішохідного переходу, а саме: їй залишилося пройти до бордюра відстань, яка дорівнює двом розділовим смужкам цього переходу, вона відчула сильний удар по нозі, від чого опинилася на капоті автомобіля та вдарилася головою у скло автомобіля. Деяку відстань вона проїхала на капоті автомобіля, який потім загальмував, від чого вона опинилася позаду автомобіля на землі. Відразу відчула біль та судоми. Потім на місце події почали збігатися люди. Далі вона досить погано пам'ятає, як розвивалися події, оскільки у неї був дуже сильний біль.
Крім визнання обвинуваченим ОСОБА_5 своєї вини в інкримінованому йому злочині, показів потерпілої ОСОБА_7 у судовому засіданні, його вина також підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, які є належними та допустимими.
Так, згідно висновку експерта № 199/д від 08.50.2020, при вивченні медичної документації на ім'я ОСОБА_7 знайдені наступні ушкодження: синець; поверхнева рана у правій висковій області; перелом крижі. Описані ушкодження заподіяні тупими предметами можливо у строк вказаний у постанові. Перелом відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я строком понад 3 тижні. Інші ушкодження відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я (тривалістю понад шість днів, але не більше як три тижні (21 день)) (т. 1 а.с. 191-192).
Згідно постанов про визнання речових доказів від 07.09.2020 та 28.02.2020, флеш накопичувач чорного кольору із написом Samsung Flash Memory - Mobile storage 1Gb, який поміщено до спецпакету № INZ10194436 та диск CD+R серійний № ІН3117ХА09002869D було визнано речовими доказами, які вирішено зберігати в матеріалах кримінального провадження № 12020110260000094 від 28.02.2020 (т. 1 а.с. 201, 202).
В судовому засіданні досліджено постанову про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 28.02.2020 шапка потерпілої, змиви РБК було визнано речовими доказами та згідно квитанції про прийняття та зберігання речових доказів № 489 від 28.02.2020 передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Сквирського ВП ГУ НП в Київській області. При цьому,автомобіль марки «КІА RIO» р.н.з НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 виданого ТСЦ 3242 належить ОСОБА_5 теж було визнано речовим доказом та передано на зберігання на майданчик тимчасового утримання транспорту Сквирського ВП ГУ НП в Київській області (т. 1 а.с. 203-204, 211).
Згідно дослідженої судом ухвали слідчого судді Сквирського районного суду Київської області від 02.03.2020 на автомобіль марки «КІА RIO» р.н.з НОМЕР_1 , з механічними пошкодженнями, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 виданого ТСЦ 3242 належить ОСОБА_5 , було накладено арешт (т.1 а.с. 205).
Як вбачається з ухвали слідчого судді Сквирського районного суду Київської області від 21.09.2020 арешт накладений ухвалою слідчого судді від 02.03.2020 на автомобіль марки «КІА RIO» р.н.з НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 виданого ТСЦ 3242 належить ОСОБА_5 , було скасовано, а даний транспортний засіб згідно розписки було передано ОСОБА_5 (т.1 а.с. 208-209, 210).
Судом досліджено протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 27.02.2020, схема дорожньо-транспортної пригоди та ілюстративна таблиця, з огляду на які слідчим у присутності понятих та за участю спеціаліста - ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , з приводу наїзду транспортного засобу на пішохода у темну пору доби, за температури +6 °С, без опадів, було проведено огляд ділянки автодороги навпроти будівлі № 25 по вул. Київська у м. Сквира Київської області. Зазначеним оглядом встановлено, що обстановка до початку огляду на місці пригоди не змінювалась. Проїзна частина, це пряма в плані горизонтальна ділянка дороги з асфальтобетонним покриттям, яке на момент огляду було вологе та чисте (є плівка вільної води, блиск), сліди, що свідчать про зміну стану дорожнього покриття після ДТП та до початку огляду відсутні. Також на дорожньому покритті були відсутні нерівності та пошкодження. Дорожнє покриття призначено для руху в двох напрямках, з однією смугою для руху в кожному напрямку. До поїзної частини як праворуч так і ліворуч примикають бардюрний камінь висотою 20 см. та тротуар. Далі за тротуаром, як праворуч так і ліворуч розташовані будівлі. Спосіб регулювання руху на цій ділянці дороги здійснюється відповідно до ПДР. При цьому, під час огляду, з огляду на темну пору доби, зазначена ділянка дороги була освітлена міським електроосвітленням. Загальна видимість та конкретна видимість з робочого місця водія не вимірювалась. Об'єкти, що обмежують оглядовість з робочого місця водія у напрямку руху, праворуч та ліворуч та сліди, що свідчать про переміщення об'єктів на місці пригоди після ДТП до початку огляду, відсутні. Також, за згодою ОСОБА_5 , було оглянуто автомобіль «КІА RIO» р.н.з НОМЕР_1 , на якому було виявлено пошкодження капоту та переднього лобового скла. Характерні для даного ДТП сліди та інші ечові докази на цьому транспортному засобі були відсутні. В даному автомобілі на момент огляду знаходився лише його водій. Гальмові системи та рульове керування автомобіля під час огляду не перевірялись (т. 2 а.с. 12-32).
