Головуючий у І інстанції Луценко О.М.
Провадження № 22-ц/824/8474/2022 Доповідач у 2 інстанції Матвієнко Ю.О.
Іменем України
01 вересня 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Матвієнко Ю.О.,
суддів: Гуля В.В., Мельника Я.С.,
при секретарі: Ковтун М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Третій Київський авторемонтний завод» на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 08 червня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Третій Київський авторемонтний завод», третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Прокудіна Владислава Вікторівна, про стягнення компенсації за невикористану відпустку,
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 про стягнення компенсації за невикористану відпустку та просила про його задоволення, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , чоловік позивача ОСОБА_1 та батько неповнолітньої ОСОБА_2 .
За життя ОСОБА_3 обіймав посаду Голови Правління Приватного акціонерного товариства «Третій Київський авторемонтний завод».
Відповідно до запису у трудовій книжці ОСОБА_3 , його роботу у ПрАТ «Третій Київський авторемонтний завод» припинено у зв'язку зі смертю на підставі наказу №11-к від 08.12.2020 року.
Згідно ч. 1 ст. 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Після смерті ОСОБА_3 відповідач ПрАТ «Третій Київський авторемонтний завод» виплатив його дружині ОСОБА_1 та доньці ОСОБА_2 суму заробітної плати, натомість компенсацію за невикористану відпустку не виплатив, хоча був зобов'язаний зробити це.
Позивач в особі своїх представників неодноразово зверталася до відповідача із відповідними запитами про розмір невиплаченої компенсації за невикористану відпустку, на що відповіді не отримала.
14 грудня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокудіною В.В. було відкрито спадкову справу після смерті ОСОБА_3 .
Згідно довідки №68/02-14 від 17.09.2021 року, виданої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокудіною В.В., станом на 17 вересня 2021 року спадкоємцями ОСОБА_3 є: дружина померлого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дочка померлого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та дочка померлого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
01 жовтня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокудіною В.В. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на невиплачену заробітну плату та компенсацію за невикористану відпустку після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 , у зв'язку з тим, що враховуючи наявність членів сім'ї у померлого ОСОБА_3 , невиплачена заробітна плата та компенсація за невикористану відпустку не входять до складу спадщини.
Грошова компенсація невикористаної відпустки ОСОБА_3 за 8 років, невиплачена йому за життя, за наявною інформацією позивачів становить 500 000,00 грн. З огляду на те, що членами сім'ї ОСОБА_3 на день його смерті є три особи: дружина ОСОБА_1 , дочка ОСОБА_4 та дочка ОСОБА_2 , позивачі мають право на 2/3 частини невиплаченої грошової компенсації за невикористану відпустку, що дорівнює 330 000 грн., що і просили стягнути з відповідача на свою користь.
В подальшому позивач уточнила позовні вимоги, посилаючись на те, що оскільки згідно наданої відповідачем довідки розмір невиплаченої грошової компенсації за невикористану відпустку дорівнює 383 671 грн. 67 коп., позивачі мають право на 2/3 від невиплаченої грошової компенсації за невикористану відпустку померлого ОСОБА_3 , що дорівнює 255 781 грн. 11 коп. (383 671 грн. 67 коп. х 2 / 3).
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 08 червня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , задоволено.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Третій Київський авторемонтний завод» (ідентифікаційний код юридичної особи: 05482469, місцезнаходження юридичної особи: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 76) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) 2/3 грошової компенсації за невикористану відпустку колишнього працівника ОСОБА_3 у розмірі 255 781,11 грн. (Двісті п'ятдесят п'ять тисяч сімсот вісімдесят одна гривня 11 копійок).
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Третій Київський авторемонтний завод» (ідентифікаційний код юридичної особи: 05482469, місцезнаходження юридичної особи: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 76) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 3 300 (три тисячі триста) гривень 00 копійок.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ПрАТ «Третій Київський авторемонтний завод» в особі представника адвоката Антонової Н.В. подав на рішення апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Обгрунтовуючи скаргу, відповідач посилався на те, що суд як на підставу для задоволення позову послався на норму статті 116 КЗпП України, відповідно до якої при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
При цьому, матеріали справи не містять жодного підтвердження про надання особисто спадкоємцями відповідачу заяв про виплату компенсації за невикористану спадкодавцем відпустку, що свідчить про те, що позивачем було порушено процедуру та порядок звернення за отриманням компенсації, а також про помилкове застосування судом до спірних правовідносин положень ст. 116 КЗпП, яка встановлює обов'язковість звернення працівника до роботодавця з вимогою про розрахунок.
