Справа № 620/16087/21 Суддя (судді) першої інстанції: Соломко І.І.
31 серпня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Грибан І.О.
судді: Ключкович В.Ю.
Парінов А.Б.
за участі:
секретар с/з Піскунова О.Ю.
пр-к позивача Богданов О.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ ЦЕНТР» до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ ЦЕНТР» звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області, в якому просило про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 19.08.2021 № 4509/25010700, № 4508/25010700, № 4510/25010700.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2022 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із прийнятим судом першої інстанції рішенням, Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування всіх обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що перевірка проведена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок». Оскаржувані рішення прийняті на підставі результатів перевірки, якою встановлено порушення ТОВ «СТРОЙ ЦЕНТР» вимог чинного законодавства, а саме, встановлено відсутність сертифікатів якості виробника товару; достатньої кількості у контрагентів основних засобів та трудових ресурсів; контрагенти позивача є фігурантами у кримінальних провадженнях за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212 КК України; транспортні засоби за допомогою яких здійснювались перевезення дизельного палива та газового конденсату не є вантажівками, а легковими автомобілями, що свідчить про нереальність господарських операцій. Таким чином відповідач переконаний, що оскаржувані рішення прийнято на підставі та у відповідності до вимог законодавства.
З огляду на зазначене, апелянт вважає, що неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а також не повне з'ясування обставин справи мало наслідком прийняття незаконного та необґрунтованого рішення, яке відповідно до положень ст. 317 КАС України підлягає скасуванню.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2022 року відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 24 серпня 2022 року.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2022 року задоволено клопотання Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та забезпечено проведення відеоконференції за участю представника апелянта Чернігівському окружному адміністративному суду.
Позивачем було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечує проти доводів апеляційної скарги, вважає їх безпідставними та необґрунтованими. Натомість, стверджує, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну правову оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності до норм матеріального та з дотриманням норм процесуального права.
За наведених у відзиві обставин, відповідач просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2022 року без змін.
24 серпня 2022 року у судовому засіданні оголошено по справі перерву до 31 серпня 2022 року.
24 серпня 2022 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ ЦЕНТР» надійшло клопотання про участь у розгляді цієї справи в режимі відеоконференції, яке задоволено ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2022 року.
Представник позивача у судовому засіданні повністю заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.
У судове засідання відповідач не з'явився та явку уповноваженого представника до суду не забезпечив. Про дату, час та місце апеляційного розгляду справи був повідомлений належним чином.
Керуючись приписами ч. 2 ст. 313 КАС України, суд протокольною ухвалою вирішив здійснити апеляційний розгляд справи за даною явкою.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що на виконання наказу Міністерства фінансів України від 02.06.2015 № 524 «Про затвердження порядку формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків», ДПС України сформовано план-графік документальних перевірок на 2021 рік, який затверджений головою ДПС України 23.12.2020 та розміщений в мережі інтернет на офіційному сайті ДПС України, до якого включено, зокрема Товариство з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ ЦЕНТР » (код ЄДРПОУ 35823120).
На підставі наказів від 18.05.2021 № 731-к, від 25.06.2021 № 1066-п та направлень від 27.05.2021 № 1551, № 1552, 1553, 1554, 1554, 1555, 1556, від 05.07.2021 № 2020, ГУ ДПС у Чернігівській області у позивача проведено документальну планову перевірку податкового, валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2018 по 31.03.2021, за результатами якої складено акт № 4265/07/35823120 від 19.07.2021, далі- акт перевірки (а.с.43-109 т.1).
В акті перевірки зазначено, що ТОВ«СТРОЙ ЦЕНТР» допущено порушення:
1) п.5 П(С)БО 11 «Зобов'язання», п.12 П(С)БО9 «Запаси», п.5 П(С)БО 15 «Дохід», п.44.1, 44.2 ст. 44. п.п. 134.1.1 ті, 134.1 ст. 134. п. 135.1 ст, 135. п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України, та платником занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті на суму 4666850 грн, в т.ч. за 2018 рік - на 259609грн, за 2019 рік - на 44072411,00 грн;
2) п.44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого платником занижено суму ПДВ, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на загальну суму 6628119 грн, в т.ч. за липень 2018 року на суму 288454 грн, листопад 2019 року на суму 293966 грн, січень 2020 року - 3243834 грн, березень 2020 року - 1359136 грн, жовтень 2020 року - 1442730 грн;
3) п.4 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI зі змінами та доповненнями, а саме: Звіт про суму нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за грудень 2018року подано до податкового органу 08.02.2019, за № 9310113650 (строк подання - 21.01.2019);
4) абзацу 12 п. 3.1. п. 3.2 п. 3.5. розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого :сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ), затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 21.01.2014 №49, зареєстрованого в МЮУ 05.02.2014 №228/25005 зі змінами та доповненнями внесеними Наказом Міністерства фінансів України 13.01.2015 за №4, зареєстрованого в МЮУ 30.01.2015 №ІІІ/26556, а саме: в Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 4 квартал 2018 року та 2 квартал 2019 року мали місце недостовірні відомості про платника податку (а.с. 107-108 т.1).