Як вбачається з фотокопії полісу № АО/4427820, ОСОБА_5 , як власник наземного транспортного засобу, застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Строк дії даного полісу з 22.10.2019 по 21.10.2020. Страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю складає 260000 грн, а за шкоду заподіяну майну - 136000 грн. (т.2 а.с. 33).
Згідно фотокопії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, ОСОБА_10 є власником автомобіля «КІА RIO» р.н.з НОМЕР_1 (т. 2 а.с. 34).
Як вбачається з дослідженого судом висновку експерта № 12-1/714 від 18.05.2020 (судова інженерно-транспортна експертиза, яка призначена постановою слідчого від 28.02.2020), пошкодження та сліди на поверхнях та деталях передньої частини автомобіля «КІА RIO» р.н.з НОМЕР_1 , утворились внаслідок прикладання деформуючої та слідоутворюючої сил в напрямку спереду назад відносно повздовжньої вісі автомобіля. Наїзд автомобіля «КІА RIO» р.н.з НОМЕР_1 на пішохода стався на проїзній частині вул. Київська в м. Сквира Київської області, перед місцем розташування «шапки чорного кольору» (позначка 3 на схемі ДТП). Встановити більш точне розташування місця наїзду автомобілем «КІА RIO» р.н.з НОМЕР_1 на пішохода, відносно елементів дороги, за наявної слідової інформації, не уявляється можливим, по причині відсутності для цього необхідного комплексу слідової інформації (т. 2 а.с. 35-37).
Як вбачається з дослідженого судом висновку експерта № СЕ-19/111-20/44161-ІТ від 21.09.2020 (судова інженерно-транспортна експертиза, яка призначена постановою слідчого від 07.09.2020), в даній дорожньо - транспортній ситуації, при заданих характеристиках дорожньої обстановки та представлених на дослідження вихідних даних, з технічної точки зору, водій автомобіля «КІА RIO» р.н.з. НОМЕР_1 , повинен був керуватися вимогами пунктів 12.2 та 18.1 Правил дорожнього руху України, зміст яких викладений в дослідницькій частині висновку. В заданій дорожній ситуації, при заданих характеристиках дорожньої обстановки та представлених на дослідження вихідних даних, з технічної точки зору, водій автомобіля «КІА RIO» р.н.з. НОМЕР_1 , мав технічну можливість попередити наїзд на пішохода шляхом виконання вимог п. 18.1 Правил дорожнього руху України, для чого у нього не було об'єктивних перешкод технічного характеру відомих експертові. Для оцінки дій пішохода в умовах виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди спеціальних знань в галузі судової автотехніки не потрібно, вони (дії) можуть бути оцінені органами досудового розслідування (судом) самостійно, відповідно до вимог розділу 4. «Обов'язки і права пішоходів» чинних Правил дорожнього руху України. В заданій дорожній ситуації, при заданих характеристиках дорожньої обстановки та представлених на дослідження вихідних даних, з технічної точки зору, в причинному зв'язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди є невідповідність дій водія автомобіля «КІА RIO» р.н.з. НОМЕР_1 вимогам п. 18.1 ПДР України. В частині відповідності дій пішохода вимогам Правил дорожнього руху України в межах даного дослідження не вирішувалось оскільки це не пов'язано з використанням спеціальних технічних знань (т. 2 а.с. 38-41).
