05 вересня 2022 року справа №320/14772/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якій позивач просить суд:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо не призначення та не виплати ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту 5 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період з 30.07.2021 - протиправними;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити ОСОБА_1 призначення та виплату пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту 5 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 30.07.2021.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачка зазначила, що спірним рішенням їй було відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788) у зв'язку тим, що для зарахування періодів до пільгового стажу не надано докуменів про виконання встановлених норм обслуговування тварин.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.11.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Суд розглядає позовну заяву в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, відзиву, суд з'ясував такі обставини справи.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 06.08.2021 №104850004337 Позивачеві відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
До пільгового стажу не зараховано періоди з 30.08.1989 по 28.02.1990, з 01.01.1992 по 16.03.2000, з 21.03.2000 по 07.05.2002, з 20.10.2009 по 01.10.2020, оскільки відсутні документи про виконання встановлених норм обслуговування тварин за ці періоди.
Згідно записів в трудовій книжці ОСОБА_1 (в частині спірних періодів), позивач:
з 30.08.1989 по 16.03.2000 прийнята до членів колгоспу імені газети «Сільські вісті»
з 21.03.2000 по 07.05.2002 працювала дояркою відділку «Середівський» ЗАТ «Українська агропромислова група»,
з 20.10.2009 прийнята на роботу свинаркою.
Довідкою від 12.07.2021 №57 підтверджено, що ОСОБА_1 працювала повний робочий день в ТОВ «Агрофірма Миколаївка» і за період з 20.10.2009 по 01.07.2021 виконувала встановлені норми обслуговування в повному обсязі за професією свинарка (пункт 5 частина 2 статті 114) 11 років 8 місяців 11 днів.
Згідно з довідкою КП «Трудовий архів» Згурівської районної ради Київської області від 26.12.2017 №331 у документах архівного фонду Колгосп ім. газети «Сільські вісті» с. Середівка Згурівського району Київської області в книгах обліку розрахунків по оплаті праці, є записи щодо роботи дояркою ОСОБА_1 у вищеназваному колгоспі ім. газети «Сільські вісті» Згурівського району Київської області (жовтень-грудень 1989 року - посада диспетчер, січень-лютий 1990 року - посада диспетчер, березень-грудень 1990 року - посада доярка, січень-грудень 1991 року посада доярка, січень-грудень 1992 року - посада доярка).
Згідно з довідкою КП «Трудовий архів» Згурівської районної ради Київської області від 26.12.2017 №332 у документах архівного фонду КСП ім. газети «Сільські вісті» с. Середівка Згурівського району Київської області в книгах обліку розрахунків по оплаті праці, є записи щодо роботи дояркою ОСОБА_1 у вищеназваному колгоспі ім. газети «Сільські вісті» Згурівського району Київської області (січень-березень 1993 року - посада доярка, квітень 1993 року - посада доярка МТФ, травень-червень 1993 року - посада доярка, липень 1993 року - в розділі посада зазначено МТФ, серпень-жовтень 1993 року - посада доярка, листопад 1993 року - в розділі посада зазначено МТФ, грудень 1993 року - посада доярка; січень-лютий 1994 року - посада доярка, березень-грудень 1994 року - посада не зазначена; січень-серпень 1995 року - посада доярка, вересень-листопад 1995 року - в розділі посада зазначено МТФ, грудень 1995 року - посада доярка; січень-лютий 1996 року - в розділі посада зазначено МТФ, березень-липень 1996 року - посада доярка, серпень 1996 року - в розділі посада зазначено МТФ, вересень-жовтень 1996 року - посада доярка, листопад 1996 року - в розділі посада зазначено МТФ, грудень 1996 року - посада доярка; січень-серпень 1997 року - посада доярка, вересень-листопад 1997 року - в розділі посада зазначено МТФ, грудень 1997 року - посада доярка; січень-вересень 1998 року - посада доярка, жовтень 1998 року - в розділі посада зазначено МТФ, листопад-грудень 1998 року - посада доярка; січень-лютий 1999 року - посада доярка, березень 1999 року посада доярка МТФ, квітень-грудень 1999 року - посада доярка; січень-березень 2000 року - посада доярка).
Згідно з довідкою Згурівської районної державної адміністрації Київської області від 09.01.2018 №01-35/3 у документах архівного фонду КСП ім. газети «Сільські вісті» с. Середівка Згурівського району Київської області є відомості про те, що ОСОБА_1 працювала у колгоспі ім. газети «Сільські вісті».
Прийнята на роботу диспетчером в гаражах на час декретної відпустки згідно 89протоколу засідання правління колгоспу ім. газети «Сільські вісті» №11 від 04.11.1989.
Прийнята в члени колгоспу згідно протоколу зборів уповноважених колгоспників колгоспу ім. газети «Сільські вісті» №4 від 12.12.1989.
