24 серпня 2022 рокуЛьвівСправа № 140/16603/21 пров. № А/857/8055/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Іщук Л.П., Шинкар Т.І.,
за участю секретаря судового засідання Хабазні Ю.Є.,
за участю представника позивача Непийводи В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у місті Львові апеляційну скаргу Адміністрації Державної прикордонної служби України на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2022 року, прийняте суддею Валюхом В.М. у місті Луцьку у справі за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинення певних дій,-
встановив:
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся з адміністративним позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України (надалі - Адміністрація ДПС України , відповідач) про визнання протиправною відмову Адміністрації ДПС України у оформленні та поданні до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (надалі - ГУ ПФУ у Волинській області) документів для призначення пенсії за вислугу років згідно з пунктом «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та зобов'язати оформити та подати до ГУ ПФУ у Волинській області документи для призначення з 02.12.2016 року пенсії за вислугу років згідно з пунктом «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2022 року позов задоволено.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що ОСОБА_1 не має календарної вислуги років для призначення пенсії (станом на день звільнення 01.12.2016 року вислуга років в календарному обчисленні становить 18 років 05 місяців 16 днів). Проте, у позивача наявний відповідний пільговий стаж, що не заперечується відповідачем, та оскільки на день звільнення позивач мав вислугу більше 23 років, тому має право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Суд врахував висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 03.03.2021 року в справі № 805/3923/18-а та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.10.2021 року в справі № 620/940/19.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Адміністрація ДПС України подала апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення суду та ухвалити постанову, якою відмовити в задоволенні позову.
В апеляційній скарзі зазначає, що пенсії військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби. Таким чином, необхідною умовою для подання до уповноваженого органу заяви про призначення пенсії є наявність у заявника права на пенсію згідно із цим законом.
Враховуючи, що позивач звільнився зі служби 01.12.2016 року, для призначення йому пенсії за вислугу років, відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» необхідно мати 23 календарних роки і більше, а його вислуга в календарному обчисленні становить лише 18 років 05 місяців 16 днів, що є недостатнім для призначення пенсії.
Звертає увагу на те, що Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції з 01 жовтня 2011 року) визначено основну умову виникнення права на пенсію за вислугу років - наявність саме календарної вислуги років.
Правовий висновок, який викладено в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 03 березня 2021 року по справі № 805/3923/18-а, на яку покликався суд першої інстанції, не підлягав застосуванню до спірних правовідносин.
Крім того, звертає увагу суду на пропуск строку звернення до суду.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що наказом начальника Північного регіонального управління від 24.11.2016 року № 283-ОС припинено (розірвано) контракт та звільнено з військової служби за пунктом «е» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ прапорщика ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби 2 категорії - дозиметриста 4 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Тур» ІІІ категорії (тип Б), наказом начальника Луцького прикордонного загону від 01.12.2016 року № 279-ос позивача виключено зі списків особового складу і всіх видів забезпечення, його вислуга років станом на 01.12.2016 року становить: календарна - 18 років 05 місяців 16 днів, пільгова - 08 років 09 місяців 09 днів, загальна - 27 років 02 місяці 25 днів (а. с. 11).
Листом від 10.12.2021 року № 115-37760/0/6-21, у відповідь на запит, Адміністрація ДПС повідомила представника позивача про відсутність підстав для прийняття заяви про призначення пенсії за вислугу років та надання доручення відповідному прикордонному загону про підготовку документів, необхідних для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на умовах, встановлених статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та їх надсилання до відповідного органу ПФУ з огляду на те, що вислуга років позивача на військовій службі у календарному обчисленні становить лише 18 років 05 місяців 16 днів, що не відповідає умовам призначення пенсії за вислугу років, встановленим пунктом «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ.
Згідно із положеннями статті 14 Закону України від 03.04.2003 року № 661-IV «Про Державну прикордонну службу України» (далі - Закон № 661-IV) до особового складу Державної прикордонної служби України входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України.
Статтею 25 Закону № 661-IV визначено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України здійснюється у порядку та у розмірах, встановлених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ (надалі - Закон №2262-ХІІ).
Відповідно до пункту «в» статті 1-2 Закону № 2262-ХІІ право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п'ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби) особи із числа військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, органів державної безпеки і внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, Національної гвардії України, Прикордонних військ України, військ цивільної оборони України.
Пунктом «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-XII передбачено, що пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше.
Згідно зі статтею 17-1 Закону N 2262-XII порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Такий порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей був затверджений постановою № 393, пунктом 1 якої визначено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, особам, зазначеним у пункті «ж» статті 12 такого Закону, до вислуги років зараховується, зокрема, військова служба в Державній прикордонній службі.
Абзацом 10 підпункту «в» пункту 3 постанови № 393 передбачено, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяця: на заставах, постах, у комендатурах, відділеннях КПП, маневрових групах зі змінними заставами, на кораблях і катерах, що несуть службу по охороні державного кордону України, інших підрозділах ДПС за Переліком, затверджуваним Адміністрацією ДПС України.
Кабінет Міністрів України постановою від 16.10.2014 року № 533 «Про затвердження Положення про Адміністрацію Державної прикордонної служби України» затвердив Положення про Адміністрацію ДПС України, згідно із пунктом 1 якого Адміністрація ДПС України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні.
Відповідно до статті 17-1 Закону № 2262-ХІІ, пункту 3 постанови № 393 та з метою вдосконалення соціального забезпечення окремої категорії військовослужбовців Державної прикордонної служби України Міністерство внутрішніх справ України наказом від 20.02.2017 № 139 затвердило Перелік посад і умов служби в органах Державної прикордонної служби України (Прикордонних військ України), служба в яких військовослужбовцям зараховується до вислуги років, що дає право для призначення пенсії на пільгових умовах (далі - Перелік посад).
З матеріалів цієї справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 не має календарної вислуги років для призначення пенсії (станом на день звільнення 01.12.2016 року вислуга років в календарному обчисленні становить 18 років 05 місяців 16 днів). Проте, у позивача наявний відповідний пільговий стаж, що не заперечується відповідачем - 27 років 02 місяці 25 днів.
Колегія суддів звертає увагу на те, що статтею 17 Закону № 2262-XII визначено види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, а статтею 17-1 Закону № 2262-XII встановлено саме порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим законом. У свою чергу, вказаною нормою передбачено, що цей період та пільгові умови встановлюються саме Кабінетом Міністрів України.
Отже, Законом № 2262-XII передбачені пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років, які встановлюються урядом, шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів.
Постановою №393 визначено, зокрема, порядок обчислення та призначення пенсій за вислугу років, зокрема, особам, які проходили службу в підрозділах Державної прикордонної служби. Вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, мета якого конкретизувати нормативне регулювання з метою вирішення питань, що виникають з приводу призначення пенсії за вислугу років, зокрема, і на пільгових умовах.
Таким чином, основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон № 2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.
Отже, особам, які проходили військову службу в підрозділах Державної прикордонної служби за Переліком, затверджуваним Адміністрацією Державної прикордонної служби України, вислуга років, що дає право для призначення пенсії відповідно до статті 12 Закону № 2262-XII обчислюється на пільгових умовах - один місяць служби за півтора місяця.
Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною Верховним Судом у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 03.03.2021 року в справі №805/3923/18-а та Верховним Судом у постанові від 21.10.2021 року в справі №620/940/19.
Щодо покликання апелянта на пропуск строку звернення до суду, колегія суддів зазначає, що таке не заслуговує на увагу, враховуючи те, що відповідно з ч. 3 ст. 51 Закону № 2262-ХІІ перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивач набув право на отримання пенсії за вислугою років відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ, оскільки вислуга років позивача у пільговому обчисленні стажу його роботи на день звільнення становить 27 років 02 місяці 25 днів, а відповідно й про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу Адміністрації Державної прикордонної служби України залишити без задоволення, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2022 року у справі №140/16603/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді Л. П. Іщук
Т. І. Шинкар
Повне судове рішення складено 05.09.2022 року.