Як вбачається з дослідженого судом висновку експерта № 12-1/23 від 12.05.2020 (судова інженерно-транспортна експертиза, яка призначена постановою слідчого від 28.02.2020), на момент огляду автомобіля «КІА RIO» р.н.з НОМЕР_1 , несправностей технічного стану рульового керування не виявлено, тобто воно (рульове керування) знаходиться у працездатному стані; несправностей технічного стану гальмівної системи не виявлено , тобто вона (гальмівна система) знаходиться в працездатному стані; несправностей технічного стану елементів підвіски не виявлено, тобто вони (елементи підвіски) знаходяться в працездатному стані (т. 2 а.с. 42-45).
Судом було досліджено фотокопії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серії АВ № 1059772 від 13.10.2021, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_7 є інвалідом третьої групи по причині загального захворювання ІОРА ДТП і їй протипоказана важка фізична праця. Зазначена інвалідність встановлена ОСОБА_7 на строк до 01.10.2023 (т.2 а.с. 46).
Згідно фотокопії довідки ЛКК № 398 від 20.07.2022, ОСОБА_11 в наслідок перенесеної політравми у вигляді післятравматичної цервікотораколюмбалгії справа загострення, потребує постійного амбулаторного та періодичного стаціонарного лікування (т. 2 а.с. 47).
Додаткові докази, а також клопотання про визнання доказів недопустимими сторонами не подавались.
Проаналізувавши викладене вище, суд зазначає наступне.
Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування та підтверджують вину обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Згідно документів, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_5 , останній раніше не судимий, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, офіційно працює.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_5 кримінальне покарання, суд враховує наступне.
Відповідно до ст. 66 КК України обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Відповідно до ст. 67 КК України обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , судом не встановлено.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 286 КК України, виходячи з вимог ст. ст. 50 та 65 КК України, враховуючи характер, суспільну небезпечність та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, є нетяжким злочином вчиненим з необережності, обставини, вчинення кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який вину визнав у повному обсязі, щиро розповідав про скоєне та розкаявся, його поведінку після вчинення кримінального правопорушення, обставини, що пом'якшують покарання та вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженими, суд вважає за необхідне призначити йому покарання в межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України (в редакції закону, що діяла на час вчинення кримінального правопорушення 27.02.2020 відповідно до ст. 5 КК України) у виді обмеження волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.
При цьому, суд вважає, що в даному випадку, враховуючи особистість обвинуваченого ОСОБА_5 , суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування положень ст. 75 КК України і звільнення останнього від відбування покарання з випробуванням з одночасним покладенням на нього встановлених ст. 76 КК України обов'язків.
На думку суду, таке покарання буде достатнім та необхідним для виправлення ОСОБА_5 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_5 не застосовувався, клопотань про його обрання не надходило.
Потерпіла ОСОБА_7 звернулась до суду із цивільним позовом до обвинуваченого ОСОБА_5 про стягнення на її користь із обвинуваченого 40044 грн 28 коп матеріальної та 300000 грн моральної шкоди.
Свої позовні вимоги потерпіла ОСОБА_7 обґрунтовує тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди вона отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості та стала інвалідом третьої групи (копія довідки до акта огляду МСЕК серії AB №0095437, виданої 23.09.2020). Тільки на лікування у стаціонарі, після ДТП в лютому - квітні 2020 року витратила 19748 грн 13 коп. Зокрема, це витрати на обстеження в КНП КОР «Київська обласна клінічна лікарня» разом з витратами на транспорт - 836 грн 22 коп.; обстеження в ТОВ «Беттертон» і Білоцерківській міській лікарні №2 - разом на суму 4750 грн., витрати на амбулаторне лікування - 1827 грн 88 коп + 645 грн 49 коп = 2473 грн 37 коп; повторне лікування в стаціонарі у Сквирській лікарні з 17.02.2021 по 05.03.2021 - 4407 грн 56 коп; виготовлення фотокопій документів для суду та для обвинуваченого - 555 грн; витрати на транспорт (послуги таксі) - 2260 грн., а всього разом - 35104 грн 28 коп (копії документів додала до цивільного позову). Також, мені під час ДТП пошкоджено одяг (куртка, шапка, шарф, штани, осінні ч та жіноча сумка, вартість яких разом на момент покупки складала - 4940 грн. Таким чином, матеріальна шкода (збитки) разом складає - 40044,28 грн.