Інші відомості про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати, звільнення з роботи ОСОБА_1 у документах архівного фонду «Колективне сільськогосподарське підприємсто (КСП) ім.. газети «Сільські вісті» за 1989-2000 роки не виявлено.
Відповідно до довідки Згурівської районної державної адміністрації Київської області від 09.01.2018 №01-35/1 згідно документів архівного фонду №50 - «Колективне сільськогосподарське підприємство (КСП) ім..газети «Сільські вісті», с. Середівка Згурівського району Київської області» встановлений мінімум людиноднів колгоспникам (жінкам до 45 років) колективного сільськогосподарського підприємства ім..газети «Сільські вісті» згідно протоколів зборів уповноважених членів КСП становить:
1989-1996 роки - 240 л/д,
1997 рік - відомості відсутні,
1998 рік - 240 л/д,
1999 рік - 220 л/д.
Відповідно до довідки Згурівської районної державної адміністрації Київської області від 02.10.2020 №05-07/2 у протоколах загальних зборів колгоспників колгоспу ім..газети «Сільські вісті» за 1989-1992 роки та загальних зборів членів КСП ім..газети «Сільські вісті» за 1993-1999 роки, які встановлюються в архівному фонді «Колективне сільськогосподарське підприємство (КСП) ім..газети «Сільські вісті», с. Середівка Згурівського району Київської області» встановлені норми обслуговування тварин відсутні, тому неможливо надати інформацію про встановлені норми обслуговування тварин у зазначений період у вищевказаному підприємстві.
Документи КСП за 2000-2002 роки на зберігання до архівного відділу Згурівської райдержадміністрації не надходили.
Згідно з довідкою КП «Трудовий архів» Згурівської районної ради Київської області від 26.12.2017 №329 відповідно до книг обліку розрахунків по оплаті праці, які є на зберіганні в документах з кадрових питань (особового складу) архівного фонду Колгосп ім..газети «Сільські вісті» с. Середівка Згурівського району Київської області ОСОБА_1 дійсно працювала у вищевказаному колгоспі і її трудовий стаж за 1989-1992 роки становить:
1989 рік - 76 л/дн,
1990 рік - 326 л/дн,
1991 рік - 348 л/дн,
1992 рік - 344 л/дн.
Згідно з довідкою КП «Трудовий архів» Згурівської районної ради Київської області від 26.12.2017 №330 відповідно до книг обліку розрахунків по оплаті праці, які є на зберіганні в документах з кадрових питань (особового складу) архівного фонду Колгосп ім..газети «Сільські вісті» с. Середівка Згурівського району Київської області ОСОБА_1 дійсно працювала у вищевказаному КСП і її трудовий стаж за 1993-2000 роки становить:
1993 рік - 338 л/дн,
1994 рік - 334 л/дн,
1995 рік - 350 л/дн,
1996 рік - 355 л/дн.
1997 рік - 349 л/дн.
1998 рік - 353 л/дн.
1999 рік - 357 л/дн.
2000 рік - січень - 17 л/дн, лютий - 27 л/дн, березень - 13, 28 (відп).
Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України Про пенсійне забезпечення.
Як передбачено Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року N 384/2011, Пенсійний фонд України (його територіальні органи) входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Одними з основних завдань Пенсійного фонду України є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску; керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; призначення (перерахунок) пенсій, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.
Відповідно до покладених завдань і функцій, саме Пенсійний фонд України є суб'єктом владних повноважень у сфері правовідносин щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій, а спори, що виникають між учасниками цих відносин, є публічно-правовими, тому згідно з вимогами частини 2 статті 4 КАС України їх вирішення належить до юрисдикції адміністративних судів.
Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Згідно п. 2 Розділу Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Статтею 100 Закону України Про пенсійне забезпечення встановлений порядок призначення пільгових пенсій особам, які мали право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію цього Закону, згідно якої особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13 - 14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.
Відповідно до пп. 5 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на пільгових умовах пенсія за віком призначається, жінкам, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності стажу на зазначених роботах не менше 20 років, за умови виконання встановлених норм обслуговування.
Щодо спірних періодів роботи з 30.08.1989 по 28.02.1990, з 01.01.1992 по 16.03.2000, з 21.03.2000 по 07.05.2002, з 20.10.2009 по 01.10.2020 в якості доярки, які не зараховано до стажу, оскільки в документах не зазначена норма обслуговування тварин.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом "д" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (далі також Закон N 1788-XII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, жінки, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років за умови виконання встановлених норм обслуговування.
Норма обслуговування - це кількість голів корів, закріплених за робітницею, яких вона зобов'язана обслужити протягом встановленого робочого дня у визначених організаційно-технічних умовах.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої наказом Мінпраці, Мінюсту, Мінсоцзахисту від 29 липня 1993 року N 58 основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а уточнюючі довідки про період та характер роботи, що дають право на пільгову пенсію, вимагаються у разі відсутності у трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах.
