Справа № 577/2574/22
Провадження № 2-о/577/132/22
31 серпня 2022 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області
в складі:
головуючого-судді Потій Н.В.,
з участю секретаря Подейко Т.С.,
представника заявника ОСОБА_1 ,
заявника ОСОБА_2 ,
представника Конотопського відділу
УДМС України в Сумській області Стегній С.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Конотоп цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Конотопський відділ Управління Державної міграційної служби України в Сумській області, Конотопський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Конотопському районі Сумської області про встановлення факту постійного проживання на території України,-
І. Стислий виклад позиції сторін.
ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою в якій просить встановити факт постійного проживання її на території України станом на 24.08.1991 р. та на момент набрання чинності Закону України «Про громадянство України», а саме 13.11.1991 р. Вимоги обґрунтовує тим, що народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Дубов'язівка Конотопського району. З народження постійно проживала в с. Красне Конотопського району. Після закінчення шкоди вступила до ПТУ №8 в м. Конотоп, проживала в гуртожитку. В 1986 р. зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 . Після реєстрації шлюбу змінила прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 ». Від шлюбу народила в м. Конотоп двох синів: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після укладання шлюбу видали документ паспорт громадянина СРСР зразка 1974 р. З грудня 1987 р. по 2001 р. працювала в м. Конотоп на різних посадах, отримувала заробітну плату та проживала в гуртожитку за адресою; АДРЕСА_1 . На даний час проживає без реєстрації в АДРЕСА_2 . Паспорт громадянина СРСР зразка 1974 р. втратила. При зверненні до Контопського відділу Управління Державної міграційної служби України в Сумській області з заявою про втрату паспорту, отримала відмову та запропоновано звернутися до суду для встановлення факту постійного проживання на території України.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
У судовому засіданні ОСОБА_2 та її представник адвокат Соляник Д.О. вимоги заяви підтримали, з підстав викладених у заяві.
Представник заінтересованої особи: Конотопського відділу Управління Державної міграційної служби України в Сумській області Стегній С.К. проти вимог заяви не заперечував.
Заінтересована особа Конотопський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Конотопському районі Сумської області в судове засідання не з'явилися, надали заяву про розгляд справи в відсутність представника, проти задоволення вимог заяви не заперечують.
ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 08.08.2022 року відкрито провадження у справі за правилами окремого провадження, судове засідання призначено о 09:00 год 31 серпня 2022 року.
ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.
З витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до ст. 126, 133, 135 Сімейного кодексу України від 08.06.2022 вбачається, що ОСОБА_8 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 в смт. Дубов'язівка Конотопського району Сумської області. Батько ОСОБА_9 , мати - ОСОБА_10 (а.с.5).
Згідно із довідкою Виконавчого комітету Дубов'язівської селищної ради №36 від 30.05.2022, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 11 травня 2009 року постійно проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.4).
Відповідно до копії свідоцтва про народження, ОСОБА_11 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 . Батько ОСОБА_3 , мати ОСОБА_2 (а.с.8).
Згідно архівної довідки Конотопської міської ради №878 від 06.07.2022 р. в відомостях нарахування заробітної плати працівникам ВАТ «Конотопський завод будівельних матеріалів» за 1987-2001 роки наявні дані про нарахування заробітної плати ОСОБА_2 . Документи з особового складу ВАТ «Конотопський завод будівельних матеріалів» надійшли на зберігання до архівного відділу не в повному складі, тому надати накази про прийом та звільнення ОСОБА_2 , а також дані про нарахувану заробітну плату за січень, лютий, квітень 1995 року, січень-липень 1998 року, січень-червень та листопад- грудень 1999 року, січень-червень та листопад-грудень 2000 року, січень-листопад 2001 не має можливості (а.с.9).
Відповідно до копії заяви про видачу паспорту, ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , уродженка смт. Дубов'язівка Конотопського району, у зв'язку із досягненням віку отримала паспорт серії НОМЕР_1 (а.с. 17), який був знищений 20.11.1987 року (а.с. 17 на звороті) у зв'язку із обміном паспорта, пов'язаним зі зміною прізвище на ОСОБА_5 у зв'язку з одруженням (а.с. 16).
18 листопада 1987 року ОСОБА_2 було видано паспорт серії НОМЕР_2 , 10.03.1992 року до паспорту було вклеяно фотокартку, у службових відмітках наявна інформація про дітей: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що вбачається із заяви про видачу паспорта (а.с. 16).
У подальшому вказаний паспорт було втрачено, паспорт громадянина України не отримувався.
Відповідно до роз'яснення Конотопського відділу Управління Державної міграційної служби України в Сумській області від 23.02.2022 року, у зв'язку з відсутністю легітимних документів щодо факту реєстрації місця проживання станом на 24.08.1991, ОСОБА_12 рекомендовано звернутися до суду для встановлення юридичного факту постійного проживання на території України на вищезазначену дату (а.с. 6).
Свідок ОСОБА_13 суду пояснила, що знайома з ОСОБА_2 з 1983 року, оскільки два роки разом вчилися у 8-му училищі в м. Конотоп, проживали у гуртожитку. Потім разом працювали на цегельному заводі, на який свідок була прийнята 14.06.1985 року. ОСОБА_2 працювала на цьому ж заводі до 2001 року. Також ОСОБА_2 хрещена мати її молодшого сина. Їй відомо, що ОСОБА_2 весь час проживає на території України. Спочатку вона мешкала у гуртожитку в м. Конотоп. Наразі цього приміщення фізично не існує. ОСОБА_2 на даний час проживає по АДРЕСА_2 . Станом на 24 серпня та на 13 листопада 1991 року ОСОБА_2 постійно проживала на території України.