Крім того, потерпіла зазначає, що її сім'я складається з матері потерпілої - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка часто хворіє, пенсіонерки із мінімальною пенсією; брата - ОСОБА_13 , інваліда з дитинства, інваліда 3-ї групи; дочки - ОСОБА_14 , яка перебуває в декретній відпустці. Наголошує на тому, що зазначені особи втратили потерпілу, як основного годувальника. Так, до ДТП потерпіла мала стабільну роботу і тільки офіційно до лютого 2020 року отримувала більше дванадцяти тисяч гривень за місяць, з березня 2020 року по вересень 2020 року вона отримувала лікарняні виплати, а з вересня 2020 року вимушена була залишити роботу та перейти на пенсію, яка на даний час складає всього 2200 грн. Обвинувачений ОСОБА_5 повністю зламав життя потерпілої, оскільки її, як інваліда, ніхто не хоче приймати на роботу. Крім того, потерпіла потребує постійного амбулаторного лікування та періодичного стаціонарного лікування, що потребує постійних витрат.
Стосовно стягнення з обвинуваченого моральної шкоди, потерпіла у цивільному позові зауважила, що внаслідок злочину зазнала глибоких фізичних та душевних страждань. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку з каліцтвом та у душевних стражданнях, внаслідок протиправної поведінки ОСОБА_5 щодо неї. Потерпіла втратила нормальний ритм свого життя, який був до ДТП. ОСОБА_7 погано ходить, дуже погано спить, весь час відчуває дискомфорт у фізичному стані здоров'я та переживає, чи зможе відновити свою працездатність у майбутньому, а тому просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 на свою користь саме 300000 грн моральної шкоди.
ОСОБА_5 , цивільний позов потерпілої в частині стягнення матеріальної шкоди не визнав повністю, а в частині відшкодування моральної шкоди визнав частково. Зазначив, що з власної ініціативи, декілька раз пропонував допомогу потерпілій, але остання від такої допомоги відмовилась. Надалі, через свого адвоката від теж декілька раз пропонував допомогу потерпілій. Зауважив, що наразі має можливість відшкодувати завдану потерпілій моральну шкоду в сумі 30000 грн., це сума, яка на його думку може компенсувати наслідки події. Також повідомив, що має місячний заробіток близько 19000 грн., а дружина його не працює.
Потерпіла ОСОБА_7 повідомила, що в наслідок цієї ДТП їй було встановлено третю групу інвалідності. Наполягала на тому, що на наступний після події день, її донька просила про допомогу ОСОБА_5 , який сказав, щоб вони збирали чеки. Зауважила, що вже на наступний день ОСОБА_5 телефонував її доньці та зустрівшись надав координати своєї страхової компанії. До страхової компанії, де застрахована цивільно-правова відповідальність обвинуваченого ОСОБА_5 , з письмовою заявою для відшкодування матеріальної шкоди, а саме витрат на лікування, вона не зверталась. В частині стягнення з обвинуваченого моральної шкоди саме в сумі 300000 грн., пояснювала, що наразі їй лише 42 роки, до події вона жила повноцінним життям, працювала. Проте після ДТП вона практично втратила слух, від отриманих травм вона фізично не може працювати, отримує пенсію, певну частину якої змушена витрачати на ліки. Наголошувала на тому, що вже двадцять один місяць, у зв'язку з отриманими травмами в наслідок ДТП, вона не працює, а за цей час фактично могла заробити суму близько 300000 грн. Наполягала, що обвинувачений ОСОБА_5 не передавав їй грошей на лікування. Зазначила, що перший раз, коли вона лежала в лікарні, вона витратила на лікування близько 19500 грн., це сума яку вона може підтвердити чеками. Крім цього, ще були кошти, які платила лікарям та масажистам. Потім вона проходила реабілітацію. Щодо витрат на маршрутне таксі, зазначила, що від її будинку до лікарні пішки йти близько 25 хв., а оскільки вона тоді ходила за допомогою милиць, то фізично не могла долати таку відстань пішки. Громадським транспортом вона їздила лише за допомогою доньки. Потім вона вдруге лягла до лікарні, а також лікувалась вдома. Повідомила, що перший раз на стаціонарному лікуванні вона перебувала з 27.02.2020 по 11.04.2020 у зв'язку з ДТП, а другий раз - з 26.07.2020 по 06.08.2020 вона лежала у неврологічному відділенні, теж у зв'язку з травмами отриманими в наслідок цієї події. Стосовно погіршення слуху, наголосила, що на думку лікарів це пов'язаного з контузією внаслідок ДТП. Також її направляли на консультацію до ортопеда-травматолога, який повідомив їй про наявність неврологічного захворювання.