За правилами пунктів 1, 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року N 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника (пункт 18 Порядку).
Порядок призначення пенсій на пільгових умовах цій категорії працівників роз'яснено у листі Міністерства соціального забезпечення України від 20 січня 1992 року N 7, згідно з яким до доярок належать працівники, які оформлені на роботу доярками, свинарками, мають відповідні посвідчення, які постійно зайняті протягом повного сезону сільгоспробіт в рослинництві та тваринництві. Дояркам, свинаркам, які відпрацювали повний польовий період на колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, весь рік роботи зараховується до стажу, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення, і в тому випадку, якщо в міжпольовий або міжсезонний період вони виконували інші роботи, на тваринницьких фермах тощо. Віднесення господарства до сільгосппідприємств, доярки та свинарки яких мають право на пільгову пенсію, здійснюється відповідно до класифікатора галузей народного господарства. До сільськогосподарських належать підприємства, які виробляють продукцію рослинництва і тваринництва. Єдина назва професії "доярка" та свинарка, запроваджена в 1961 році.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до вимог пункту 13 Основних положень відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню та видачі трудових книжок покладається на голову колгоспу. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть відповідальність у відповідності до статуту та правилами трудового розпорядку колгоспу, а в передбаченихзакономвипадках іншу відповідальність.
З огляду на зазначене, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06 лютого 2018 по справі №677/277/17 провадження №К/9901/1298/17.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 12 березня 2019 року по справі N 2а/349/28/16 провадження №К/9901/30494/18.
Як вже зазначалось судом, пунктом 20 Порядку №637 визначено, що у разі коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати уточнюючі довідки.
Таким чином, суд приходить до висновку, що уточнюючі довідки для підтвердження пільгового стажу необхідно надавати лише в разі, коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.
Як вже встановлено судом, та зазначено вище, відповідно до трудової книжки вбачається, що позивач дійсно працювала на вказаних підприємствах дояркою та виконувала встановлені норми обслуговування тварин.
Отже, належним та допустимим доказом, а саме трудовою книжкою підтверджується, що позивача має право на включення до пільгового стажу періодів роботи з 30.08.1989 по 28.02.1990, з 01.01.1992 по 16.03.2000, з 21.03.2000 по 07.05.2002, з 20.10.2009 по 01.10.2020 на посаді доярки.
Також суд звертає увагу на те, що згідно із статтею 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення", відповідальність за достовірність даних і документів, виданих для оформлення пенсії несуть підприємства та організації, що видали довідки або інші документи.
Окрім визначеного, суд звертає увагу на таке.
Відповідно до п. 4.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року N 22-1 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Пунктом 4.2. Порядку передбачено, що орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно з частиною 3 статті 44 Закону N 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається дуже великий обсяг прав та обов'язків в органів Пенсійного фонду при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення.
Разом з тим, відповідач має право та зобов'язаний його реалізувати у випадку обґрунтованих сумнівів щодо достовірності тих чи інших документів.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач, при вирішення питання про призначення пенсії позивачу, не дотримався справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, оскільки не використав надані законом повноваження для з'ясування тих чи інших обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Під час розгляду справи судом встановлено, що УПФ не використало всі свої повноваження для повного, всебічного, добросовісного розгляду заяви позивача про призначення пенсії, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вирішення відповідного питання.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Приймаючи до уваги наведене в сукупності, враховуючи завдання та принципи адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 06.08.2021 №104850004337 про відмову позивачу у призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.
Пунктом 2 частини 1 статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Зазначеній нормі кореспондують положення пункту 2 частини 2 статті 245 КАС України відповідно до яких у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Згідно з частиною 3 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97 "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Тому, суд, з метою повного захисту порушених прав позивача, вважає за необхідне задовольнити позов шляхом визнання протиправним та скасування спірного рішення, зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву позивача від 30.07.2021 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, зарахувавши до пільгового стажу період роботи з 30.08.1989 по 28.02.1990, з 01.01.1992 по 16.03.2000, з 21.03.2000 по 07.05.2002, з 20.10.2009 по 01.10.2020.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до квитанції від 02.11.2021 №72 позивачем сплачено судовий збір на загальну суму 908,00 грн.
Зважаючи на задоволення позовних вимог в повному обсязі, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 908,00 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Задовольнити позовну заяву частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київські області від 06.08.2021 №104850004337.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.07.2021 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту 5 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, зарахувавши до пільгового стажу період роботи з 30.08.1989 по 28.02.1990, з 01.01.1992 по 16.03.2000, з 21.03.2000 по 07.05.2002, з 20.10.2009 по 01.10.2020.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 (дев'ятсот вісім) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548, місцезнаходження: 08500, Київська обл., місто Фастів, вул. Саєнка Андрія, будинок 10).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.