На підставі акту перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.08.2021 № 4508/25010700, яким збільшено суму грошового зобов'язання - податок на прибуток приватних підприємств на суму 5833560 грн, з яких: за податковим зобов'язанням - 4666850 грн, за штрафними санкціями - 1166712 грн; від 19.08.2021 № 4509/25010700, яким збільшено суму грошового зобов'язання - податок на додану вартість на суму 8285149 грн, з яких: за податковим зобов'язанням - 6628119 грн, за штрафними санкціями- 1657030 грн; від 19.08.2021 № 4510/25010700, яким застосовано штрафні санкції на суму 1020,00 грн (а.с.32-33, 35, 38 т.1).
ТОВ «СТРОЙ ЦЕНТР» в порядку адміністративного оскарження оскаржило зазначені податкові повідомлення-рішення до ДПС України. За результатами розгляду скарги ДПС України рішенням № 25149/6/99-00-06-01-01-06 від 05.11.2021р. відмовлено в задоволенні скарги та залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 19.08.2021 № 4509/25010700, № 4508/25010700, № 4510/25010700.
Вважаючи оскаржувані рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючим органом не наведено доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені належними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Також, не подано відповідачем належних та достатніх доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 1.1 ст. 1 ПК України визначено, що платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно п. 77.4 ст. 77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.
За правилами п. п. 77.6 - 77.9 ст. 77 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу. Строки проведення документальної планової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу. Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу. Порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.
Пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX ПК України у редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного наказу, установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім: документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.
Тобто, вимоги пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України пов'язані та прямо відсилають до актів Кабінету Міністрів України, на підставі яких завершується дія карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).
Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 № 1236 (із змінами) з 19.12.2020 до 31.12.2021 на території України запроваджено карантин, а постановою Кабінету Міністрів України від 15.12.2021 № 1336 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» продовжено дію карантину до 31.03.2022.
При цьому колегія суддів наголошує, що Кабінетом Міністрів України на момент прийняття спірного наказу не приймалося рішення про завершення дії карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а відтак на час виникнення спірних правовідносин діяв мораторій на проведення документальних планових перевірок платників податків.
Відповідно до пункту 4 розділу II Закону України від 17.09.2020 №909-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, Кабінету Міністрів України надано право скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.
На підставі цієї норми Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 89, якою було скорочено строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення таких видів перевірок юридичних осіб:
- тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18.03.2020 та не були завершеними;
- документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу;
- документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.1 та/або 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Кодексу, суб'єктів господарювання реального сектору економіки, які сформували податковий кредит за рахунок оформлення ризикових операцій з придбання товарів/послуг (із переліку ризикових платників податків, визначених у межах роботи Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування оприлюднених у засобах масової інформації фактів можливих корупційних дій посадових осіб органів державної влади, які призвели до значних втрат дохідної частини Державного бюджету України, утвореної відповідно до Постанови Верховної Ради України від 24 квітня 2020 року №568-ІХ);
- документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями;
- документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.12, 78.1.14, 78.1.15, 78.1.16 пункту 78.1 статті 78 Кодексу.
Водночас, мораторій на проведення податкових перевірок на період карантину прямо закріплений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України у редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного наказу, та вказана норма в частині обмежень на проведення планових перевірок була чинною, її дія не зупинялася.
Відповідно до п. 2.1 ст. 2 ПК України зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.
Тобто, зміна приписів ПК України здійснюється виключно законами про внесення змін до Кодексу, відповідно зміна строків дії мораторію може бути здійснена виключно шляхом прямого внесення змін до ПК України.
Згідно п. 5.2 ст. 5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.