Представник потерпілої ОСОБА_8 повідомив, що від адвоката обвинуваченого потерпілій надходила пропозиція, щодо відшкодування 30000 грн., після чого вона не буде мати будь-яких претензій. Таку пропозицію вона не прийняла, оскільки ця сума не може відшкодувати їй витрати лише на лікування. Витрати на лікування потерпілої складають 31000 грн.. Потерпіла наполягає про стягнення матеріальної шкоди саме з ОСОБА_5 , а якщо відповідно страхова компанія відшкодує їй ці кошти, вона не буде звертатись до виконавчої служби про примусове стягнення цих витрат з обвинуваченого.
При цьому, адвокат обвинуваченого ОСОБА_6 , підтвердив факт такої його пропозиції потерпілій, з метою в подальшому укласти з нею угоду про примирення. Щодо матеріальної шкоди повідомив, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність обвинуваченого ОСОБА_5 за шкоду заподіяну потерпілій була застрахована ТДВ «Експрес страхування» про що зазначено у полісі страхування. Страхова сума за шкоду заподіяну потерпілому згідно договору складає 260000 грн.
Крім того, під час судового розгляду адвокат обвинуваченого ОСОБА_6 подав до суду відзив на зазначений вище цивільний позов потерпілої, у якому просить відмовити у задоволенні позову в частині стягнення матеріальної шкоди, а в частині стягнення моральної шкоди просить задовольнити позов у цій частині частково та стягнути з обвинуваченого 30000 грн.
Свою позицію адвокат обвинуваченого обґрунтовує тим, що витрати понесені потерпілою на суму 398 грн 28 коп підтверджуються фотокопією квитанції з платіжного терміналу. Проте, на думку захисника, така квитанція платіжного термінала лише підтверджує ініціювання переказу коштів рахунку держателя електронного платіжного засобу, а не факт продажу товару (отримання послуг), тому квитанція платіжного термінала не є розрахунковим документом. Таким чином, витрати на суму 398 грн 22 коп., на підтвердження яких потерпіла надала копії квитанцій з терміналу, не підтверджені належним чином, тому не підлягають відшкодуванню.
Також Позивач на підтвердження витрат на лікування надає копію квитанції до прибуткового касового ордеру № 263 від 18.02.2021 року на суму, яка зазначена нерозбірливо. Дана квитанція не доводить втрати, понесені потерпілою на лікування, так як є платою за паркування автомобіля.
Крім того, захисник ОСОБА_6 зауважив, що за підтвердження завданої потерпілій матеріальної шкоди, остання надає копії товарних чеків за виготовлення ксерокопій документів для суду і обвинуваченого на загальну суму 555 грн. ОСОБА_6 звертає увагу, що з наданих доказів не вбачається, які саме документи копіювала потерпіла і чи мають такі документи відношення до даної справи. Окрім того, дані витрати не відносяться до витрат на лікування та не підлягають відшкодуванню.
Щодо відшкодування витрат на транспорт, захисник наполягає на тому, що такі витрати не відносяться до витрат на лікування, а тому не підлягають відшкодуванню.
Щодо витрат за пошкоджені внаслідок ДТП речі потерпілої, на думку захисника обвинуваченого, потерпілою не доведено належними доказами вартості зазначених речей, як і не доведено ступеню їх пошкодження чи факту повного знищення, то заявлена сума коштів в розмірі 4940 грн. теж, на його думку, не підлягає відшкодуванню.
