01 вересня 2022 року
справа № 755/10480/2021
провадження № 22-ц/824/5394/2022
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В., Кулікової С.В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Гончарука В.П., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом в, якому просила стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення ним повноліття.
Позивач посилалась на те, що має з відповідачем спільного сина ОСОБА_4 2010 року народження. Шлюб між сторонами розірвано 15.12.2020 року та після розлучення син проживає разом із позивачем. Відповідач допомоги на утримання сина не надає. Позивачем зазначено, що відповідач має нерегулярний дохід, а тому просила стягнути аліменти у частці від доходу.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2021 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі ј частини заробітку (доходу) на утримання дитини, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 24.06.2021 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 908 грн.
В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, та залишити позов без розгляду.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що розгляд справи проводився в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб, у зв'язку із чим відповідач був позбавлений можливості надати свої пояснення. Вважає, що позовна заява не відповідає встановленим ЦПК України вимогам, зокрема п. п. 9, 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, а тому підлягала поверненню. Апелянт не погоджується із мотивувальною частиною судового рішення та зазначає, що висновок суду про те, що відповідач не допомагає дитині та не приймає участі у його розвитку прийнято за відсутності доказів. Відповідач посилається також на те, що рішення суду постановлено без врахування його майнового стану та вказує що аліменти у розмірі 3629,50 грн значно перевищують 50 відсотків прожиткового мінімум на дитину відповідного віку.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України дана справа розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із обов'язку обох батьків щодо матеріального утримання дітей.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.
Судом встановлено, що з 17 жовтня 2009 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням суду 13 листопада 2020 року. Від шлюбу сторони мають спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Встановлено, що сторони проживають окремо та дитина проживає разом з матір'ю.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягненню нею повноліття.
Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідачем до апеляційної скарги долучено відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих доходів, з якого вбачається, що ОСОБА_2 отримано в лютому 2021 року дохід у розмірі 5900 грн, у березні 2021 року 3396,10 грн.
Посилання відповідача на те, що рішення суду постановлено без врахування його майнового стану та аліменти у розмірі 3629,50 грн значно перевищують 50 відсотків прожиткового мінімум на дитину відповідного віку не заслуговує на увагу, з огляду на те, що судом стягнуто аліменти на утримання дитини у розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходу), а не у сталій грошовій сумі, а тому права апелянта не порушено.
Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром аліментів, що є достатнім для забезпечення інтересів дитини, а також відповідає матеріальній можливості відповідача надавати належну матеріальну допомогу на її утримання.
Посилання відповідача на наявну заборгованість по сплаті аліментів не є підставою для зменшення їх встановленого розміру.
Заперечення апелянта щодо висновків суду про ненадання ним матеріальної допомоги та неприйняття участі у вихованні сина не підтверджено будь-якими доказами.
В апеляційній скарзі зазначено про готовність сплати аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 2100,00 грн, однак, вказане не може бути підставою для скасування чи зміни рішення суду. Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог. Статтею 184 Сімейного Кодексу України передбачено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Позивач звернулась до суду із вимогою про стягнення аліментів у частці від доходу та судом розглянуто справу в межах заявлених вимог.
Посилання скаржника на невідповідність позовної заяви вимогам п.п. 9, 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України не є підставою для скасування чи зміни судового рішення.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Положеннями ч. 1 ст. 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає
Суддя-доповідач
Судді