За загальним правилом вирішення колізій, передбаченим частиною третьою ст. 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Таким чином, за наявності суперечливих правил і положень щодо дії мораторію на проведення перевірок, які містяться у ПК України, з одного боку, і в постанові Кабінету Міністрів України, з іншого боку, - застосуванню підлягають положення і правила саме ПК України.
Наведений вище висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постанові від 22.02.2022 у справі № 420/12859/21, постанові від 15.04.2022 у справі №160/5267/21 та постанові від 06.07.2022 у справі №360/1182/21.
Таким чином, враховуючи, що пункт 52-2 підрозділу 10 розділу XX ПК України є нормою вищої юридичної сили, ніж Постанова №89, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що за загальним правилом вирішення колізій суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Відтак у спірному випадку підлягають застосуванню саме норми ПК України. З огляду на це колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що проведення перевірки позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства у період дії карантину суперечить вимогам податкового законодавства.
Крім того, на користь такого висновку свідчить й те, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2022 у справі №640/18314/21, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022, визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок».
Приписами пункту 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.
Судом першої інстанції встановлено, що в акті перевірки ГУ ДПС у Чернігівській області зазначено, що позивачем не надано паспорт та сертифікат відповідності товару, або інший документ, що підтверджує якість товару; у контрагентів позивача відсутні трудові ресурси та приміщення для здійснення господарських операцій; здійснено перевезення нафтопродуктів та газового конденсату не вантажівками, а легковими транспортними засобами.
Разом з тим, основні вимоги до форми та змісту акта (довідки) документальної перевірки, інформативних додатків до акта (довідки), порядку його (її) підписання, реєстрації та зберігання визначаються Порядком оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року №727 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 року за № 1300/27745; далі - Порядок №727).
Згідно з пунктом 5 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року №727 (далі по тексту - Порядок), факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що акт перевірки не містить інформації, щодо того якими нормативно-правовими актами передбачено обов'язок наявності у покупця товару паспорту та сертифікату відповідності товару, або інший документ, що підтверджує якість товару; норматив робочих місць та приміщень при здійсненні господарських операції щодо поставки товару; вимоги до транспортних засобів, якими має здійснюватися перевезення нафтопродуктів та газового конденсату і, відповідно, за порушення яких передбачена відповідальність. Також не наведено наявність вини позивача (з детальним їх описом; дослідженням, яке доводить, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, встановлених Податковим кодексом України, проте не вжив достатніх заходів для їх дотримання; документами та інформацією, яка підтверджує наявність вини платника податків), а також інформація щодо пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності платника податків, що свідчить про недотримання відповідачем Порядку № 727.
Крім того, судом першої інстанції правильно відхилено посилання відповідача на те, що умовами договору поставки нафтопродуктів від 19.07.2018 № 1/07-18, укладеного позивачем з контрагентом ТОВ «НАЙСПРОМ» передбачено, що якість товару повинна відповідати діючим в Україні державним стандартам на відповідний вид нафтопродуктів та підтверджуватися паспортом якості товару, заводу-виробника, сертифікатом відповідності або іншим документом, що підтверджує якість, оскільки пунктом 4.1 вказаного Договору ( т.1 а.с. 162) не визначено обов'язок покупця мати в наявності наведені документи.
Щодо посилань апелянта на недоліки в документах бухгалтерського обліку, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі-Закон № 996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування показників податкової звітності наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
При вирішенні податкових спорів суд враховує презумпцію добросовісності платника податків за якою передбачається економічна виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.
Згідно з доктриною реальності господарської операції, яка застосовується у судовій практиці Верховного Суду, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.
Нормами Податкового кодексу України презюмується вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.
При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
Разом з тим, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.
Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування об'єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, і такий рух має бути підтверджений первинними документами.
Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування витрат чи податкового кредиту, а тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
З матеріалів справи убачається, що ТОВ «СТРОЙ ЦЕНТР» перебуває на податковому обліку з 17.04.2008, є платником податку на прибуток підприємств, ПДВ, єдиного соціального внеску, податку на доходи фізичних осіб, військового збору, екологічного податку, земельного податку, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, рентної плати, акцизного податку. Основним видом діяльності за КВЕД 46.71 є: Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; КВЕД 46.21 Оптова торгівля, зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.
З метою здійснення власної господарської діяльності позивачем укладено ряд договорів поставки нафтопродуктів, зокрема з ТОВ «НАЙСПРОМ» (договір № 1/07-18 від 19.07.2018), ТОВ «ДІННЕР ВАЙС» (договір № ДВ-15/10/19 від 15.10.2019), ТОВ « ФІНАНСАКТІВ ТОРГ» (договір № Ц11/05/20 від 15.10.2020, зауважень до яких під час перевірки у контролюючого органу не було.
