Справа № 600/909/22-а
Головуючий у 1-й інстанції: Маренич І.В.
Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.
30 серпня 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О.
за участю:
секретаря судового засідання: Москалюк Ю.П.,
представника відповідача: Міняйло І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Чернівецької обласної прокуратури на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернівецької обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
в лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Чернівецької обласної прокуратури, в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог просив:
- визнати протиправною бездіяльність Чернівецької обласної прокуратури, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті заробітної плати ОСОБА_1 з 26 березня 2020 року по 12 серпня 2020 року в порядку та в розмірах передбачених статтею 81 Закону України "Про прокуратуру";
- зобов'язати Чернівецьку обласну прокуратуру здійснити перерахунок та виплату заробітної плати ОСОБА_1 з 26 березня 2020 року по 12 серпня 2020 року, а також матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на соціально - побутові потреби, у відповідності до вимог ст. 81 Закону України "Про прокуратуру";
- стягнути з Чернівецької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 різницю між фактично виплаченою заробітною платою та належною до виплати заробітною платою, розрахованою у порядку та спосіб, визначений ст. 81 Закону України "Про прокуратуру", у сумі 107675,47 грн;
- стягнути з Чернівецької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 різницю між фактично виплаченою сумою матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на соціально - побутові потреби та належною до виплати, розрахованою у порядку та спосіб, визначений ст. 81, 82, 83 Закону України "Про прокуратуру", у сумі 83131,80 грн.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 16.05.2022 позов задоволено:
- визнано протиправною бездіяльність Чернівецької обласної прокуратури, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті заробітної плати ОСОБА_1 з 26 березня 2020 року по 12 серпня 2020 року в порядку та в розмірах передбачених статтею 81 Закону України "Про прокуратуру";
- зобов'язано Чернівецьку обласну прокуратуру здійснити перерахунок та виплату заробітної плати ОСОБА_1 з 26 березня 2020 року по 12 серпня 2020 року, а також матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на соціально - побутові потреби, у відповідності до вимог ст. 81 Закону України "Про прокуратуру";
- стягнуто з Чернівецької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 різницю між фактично виплаченою заробітною платою та належною до виплати заробітною платою, розрахованою у порядку та спосіб, визначений ст. 81 Закону України "Про прокуратуру", у сумі 107675,47 грн;
- стягнуто з Чернівецької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 різницю між фактично виплаченою сумою матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на соціально - побутові потреби та належною до виплати, розрахованою у порядку та спосіб, визначений ст. 81, 82, 83 Закону України "Про прокуратуру", у сумі 83131,80 грн.
- стягнуто на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на проведення судової - економічної експертизи за рахунок бюджетних асигнувань Чернівецької обласної прокуратури у сумі 2500,00 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Чернівецькою обласною прокуратурою подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що у зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури (Постанова №505). Оскільки норми Закону №113-ІХ не визнано неконституційними, оплата праці прокурорів регіональних, місцевих і військових прокуратур продовжувала здійснюватися відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури. Більше того, станом на 26.03.2020 був відсутній механізм нарахування заробітної плати згідно з вимогами ст. 81 Закону №1697- VII. Посилається на те, що позивач не пройшов атестацію, а тому права на отримання заробітної плати відповідно до норм ч. 3 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" №1697 не набув.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги Чернівецької обласної прокуратури та просив її задовольнити.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. 29.08.2022 від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та його представника на підставі матеріалів, які містяться в справі.
Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач з 30.04.2003 по 12.08.2020 працював в органах прокуратури України на різних посадах, а з 12.06.2019 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру прокуратури області
Наказом прокуратури Чернівецької області від 10.08.2020 №492-к позивача звільнено з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру прокуратури Чернівецької області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 12.08.2020.
25.10.2021 представник позивача звернувся з запитом до Чернівецької обласної прокуратури щодо надання інформації на підставі яких нормативно - правових актів, законів здійснювалось нарахування позивачу заробітної плати з 26.03.2020 по 12.08.2020, розмір заробітної плати за вказаний період із зазначенням складових заробітної плати, оклад, надбавки, премії, надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи тощо.
Листом від 27.10.2021 Чернівецькою обласною прокуратурою повідомлено представника позивача, що позивачу нараховувалась заробітна плата згідно постанови Кабінету міністрів України від 31.05.2012 "Про упорядкуванні структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657), яка складалась з: посадового окладу згідно постанови КМУ від 31.05.2012 №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657) - 5730,00 грн; надбавки за вислугу років згідно постанови КМУ від 09.12.2015 №1090 "Про затвердження Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури" - 30 % посадового окладу; надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи згідно постанови КМУ від 31.05.2012 року №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" - 70 % посадового окладу з урахуванням надбавки за вислугу років; надбавки за роботу в умовах режимних обмежень згідно постанови КМУ від 15.06.1994 №414 "Про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці" - 10 % посадового окладу; доплати за нагляд за додержанням законів в органах і установах виконання покарань при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян згідно ст.22 КВК України, п.4 ст. 121 Конституції України - 10 відсотків посадового окладу; премії згідно постанови КМУ від 31.05.2012 року №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" - в розмірі не менш, як 10 % посадового окладу та економії фонду оплати праці.