Крім того, апелянт не погодився з висновками суду в частині незаконності проведення відповідачем взаємозаліку однорідних грошових вимог, оскільки зарахування однорідних вимог відбулося на погашення заборгованості ОСОБА_3 перед ПрАТ «Третій Київський авторемонтний завод» у спосіб, який не суперечить законодавству.
Зокрема, зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявлено однією із сторін у зобов'язанні, здійснюється в силу положень ст. 601 ЦК України та не пов'язується із прийняттям такого зарахування іншою стороною. Таким чином зобов'язання може бути припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за наявності умов, установлених ст. 601 ЦК України та за відсутності обставин, передбачених ст. 602 ЦК України, за наявності яких зарахування зустрічних вимог не допускається. Зарахування є одностороннім правочином, для нього достатньо заяви однієї сторони. При цьому, чинним законодавством не передбачено спеціальних вимог щодо форми заяви про зарахування зустрічних вимог як одностороннього правочину. Відповідач надав документи, які підтверджують отримання ОСОБА_3 коштів на загальну суму 525 000,00 грн. Отримання вказаної суми підтверджено банківськими виписками, бухгалтерськими документами, наявними у справі, а також доведено показаннями свідка ОСОБА_5 , допитаного в судовому засіданні.
Натомість суд, надаючи оцінку доводам відповідача, зазначив лише, що обставини, на які посилається відповідач, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді. Таке обґрунтування суду є некоректним та не ґрунтується на матеріалах справи, оскільки доводи відповідача підтверджені всіма допустимими доказами: бухгалтерськими документами, рішенням наглядової ради, показами свідка.
Також відповідач у апеляційній скарзі посилається на те, що, на його думку, рішення суду було виготовлене завчасно, до проведення слухання справи по суті. Даного висновку відповідач дійшов, зважаючи на те, що в тексті рішення відсутні посилання на покази свідка, також в рішенні міститься твердження про встановлення судом того, що позивачі неодноразово звертались до відповідача із заявами про виплату компенсацій, тоді як в судовому засіданні головуючим особисто було запитано у представника позивача про наявність таких заяв, на що була отримана відповідь, що письмові заяви спадкоємцями не подавалися. Тобто, судом у рішенні зазначено про встановлення обставин, які не підтверджені жодними доказами.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Хоменко В.О. заперечив проти задоволення скарги ПрАТ «Третій Київський авторемонтний завод» та просив залишити рішення суду без змін, як законне та обґрунтоване.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Хоменко В.О. проти задоволення скарги відповідача заперечив та просив рішення суду залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на скаргу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 (том 1, а.с.5, том 2, а.с.79).
За життя ОСОБА_3 обіймав посаду Голови Правління Приватного акціонерного товариства «Третій Київський авторемонтний завод».
Відповідно до запису у трудовій книжці ОСОБА_3 , його роботу у ПрАТ «Третій Київський авторемонтний завод» припинено у зв'язку зі смертю на підставі наказу №11-к від 08.12.2020 року (том 1, а.с.6).
Згідно наказу №11-к від 08.12.2020 року ОСОБА_3 - Голову правління, звільнено з посади у зв'язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_5 . Припинено дію контракту з Головою правління ПрАТ «Третій Київський авторемонтний завод» від 28.04.2017 року (том 1, а.с.86).
Також встановлено, що відповідно до довідки від 07.12.2020 року за період з 01.12.2019 року по 30.11.2020 року за ОСОБА_3 рахується сума компенсації за невикористану відпустку у розмірі 476 610,77 грн. З даної суми сплачені обов'язкові платежі у вигляді військового збору в розмірі 7 149,16 грн., ПДФО в розмірі 85 789,94 грн., тому невиплаченою є сума - 383 671,67 грн.