Щодо витрат на лікування в суму 31313 грн 77 коп., на думку захисника такі витрати відносяться до витрат на лікування і є належним чином підтверджені, а тому підлягають відшкодуванню.
Проте, захисник ОСОБА_6 зазначає, що на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність обвинуваченого за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та майну потерпілого була застрахована в ТДВ «Експрес страхування», про що зазначено в страховому полісі обов'язкової страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів А0/4427820 від 21.10.2019 року. Страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого: шкоду, заподіяну життю і здоров'ю становить 260 000 грн. та за шкоду, заподіяну майну - 130000 грн.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Виходячи з цього, обов'язок по відшкодуванню шкоди, завданої ДТП покладається на страховика відповідно до лімітів відповідальності.
На думку захисника розмір грошового відшкодування моральної шкоди у розмірі 300000 грн. не відповідає засадам та характеру і обсягу страждань. В позові не зазначено доказів того, з яких суджень виходив Позивач (потерпіла), визначаючи розмір моральної шкоди та доказів, якими підтверджується зазначена в позові моральна шкода.
Захисник ОСОБА_6 у своєму відзиві наголошує, що Відповідач (обвинувачений) визнає свою вину, щиро кається за скоєння даного злочину та не заперечує спричинення Позивачу (потерпілій) моральної шкоди, завданої внаслідок його дій, але, враховуючи принципи логічності, розумності та справедливості, оцінює її в 30000 грн.
При вирішенні цивільного позову потерпілої про відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, суд виходить з наступного.
Так, в межах розгляду цивільного позову, судом було досліджено довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серії АВ № 1059772 від 13.10.2021, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_7 є інвалідом третьої групи по причині загального захворювання ІОРА ДТП і їй протипоказана важка фізична праця. Зазначена інвалідність встановлена ОСОБА_7 на строк до 01.10.2023 (а.с. 187).
Згідно дослідженої індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю, № 743 від 20.10.2021, ОСОБА_7 має середній реабілітаційний потенціал, а метою її реабілітації часткове відновлення обмеження життєдіяльності, соціально-побутового стану та часткове відновлення професійної та трудової діяльності (а.с. 188).
Згідно змісту довідки № 2469 від 19.10.2021, ОСОБА_7 перебуває на обліку у відділі обслуговування громадян № 15 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію по інвалідності (а.с. 190).
Згідно з ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право пред'явити цивільний позов до обвинуваченого.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України, що кореспондується з нормами ст. 1177 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Як вбачається зі змісту ст. 23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим ; шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
При цьому, відповідно до ст. 24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», У зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров'я.
Відповідно до вимог ст. ст. 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана, зокрема з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого.
Виходячи з приписів статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик відмовляє у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) у разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Як вбачається з матеріалів справи, на момент дорожньо-транспортної пригоди (27.02.2020) цивільно-правова відповідальність обвинуваченого ОСОБА_5 за шкоду заподіяну життю, здоров'ю та майну потерпілого була застрахована в ТДВ «Експес Страхування».
Так, згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/4427820 від 21 жовтня 2019 року, строк дії якого визначено у період з 22.10.2019 до 21.10.2020, тобто, дійсним на момент ДТП (27.02.2020), страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю, становить 260000 гривень; за шкоду, заподіяну майну - 130000 грн (а.с. 178).
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року (справа № 755/18006/15-ц), у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Згідно ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Враховуючи вищевикладене та ті обставини, що судовим розглядом було встановлено вину ОСОБА_5 у вчиненні ДТП і завданні шкоди, пов'язаної з лікуванням ОСОБА_7 , цивільно-правова відповідальність якого була застрахована в ТДВ «Експрес Страхування», з огляду і на ту обставину, що строк звернення до страхової компанії із заявою про виплату відшкодування (три роки) не закінчився, суд вважає що відшкодування завданої позивачці (потерпілій) майнової шкоди внаслідок лікування, повинно здійснюватись в межах страхового ліміту саме за рахунок ТДВ «Експрес Страхування».
З огляду на зазначене, в даному конкретному випадку, у задоволенні цивільного позову в частині стягнення з обвинуваченого ОСОБА_5 матеріальних витрат, пов'язаних із лікуванням потерпілої, необхідно відмовити.