27.01.2022 позивач звернувся до відповідача з запитом про надання інформації на підставі яких нормативно-правових актів, законів здійснювалось нарахування позивачу матеріальної допомоги на соціально-побутові потреби, які були виплачені у червні 2020 року, а також з яких складових із зазначенням їх розміру, здійснювалось нарахування позивачу матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на соціально-побутові потреби, які були виплачені у червні 2020 року.
02.02.2022 відповідачем надано відповідь зазначено, що нарахування та виплата позивачу матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на соціально-побутові потреби здійснювалось на підставі постанови КМУ від 08.02.1995 №100.
Позивач, не погодившись з діями відповідача, звернувся до суду з вказаним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п. 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України встановлено, що положення статті 81, частин шістнадцятої, сімнадцятої, вісімнадцятої статті 86, пунктів 13, 14 розділу «Перехідні положення" Закону України від 14 жовтня 2014 року "Про прокуратуру" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Позивачу нараховується заробітна плата, виходячи з розміру посадового окладу, визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 р. № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури".
Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 у справі №6-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 р. № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 р. №1697-VІІ зі змінами втратили чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України, тобто, з 26.03.2020 р.
Враховуючи, що рішення Конституційного Суду України №6-р/2020 прийнято 26.03.2020 року, тому право на отримання заробітної плати у відповідності до ст. 81 Закону №1697-VІІ виникає з дня прийняття рішення Конституційним Судом України, а саме з 26.03.2020 року.
Відтак, суд вказав, що грошові кошти, які були недоотримані позивачем, підлягають перерахунку та виплаті з урахуванням приписів рішення Конституційного Суду України №6-р/2020 від 26.03.2020 року та з урахуванням визначеного ст. 81 Закону №1697-VІІ розміру.
Суд зазначив, що для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень необхідно визнати протиправною бездіяльність Чернівецької обласної прокуратури, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті заробітної плати ОСОБА_1 з 26.03.2020 по 12.08.2020 відповідно до ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" та, з урахуванням висновків рішення Конституційного суду України від 26.03.2020 №1-223/2018 (2840/18), зобов'язати Чернівецьку обласну прокуратуру нарахувати та виплатити заробітну плату позивачу з 26.03.2020 по 12.08.2020 в порядку та в розмірах передбачених статтею 81 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII від 14.10.2014.
Оскільки сума заробітної плати позивачу у періоді з 26.03.2020 року по 12.08.2020 року у розмірі, передбаченому приписами ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" не нараховувалась, суд дійшов висновку, що порушені права позивача в цій частині слід відновити шляхом зобов'язання Чернівецької обласної прокуратури нарахувати та виплатити ОСОБА_1 різницю між належною заробітною платою та отриманою заробітною платою за період з 26 березня по 12 серпня 2020 року у розмірі 107675,47 грн.
Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку щодо стягнення з Чернівецької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 різницю між фактично виплаченою сумою матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на соціально - побутові потреби та належною до виплати, розрахованою у порядку та спосіб, визначений ст. 81, 82, 83 Закону України "Про прокуратуру", у сумі 83131,80 грн.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції та оцінюючи аргументи апелянтів, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів виходить з того, що відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, принцип законності вимагає, щоб органи державної влади мали дозвіл на вчинення певних дій та в наступному діяли виключно в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України.
Правове регулювання оспорюваних позивачкою питань щодо виплати заробітної плати, визначено спеціальним Законом України від 19 вересня 2019 року №113-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі - Закон №113-ІХ), що набрав чинності 25 вересня 2019 року, яким передбачена переатестація прокурорів. Отже, на час виникнення спірних правовідносин у цій справі, діяла нова редакція статті 81 Закону №1697-VII.
Сам Закон №113-ІХ визначає умови переведення прокурорів, процедуру проходження атестації і відповідно порядок оплати праці прокурорів на період проведення їх атестації.
Згідно з пунктом 3 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України від 19 вересня 2019 року №113-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.
Отже, правовий статус зазначених вище прокурорів, який вони мали до набрання чинності цим Законом, характеризується і державними гарантіями щодо виплати заробітної плати з відповідних джерел фінансування. Тобто правове регулювання оплати праці, яке існувало до прийняття спеціального Закону №113-IX здійснювалося у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Системний аналіз приписів Закону №113-ІХ, дозволяє зробити висновок, що на зазначений період (тобто, до дня звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури) оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" (далі - постанова КМУ №505), яка була чинною у оспорюваний позивачем період.
