Справа 755/8484/21 Головуючий у І-й інстанції - Оксюта Т.Г.
апеляційне провадження № 22-ц/824/7245/2022 Доповідач Заришняк Г.М
23 серпня 2022 року Київський апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - Заришняк Г.М.
Суддів - Кулікової С.В.., Рубан С.М.
При секретарі -Діденку А.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики,-
В травні 2021 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики.
В обґрунтування позову позивач зазачав, що 20.08.2019 року між ОСОБА_2 , як позикодавцем, та ОСОБА_1 , як позичальником, було укладено договір позики, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом КМНО Петренко О.В., зареєстрований в реєстрі за № 1914, відповідно до умов якого відповідач отримав від позивача кошти в сумі 1 000 000.00 грн., що відповідно до офіційного курсу НБУ на день укладення даної угоди, становило 39 720 доларів 87 центів США, зі строком повернення до 20.02.2021 року.У встановлений договором строк відповідач грошові кошти не повернув. Позивачем в травні 2021 року направлялася відповідачу вимога щодо повернення коштів, яка відповідачем виконана не була.
Оскільки відповідач свої зобов'язання щодо своєчасного повернення боргу не виконав, позивач просив задовольнити позов та стягнути з відповідача заборгованість з урахуванням 3% річних в загальній сумі 1006 739,73 грн.
Заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2021 року позов задоволено.
Стягнутоз ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти за договором позики від 20.08.2019 року в сумі 1 006 739 гривень, з яких 1000 000 гривень основного боргу, 6739 грн.73 коп. - 3 % річних від простроченої суми боргу.
Стягнутоз ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 10 067,00 грн.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 26 січня 2022 року залишено без задоволення заяву відповідача про перегляд заочного рішення суду від 28.10.2021 року у даній цивільній справі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В суді апеляційної інстанції відповідач підтримав апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній.
Представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, вважаючи рішення суду законним.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи даний позов ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з його доведеності та обгрунтованості.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що 20.08.2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Петренко О.В., зареєстрований в реєстрі за № 1914.
Пунктом 1 даного договору позики від 20.08.2019 року сторони передбачили, що позичальник отримав від позикодавця, а позикодавець передав у власність позичальникові кошти в сумі 1 000 000,00 грн., що відповідно до офіційного курсу НБУ на день укладення даної угоди становить 39 720 доларів США 87 центів.
Передачу грошей здійснено 20.08.2019 р. до підписання цього договору. Факт підписання договору позичальником свідчить про отримання ним усієї вказаної у договорі грошової суми та про відсутність будь-яких претензій, які б стосувалися цього питання.
В пункті три укладеного договору відповідач зобов'язався повернути таку ж суму грошових коштів до 20 лютого 2021 р. включно.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори (п.1 ч.2 ст. 11ЦК України). Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (ч.1 ст. 14 ЦК України).
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).
Частиноюдругою ст.1047 ЦК Українивизначено, що підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 1049).
Згідно з ч.1 ст. 526ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі №464/3790/16-ц (провадження №14-465цс18) викладено висновок про те, що за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до вчинення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.
Згідно з ч.1ст.527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
З наявної в матеріалах справи копії договору позики грошей, оригінал якого було досліджено в судовому засіданні апеляційного суду, слідує, що договір був підписаний власноручно сторонами та посвідчений приватним нотаріусом КМНО Петренко О.В., зареєстрований в реєстрі за № 1914.
Отже, факт укладення договору і отримання позичальником коштів за договором позики грошей підтверджено належним (письмовим) доказом і в апеляційній скарзі не оспорюється відповідачем.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених ст.82 ЦПК України.
Позивачем під час розгляду справи було доведено належними та достовірними доказами факт укладення договору позики і факт передачі ним коштів позичальнику на вказаних удоговору умовах.
Крім того, відповідач в судовому засіданні не оспорював факту укладення між сторонами нотаріально посвідченого договору позики грошей, належних доказів погашення заборгованості за договором позики в повному обсязі або частково суду не надавав.
Таким чином, встановлено, що відповідач свої договірні зобов'язання за договором позики не виконав, і не повернув позикодавцю позичені у нього кошти у сумі і у строк до 20 лютого 2021 р. включно, визначений договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року №6-49цс12, і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц.
Судом встановлено, що боржник не виконав взяті на себе за договором позики грошей від 20.08.2019 року зобов'язаннящодо повернення коштів на загальну суму 1 000 000,00 грн., тому є підстави для стягнення заборгованості в судовому порядку з урахуванням 3% річних у розмірі 6 739 грн.73 коп.,розрахованих за невиконання відповідачем Договору позики за період з 20.02.2019 року по 13.05.2021 року включно.
Суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, зібраним по справі доказам дав належну правову оцінку та прийшов до правильного висновку про доведеність позовних вимог ОСОБА_2 , обґрунтовано задовольнивши позов.
Постановллене судом рішення відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права й не може бути скасованим з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач через ОСОБА_4 повернув позивачу борг в розмірі 1000 000 грн.- 20 банківськими упаковками купюрами по 500 грн., про що свідчить розписка позивача від 20 гудня 2019 року (а.с.77), а тому відсутні підстави для задоволепння позову, не заслуговують на увагу й не можуть бути підставою для скасування законного та обгрунтованого судового рішення.
Частиною 4 ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За правилом ч.ч.1,3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема висновками експертів.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. (ч.ч.1,2,3 ст. 77 ЦПК України).
У постанові від 12 листопада 2020 року у справі № 154/3443/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вказав, що наявність оригіналу боргової розписки у позивача без зазначення на ній про повернення оспорюваних сум, свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане. У цій справі позивач просив про стягнення боргу за договором позики. Факт отримання коштів за договором позики підтверджується наявним у позичальника оригіналом розписки боржника.
Верховний Суд вказав, що розписка позичальника є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Статтею 545 ЦКУ визначено, що прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора. Отже, наявність оригіналу боргової розписки у позивача без зазначення на ній про повернення оспорюваних сум, свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19 липня 2021 року в справі № 522/31737/13 та від 06 жовтня 2021 року в справі №644/6982/16-ц.
В суді апеляційної інстанції був оглянутий оригінал договору позики від 20.08.2019 року, який знаходиться у позивача ОСОБА_2 , але мав бути повернутий відповідачу у разі виконання останнім даного договору.
Як видно з пояснень представника позивача в судовому засіданні апеляційного суду, ОСОБА_2 не отримував коштів в рахунок повернення боргу ні від позивача, ні від ОСОБА_4 та не підписував розписку від 20.12.2019 р. про повернення боргу (а.с.77).
Дані твердження позивача не спростовані відповідачем належними та допустимими доказами. При цьому, апеляційним судом було роз'яснено відповідачу його право на заявлення клопотання про призначення у даній справі судової почеркознавчої експертизи з метою з'ясування -чи підписана позивачем розписка від 20.12.2019р. про повернення боргу, проте ОСОБА_1 відмовився від призначення судової експертизи. Окрім того, як видно з пояснень відповідача, ОСОБА_4 , який передавав кошти позивачу, є нині покійним.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що розгляд справи відбувся у відсутність відповідача, який не був повідомлений належним чином про день та час розгляду справи, також не можуть бути підставою для скасування судового рішення.
В пункті 8 Договору позики грошей ОСОБА_5 зобов'язався при зміні місця проживання протягом дії цього договору негайно повідомити про це позивача.
З матеріалів справи слідує, що судом надсилались судові повістки відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 , зазначеною ним у договорі позики, та за місцем реєстрації: АДРЕСА_2 , однак вказані судові повістки були повернуті до суду поштою з відміткою причин поверненння за адресою: АДРЕСА_1 - адресат відсутній за вказаною адресою, а за адресою: АДРЕСА_2 - за закінченням терміну зберігання та адресат відсутній за вказаною адресою (а.с. 41,43,44,55-59)
Також, в матеріалах справи міститься заява відповідача, в якій він зазначає, що про наявність даної справи у Солом'янському районному суді м. Києва дізнався 27 жовтня 2021 року із сайту Судової влади України та Єдиного державного реєстру судових рішень, проте в судове засідання 28.10.2021 р. не з'явився й про причини неявки суд не сповістив.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 травня 2022 року було відстрочено відповідачу сплату судового збору в сумі 15 100 грн. 50 коп. за подання апеляційної скарги на рішення суду на визначений строк у порядку, передбаченому Законом, але не більше як до ухвалення апеляційним судом судового рішення у даній справі.
Разом з тим, ОСОБА_5 на даний час вказана сума судового збору за подання апеляційної скарги не сплачена, а тому підлягає стягненню в доход держави.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2021 року - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави за подачу апеляційної скарги на заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2021 року в сумі 15100 грн. 50 коп. із зарахуванням зазначеної суми на наступні банківські реквізити:
отримувач коштів УК у Солом'янському районі/Солом'янський район/22030101
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38050812
Банк отримувача Казначейство України (ЕАП)
Код банку отримувача (МФО) 899998
Рахунок отримувача UA548999980313101206080026010
Код класифікації доходів бюджету 22030101.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з моменту виготовлення повної постанови.
Повний зміст постанови виготовлений 02 вересня 2022 р.
Головуючий
Судді: