Номер провадження: 11-сс/813/1076/22
Справа № 523/7932/22, 1-кс/523/1928/22
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
29.08.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
підозрюваного - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою прокурора Суворовської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Суворовського районного суду м. Одеси від 26.07.2022 року про обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту у кримінальному провадженні №12022162490000595 від 19.07.2022 року, щодо:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Одесі, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, одруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.307 КК України, -
встановив:
В провадженні СВ ВП №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області перебуває кримінальне провадження №12022162490000595 від 19.07.2022 року за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.307 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 19.07.2022 року, в невстановлений час, у невстановленому місці, ОСОБА_8 за пропозицією невстановленої досудовим слідством особи на отримання матеріальної винагороди за незаконний подальший збут шляхом здійснення «закладок» на території м. Одеси наркотичних засобів, діючи навмисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, у невстановленої досудовим слідством особи, відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, незаконно придбав наркотичний засіб - метадон, який став незаконно зберігати при собі з метою подальшого збуту.
В подальшому, 19.07.2022 року, у період часу з 15:42 год. до 15:53 год., співробітниками відділу поліції №3 ОРУП №1 ГУНП України в Одеській області був проведений огляд місця події, а саме ділянки місцевості, розташованої біля будинку №130/4 по пр. Добровольського у м. Одесі, в ході якого ОСОБА_8 у присутності понятих видав три згортки із фольги з порошкоподібною речовиною білого кольору, в яких згідно набору для експрес аналізу IDenta LOT 8535021A, EXP 12/2024, міститься наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон.
19.07.2022 року ОСОБА_8 затриманий в порядку ст.208 КПК України, цього ж дня йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.307 ч.1 КК України за кваліфікуючими ознаками: незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів з метою збуту.
26.07.2022 року слідчий СВ ВП №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді з погодженим прокурором Суворовської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_6 клопотанням про обрання підозрюваному ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_8 підозрюється у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.307 КК України, а в ході досудового розслідування кримінального провадження встановлено наявність ризиків: переховування від органу досудового розслідування та суду; вчинення іншого кримінального правопорушення; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та здійснення незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні.
Оскарженою ухвалою слідчого судді відмовлено в задоволенні клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та обрано запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , в період з 21:00 год. до 06:00 год. ранку наступної доби, а також покладено обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого відділу поліції №3 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області та прокурора Суворовської окружної прокуратури м. Одеси за першою вимогою; не відлучатися за межі м. Одеси та Одеської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.
Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя послався на обґрунтованість підозри, наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, однак констатував, що слідчим та прокурором не доведено необхідність обрання найсуворішого запобіжного заходу у виді тримання під вартою та неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання існуючим ризикам. Врахувавши особу підозрюваного, міцність його соціальних зв'язків, слідчий суддя дійшов висновку, що достатнім запобіжним заходом для підозрюваного, який забезпечить виконання покладених на нього обов'язків буде нічний домашній арешт, з покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді прокурор Суворовської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою обрати підозрюваному ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на 60 (шістдесят) діб.
Прокурор стверджує, що слідчим суддею не в повній мірі оцінені обставини кримінального провадження, не враховано тяжкість злочину та доведеність встановлених ризиків, не враховано особу підозрюваного та безпідставно обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту, який не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Заслухавши суддю-доповідача; прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; підозрюваного та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора; дослідивши матеріали судового провадження; обговоривши доводи апеляційної скарги; колегія суддів дійшла висновку про таке.
Частина перша ст. 404 КПК України (далі - КПК) передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Стаття 370 КПК передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Питання, які слідчий суддя повинен вирішити при розгляді клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та при обранні відносно особи запобіжного заходу у виді домашнього арешту визначені положеннями ст.ст. 177, 178, 181, 183 КПК.
Згідно ч.1 ст.183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 КПК.
Відповідно до ст. 181 КПК домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Відповідно до приписів ст. 178 КПК, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Статтею 194 КПК передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст.178 КПК та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Так, відповідно до ст.ст. 177, 178 КПК та практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухиляння від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Під час розгляду клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, чи відмову в ньому, та застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту щодо підозрюваного ОСОБА_8 слідчий суддя правильно встановив, що наведені у ньому дані, на даній стадії досудового розслідування, вказують на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованого йому злочину та наявність певних ризиків, передбачених ст.177 КПК.
Слідчий суддя також врахував обставини, передбачені ст.178 КПК, а саме: тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_8 у разі визнання його винуватим; особу підозрюваного та міцність його соціальних зв'язків, зокрема те, що він є раніше не судимим, має місце реєстрації та постійне місце проживання, є добровольцем Добровольчого формування Доброславської територіальної громади №1, позитивно характеризується за місцем мешкання та за місцем несення служби.
Одночасно слідчий суддя встановив, що прокурором та слідчим не доведено наявність достатніх підстав для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді триманням під вартою та неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
При цьому, слідчий суддя з достатньою повнотою мотивував своє рішення про можливість застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді домашнього арешту, як такого, що забезпечить виконання останнім покладених на нього процесуальних обов'язків, передбачених ст.194 КПК.
Доводи прокурора про існування потреби застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою та неможливість застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту, апеляційний суд визнає непереконливими, з огляду на таке.
Поведінка підозрюваного після застосування відносно нього запобіжного заходу у виді домашнього арешту, зокрема той факт, що органом досудового розслідування та прокурором не було зафіксовано порушень підозрюваним умов домашнього арешту, свідчать про відсутність у підозрюваного мети переховуватися від органу досудового розслідування та суду, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Підозрюваний ОСОБА_8 особисто з'явився до суду для розгляду апеляційної скарги прокурора, в якій ставилося питання про застосування найсуворішого запобіжного заходу.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що під час апеляційного розгляду прокурор не надав суду доказів реального існування заявлених в клопотанні ризиків, які б вказували на те, що застосований до підозрюваного оскарженою ухвалою запобіжний захід у виді домашнього арешту, не забезпечує на даний час виконання покладених на підозрюваного обов'язків.
За наведених обставин апеляційний суд приходить до висновку про те, що незважаючи на те, що ризики можливих спроб переховування підозрюваного від органу досудового слідства та здійснення впливу на свідків у кримінальному провадженні повністю не виключаються, але вони, з урахуванням конкретних обставин справи та особи підозрюваного, який має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, є раніше не судимим, позитивно характеризується, та недоведеністю органом досудового розслідування та прокурором, що підозрюваний в будь-який спосіб заважав кримінальному провадженню після обрання відносно нього запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, є настільки мінімізованим, що свідчить про непереконливість доводів прокурора щодо існування підстав для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Апеляційний суд не погоджується з доводами прокурора про неврахування слідчим суддею наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК, оскільки оскарженою ухвалою підтверджується, що вказані ризики слідчим суддею враховано та певні визнано доведеними, однак ці ризики є мінімізованими, та є такими, що можуть бути нівельовані застосуванням запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що необхідність обмеження права підозрюваного на свободу, передбаченого Конституцією України, кримінальним процесуальним законом України та ст.5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, на даній стадії досудового розслідування, з урахуванням конкретних обставин справи та особи підозрюваного, на даний час прокурором не доведена.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновок слідчого судді про можливість застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді домашнього арешту відповідає вимогам кримінального процесуального закону та ґрунтується на матеріалах справи.
На думку апеляційного суду, такий запобіжний захід є достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного на даній стадії досудового розслідування та створить умови існування достатнього балансу між обмеженнями, які застосовує держава до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, з її правом на свободу.
Будь-яких порушень норм КПК під час розгляду клопотання слідчим суддею, які могли б стати підставою для скасування оскарженої ухвали, не встановлено.
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 407 КПК, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
З урахуванням встановлених апеляційним судом обставин, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржене рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, оскільки ухвалене відповідно до вимог закону, та винесене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими слідчим суддею, а тому апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 376, 404, 405, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу прокурора Суворовської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Суворовського районного суду м. Одеси від 26.07.2022 року, якою підозрюваному ОСОБА_8 у кримінальному провадженні №12022162490000595 від 19.07.2022 року за ч.1 ст.307 КК України, обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту з покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4