Поставка вказаних товарів здійснювалась на підставі видаткових накладних, копії яких містяться в матеріалах справи. Надходження товару та цукру від відповідних контрагентів підтверджуються документами первинного обліку. Нафтопродукти зберігались в резервуарі РВС-1000, інв. № 107, РВС-3000, інв. № 120, РВС-3000, інв. № 117, які належать на праві власності ТОВ «СТРОЙ ЦЕНТР». У подальшому товар реалізований іншим контрагентам, а саме:
- Газовий конденсат: «ДІННЕР ВАЙС ТОВ» - у кількості 111586,000 на суму 2334573,67 грн, «ВІГМА ОЙЛ ТОВ» (39379670) - 34559,000 на суму 827925,55 грн, «АДМІМІЛК ПП» (32550664) - 77027,000 на суму 1506648,12 грн, «АДМІМІЛК ПП» (32550664) - 20992,000 на суму 445870,08 грн.
- Паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО; 30/ООН 1202: «Ей Сі Джи Україна ТОВ» (39726228) в кількості 62234,000 на суму 1683000,00 грн, «НОСІВКАСЕРВІС ПрАТ» (03058514) - 39757,000 на суму1034208,00 грн, «УКР-АГРОТРАНС ПП» (35541647)- 49205,000 на суму1274057,28 грн, «Ей Сі Джи Україна ТОВ» (39726228) - 31229,000 на суму 841500,00 грн, «СТАРТ І ПАРТНЕРИ» (36595164) - 33532,000 на суму 909000,00 грн, «УКР-АГРОТРАНС ПП»(35541647) - 33392,000 на суму 909613,06 грн, «УКР-АГРОТРАНС ПП»(35541647) -765 703,000 на суму 20903691,90 грн.
Цукор був реалізований ТОВ «ВІЛІСТЕН».
Обставини щодо проведення фактичних розрахунків за поставлений товар підтверджуються банківськими виписками по рахунку позивача, наявними в матеріалах справи, крім того, рух коштів від позивача до наведених вище контрагентів не заперечується і контролюючим органом, що відображено в акті перевірки.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно дотримання вимог щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій з ТОВ «НАЙСПРОМ», ТОВ «ДІННЕР ВАЙС», ТОВ «ФІНАНСАКТІВ ТОРГ» первинними документами відповідно до вимог статті 9 Закону № 996-XIV, які свідчать про реальні зміни у майновому стані сторін та дають підстави вважати, що господарські операції, спрямовані на виконання вказаних правочинів, дійсно відбулися та є економічно виправданими.
Щодо посилань апелянта на інформацію, здобуту під час розслідування кримінальних проваджень, то матеріали досудового розслідування по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань, не є доказом, а лише відомостями про джерело тих обставин, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 822/1815/17.
Належними доказами можуть бути лише встановлені вироком суду обставини, у тому числі щодо причетності або обізнаності позивача у цьому. Проте доказів, які б свідчили про наявність вироків суду відносно контрагентів позивача, які б набрали законної сили, під час розгляду справи, контролюючим органом не надано, а отже сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагентів позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача. Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 816/809/17, від 24.04.2018 у справі № 2а/0370/205/12, від 20.03.2019 у справі № 813/1979/15, від 22.07.2020 у справі № 620/3925/18.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає, що апелянтом всупереч вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, не було доведено та не надано жодних належних та достатніх доказів на підтвердження відсутності господарських операцій між позивачем та його контрагентами.
Крім того, колегія суддів відхиляє твердження апелянта про відсутність у контрагентів позивача об'єктів нерухомості, трудових та виробничих ресурсів не може свідчити про неможливість здійснення ними господарських операцій з реалізації продукції в якості посередника, оскільки могла бути придбана у юридичних та фізичних осіб, які не є платниками ПДВ, а тому суд відхиляє доводи відповідача про не підтвердження придбання ними відповідних товарів за результатами аналізу ЄРПН. Також вказане не свідчить про безтоварність угод поставки.
Інші доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ ЦЕНТР» є обґрунтованими, а тому правові підстави для задоволення вимог апеляційної скарги - відсутні.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 229, 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя І.О. Грибан
Судді: В.Ю. Ключкович
А.Б. Парінов
(повний текст постанови складено 05.09.2022р.)