Крім того, суд, з огляду на закінчення строку (один рік) подання заяви про страхове відшкодування шкоди заподіяної майну потерпілої в сумі 4940 грн, а саме відшкодування вартості пошкодженого в наслідок ДТП одягу - куртки, шапки, шарфа, штанів та осінніх чобіт, відмовляє у задоволенні позову в цій частині, оскільки розмір таких витрат не підтверджений відповідними доказами.
Суд також відмовляє у задоволенні позову в частині відшкодування витрат понесених потерпілою за виготовлення фотокопій документів в сумі 555 грн., оскільки позивачем не доведено, що такі витрати відносяться до майнової або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням у якому обвинувачується ОСОБА_5 .
Що ж стосується розміру моральної шкоди завданої діями обвинуваченого ОСОБА_5 , потерпілій ОСОБА_7 , з урахуванням того, що внаслідок дій обвинуваченого потерпілій завдано шкоди каліцтвом, внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, у зв'язку з чим остання зазнала глибоких фізичних і душевних страждань, втратила звичний ритм свого життя, який був до ДТП, втратила фізичну можливість повноцінно ходити, відчуває дискомфорт у фізичному стані здоров'я та хвилюється у зв'язку з можливістю відновлення працездатності у майбутньому, суд, виходячи із засад розумності, виваженості, справедливості, вважає необхідним позов потерпілої, відповідно до ст.ст. 23, 1167 ЦК України, задовольнити частково, та стягнути з обвинуваченого на користь потерпілої 100 000 грн. моральної шкоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого ОСОБА_5 слід стягнути на користь держави витрати в розмірі 1634 грн. 50 коп. за проведення інженерно-технічної експертизи № 12-1/714 від 18.05.2020; в розмірі 1307 грн. 60 коп. за проведення інженерно-технічної експертизи № 12-1/723 від 12.05.2020; в розмірі 1307 грн. 60 коп. за проведення інженерно-технічної експертизи № СЕ-19/111-20/44161-ІТ від 21.09.2020.
Питання речових доказів вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 124, 128, 369-371, 373, 374, 376 КПК України, суд
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання у виді обмеження волі з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.
На підставі ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_5 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Іспитовий строк обчислювати з дня проголошення вироку 05 вересня 2022.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 до обвинуваченого ОСОБА_5 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_5 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_7 (РНОКПП - НОМЕР_4 ) - 100 000 (сто тисяч) грн моральної шкоди. В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати за проведення за проведення інженерно-технічної експертизи № 12-1/714 від 18.05.2020 в сумі 1634 (одна тисяча шістсот тридцять чотири) грн. 50 коп.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати за проведення за проведення інженерно-технічної експертизи № 12-1/723 від 12.05.2020 в сумі 1307 (одна тисяча триста сім) грн. 60 коп.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати за проведення за проведення інженерно-технічної експертизи № СЕ-19/111-20/44161-ІТ від 21.09.2020 в сумі 1307 (одна тисяча триста сім) грн. 60 коп.
Речові докази у справі після набрання вироком законної сили, а саме:
- флеш накопичувач чорного кольору із написом Samsung Flash Memory - Mobile storage 1Gb, який поміщено до спецпакету № INZ10194436; диск CD+R серійний № ІН3117ХА09002869D, які зберігаються в матеріалах кримінального провадження № 12020110260000094 від 28.02.2020 - зберігати в матеріалах цього кримінального провадження;
- шапка потерпілої, яка передана на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Сквирського ВП ГУ НП в Київській області, квитанція № 489 від 28.02.2020 - повернути власнику - ОСОБА_7 ;
- змиви РБК, як передані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Сквирського ВП ГУ НП в Київській області, квитанція № 489 від 28.02.2020 - знищити;
- автомобіль марки «КІА RIO» р.н.з НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 виданого ТСЦ 3242 належить ОСОБА_5 та який було передано останньому згідно розписки від 23.09.2020 - залишити власнику ОСОБА_5 .
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Фастівський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим - з моменту отримання копії вироку суду.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Суддя ОСОБА_15 -Тьолушкіна