Справа № 120/674/22-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Бошкова Юлія Миколаївна
Суддя-доповідач - Мацький Є.М.
05 вересня 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Мацького Є.М.
суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г. ,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 червня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вінницької обласної медико-соціальної експертної комісії №2 Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи про скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. 18 січня 2022 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Вінницької обласної медико-соціальної експертної комісії №1 Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи (далі - відповідач), в якому просив:
1.1. рішення Вінницької обласної медико-соціальної експертної комісії №2 Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи від 25.10.2021 щодо не визнання ОСОБА_1 інвалідом III групи скасувати;
1.2. зобов'язати Вінницьку обласну медико-соціальну експертну комісію №2 Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи здійснити новий огляд ОСОБА_1 та його документів для прийняття рішення про встановлення III групи інвалідності.
2. 13 червня 2022 року рішенням Вінницького окружного адміністративного суду в задоволенні позовних вимог відмовлено.
3. Апелянт ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
4. В обгрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що він є ветераном війни - учасником бойових дій. Виконуючи свій обов'язок щодо захисту кордонів Батьківщини, отримав психічну травму. Отримані в екстремальних бойових умовах психічні травми стали підґрунтям для психологічних та психічних розладів, які проявляються в першу чергу труднощами в процесі адаптації до мирного життя. Як зазначається у позовній заяві, із виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 28.09.2021 КП «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. акад. Ющенка Вінницької обласної ради» вбачається, що він перебував на стаціонарному лікуванні з 21.09.2021 по 28.09.2021 із діагнозом: посттравматичний стресовий розлад F43.1. Із заключення психолога від 22.09.2021 вбачається, що у ОСОБА_1 , поміж іншого, діагностовано помірно важку депресію, психогенно-невротичний регістр-синдром, неврастенічний тип внутрішньої картини хвороби, низький рівень адаптаційних ресурсів особистості. Однак, за результатами огляду відповідачем прийнято рішенням від 25.10.2021, яким група інвалідності йому не встановлена. Вищезазначене рішення Вінницької обласної медико-соціальної експертної комісії №2 Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи він вважав протиправним та таким, що порушує його законні права та інтереси.
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
5. ОСОБА_1 на підставі направлення КНП «Літинська ЦРЛ» направлено для проходження медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) за формою до Вінницької обласної медико-соціальної експертної комісії №2 Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи на предмет встановлення групи інвалідності.
6. За результатами первинного огляду позивача Вінницькою обласною медико-соціальною експертною комісією №2 Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи складено акт від 25.10.2021 №10/994, яким не встановлено ОСОБА_1 групу інвалідності. Окрім того, відповідачем складено довідку про невизнання інвалідом, відповідно до якої ОСОБА_1 25.10.2021 оглядався обласною МСЕК №2 і за результатами не визнаний інвалідом (обмеження в праці згідно рекомендацій ЛКК).
7. У зв'язку із незгодою апелянта із вищезазначеним рішенням відповідача, ОСОБА_1 оглянуто 01.11.2021 Вінницькою обласною медико-соціальною експертною комісією №1 Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи. В результаті огляду складено акт від 01.11.2021 №70103, відповідно до якого група інвалідності не встановлена. В обґрунтування експертного рішення зазначено, що по виявленій патології ступінь функціонального порушення не дає підстав для встановлення інвалідності згідно Наказу МОЗ №561 від 05.09.2011. Окрім того, 01.11.2021 Вінницькою обласною медико-соціальною експертною комісією №1 Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи складено довідку про невизнання інвалідом.
8. Не погоджуючись із рішенням Вінницької обласної медико-соціальної експертної комісії №2 Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи від 25.10.2021, ОСОБА_1 звернувся із цим позовом до суду.
ІІІ. ДОВОДИ СТОРІН
9. Позивач зазначав, що він є ветераном війни - учасником бойових дій. Виконуючи свій обов'язок щодо захисту кордонів Батьківщини, отримав психічну травму. Отримані в екстремальних бойових умовах психічні травми стали підґрунтям для психологічних та психічних розладів, які проявляються в першу чергу труднощами в процесі адаптації до мирного життя. Однак, за результатами огляду відповідачем прийнято рішенням від 25.10.2021, яким група інвалідності йому не встановлена. Вищезазначене рішення Вінницької обласної медико-соціальної експертної комісії №2 Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи він вважав протиправним та таким, що порушує його законні права та інтереси.
