29 липня 2022 року № 320/3754/22
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в місті Києві у порядку письмового провадження позовну заяву гр. ОСОБА_1 до Васильківського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), треті особи: гр. ОСОБА_2 , Служба у справах дітей та сім'ї Васильківської міської ради, про визнання протиправними та скасування постанов,-
До Київського окружного адміністративного суду звернулась гр. ОСОБА_1 з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Васильківського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ляш Юлії Павлівни від 23.11.2021 про стягнення виконавчого збору з боржника ОСОБА_1 у розмірі 12 000 грн 00 коп при примусовому виконанні виконавчого листа № 362/4518/15, виданого 16 січня 2019 Лисянським районним судом Черкаської області у виконавчому провадженні № 58187818;
- визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Васильківського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ляш Юлії Павлівни від 23.11.2021 про накладення на боржника ОСОБА_1 штрафу у розмірі 3 400 грн 00 коп при примусовому виконанні виконавчого листа № 362/4518/15, виданого 16 січня 2019 Лисянським районним судом Черкаської області у виконавчому провадженні № 58187818.
На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що оскаржувані постанови є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідачем відзиву на позовну заяву до суду не подано.
Третіми особами пояснень на позовну заяву до суду не подано.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.04.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
На підставі ст. ст. 194, 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Судом встановлено, що рішенням Лисянського районного суду Черкаської області від 12.09.2017 у справі № 362/4518/15, зокрема, встановлено стягувачу часи спілкування з малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . кожної другої та четвертої суботи та неділі місяця з 10 до 17 години, а в літній період до - одного місяця за домовленістю батьків.
Лисянським районним судом Черкаської області 16.01.2019 видано виконавчий лист.
На виконання виконавчого листа від 16.01.2019 № 362/4518/15 постановою старшого державного виконавця Васильківського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Київській області від 25.01.2019 відкрито виконавче провадження № 58187818.
Постановою Васильківського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Київській області від 25.03.2019 для участі у проведенні виконавчих дій залучено представників служби у справах дітей та сім'ї Васильківської міської ради.
Постановою Васильківського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Київській області від 25.03.2019 визначено місце побачення стягувача з дитиною за адресою реєстрації боржника та дитини - АДРЕСА_1 .
Постановою заступника начальника Васильківського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Київській області від 25.03.2019 відкладено виконавчі дії до 31 березня 2019 року у зв'язку з тим, що до вказаної дати дитина мала проживати за кордоном на підставі рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 10.11.2017.
До закінчення терміну перебування малолітньої ОСОБА_4 за кордоном стягувач надав нотаріально завірену заяву-згоду на тимчасовий її виїзд за кордон до Словацької Республіки у період з 31.03.2019 по 31.03.2021 у супроводі позивачки або ж дідуся чи бабусі.
Службою у справах дітей та сім'ї Васильківської міської ради 08.04.2019 направлено листа до Васильківського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Київській області з проханням не проводити будь-яких виконавчих дій за вказаним виконавчим провадженням у зв'язку з їх недоцільністю.
Позивачка 12.04.2019 звернулась до Васильківського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Київській області з заявою про відкладення виконавчих дій, призначених на 13.04.2019 та на 14.09.2019, визначення місцем зустрічі стягувача та малолітньої ОСОБА_4 за фактичним офіційним місцем проживання дитини, у зв'язку з чим провести всі необхідні дії для організації виконання виконавчого документа.
На час звернення із заявою позивачка та малолітня ОСОБА_3 офіційно проживали в Словацькій Республіці в місті Братислава, що підтверджується дозволами на проживання терміном до 31.03.2021.
Позивачка повідомила державного виконавця, що не зможе з'явитись на призначений час з дитиною в АДРЕСА_1 для організації побачення дитини зі стягувачем, а тому пропонувала зустріч дитини у визначені виконавчим документом дні та години за місцем проживання дитини за адресою: АДРЕСА_2 .
Васильківським міськрайонним ВДВС ГТУЮ у Київській області вказана заява отримана 12.04.2019, що підтверджується вхідним штампом на заяві, однак державним виконавцем вчасно розглянута не була, відповідно не були вирішені поставлені у ній питання.
