Справа № 560/17688/21
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Божук Д.А.
Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.
01 вересня 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Матохнюка Д.Б.
суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги,
у грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області (ГУ ДПС у Хмельницькій області) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги форми «Ф» від 19.07.2021 №0033931-1302-2230 за платежем - податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на суму 10 395,65 грн.
26 квітня 2022 року Хмельницький окружний адміністративний суд прийняв рішення про задоволення позовних вимог.
Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено те, що ОСОБА_1 на підставі договору дарування квартири від 17.06.2013, посвідченого приватним нотаріусом Старокостянтинівського районного нотаріального округу Хмельницької області Лавутою Т.О. і зареєстрованого за №676, набув 17.06.2013 право власності на квартиру загальною площею 43,4 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .
Також, позивач на підставі договору дарування земельної ділянки від 21.06.2013, посвідченого приватним нотаріусом Старокостянтинівського районного нотаріального округу Хмельницької області Лавутою Т.О. і зареєстрованого за №732, набув 21.06.2013 набув право власності на земельну ділянку площею 0,095 га за адресою: АДРЕСА_2 .
У подальшому, законним представником неповнолітнього станом на 2013-2014 роки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 (мати) було подано 20.05.2014 до Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції податкову декларацію про майновий стан і доходи. У вказаній декларації було визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 10 225,65 грн від доходу у вигляді вартості отриманого у дарунок майна.
У зв'язку з несвоєчасним подання податкової декларації відповідачем 30.07.2014 прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0021911701, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 170,00 грн за порушення граничних строків подання податкової звітності.
Крім того, внаслідок обліку в інтегрованій картці платника податків станом на 18.07.2021 податкового боргу, Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області на адресу ОСОБА_1 направлено податкову вимогу форми «Ф» від 19.07.2021 №0033931-1302-2230, в якій зазначено, що сума податкового боргу складає 10 395,65 грн, у тому числі 10 225,65 грн з податкового зобов'язання та 170,00 грн - штрафних (фінансових) санкцій. Вказана вимога отримана позивачем 23.08.2021.
Не погоджуючись з вказаною вимогою позивач звернулась до суду з даним позовом.
За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо обгунтованості позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (ПК України) грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
При цьому, згідно із п.14.1.175 ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податку набуває статусу податкового боргу з моменту його узгодження та несплати у порядку, визначеному Податковим кодексом України.
Отже, факт узгодження податкового зобов'язання має наслідком обов'язок платника податку сплатити таке зобов'язання у встановлений законом строк. Невиконання обов'язку зі сплати узгодженого податкового зобов'язання призводить до набуття таким зобов'язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.
Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Пунктом 57.1 статті 57 ПК України встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.
При цьому, за правилами п. 179.7 ст. 179 ПК України у редакції, яка була чинна на момент подання декларації (травень 2014 року), фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.
Сума податкових зобов'язань, донарахована контролюючим органом, сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені цим Кодексом.
Пункт 31.1 ст. 31 ПК України визначає, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Пунктом 59.1 статті 59 ПК України передбачено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Також податкова вимога надсилається (вручається) коли платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.4 ст. 59 ПК України).
Відповідно до п. 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Пунктом 102.4 статті 102 ПК України визначено, що у разі, якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
За кожним податком та збором у платника податку виникає безумовний податковий обов'язок сплатити суму такого податку чи збору в порядку і строки, визначені законом. Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. У разі виникнення у платника податку податкового боргу платник зобов'язаний його сплатити, а у разі несплати - податковий обов'язок не є виконаним.
У такому разі контролюючий орган вживає заходів з метою погашення платником податку податкового боргу, до яких належать стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, а також продаж майна платника податків, що перебуває в податковій заставі (пункт 95.1 статті 95 Податкового кодексу України).
При цьому стягнення коштів контролюючий орган має право ініціювати тільки в межах 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Податковий борг платника податків, стосовно якого минув цей строк давності, не може бути ініційований контролюючим органом до стягнення, оскільки безумовно вважається безнадійним.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, податковий борг ОСОБА_1 виник на підставі самостійно визначеного останнім податкового зобов'язання, граничний строк сплати якого сплинув 30.07.2014, а тому починаючи з 01.08.2014, грошове зобов'язання позивача в сумі 10 225,65 грн від доходу у вигляді вартості отриманого у дарунок майна набуло статусу податкового боргу.
Враховуючи те, що прийняття податкової вимоги є складовою виникнення у контролюючого органу повноважень на стягнення податкового боргу, і таке право (за виключенням окремих випадків) зберігається за податковим органом протягом 1095 днів з дня виникнення податкового боргу, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що винесення спірної податкової вимоги від 19.07.2021 №0033931-1302-2230 на суму 10 225,65 грн мало місце поза межами правового поля.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №826/8231/15 та від 16.12.2020 у справі № 560/2080/20.
Стосовно оскаржуваної вимоги в частині 170,00 грн, які, за твердженням Головного управління ДПС у Хмельницькій області, виникли у зв'язку з несплатою узгодженого грошового зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням від 30.07.2014 №0021911701, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п. 58.1 ст. 58 ПК України (у редакції, яка була чинною на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення) у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.
Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.
До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.
Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Пунктом 58.2 статті 58 ПК України (у редакції, яка була чинною на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення) визначено, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Контролюючий орган веде реєстр виданих податкових повідомлень-рішень щодо окремих платників податків.
Згідно п. 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.
Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
У разі якщо вручити податкове повідомлення - рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення - рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.
Враховуючи викладене вище, на час прийняття податкового повідомлення-рішення доказом його вручення були докази особистого його вручення особі чи її представнику або повідомлення про вручення.
Проте, ГУ ДПС у Хмельницькій області не надано доказів направлення та вручення ОСОБА_1 податкового повідомлення-рішення від 30.07.2014 №0021911701 з підстав закінчення строків зберігання відповідної документації.
Оскільки, в матеріалах справи відсутні докази направлення та вручення ОСОБА_1 податкового повідомлення-рішення від 30.07.2014 №0021911701 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 170,00 грн, а тому граничний строк сплати цього зобов'язання у позивача не настав, відтак указана сума коштів не може вважатися податковим боргом у розумінні наведених вище положень ПК України, адже вважається не узгодженою.
За таких обставин, відповідачем безпідставно віднесено 170,00 грн штрафних (фінансових) санкцій за податковим повідомленням-рішенням від 30.07.2014 №0021911701 до складу суми податкового боргу, зазначеної у спірній вимозі від 19.07.2021 №0033931-1302-2230.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскаржувана вимога є протиправною та підлягає скасуванню.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2022 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Матохнюк Д.Б.
Судді Гонтарук В. М. Біла Л.М.