10. Відповідач вказав, що за результатами первинного огляду позивача, актом огляду Вінницької обласної МСЕК № 2 №10/994 від 25.10.2021 гр. ОСОБА_1 група інвалідності не встановлена. Даний експертний висновок був зроблений на підставі направлення на МСЕК та представлених медичних обстежень: виписки з історії хвороби №1990 КНП «ВОКГ ВВ ВОР; виписки із медичної карти стаціонарного хворого КНП «ВОКПЛ ім. акад. О. І. Ющенка ВОР» від 28.09.2021; висновку протоколу обстеження головного мозку №3520 від 22.06.2021; Витягу з протоколу засідання 11 Регіональної ВЛК з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв - Протокол №675 від 01.09.2021. Рішення прийнято згідно постанови Кабінету Міністрів України «Питання медико-соціальної експертизи» від 03.12.2009 №1317 та «Інструкції про встановлення груп інвалідності», затвердженої наказом МОЗ України від 05.09.2011 №561.
11. Відповідно до чинного законодавства за результатами огляду МСЕК ОСОБА_1 видана довідка про невизнання інвалідом (форма 167/0), заповнена відповідно до Наказу МОЗ України «Про затвердження форм первинної облікової документації, що використовується в медико-соціальних експертних комісіях» від 30.07.2012 №577, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.09.2012 за № 1509/21821, яка є документальним підтвердженням рішення МСЕК.
ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
12. Згідно з ст. 1 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» медико-соціальна експертиза - це визначення на основі комплексного обстеження усіх систем організму конкретної особи міри втрати здоров'я, ступеня обмеження її життєдіяльності, викликаного стійким розладом функцій організму, групи інвалідності, причини і часу її настання, а також рекомендацій щодо можливих для особи за станом здоров'я видів трудової діяльності та умов праці, потреби у сторонньому догляді, відповідних видів санаторно-курортного лікування і соціального захисту для найповнішого відновлення усіх функцій життєдіяльності особи.
13. Статтею 3 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» визначено, що інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
14. Процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначає Положення про медико-соціальну експертизу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі - Положення про медико-соціальну експертизу).
15. Медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності (п. 3 Положення про медико-соціальну експертизу).
16. Відповідно до пункту 4 Положення про медико-соціальну експертизу, медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров'я при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.
17. Приписами пункту 10 вказаного Положення визначено, що залежно від ступеня, виду захворювання та групи інвалідності утворюються комісії загального та спеціалізованого профілів. До складу комісії входить не менше трьох лікарів за спеціальностями, перелік яких затверджується МОЗ з урахуванням профілю комісії, а також спеціаліст з реабілітації, лікар-психолог або психолог.
18. Пунктами 11, 15, 17 Положення про медико-соціальну експертизу визначено, що міські, міжрайонні, районні комісії, серед іншого визначають ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків.
19. Комісії проводять своєчасно огляд (повторний огляд) осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за місцем їх проживання або лікування, у тому числі за місцем їх проживання або місцем перебування у закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після пред'явлення паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу.
20. Медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
21. Комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою (п. 19 Положення про медико-соціальну експертизу).
22. Порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями (далі - комісії), регламентує Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі - Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності).
23. Відповідно до пункту 3 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, медико-соціальна експертиза проводиться з метою встановлення інвалідності хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.
24. Згідно пункту 4 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, лікарсько-консультативна комісія лікувального профілактичного закладу охорони здоров'я направляє осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, на огляд комісії за формою, затвердженою МОЗ .
25. Комісія приймає документи осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за наявності у них стійкого чи необоротного характеру захворювання, а також у разі безперервної тимчасової непрацездатності не пізніше ніж через чотири місяці з дня її настання чи у зв'язку з одним і тим самим захворюванням протягом п'яти місяців з перервою за останніх 12 місяців, а у разі захворювання на туберкульоз - протягом 10 місяців з дня настання непрацездатності.
26. Пунктом 7 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності встановлено, що комісія проводить огляд тимчасово непрацездатної особи, що звернулася для проведення медико-соціальної експертизи, протягом п'яти робочих днів з дня надходження направлення лікарсько-консультативної комісії та приймає рішення про наявність чи відсутність інвалідності.
27. Комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України (п. 20 Положення про медико-соціальну експертизу).
28. Так, згідно п. 1.10 Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05.09.2011 № 561 (далі - Інструкція), при огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об'єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.
29. Тобто, рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення необхідних досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров'я, на підставі медичної документації, яка обов'язково включає направлення на МСЕК, та за результатами об'єктивного обстеження особи членами комісії.
30. Пунктом 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності визначено, що підставою для встановлення III групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.