Позивач ОСОБА_1 є дружиною померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб (том 1, а.с.20); ОСОБА_2 є донькою померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження (том 1, а.с.24).
14 грудня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокудіною В.В. було відкрито спадкову справу після смерті ОСОБА_3 (том 2, а.с.77-188).
Згідно довідки №68/02-14 від 17.09.2021 року, виданої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокудіною В.В., станом на 17 вересня 2021 року спадкоємцями ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є: дружина померлого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дочка померлого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та дочка померлого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (том 2, а.с.163).
Постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Прокудіної Владислави Вікторівни від 01.10.2021 року ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії по видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на невиплачену заробітну плату та компенсацію за невикористану відпустку після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з тим, що відповідно до ч. 1 ст. 1227 Цивільного Кодексу України «Суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини». Враховуючи наявність членів сім'ї у померлого ОСОБА_3 , невиплачена заробітна плата та компенсація за невикористану відпустку не входить до складу спадщини (том 2, а.с.168).
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми невиплаченої компенсації за невикористану ОСОБА_3 за життя відпустку, і колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, врегульовуються положеннями ч. 6 ст. 83 КЗпП України та ст. 1227 ЦК України.
Так, згідно ч. 6 ст.83 КЗпП України у разі смерті працівника грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи, що не була одержана за життя, виплачується членам сім'ї такого працівника, а у разі їх відсутності - входить до складу спадщини.
Згідно ст. 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Таким чином, закон визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя. Відповідна стаття має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певного вузького кола осіб, для яких спільно з отримувачем таких сум, вони є основним джерелом до існування. Причому об'єднані ці кошти за ознакою їх призначення. Всі вони спрямовані на досягнення єдиної мети - забезпечення спадкодавця засобами до існування.
У ст. 1227 ЦК України закріплено два види відносин:
1) за наявності членів сім'ї, які вирішили скористатися своїм правом на отримання належних спадкодавцеві соціальних виплат;
2) за відсутності членів сім'ї спадкодавця.
У разі переходу до членів сім'ї спадкодавця належних останньому соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв'язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад. Фактично законом встановлено переважне право членів сім'ї померлого перед спадкоємцями останнього на отримання соціальних виплат, що належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя.
При цьому, слід додатково зауважити, що члени сім'ї, які одержують належні спадкодавцеві соціальні виплати, не визначаються в законі як спадкоємці. Напевно, це пояснюється тим, що члени сім'ї померлого можуть не збігатися з колом спадкоємців, які закликатимуться до спадкування стосовно інших майнових прав спадкодавця. Наведене має місце, передусім, у разі складення заповіту на користь осіб, які не є членами сім'ї.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Так, у порядку спадкового правонаступництва у спадок переходить не певна річ або грошова сума, а саме право на них. Навпаки, при регулюванні виплат членам сім'ї спадкодавця належних йому соціальних виплат законодавець вдався до іншої юридичної техніки, зазначивши про перехід безпосередньо грошових сум.
Отже, тлумачення статті 1227 ЦК України свідчить, що:
- цією нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім'ї спадкодавця на отримання належних йому та неотриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім'ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім'ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім'ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;
- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім'ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов'язкової частки (стаття 1241 ЦК), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК). Відповідно при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;
- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов'язана з його суб'єктивним правом (зокрема, право на страхові виплати). Саме тому у членів сім'ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК, за яких члени сім'ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.
З матеріалів справи вбачається, і це доведено належними та допустимими доказами, що на момент смерті спадкодавцю ОСОБА_3 належала та не була виплачена сума компенсації за невикористану за час роботи відпустку у розмірі 383 671,67 грн. Дані обставини відповідачем під час розгляду справи не заперечувались.
Позивач ОСОБА_1 та неповнолітня ОСОБА_2 є дружиною та дочкою померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 , відтак є членами його сім'ї (члени сім'ї - це особи, які перебувають у шлюбі; проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою; їхні діти; особи, які перебувають під опікою чи піклуванням; є родичами прямої або непрямої лінії споріднення за умови спільного проживання (Закон України «Про попередження насильства в сім'ї» від 15 листопада 2001 року).