Свідок ОСОБА_14 суду пояснила, що є рідною сестрою ОСОБА_2 , (дошлюбне прізвище ОСОБА_4 ), яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_9 в с. Дубов'язівка Конотопського району, навчалася в училищі в м. Конотоп, проживала у гуртожитку, працювала на цегельному заводі. ОСОБА_2 має двох синів: ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Сестра проживає без реєстрації в АДРЕСА_2 . Паспорт зразка СРСР сестра втратила, а саме під час сварки документи знищив (спалив) її чоловік. Весь час ОСОБА_2 проживає на території України, за кордон не виїздила. Станом на 24 серпня та на 13 листопада 1991 року ОСОБА_2 постійно проживала на території України.
ІV. Норми права.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України та ст. 20 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду з метою захисту своїх цивільних прав, свобод чи інтересів у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.
На підставі ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних або юридичних осіб в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч.2 ст.19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.
Частиною 7 ст.19 ЦПК України визначено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно ч.2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
За змістом пункту 3 частини другої статті 9 Закону України «Про громадянство України», безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п'яти років є однією з умов прийняття до громадянства України.
Стаття 1 цього ж Закону дає чітке визначення поняття «безперервне проживання на території України» та «проживання на території України на законних підставах».
Безперервне проживання на території України - проживання в Україні особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік - 180 днів.
Проживання на території України на законних підставах - проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України, або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або їм надано статус біженця чи притулок в Україні.
Розширене тлумачення цих понять та переліку умов, за яких можливе встановлення факту безперервного проживання та прийняття до громадянства України, Законом не передбачено.
Питання встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедури подання цих документів та провадження за ними врегульовано Законом України "Про громадянство України", Указом Президента України від 27 березня 2001 р. № 215/2001 "Питання організації виконання Закону України "Про громадянство України", яким затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень.
Відповідно до п. п. 1, 2 ч.1 ст.3Закону України «Про громадянствоУкраїни» - громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; особи незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Закону України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав.
Згідно п.п. а, б п. 7 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від27березня 2001р.№ 215/2001 (в ред. від 27.06.2006) - встановлення належності до громадянства України стосується: а) громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року, в тому числі: осіб, які за станом на 13 листопада 1991 року проходили строкову військову службу на території України і після її проходження залишилися проживати на території України; осіб, які за станом на 24 серпня 1991 року або за станом на 13 листопада 1991 року відбували покарання в місцях позбавлення волі на території України та перебували у громадянстві колишнього СРСР і до набрання вироком суду законної сили постійно проживали відповідно на території УРСР або проживали на території України; б) осіб, які за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягли повноліття і батьки яких належать до категорій, зазначених у підпункті "а" цього пункту.
Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 р. передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Листом Верховного суду України від 01.01.2012 року про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення роз'яснено, що суди встановлюють факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема, постійного проживання на території України. Для встановлення факту належності до громадянства України та залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути зокрема, заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року або 13 листопада 1991 року.
Згідно із пунктом 7 «Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень», затвердженого указом Президента України від 27.03.2001 року №215, встановлення належності до громадянства України стосується громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року.
У пункті 44 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215, встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.
Постановою Верховного суду України у справі № 363/214/17-ц від 22.08.2018 зазначено, що перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку є невичерпним і у судовому порядку можуть бути встановленні факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. При цьому не виключається встановлення факту постійного проживання на території України.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.
Згідно ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Стаття 89 ЦПК України встановлює, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1); жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.2); суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.3).
V. Оцінка суду.
Аналізуючи зібрані по справі докази та даючи їм оцінку, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги підлягають задоволенню.
Вислухавши пояснення заявника, представника заявника та заінтересованої особи, допитавши свідків, дослідивши зібрані в справі докази, оцінюючи докази зібрані у справі кожен окремо, їх достатність та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення заявлених вимог. Та обставина, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка народилася в смт. Дубов'язівка Конотопського району Сумської області, постійного проживала на території України станом на 24 серпня 1991 року та на момент набрання чинності Закону України «Про громадянство України», а саме 13 листопада 1991 року підтверджена дослідженими у справі доказами (зокрема, архівною довідкою про нарахування заробітної плати заявнику під час роботи у ВАТ «Конотопський завод будівельних матеріалів» за 1987-2001; показами свідків) і не заперечується заінтересованими особами. Розумних сумнівів щодо достовірності даної обставини у суду немає. Встановлення зазначеного факту має для заявника юридичне значення, оскільки необхідне їй для підтвердження громадянства України.
Керуючись ст. 12, 76-81, 89, 200, 259, 263-265, 268, 315 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання на території України - задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка народилася в смт. Дубов'язівка Конотопського району Сумської області, на території України станом на 24 серпня 1991 року та на момент набрання чинності Закону України «Про громадянство України», а саме 13 листопада 1991 року.
Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заявник: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , місце проживання АДРЕСА_2 , ІПН відсутній.
Представник заявника: ОСОБА_1 , юридична адреса АДРЕСА_3 .
Заінтересована особа: Конотопський відділ Управління державної міграційної служби України в Сумській області, юридична адреса м. Конотоп вул. Гн.Тхора, 26.
Заінтересована особа: Конотопський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Конотопському районі Сумської області, юридична адреса м. Конотоп вул. Є.Коновальця, 13.
Повний текст рішення суду складено 06 вересня 2022 року
Суддя Потій Н. В.