Справа № 120/12934/21-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Яремчук К.О.
Суддя-доповідач - Курко О. П.
05 вересня 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Курка О. П.
суддів: Боровицького О. А. Шидловського В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07 липня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
в жовтні 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 07 липня 2022 року позов задоволено частково, а саме:
- визнано протиправною бездіяльність Турбівської селищної ради щодо неприйняття рішення за результатами розгляду поданих ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заяв про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованих на території Староприлуцької сільської ради Липовецького району Вінницької області (за межами населеного пункту);
- зобов'язано Турбівську селищну раду розглянути заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованих на території Староприлуцької сільської ради Липовецького району Вінницької області (за межами населеного пункту) та прийняти за результатами розгляду таких або рішення про затвердження проекту землеустрою, або рішення про відмову у його затвердженні;
- в іншій частині позовних вимог відмовлено;
- стягнуто на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань Турбівської селищної ради витрати, пов'язані з оплатою судового збору, в розмірі по 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивачі подали апеляційну скаргу, у якій просили скасувати рішення суду першої інстанції в частині обраного способу захисту та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Староприлуцької сільської ради Липовецького району Вінницької області №1119 від 31 серпня 2020 року ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 гектари із земель комунальної власності на території Староприлуцької сільської ради Липовецького району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства.
Рішенням Староприлуцької сільської ради Липовецького району Вінницької області №1120 від 31 серпня 2020 року ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 гектари із земель комунальної власності на території Староприлуцької сільської ради Липовецького району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства.
Рішенням Староприлуцької сільської ради Липовецького району Вінницької області №1121 від 31 серпня 2020 року ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 гектари із земель комунальної власності на території Староприлуцької сільської ради Липовецького району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства.
На реалізацію згаданих вище рішень Староприлуцької сільської ради товариством з обмеженою відповідальністю "Віатерра" розроблено проект землеустрою щодо відведення позивачам земельних ділянок.
23 березня 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до Турбівської селищної ради із заявами про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 2 гектари кожному у власність для ведення особистого селянського господарства, які розташовані за межами населеного пункту на території Турбівської об'єднаної територіальної громади Липовецького району.
Зі змісту протоколу засідання 12 сесії 8 скликання Турбівської селищної ради, що відбувалося 15 червня 2021 року, слідує, що питання про затвердження ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства обговорювалось.
Проте, за результатами голосування за затвердження такого проекту голоси депутатів селищної ради розподілились наступним чином: із 19 депутатів, що були присутні на засіданні ради, 5 проголосували за затвердження проекту землеустрою, а 14 депутатів утрималися від голосування, що свідчить про те, що рішення з даного питання не прийнято.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що у даних правовідносинах суб'єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції. А тому, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені ЗК України, що свідчить про допущення ним протиправної бездіяльності, що полягає у неприйнятті одного з передбачених ЗК України рішень за результатами розгляду поданих позивачами заяв. Щодо позовних вимог зобов'язального характеру, то суд першої інстанції дійшов висновку, що вони підлягають задоволенню у спосіб зобов'язання відповідача розглянути заяви позивачів про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, за результатами яких прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою або про відмову у його затвердженні.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Стосовно вимоги про зобов'язання відповідача затвердити проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передати такі у власність позивачів, то суд зважає на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Так, в ході судового розгляду установлено, що відповідачем за результатами розгляду заяв ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про затвердження проекту землеустрою не прийнято жодного з передбачених ЗК України рішень.
Водночас, рішення про затвердження проекту землеустрою є адміністративним актом, прийняттю його повинна передувати визначена адміністративна процедура.
Зобов'язання відповідача затвердити проект землеустрою без необхідних дій суб'єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.
Отже, недотримання усіх необхідних передумов для затвердження проекту землеустрою унеможливлює прийняття судом рішення про зобов'язання відповідача затвердити такий проект. При цьому, затвердження в такому випадку проекту землеустрою призведе до вирішення судом питань, віднесених до виключної компетенції органу місцевого самоврядування.
Відповідно до частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.11.2019 у справі №509/1350/17, оцінюючи ефективність обраного судом способу захисту (зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву), зазначила, що суд має право визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язати вчинити певні дії. Суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. При цьому застосування такого способу захисту вимагає з'ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою. Разом з тим наведених обставин судами не встановлено. Оцінка правомірності відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою стосувалася лише тих мотивів, які наведені відповідачем у оскаржуваному рішенні. Однак суди не досліджували у повній мірі, чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усіх інших умов для отримання ним такого дозволу. Отже, як зазначила Велика Палата Верховного Суду, належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі буде зобов'язання відповідача повторно розглянути відповідну заяву позивача про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою (пункти 36-39).
Ухвалюючи постанову від 28.05.2020 у справі №819/654/17, Верховний Суд у пунктах 54-56 зазначив: "За загальним правилом, застосування такого способу захисту прав та інтересів позивача як зобов'язання уповноваженого органу прийняти конкретне рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, є правильним, коли уповноважений орган розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким протиправно відмовив в його задоволенні. З іншого боку, у суду відсутні підстави для зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою (прийняти рішення такого змісту), якщо уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом і немає обґрунтованих сумнівів вважати, що він надасть дозвіл, розглянувши заяву повторно. Виходячи з принципу "належного врядування", суб'єкт владних повноважень повинен сам виправляти свої помилки і відновлювати права осіб, що звернулися до нього, і щодо яких мали місце порушення. Тим більше після того, як неправомірність рішення (дії, бездіяльності) встановлено судом".
Таким чином, встановивши протиправну бездіяльність Турбівської селищної ради щодо неприйняття одного з передбачених ЗК України рішень за результатами розгляду поданих позивачами заяв, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що достатнім та ефективним способом захисту порушених прав позивачів є прийняття судом рішення про зобов'язання відповідача розглянути заяви позивачів про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, за результатами яких прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою або про відмову у його затвердженні.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07 липня 2022 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Курко О. П.
Судді Боровицький О. А. Шидловський В.Б.