Таким чином, враховуючи доведеність факту наявності у відповідача ПрАТ «Третій Київський авторемонтний завод» заборгованості перед померлим ОСОБА_3 по невиплаченій компенсації за невикористану відпустку у розмірі 383 671,67 грн., висновок суду першої інстанції про стягнення 2/3 частин цієї суми на користь позивача та її неповнолітньої дочки, як членів сім'ї померлого, відповідає вимогам ст.1227 ЦК України, ч. 6 ст. 83 КЗпП України та є обґрунтованим.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи те, що позивачем суду надано належні, допустимі та достовірні докази на підтвердження обставин, на які вона посилалась, як на підставу своїх вимог, законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про задоволення її позову.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що позивач не зверталась до них із заявою про виплату компенсації за невикористану відпустку, чим порушила процедуру та порядок звернення за отриманням компенсації, колегією суддів відхиляються, оскільки диспозиції ст. 1227 ЦК та ч. 6 ст. 83 КЗпП встановлюють обов'язок роботодавця виплатити членам сім'ї померлого працівника суми, що належали йому, однак не були виплачені за життя, і жодних умов для отримання цих сум членами сім'ї померлого дані правові норми не містять (в тому числі, не передбачають обов'язку подання роботодавцю членами сім'ї померлого працівника заяв про виплату таких сум).
Необгрунтованими є і доводи скарги про те, що відповідач не повинен виплачувати позивачам, як членам сім'ї померлого ОСОБА_3 належну, але не виплачену йому компенсацію за невикористану відпустку, оскільки сума цієї компенсації була зарахована відповідачем в рахунок погашення боргу ОСОБА_3 перед ПрАТ «Третій Київський авторемонтний завод» за укладеним між ними договором позики від 17 грудня 2019 року.
Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що 10 грудня 2019 року ОСОБА_3 звернувся до Наглядової Ради ПрАТ «Третій КАРЗ» із заявою про надання безвідсоткової позики в розмірі 600 000,00 грн. з терміном повернення 120 (сто двадцять) календарних місяців, з утриманням рівними частинами із заробітної плати, починаючи з січня 2021 року (том 1, а.с.77).
Протоколом засідання Наглядової Ради ПрАТ «Третій Київський авторемонтний завод» №29 від 17 грудня 2019 року постановлено: «Надати Голові правління ОСОБА_3 безвідсоткову позику в розмірі 600 000,00 грн. з терміном повернення 120 (сто двадцять) календарних місяців, з утриманням рівними частинами із заробітної плати, починаючи з січня 2021 року (том 1, а.с.78).
На виконання вказаного рішення 17 грудня 2019 року між ПрАТ «Третій Київський авторемонтний завод» в особі Голови Наглядової ради Євградова Юрія Івановича та гр. ОСОБА_3 був укладений договір №2 про надання позики (безвідсоткової), за умовами якого ПрАТ «Третій Київський авторемонтний завод» надало ОСОБА_3 позику у розмірі 600 000,00 грн. строком повернення 120 календарних місяців, починаючи з січня 2021 року і по грудень 2030 року згідно графіку погашення щомісячних платежів (том 1, а.с.79-82).
З картки рахунку № 183 , роздрукованої з бухгалтерської програми ВАБ (раніше 1С) вбачається, що за період з 01.12.2019 року по 28.12.2020 року на користь ОСОБА_3 , на його особовий рахунок, з рахунку ПрАТ «Третій КАРЗ», починаючи з 18.12.2019 року перераховувалися кошти на загальну суму 525 000,00 грн. за договором позики (том 1, а.с.83-84).
