Справа 752/1745/22 Головуючий у І-й інстанції - Дідик М.В.
апеляційне провадження № 33/824/1829/2021 Доповідач Заришняк Г.М.
25 серпня 2022 рокуСуддя Київського апеляційного суду Заришняк Г.М., при секретарі Діденку А.С., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Фещенка Ігоря Станіславовича, діючого в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 16 червня 2021 року, якою притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130, ч.3 ст. 126 КУпАП,-
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 16 червня 2021 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір, що становить 496 грн.
Визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, Провадження у справі у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, закрито у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
З постанови слідує, що 17.12.2021 року о 23 год. 40 хв. водій ОСОБА_1 перебуваючи в м. Києві по вул. Антоновича 114, керував автомобілем «КІА» реєстраційний номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, будучи тимчасово обмеженим у праві керування ТЗ постановою старшого державного виконавця Соборного ВДВС м. Дніпра ГУЮ Дніпропетровської області від 15.05.2018 року у ВП 54949590. Огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки за допомогою приладу Драгер, результат тесту 0,36 проміле.
Тобто, ОСОБА_1 вчинив дії, якими порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130, ч. 3 ст. 126 КУпАП.
На дану постанову адвокат Фещенко І.С., діючий в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, закрити адміністративне провадження відносно ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
Адвокат вважає, що справу розглянуто поверхнево, без врахування фактичних обставин по справі, протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП складений з порушенням вимог Закону та не відповідає фактичним обставинам справи.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції адвокат Фещенко І.С. підтримав подану апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній. Окрім того, уточнив, що постанова суду в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 126 КУпАП не оскаржується, просив постанову лише в частині визнання винним ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП України скасувати та закрити провадження в цій частині в зв'язку відсутністю в діях адміністративного правопорушення за вказаною статтею. В іншій частині постанову суду першої інстанції просив залишити без змін.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.
Вивчивши матеріали адміністративного провадження та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення адвоката Фещенка І.С., суд апеляційної інстанції приходить до наступних висновків.
За змістом ст.ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП, при розгляді справи про адміністративні правопорушення має бути забезпечено всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи, підлягають для з'ясування питання про те, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа в його вчинені, рішення приймається на підставі доказів, долучених у суді і оцінених суддею за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна ( умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Суд першої інстанції, на підставі перевірки та належної оцінки зібраних у справі доказів, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що підтверджується належними та допустимими доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення від 17 грудня 2021 року, результатом огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння за допомогою приладу Драгер, актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використання спеціальних технічних засобів та відеозаписом з нагрудної боді-камери співробітників поліції.
Так, на відеозаписі з нагрудної камери поліцейського відображено, як водій ОСОБА_1 знаходиться за кермом автомобіля, який було зупинено поліцейськими за порушення вимог ПДР України. Пізніше, на пропозицію працівника поліції, ОСОБА_1 проходить огляд на стан сп'яніння за допомогою приладу Драгер (результат тесту 0,36 проміле), проти якого він не заперечував, оскільки, як сам відмітив, перед цим випив пляшку пива.
Доводи апеляційної скарги адвоката про те, що, ніби то, ОСОБА_1 не погодився з результатом тесту «Драгер», проте в порушення вимог ст. 266 КУпАП не був доставлений до лікаря -нарколога, про що ним було зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення, не заслуговують на увагу, оскільки в протоколі про адміністративне правопорушення в графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності» зазначено: «З протоколом не згоден». Відомостей про те, що ОСОБА_1 не погоджується саме з результатом тесту «Драгер», протокол про адміністративне правопорушення не містить.
Відсутність будь-яких заперечень зі сторони ОСОБА_1 щодо результату тесту чітко зафіксовано на відеозаписі з нагрудної камери поліцейського.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не керував автомобілем, то суд вважає їх необґрунтованими, з наступних підстав.
З матеріалів адміністративної справи слідує, що ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП та за ч. 3 ст. 126 КУпАП.
Відповідно доч. 3 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, тягне за собою позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців.
Оскаржуваною постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 16 червня 2022 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, проте провадження у справі у частині вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, закрито у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення. В даній частині постанова суду апелянтом не оскаржувалась.
Враховуючи те, що ч. 3 ст. 126 КУпАП передбачено керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, й оскаржуваною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, постанова суду в цій частині не оскаржується, а тому набрала законної сили. Окрім того, на відео також не зафіксовано заперечень водія щодо керування ним автомобілем.
За таких обставин, посилання апелянта на те, що ОСОБА_1 не керував автомобілем «КІА» реєстраційний номер НОМЕР_1 є неспроможними.
Посилання в апеляційній скарзі про те, що відеозапис не є безперервним, та на думку апелянта має елементи монтажу, а саме «вирізання» тієї частини відео, яке є найбільш вигідним для працівників патрульної поліції, в зв'язку з чим неможливо встановити всі обставини події, не можуть бути підставою для скасування постанови суду, оскільки не спростовані належними доказами. Крім того, з відеозапису чітко прослідковується момент проходження ОСОБА_1 тесту на стан алкогольного сп'яніння на приладі Драгер, із зазначенням показників в 0,36 проміле, жодного заперечення зі сторони останнього щодо вказаних результатів огляду на стан сп'яніння висловлено не було, навпаки, він сам повідомив співробітників поліції про те, що випив пляшку пива, запис в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів апелянт зробив з вказівки працівника поліції про незгоду з результатами огляду, при цьому, як вже було зазначено, що жодного заперечення або незгоди з Актом огляду ОСОБА_1 висловлено не було.
Крім того, ОСОБА_1 не був позбавлений права самостійно пройти огляд на стан сп'яніння в медичній установі на спростування даних протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.
Оцінюючи сукупність наявних в справі доказів, суд приходить до висновку, що твердження адвоката Фещенка І.С. щодо невинуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, а тому розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення від адміністративної відповідальності.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду, викладені в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбачено ч.1 ст.130 КУпАП, як про те ставилось питання в апеляційній скарзі, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Таким чином, всупереч доводам апеляційної скарги, висновки суду першої інстанції про встановлення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, ґрунтуються на підставі повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи.
Адміністративне стягнення ОСОБА_1 призначено в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП, у відповідності до положень ст. 33 КУпАП. Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права судом першої інстанції при розгляді даної справи апеляційним судом не встановлено.
В іншій частині постанова суду першої інстанції не оскаржувалась.
Керуючись ст.ст. 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу адвоката Фещенка Ігоря Станіславовича, діючого в інтересах ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.
Постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 16 червня 2021 року в частині визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення за цієї статтею і стягнення судового збору - залишити без зміни.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Заришняк Г.М.