31. Критеріями для встановлення III групи інвалідності є ступінь втрати здоров'я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності у помірно вираженому I ступені:
- обмеження самообслуговування I ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів;
- обмеження здатності самостійно пересуватися I ступеня - здатність до самостійного пересування з більшим витрачанням часу, часткового пересування та скорочення відстані;
- обмеження здатності до навчання I ступеня - здатність до навчання в навчальних закладах загального типу за умови дотримання спеціального режиму навчального процесу і/або з використанням допоміжних засобів, за допомогою інших осіб (крім персоналу, що навчає);
- обмеження здатності до трудової діяльності I ступеня - часткова втрата можливостей до повноцінної трудової діяльності (втрата професії, значне обмеження кваліфікації або зменшення обсягу професійної трудової діяльності більше ніж на 25 відсотків, значне утруднення в набутті професії чи працевлаштуванні осіб, що раніше ніколи не працювали та не мають професії);
- обмеження здатності до орієнтації I ступеня - здатність до орієнтації в часі, просторі за умови використання допоміжних засобів;
- обмеження здатності до спілкування I ступеня - здатність до спілкування, що характеризується зниженням швидкості, зменшенням обсягу засвоєння, отримання та передавання інформації;
- обмеження здатності контролювати свою поведінку I ступеня - здатність частково контролювати свою поведінку за особливих умов.
32. У разі незгоди з рішенням районної, міжрайонної, міської комісії хворий, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання або особа з інвалідністю має право подати протягом місяця після одержання висновку комісії письмову заяву до Кримської республіканської, обласної, Київської та Севастопольської центральних міських комісій або до комісії, в якій він проходив огляд, чи до відповідного управління охорони здоров'я. Комісія, що проводила огляд, або управління охорони здоров'я надсилає у триденний строк після надходження відповідного запиту всі наявні документи на розгляд Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії, яка протягом місяця з дня подання зазначених документів проводить повторний огляд заявника і приймає відповідне рішення (п. 23 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності).
33. Відповідно до пункту 25 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, рішення комісії може бути оскаржене до суду в установленому законодавством порядку.
34. Із процитованих норм видно, що підставою для встановлення ІІІ групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі та у разі відповідності певним критеріям, комісія може визнати особу інвалідом, про що приймається рішення.
V. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
35. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої апеляційної скарги, Апеляційний Суд виходить з наступного.
36. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення відповідача про відмову апелянту у встановленні інвалідності є законним та обгрунтованим.
37. Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
38. Колегією суддів встановлено, що під час обстеження апелянта в розпорядженні комісій була наявна вся медична документація щодо характеру та перебігу його хвороби , копії якої ним додано до справи (консультативні заключення, виписки тощо).
39. Внаслідок оглядів ОСОБА_1 при направленні на МСЕК поставлено діагноз, відповідно до якого основне захворювання: стресовий розлад посттравматичний. Іпохондричний тип ВКХ. Дезорганізований ТПП. АРО помірно виражена тривожність. Клінічний та трудовий прогноз не сприятливі. Лікувальні заходи не ефективні F43.1; супутні захворювання: короткозорість, ангіопатія судин сітківки обох очей Н52.1, хронічна нейросенсорна приглухуватість Н90, післятравматичний артроз правого колінного суглобу, 2 ст. М17.
40. В обґрунтування експертного рішення комісією зазначено, що по виявленій патології ступінь функціонального порушення не дає підстав для встановлення інвалідності згідно Наказу №561 від 05.09.2011.
41. При цьому, колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у постановах від 25.09.2018 у справі № 804/800/16 та від 26.09.2018 у справі № 817/820/16, у яких спір виник у зв'язку із незгодою позивачів із висновками МСЕК щодо встановлення таким ІІІ групи інвалідності, дійшов висновку, що рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров'я, на підставі медичних документів та за результатами об'єктивного обстеження особи членами комісії.
42. У вказаних постановах Верховний Суд висловив правову позицію, згідно з якою суди вправі перевірити законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку, яка встановлена Інструкцією про встановлення груп інвалідності, Положенням про медико-соціальну експертизу та Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності. Суди позбавлені можливості оцінювати підставність прийняття певного висновку, так як суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального та процесуального права.
43. Тобто, суд не вправі втручатися в діяльність державних органів, що застосовують надані їм у межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження в будь-якій формі своїх дій з іншими суб'єктами. Втручання в дискреційні повноваження суб'єкта влади виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
44. Водночас за змістом апеляційної скарги ОСОБА_1 не посилається на порушення процедури прийняття оскаржуваного рішення. У свою чергу, матеріалами справи підтверджується, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем після проведення необхідних досліджень апелянта лікувально-профілактичним закладом охорони здоров'я, на підставі медичної документації, яка включає направлення на МСЕК, та за результатами об'єктивного обстеження позивача членами комісії, що свідчить про відсутність порушення відповідачем порядку розгляду цього питання.
45. Отже, суд першої інстанції правильно не вбачав підстав для визнання протиправним та скасування рішення Вінницької обласної медико-соціальної експертної комісії №2 Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи від 25.10.2021 щодо не визнання апелянта інвалідом III групи.
VІ. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ.
46. Згідно зі ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
47. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
48. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
49. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
50 . Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.
51. Переглянувши судове рішення в межах апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, Апеляційний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які б були б підставою для скасування судового рішення, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 червня 2022 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Мацький Є.М.
Судді Сушко О.О. Залімський І. Г.