Згідно з пунктами 1, 2, 6 постанови КМУ №505 затверджено схеми посадових окладів працівників органів прокуратури згідно з додатками 1-5; надано право керівникам органів прокуратури у межах затвердженого фонду оплати праці: 1) установлювати: працівникам органів прокуратури посадові оклади відповідно до затверджених цією постановою схем посадових окладів, а також зазначено, що видатки, пов'язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на оплату праці, затверджених у кошторисах на утримання органів прокуратури. Упорядкування посадових окладів окремих працівників органів прокуратури здійснюється в межах затвердженого фонду оплати праці.
Водночас, ті прокурори, які переведені на посаду прокурора в Офіс Генерального прокурора, отримують заробітну плату згідно зі статтею 81 Закону №1697-VII зі змінами, внесеними Законом №113-ІХ.
Верховний Суд звертає увагу, що положеннями пункту 3 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX запроваджено різні підходи до оплати праці прокурорів залежно від проходження чи непроходження атестації.
Тому прирівняння посадового окладу позивача до посадових окладів прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури за відсутності факту переведення його на посаду прокурора в ці установи, суперечить вимогам Закону №113-ІХ.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі №540/1268/21.
Відповідно до юридичної позиції Конституційного Суду України, сформульованої у цьому рішенні (абзаці одинадцятий підпункту 2.2 пункту), заробітна плата прокурорів, як елемент організації та порядку діяльності прокуратури в розумінні статті 131-1 Основного Закону України, має визначатися виключно законом.
Таким чином, Конституційний Суд України дав тлумачення статті 81 Закону №1697-VІІ зі змінами в розумінні статті 131-1 Основного Закону України, яка водночас відповідно до іншого рішення Конституційного Суду України від 18 червня 2020 року №5-р (II)/2020 вказує на те, що за новим конституційним правопорядком прокуратуру як інститут, що виконує функцію кримінального переслідування, структурно вмонтовано в загальну систему правосуддя.
Конституція України, як неодноразово зазначив Верховний Суд у своїх постановах від 21 вересня 2021 року у справі №160/6204/20, від 13 жовтня 2021 року у справі № 560/4176/19, від 26 листопада 2021 року у справі № 200/14545/19-а, віднесла прокурорів у розділ правосуддя, змінила характер їх діяльності з загального нагляду на основну функцію кримінального обвинувачення та запровадила нові принципи в проведенні оцінювання прокурорів. Таке оцінювання було визначено на законодавчому рівні і стосувалось без винятку усіх прокурорів, які мали бажання продовжувати працювати у органах прокуратури.
Тобто Рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року у справі №6-р/2020, на яке посилається позивач, стосується приписів статті 81 Закону №1697-VІІ зі змінами, офіційне тлумачення яких здійснено в розумінні статті 131-1 Основного Закону України і пов'язане з організацією і порядком діяльності прокуратури нової якості - функцією кримінального обвинувачення та проведення кадрового перезавантаження через оцінювання прокурорів. А тому застосування статті 81 Закону №1697-VII зі змінами в редакції Закону №113-ІХ без обмежень у цій справі, пов'язується із фактом переведення прокурорів (після їхньої атестації) на посади в "новоутворені"/"оновлені" прокуратури (відповідно до Закону №113-ІХ).
Судом встановлено, що позивач звільнений з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII.
Отже, позивач не є прокурором, який успішно пройшов атестацію, а тому у спірних правовідносинах застосуванню підлягають приписи абзацу 3 пункту 3 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX, зі змісту якого слідує, що на період до дня звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури оплата праці прокурорів, які не завершили процедуру атестації, здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури, а саме: постанови КМУ №505.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі №540/1268/21, від 14 липня 2022 року у справі № 160/13767/20, від 28 липня 2022 року у справі №620/1338/21.
Із врахуванням вищевикладених обставин, доводи апеляційної скарги Чернівецької обласної прокуратури про те, що відповідач при нарахуванні та виплаті позивачу заробітної плати за період з 26.03.2020 по 12.08.2020 діяв на підставі та у спосіб, передбачений чинним законодавством знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи.
Отже, колегія суддів зазначає про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Чернівецької обласної прокуратури про стягнення грошових коштів, а тому апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню.
Таким чином, суд першої інстанції, задовольняючи позов, припустився порушень норм матеріального права, що тягне за собою скасування рішення суду першої інстанції, а в задоволенні позову слід відмовити.
Згідно зі статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин та відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга Чернівецької обласної прокуратури підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанцій у цій справі - скасуванню з ухваленням нової постанови про повну відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Чернівецької обласної прокуратури задовольнити повністю.
Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2022 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 05 вересня 2022 року.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Смілянець Е. С. Драчук Т. О.