ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
19 серпня 2022 року м. Київ № 640/32498/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доСолом'янського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
провизнання бездіяльності протиправною, скасування постанов, зобов'язання вчинити дії.,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся з позовом до Солом'янського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі по тексту - відповідач) про:
визнання протиправною бездіяльності головного державного виконавця Комової Дарії Юріївни та начальника Солом'янського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Костенко Людмили Іванівни щодо не прийняття рішення за заявою боржника про закриття (закінчення) виконавчих проваджень №63185426, 63185877, 63186429, 63186718 не зняття арешту та обтяжень з усіх коштів (майна) боржника позивача, зобов'язати вказаних суб'єктів розглянути вказану заяву та прийняти по ній рішення;
визнання протиправною та скасування постанови від 26.07.2021 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника в рамках виконання зведеного виконавчого провадження №63186718 загальною сумою 65 186,18грн.
Ухвалою суду від 29.11.2021 року суддею відкрито провадження у справі в порядку визначеному статями 268-271, 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою суду від 30 грудня 2021 року повторно витребувано від відповідача копії матеріалів виконавчого провадження.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно перевірки даних в Автоматизованій системі виконавчого провадження, позивачем встановлено відкриті виконавчі провадження. А тому позивач звернувся із заявою до відповідача, у якій просив закінчити усі відкриті виконавчі провадження на підставі п. 9, частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з тим, що вказані виконавчі листи були виконанні в повному обсязі, а також було сплачено в належному й повному обсязі всі суми основної винагороди та витрат виконавчого провадження. Сплата боргу підтверджується листом приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бережного Ярослава Вікторовича №2258 від 30.09.2020 року. Однак, відповідачем 7 листопада 2021 року прийнято постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника в рамках виконання зведеного виконавчого провадження загальною сумою боргу 65 186,18 грн. На думку позивача, бездіяльність відповідача щодо не прийняття рішення за заявою боржника про закриття виконавчих проваджень призвело до неправомірного прийняття останнім оскаржуваної постанови, що призвело до звернення до суду із даним позовом.
Відповідачем відзиву на позов до суду не надано, однак, 21 січня 2022 року відповідачем на виконання вимог ухвали суду надано копію матеріалів виконавчого провадження.
В судовому засіданні 09 грудня 2021 року позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
У зв'язку з неявкою у судове засідання відповідача, суд на підставі частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов до переконання про можливість її подальшого розгляду в письмовому провадженні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
05 жовтня 2020 року головним державним виконавцем Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Комовою Дар'єю Юрієвною прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 63186429 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору у розмірі 20 019, 95 грн. з виконання постанови Солом'янського РВ ДВС № 60678598 від 22.11.2019 року.
05 жовтня 2020 року головним державним виконавцем Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Комовою Дар'єю Юрієвною прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №63185426 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору у розмірі 40 956, 76 грн. з виконання постанови Солом'янського РВ ДВС №46524720 від 24.02.2015 року.
05 жовтня 2020 року головним державним виконавцем Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Комовою Дар'єю Юрієвною прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №63186718 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору у розмірі 200,20 грн. з виконання постанови Солом'янського РВ ДВС №60683562 від 22.11.2019 року.
05 жовтня 2020 року головним державним виконавцем Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Комовою Дар'єю Юрієвною прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №63185877 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору у розмірі 3 228, 07 грн. з виконання постанови Солом'янського РВ ДВС № 49947610 від 04.02.2016 року.
12 квітня 2021 року позивач звернувся із заявою до відповідача про закриття виконавчих проваджень відкритих постановами від 05.10.2020 року про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 на користь Солом'янського РВ ДВС в місті Києві ЦМУ Міністерства юстиції на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно з виконавчими документами та сплачені в повному обсязі суми основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження.
Як зазначає позивач, жодної відповіді чи рішення за результатами розгляду заяви, він не отримав.
26 липня 2021 року головним державним виконавцем Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Комовою Дар'єю Юрієвною прийнято постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника з виконання постанови № 60683562 виданої Солом'янським РВ ДВС у місті Києві Центральним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Київ).
Вважаючи бездіяльність та оскаржувану постанову протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Спірні правовідносини врегульовано Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016р. № 1404-VІІІ (далі по тексту - Закон № 1404-VІІІ).
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно з частиною 3 статті 18 Закону, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправною та скасування постанови від 26.07.2021 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника в рамках виконання зведеного виконавчого провадження №63186718 загальною сумою 65 186,18 грн., суд зазначає наступне.
За приписами ст.48 Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.
Відповідно до статті 52 Закону не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Аналізуючи статтю 52 Закону суд зазначає, що є дві обставини, на підставі яких не підлягають арешту кошти:
- кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках;
- звернення стягнення на виплати, які заборонено законом.
Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України №758 від 22.06.2012р. рахунки із спеціальним режимом використання - рахунки, які відкриваються в Казначействі та його органах підприємствам, установам, організаціям для проведення розрахунків з надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу ( в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання), тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, з погашення заборгованості перед державним бюджетом, з повернення бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поротній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (Верховною Радою Автономної Республіки Крим, міськими радами) або під державні (місцеві) гарантії, з електронного адміністрування податків, для сплати заборгованості за електроенергію, для зарахування депозитних коштів та не бюджетні рахунки розпорядників бюджетних коштів;
Відповідно до Постанови Національного банку України №492 від 12.11.2003р. "Про затвердження Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів" банк відкриває поточні рахунки фізичним особам для здійснення деяких видів виплат (заробітної плати, дивідендів, стипендій, пенсій, соціальної допомоги, повернення надлишково сплачених сум, інших виплат) за зверненням суб'єкта господарювання, який укладає з банком договір про відкриття поточних рахунків на користь фізичних осіб (розділ 5, пункт 68). Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України (розділ 1, пункт 6).
Відповідно до статті 73 Закону стягнення не може бути звернено на такі виплати:
1) вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника;
2) компенсацію працівнику витрат у зв'язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням;
3) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних;
4) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю;
5) допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами;
6) одноразову допомогу у зв'язку з народженням дитини;
7) допомогу при усиновленні дитини;
8) допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування;
9) допомогу на дітей одиноким матерям;
10) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом;
11) допомогу на лікування;
12) допомогу на поховання;
13) щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення;
14) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.
2. Стягнення не здійснюється також із сум:
1) неоподатковуваного розміру матеріальної допомоги;
2) грошової компенсації за видане обмундирування і натуральне постачання;
3) вихідної допомоги в разі звільнення (виходу у відставку) з військової служби, служби в поліції та Державної кримінально-виконавчої служби України, а також грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та в інших випадках, передбачених законом;
4) одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві;
5) грошової допомоги, пов'язаної з безоплатним забезпеченням протезування (ортезування) учасника антитерористичної операції, учасника здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, які втратили функціональні можливості кінцівок, благодійної допомоги, отриманої зазначеними особами, незалежно від її розміру та джерела походження.
Крім цього, згідно ч. 1 статті 69 Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.
При цьому у силу приписів статті 70 Закону України "Про виконавче провадження", розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Зокрема, із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості:
- у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю особи, у зв'язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків;
- за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.
Таким чином, розмір відрахувань, що можуть бути утримані з кожної виплаченої фізичній особі (боржнику) суми доходу у вигляді заробітної плати чітко регламентований статтею 70 Закону України "Про виконавче провадження", а тому звернення стягнення на всю виплачену фізичній особі заробітну плату суперечить законодавчо встановленому порядку.
Як вбачається судом з позовної заяви, позивачем обґрунтування протиправності постанови головного державного виконавця від 26.07.2021 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника зводиться до того, що державний виконавець всупереч Закону України «Про виконавче провадження» відкрив виконавчі провадження про стягнення виконавчого збору.
Однак, доказів оскарження постанов про відкриття виконавчого провадження позивачем суду не надано.
Водночас, оскарження вищезазначених постанов про відкриття виконавчого провадження державного виконавця, як суб'єкта владних повноважень не є предметом адміністративної справи №640/32498/21, з огляду на що, у суду відсутні підстави для оцінки останніх.
З урахуванням вищезазначеного, суд приходить до висновку, що постанова головного державного виконавця Комової Дарії Юріївни від 26.07.2021 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника є законною, обґрунтованою та такою, що прийнята в межах повноважень та у спосіб визначений Законом України "Про виконавче провадження".
Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності головного державного виконавця Комової Дарії Юріївни та начальника Солом'янського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Костенко Людмили Іванівни щодо не прийняття рішення за заявою боржника про закриття (закінчення) виконавчих проваджень №63185426, 63185877, 63186429, 63186718 не зняття арешту та обтяжень з усіх коштів (майна) боржника позивача, зобов'язати вказаних суб'єктів розглянути вказану заяву та прийняти по ній рішення, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 13 Закону №1404-VIII передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно пункту 3 частини 2 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.
В свою чергу, частиною 4 статті 19 Закону №1404-VIII передбачено, що сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Так, обгрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач наполягає на тому, що відповідачем не було надано йому ані відповіді на його заяву про закінчення виконавчого провадження, ані винесено відповідної постанови, тобто, на переконання позивача, вчинено протиправну бездіяльність.
Під протиправною бездіяльністю державного виконавця в даному випадку слід розуміти саме зовнішню форму поведінки останнього, яка полягає у неприйнятті рішення чи в невчиненні юридично значимих й обов'язкових дій, які є об'єктивно необхідними й реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
В даному випадку, судом встановлено, що заява позивача про закінчення виконавчого провадження була отримана відповідачем 16.04.2021 року, проте, навіть станом на день вирішення даної адміністративної справи по суті, відповідачем не надано доказів щодо її розгляду.
При цьому, відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, в якому б могли бути зазначені явно непереборні обставини, що зумовили таке тривале ненадання відповіді на заяву позивача та вчинення інших виконавчих дій щодо її розгляду.
Тобто, в межах спірних правовідносин, суд враховує, що відповідачем не доведено, а судом не встановлено поважних причин, умов та обставин, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню державним виконавцем відповідно до закону, фактично не були виконані.
Крім того, суд враховує й юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, а також протиправність бездіяльності для прав та інтересів позивача.
А тому, тривалий не розгляд заяви є порушенням ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», а саме такої засади виконавчого провадження, як розумність строків виконавчого провадження. Також суд наголошує на тому, що відсутність будь - якого рішення позбавляє права позивача, у разі його незгоди, на оскарження в порядку визначеному ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження».
Додатково суд враховує, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» заяви учасників виконавчого провадження розглядає державний виконавець, а тому бездіяльність допущена саме головним державним виконавцем Комовою Дар'єю Юрієвною, а не начальником Солом'янського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Костенко Людмилою Іванівною.
З огляду на вищевикладене, зважаючи, що тривалий не розгляд заяви позивача від 12 квітня 2021 року зумовлює для останнього можливі негативні наслідки, які полягають у подвійному стягненні грошових коштів (у разі, якщо державний виконавець за результатами розгляду заяви позивача дійшов би висновку про наявність підстав для закінчення виконавчого провадження). У зв'язку із цим, суд погоджується з позицією позивача та вважає таку бездіяльність державного виконавця протиправною, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця Комової Дарії Юріївни щодо не прийняття рішення за заявою боржника про закриття (закінчення) виконавчих проваджень №63185426, 63185877, 63186429, 63186718 та не зняття арешту та обтяжень з усіх коштів (майна) боржника позивача.
Зобов'язати Солом'янський районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (03036, пр-т. Повітрофлотський 76-Б, місто Київ, код ЄДРПОУ 35008087) розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) від 12 квітня 2021 року про закінчення виконавчих проваджень у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 908,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Солом'янський районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (03036, пр-т. Повітрофлотський 76-Б, місто Київ, код ЄДРПОУ 35008087).
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені положеннями ст. 255, ч. 1 ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 6 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення та оскаржені у порядку, передбаченому ст.ст. 292, 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Амельохін