В зв'язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 , Протоколом засідання Наглядової Ради ПрАТ «Третій Київський авторемонтний завод» від 19.12.2020 року № 36/2 прийнято рішення щодо взаємозаліку боргових зобов'язань Голови правління ОСОБА_3 з компенсацією за невикористані щорічні відпустки та заробітної плати (том 1, а.с.90-94). Вказаним рішенням підтверджено, що на підставі договору позики від 17.12.2019 року про надання ОСОБА_3 безпроцентної позики у розмірі 600 000,00 грн., останньому було надано суму 525 000,00 грн. Рішенням Наглядової ради вирішено зарахувати зустрічні вимоги в зв'язку зі смертю ОСОБА_3 у вигляді компенсації за невикористані щорічні відпустки та заробітну плату на момент його смерті загальною сумою 476 610,77 грн. з вирахуванням з цієї суми обов'язкових платежів, а саме військового збору у розмірі 7 149,16 грн., ПДФО у розмірі 85 789,94 грн., сума до виплати складає 383 671,67 грн. Вказану суму зараховано в погашення боргу позикодавцю. Різниця між наданою ОСОБА_3 на момент його смерті частиною позики в сумі 525 000,00 грн. та належною сумою за невикористані щорічні відпустки - 383 671,67 грн. складає 141 328,33 грн., які рішенням Наглядової ради було визнано збитком ПрАТ «Третій Київський авторемонтний завод», що підлягає врахуванню в інших витратах господарської діяльності позикодавця.
Доводи апеляційної скарги відповідача про законність проведення вищевказаного зарахування зустрічних вимог є необґрунтованими, виходячи з наступного.
Так, згідно зі статтею 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Відповідно до статті 602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 4-1) за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.
Тлумачення вищевказаних норм свідчить, що потрібно розмежовувати зарахування та заяву про зарахування. Адже, сама по собі наявність зустрічних однорідних вимог не призводить до їх зарахування, і, відповідно не припиняє зобов'язання. Необхідним і достатнім є наявність заяви про зарахування зустрічних вимог хоча б однієї із сторін.
Заява однієї із сторін про зарахування зустрічних вимог для досягнення бажаного правового ефекту не потребує відповіді з боку адресата, а потребує лише сприйняття заяви останнім. Наслідком подання заяви про зарахування зустрічних вимог, за наявності передбачених умов для зарахування, є остаточне і безповоротне припинення відповідних зобов'язань повністю або частково.
Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду); строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог можливе на будь-якій стадії розвитку відносин сторін, у тому числі й на стадії виконання судового рішення.
Незаконність проведення відповідачем зарахування вимог полягає у тому, що, по-перше, дані вимоги не є зустрічними, оскільки у них відмінний суб'єктний склад. Так, згідно умов договору позики від 17 грудня 2019 року кредитором є ПрАТ «Третій Київський авторемонтний завод», боржником - ОСОБА_3 , натомість у відносинах з приводу стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку кредитором є ОСОБА_1 та її неповнолітня дочка ОСОБА_2 , як члени сім'ї померлого ОСОБА_3 , а боржником - ПрАТ «Третій Київський авторемонтний завод».
По-друге, згідно вимог ст. 601 ЦК України взаємозалік може бути проведений стосовно вимог, строк виконання яких настав. Натомість зі змісту договору позики від 17 грудня 2019 року вбачається, що строк виконання даного зобов'язання не настав, оскільки строк повернення позики встановлений сторонами, починаючи з січня 2021 року строком на 120 календарних місяців, тобто по грудень 2030 року.
По-третє, колегія суддів акцентує увагу на тому, що згідно вимог ст. 601 ЦК України зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. При цьому, ПрАТ «Третій Київський авторемонтний завод», яке здійснило зарахування, не направляло заяву про зарахування зустрічних вимог, що є обов'язковою умовою для проведення взаємозаліку боргових зобов'язань.
Вищенаведені обставини в їх сукупності свідчать про незаконність дій відповідача по зарахуванню суми невиплаченої позивачам грошової компенсації за невикористану відпустку в рахунок погашення боргу ОСОБА_3 за договором позики перед відповідачем, оскільки це зарахування проведене з недотриманням вимог ст. 601 ЦК України.
Доводи апеляційної скарги відповідача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, як підставу для скасування оскаржуваного рішення, колегією суддів відхиляються, оскільки згідно абз. 2 ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, натомість справа судом розглянута з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та зводяться до переоцінки доказів і незгоди відповідача з висновками суду щодо їх оцінки.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення за наслідками розгляду даної категорії справ.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, і доводи апеляційної скарги відповідача цього не спростовують, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін, а скарги ПрАТ «Третій Київський авторемонтний завод» - без задоволення.
В зв'язку із тим, що ціна позову в даній справі не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Третій Київський авторемонтний завод» - залишити без задоволення.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 08 червня 2022 року- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: