18 серпня 2022 рокуЛьвівСправа № 500/2745/21 пров. № А/857/9715/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді Большакової О.О.,
суддів Затолочного В.С., Качмара В.Я.
з участю секретаря судового засідання Гриньків І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еталон» до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Еталон» на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 травня 2022 року (суддя першої інстанції Дерех Н.В., м. Тернопіль, повний текст складено 23.05.2022)
У травні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Еталон» (далі - ТОВ «Еталон») звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00027160704 від 22.12.2020, яким нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 500000 грн.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 травня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Із таким судовим рішенням не погодився позивач та подав апеляційну скаргу. Вважає його ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням обставин справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими. Просить скасувати рішення та ухвалити нове про задоволення позову. Обґрунтовуючи незгоду, вказав, що у Товариства на момент прийняття змін до законодавства були відсутні у розумінні статті 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» місця зберігання пального, що технічно унеможливило, з врахуванням чинного на той час законодавства, отримати ліцензію на право зберігання пального. Зазначив, що 14.02.2020 Товариство уклало договір оренди транспортного засобу - причіп цистерни для заправки пальним власного автомобільного транспорту. Просить врахувати, що причіп - цистерна не являється нерухомим майном (є обладнанням) та не має чіткої прив'язки до місця (території). Ліцензії на право зберігання пального Товариство не отримувало, оскільки цистерну позивач використовував для переміщення пального для власного споживання. Звернув увагу на тому, що під час проведення перевірки було складено Акт інвентаризації №1 від 21.10.2020 товарно-матеріальних цінностей (пального), відповідно до якого, як за результатами бухгалтерського обліку, так і за фактичною кількістю залишок пального становив 5300 літрів. В акті не конкретизовано, в якому саме місці знаходилось пальне; не проводились під час інвентаризації заміри щодо фактичної кількості пального, не проводилась ідентифікація рідни, що знаходилась в описаному акті перевірки, не встановлювалася належність вказаного резервуару саме позивачу (територія та приміщення по вул. Микулинецька, 117, що в м.Тернополі, не є власністю позивача, а знаходиться в оренді). Додатково вказав, що відповідачем не додано до матеріалів перевірки доказів факту зберігання позивачем пального саме у резервуарі (в акті інвентаризації зазначене не приписано), як і доказів використання дизельного пального з резервуара через паливно-роздавальну колонку в транспортні засоби. У наказі про проведення перевірки відсутні будь-які посилання на конкретні підстави призначення перевірки. Таким чином, позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення є протиправним, а викладені в акті перевірки факти не підтверджені належними доказами та не відповідають дійсним обставинам справи.
Учасники справи у судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи.
Так, представник позивача Шкварок Т.Р. був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду шляхом надіслання повідомлення на номер телефону, зазначений ним у матеріалах справи, вказане повідомлення прийняте ним 05.08.2022 о 08:55 год, що підтверджено телефонограмою.
Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду шляхом надіслання судової повістки до його Електронного кабінету, судова повістка доставлена до Електронного кабінету відповідача 05.08.2022 о 10:43 год, що підтверджено довідкою про доставку електронного листа.
Представник позивача подав клопотання про розгляд справи без участі позивача та його представника.
Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів.
Встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 20.10.2020 Головним управлінням ДПС у Тернопільській області, з метою здійснення контролю за дотриманням норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, керуючись статтею 20, пунктом 75.1 статті 75, підпунктами 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, видано наказ №1772 про проведення фактичної перевірки з 20.10.2020 ТОВ «Автомобільна транспортна компанія "Еталон», код ЄДРПОУ 33011978, за період з 01.07.2019 по 29.10.2020, тривалістю 10 діб.
Вказаний наказ був оскаржений ТОВ "Автомобільна транспортна компанія "Еталон". Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.09.2021, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.12.2021, у справі №500/2235/21 у задоволенні позову відмовлено. Рішення у справі №500/2235/21 набрало законної сили.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.09.2021 у справі №500/2235/21 встановлено, що перед проведенням перевірки ревізорами Головного управління ДПС у Тернопільській області було пред'явлено позивачу наказ від 20.10.2020 року №1772 та направлення від 20.10.2020року № 2368 та №2369 на перевірку, факт чого підтверджується підписом головного бухгалтера ТОВ "Автомобільна транспортна компанія "Еталон" Тамчук Ю.І.
За результатами проведеної перевірки складено акт перевірки щодо дотримання суб'єктами господарювання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв від 29.10.2020 №1244/19/00/0704/33011078, згідно висновків якого перевіркою порушення вимог статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» №481/95-ВР від 19.12.1995 (із змінами і доповненнями).
29.10.2021 уповноваженими особами Головного управління ДПС у Тернопільській області складено акт відмови від отримання примірника акта перевірки головним бухгалтером Товариства, після чого вказаний Акт був направлений на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
На підставі акта перевірки №1244/19/00/0704/33011978 від 29.10.2020, 22.10.2020 Головним управлінням ДПС у Тернопільській області прийнято податкове повідомлення-рішення №00027160704, яким за порушення частини першої ст.15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробі та пального» із змінами і доповненнями, застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені в розмірі 500000 грн.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що проведеною перевіркою встановлено факт зберігання ТОВ «Автомобільна транспортна компанія «Еталон» за період з 01.06.2020 по 21.10.2020 на складі в резервуарі за адресою: м. Тернопіль, вул. Микулинецька, 117 дизельного пального без наявності ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки». При цьому у разі якщо Товариство має у власності або у користуванні місце (територію) де перебуватиме ємність, що використовується для зберігання пального, у розумінні Закону №481, в такому випадку, Товариству необхідно було отримати ліцензію на зберігання пального. Разом з тим, доказів наявності такої ліцензії судом не здобуто, а учасниками справи суду не подано. Отже, відповідачем встановлено порушення позивачем вимог статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробі та пального», - зберігання пального без наявності ліцензій.
Даючи правову оцінку такому висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями (надалі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Згідно підпунктів 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки:
у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;
у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
Підпунктом 80.5 статті 80 ПК України визначено, що допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Згідно пункту 86.5 статті 86 ПК України у разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції. У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці про результати перевірки.
Отже, підставою для проведення фактичної перевірки підприємства позивача може бути не лише отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства, а також і необхідність здійснення фіскальним органом функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, пального.
При цьому вимоги чинного податкового законодавства не передбачають обов'язку щодо зазначення контролюючим органом у наказі на проведення фактичної перевірки конкретизації підстав, окрім перелічених у підпунктах 80.2.1-80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Виконання контролюючим органом своїх обов'язків щодо організації податкового контролю, зокрема, шляхом проведення фактичної перевірки не є порушенням прав платника, не спричиняє і не може спричинити негативних наслідків для нього у випадку належного ведення господарської діяльності, фінансової звітності, бухгалтерського обліку, у відповідності до норм податкового законодавства.
Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Таким чином, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе.
Згідно частини першої статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» із змінами та доповненнями, контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України. Контроль за дотриманням вимог відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства до малих виробництв виноробної продукції здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.
Відповідно до підпункту 19-1.1.16 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального.
Норма підпункту 80.2.5 пункту 80.2 ст. 80 ПК України дозволяє проведення фактичної перевірки, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів статті 16 Закону 481/95-ВР покладені на відповідача.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 року у справі № 141/391/19, від 10.04.2020 року у справі №815/1978/18, які в силу частини п'ятої статті 242 КАС України враховуються при застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Згідно ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» №481/95-ВР від 19.12.1995 (із змінами та доповненнями) (надалі - Закон №481/95-ВР) суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.
Відповідно до ст. 1 Закону №481/95-ВР місце зберігання пального - визначене як місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та /або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.
Зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без змін його фізико-хімічних характеристик.
Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п'ять років.
Суб'єкт господарювання (у тому числі іноземний суб'єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.
Ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються: підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету; підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву; суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.
Згідно ст.15 Закону №481/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують.
Ліцензія видається за заявою суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.
У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб'єкт господарювання (у тому числі іноземний суб'єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має намір отримати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).
Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів: документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об'єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення; акт вводу в експлуатацію об'єкта або акт готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об'єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального; дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.
Суд вважає, що суб'єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб'єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів та ємностей, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження.
Після видачі/призупинення/анулювання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального податковий орган вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального не пізніше наступного робочого дня з дня видачі/призупинення/анулювання відповідної ліцензії.
Відповідно до частини другої ст.17 Закону №481/95-ВР до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000, 00 грн.
Встановлено, що ТОВ «Автомобільна транспортна компанія «Еталон» здійснює свою господарську діяльність за адресою: місто Тернопіль, вул. Микулинецька, 117, на складі ПММ розміщено резервуар для зберігання пального, орієнтовною ємністю 10000 л, документи на право власності на який підприємством не надано.
21.10.2020 головним бухгалтером товариства Тамчук Ю.І. на підставі наказу по підприємству №64 від 21.10.2020 та матеріально-відповідальною особою-механіком Бесюком В.М. проведено інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей (дизельного пального), які знаходились в вищезазначеному резервуарі, за результатами якої складено акт інвентаризації №1 від 21.10.2020 року.
На момент проведення інвентаризації в резервуарі знаходилось дизельне пальне в кількості 5300,00 л. на загальну суму 89040,00 грн.
Перевіркою встановлено, що ТОВ «Автомобільна транспортна компанія Еталон» отримувало пальне від ТОВ «Магістр Д» (код ЄДРПОУ 21141124) згідно наступних товарно- транспортних накладних (далі ТТН) на відпуск нафтопродуктів: 1)№200609/10 від 09.06.2020 року в кількості 4330,00 л; 2)№2000617/12 від 17.06.2020 року в кількості 4900,00 л; 3)№2000622/8 в кількості 5680,00 л.; 4)№200702/11 від 02.07.2020 в кількості 6 600,00 л.; 5)№200710/11 від 10.07.2020 в кількості 4050,00 л.; 6) №200717/19 від 17.07.2020 в кількості 6100,00 л; 7)№200727/12 від 27.07.2020 в кількості 6000,00 л; 8) №200803/10 від 03.08.2020 в кількості 6030,00 л; 9)№200813/1 від 13.08.2020 в кількості 6030,00 л.; 10)№200821/6 від 21.08.2020 в кількості 6030,00 л; 11)№200828/7 від 28.08.2020 в кількості 5 500,00 л.; 12)№200907/17 від 07.09.2020 в кількості 6030,00 л; 13)№200915/12 від 15.08.2020 в кількості 5035,00 л; 14)№200923/11 від 23.09.2020 в кількості 6090,00 л; 15)№200930/8 від 30.09.2020 в кількості 6030,00 л; 16) №201009/19 від 09.10.2020 в кількості 6030,00 л; 17)№201016/20 від 16.10.2020 в кількості 5000,00 л.
Використання дизельного пального проводилось з резервуару через паливно-роздавальну колонку в транспортні засоби (автобуси).
Списання пального проводилось по рахунку 203 згідно бухгалтерського обліку, що зазначено в оборотно-сальдових відомостях, що додаються до акту.
У господарській діяльності Товариства використовуються орендовані транспортні засоби (автобуси), договори оренди до яких також додаються до акту перевірки.
Проведеною перевіркою встановлено факт зберігання ТОВ «Автомобільна транспортна компанія «Еталон» (код ЄДРПОУ 33011978) за період з 01.06.2020 по 21.10.2020 на складі в резервуарі за адресою: м. Тернопіль, вул. Микулинецька, 117 дизельного пального без наявності ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки».
Із матеріалів справи видно, що Державною податковою службою України було надано індивідуальну податкову консультацію відповідно до ст. 52 ПК України, у відповідь на звернення Товариства від 26.11.2020 №б/н, доводи якої кореспондують до вичерпного переліку випадків, коли суб'єктам господарювання не потрібно отримувати ліцензію на зберігання пального наведений у ст. 15 Закону №481/95-ВР.
Статтею 15 Закону №481/95-ВР встановлено, що суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце зберігання пального відповідно.
Отже, у разі якщо Товариство має у власності або у користуванні місце (територію) де перебуватиме ємність, що використовується для зберігання пального, у розумінні Закону №481/95-ВР, в такому випадку, Товариству необхідно було отримати ліцензію на зберігання пального.
Водночас, паливні баки транспортних засобів використовуються для подачі пального до двигуна внутрішнього згорання такого транспортного засобу для приведення його в рух, не є ємностями для зберігання пального у розумінні Закону.
У разі, якщо транспортний засіб використовується Товариством виключно для переміщення пального для власного споживання по митній території України без зберігання у ньому пального у певному місці (території), що перебуває у власності або користуванні Товариства, то в такому випадку ліцензія на зберігання пального не отримується.
Згідно п.п. 230.1.5 ст. 230 ПК України транспортні засоби, що використовуються суб'єктом господарювання , який не є розпорядником акцизного складу, для переміщення на митній території України, зокрема пального для потреб власного споживання чи промислової переробки, повинні обліковуватись в Переліку транспортних засобів, що переміщують пальне. Перелік транспортних засобів, що переміщують, зокрема пальне розміщується на офіційному вебсайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
Отже, оскільки цистерна, в якій зберігались нафтопродукти, перебувала на території, яка використовувалась позивачем для здійснення підприємницької діяльності, що не спростовано апелянтом, доводи щодо рухомості ємності і не прив'язаності до місця є безпідставними.
Таким чином, позивачем порушено вимоги статті 15 №481/95-ВР - зберігання пального без наявності ліцензій, що не спростовується матеріалами справи.
Отже, відповідачем доведено правомірність податкового повідомлення-рішення №00027160704 від 22.12.2020, яким до ТОВ «АТК "Еталон» застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 500000 грн за зберігання пального без отримання ліцензії на право зберігання пального.
За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що суд першої інстанції вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, при цьому судом були повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Враховуючи, що апеляційний суд залишає в силі рішення суду першої інстанції, то в силу вимог частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Еталон» залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 травня 2022 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути, у разі відповідності вимогам ст.328 КАС України, оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О. О. Большакова
судді В. С. Затолочний
В. Я. Качмар
Повне судове рішення складено 05.09.2022 у зв'язку з тимчасовою відсутністю судді Затолочного В.С.