Васильківським міськрайонним ВДВС ГТУЮ у Київській області 27.04.2019 на адресу позивачки направлено повідомлення про необхідність цього дня бути присутньою за адресою: АДРЕСА_1 для організації побачення стягувача з дитиною, яке позивачка отримала 02.05.2019.
Васильківським міськрайонним ВДВС ГТУЮ у Київській області 14.06.2019 позивачці надано відповідь, з якої слідує, що визначити зустріч стягувача з дитиною у визначені виконавчим документом дні та години за місцем проживання позивачки та дитини та передати виконавче провадження не визначено нормативно-правовими актами держави Україна.
Як слідує з матеріалів справи, стягувач влітку 2019 не зявлявся на побачення з дитиною, зокрема, 28.07.2019 та 02.08.2019, що підтверджується актами державного виконавця.
Зустріч стягувача з донькою відбулася 10.08.2019 у встановленому порядку, що підтверджується актом державного виконавця.
Зустріч стягувача з донькою 11.08.2019 стягувач на побачення з дитиною не з'явився, що підтверджується актом.
Заявою від 14.08.2019 до начальника Васильківського МРУЮ ГТУЮ у Київській області представник позивачки повідомив, що 24 та 25 серпня 2019 року стягувачу буде забезпечене побачення з дитиною згідно графіка побачень.
Також у вказаній заяві зазначено, що пропозиції від стягувача щодо проведення з дитиною одного місяця в літній період, як визначено рішенням суду, не надходило.
Стягувач на зустріч з дитиною 24.08.2019 не з'явився, про що складено акт.
Стягувач 25.08.2019 прибув на зустріч з дитиною про те дівчинка відмовилась піти на зустріч із батьком.
Як слідує з матеріалів справи, стягувач до Васильківського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо факту невиконання позивачем рішення суду не звертався.
Васильківським відділом ДВС в Обухівському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) у ВП № 58187818 прийнято постанови від 23.11.2021 про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортним засобами, про арешт майна боржника, про арешт коштів боржника, про накладення штрафу та про стягнення виконавчого збору.
Крім того, Васильківським відділом ДВС в Обухівському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) у ВП № 58187818 прийнято вимогу від 23.11.2021, в якій виконавець вимагав у стягувача та боржника надати до 10.12.2021 інформацію, де на їх думку необхідно проводити час спілкування стягувача та малолітньої доньки згідно рішення суду.
У встановлені державним виконавцем строки позивачкою було виконано вимогу та надано свої письмові пропозиції щодо подальшого виконання рішення суду.
Зокрема, у наданих позивачкою пропозиціях зазначено, що з 08.08.2018 по теперішній час малолітня ОСОБА_3 проживає разом з нею в місті Братислава Словацької Республіки, де навчається та всесторонньо розвивається.
Позивачка та малолітня ОСОБА_5 проживають в Словацькій Республіці на належній правовій основі, що підтверджується відповідними дозволами на проживання
Крім того, згідно наявної у позивачки інформації, стягувач тривалий час проживає та працює в місті Братислава в Словацькій Республіці за адресою: АДРЕСА_3 , та має дозвіл на проживання Hany Melickovej 17.
Виходячи з наведених обставин та беручи до уваги карантинні обмеження, що запровадженні у всьому світі, малолітня дитина не має змоги двічі на місяць приїздити до України для зустрічей зі стягувачем.
При цьому стягувач не виявляє бажання бачитись з донькою, проживаючи з нею в одному місті.
Вважаючи постанови від 23.11.2021 протиправними, позивачка звернулась до Лисянського районного суду Черкаської області із скаргою на дії (бездіяльність) державного виконавця Васильківського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (справа №362/4518/15)
Ухвалою Лисянського районного суду Черкаської області від 24.01.2022, що набрала законної сили 08.02.2022, скаргу задоволено частково.
Визнано противними та скасовано постанови заступника начальника Васильківського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні № 58187818: від 23 листопада 2021 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами; від 23 листопада 2021 року про арешт майна боржника; від 23 листопада 2021 про арешт коштів боржника.
Закрито провадження у справі в частині вимог скарги про визнання протиправним та скасування постанов заступника начальника Васильківського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні № 58187818 від 23 листопада 2021 року про накладення штрафу та про стягнення виконавчого збору.
Повідомлено, що розгляд заявлених вимог в цій частині відноситься до адміністративної юрисдикції.
У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.
Не погоджуючись з оскаржуваними постановами, позивачка звернулася до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України від 02.06.2016 №1404-VІІІ «Про виконавче провадження».
Відповідно до ст.1 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про виконавче провадження» примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Згідно ст. 5 ЗУ «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до ч. 5 ст. 13 ЗУ «Про виконавче провадження» за порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом.
Порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.
Статтею 18 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Щодо позовної вимоги про скасування постанови від 23.11.2021 у ВП про стягнення виконавчого збору у розмірі 12 000, 00 грн суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 5 ст. 26 ЗУ «Про виконаче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Згідно ч.1 ст.27 ЗУ «Про виконаче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Частина 3 статті 27 ЗУ «Про виконаче провадження» визначає, що за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Відповідно до ст.10 ЗУ «Про виконаче провадження» заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, обєкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обовязку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Іншими заходами примусового характеру, що передбачені цим Законом, у разі виконання рішення немайнового характеру можуть бути заходи, які передбачені статтями 64-67 Закону.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору є:
1) фактичне виконання судового рішення;
2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.
За своїм змістом виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови що такі заходи призвели до виконання рішення.
Порядок виконання рішень немайнового характеру передбачений розділом VIII ЗУ «Про виконаче провадження».
Згідно ч. 6 ст. 26 ЗУ «Про виконаче провадження» за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Відповідно до ст. 63 ЗУ «Про виконаче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до п.11 ч.1 ст.39 ЗУ «Про виконаче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.
Проаналізувавши положення статті 63 ЗУ «Про виконаче провадження», суд зазначає, що під час виконання рішень немайнового характеру державний виконавець фактично надає боржнику строк на добровільне виконання рішення, а у випадку повторного невиконання боржником рішення протягом наданого строку законодавець диференціює подальші дії державного виконавця залежно від участі боржника в процесі виконання рішення.
Так, якщо рішення можливо виконати без участі боржника, державний виконавець вживає заходів примусового виконання рішення, а якщо рішення неможливо виконати без участі боржника, державний виконавець після надсилання органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, тобто не вживає заходів примусового виконання рішення.
Таким чином, положення ЗУ «Про виконаче провадження», що визначають порядок виконання рішень немайнового характеру, які не можуть бути виконані без участі боржника, не передбачають вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання рішення та, як наслідок, стягнення з боржника виконавчого збору.
Суд зазначає, що виконання вказаного судового рішення можливе лише боржником, адже забезпечити зустріч дитини з батьком може виключно позивачка.
Крім того, судом встановлено, що державний виконавець не вчинив будь-яких дій, які б свідчили про реалізацію заходів примусового виконання рішення, передбачених ст.10 ЗУ «Про виконаче провадження», а отже й відсутні підстави для стягнення виконавчого збору.
Враховуючи викладене, суд вважає, що в даному випадку стягнення виконавчого збору з позивачки згідно оскаржуваної постанови є безпідставним та необґрунтованим, що свідчить про її протиправність.
Щодо позовної вимоги про скасування постанови від 23.11.2021 про накладення штрафу у розмірі 3 400, 00 грн, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 63 ЗУ «Про виконаче провадження» у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Статтею 75 ЗУ «Про виконаче провадження» визначено відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії.
Згідно ч.1 ст. 75 ЗУ «Про виконаче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Виходячи з викладеного, підставою для накладення на боржника штрафу є встановлення державним виконавцем факту невиконання боржником у виконавчому провадженні без поважних причин рішення, яким його зобов'язано особисто вчинити певні дії.
Як слідує з матеріалів справи, відповідачем не надано доказів невиконання позивачкою без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії.
За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 23.11.2021, прийнятої у ВП № 58187818.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.
Відповідно до ч.1 ст. 9, ч. 1 ст. 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 72, ч. 3 ст. 77 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Докази суду надають учасники справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з викладеного, саме суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести, що він діяв у межах, установлених законом, відповідно до повноважень та у спосіб, що визначені законом.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Також суд звертає увагу, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивачки є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі 1984,80 грн (квитанції від 17.02.2022).
Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог частково, відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають судові витрати у сумі 1984, 80 грн.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Васильківського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ляш Юлії Павлівни від 23.11.2021 про стягнення виконавчого збору з боржника ОСОБА_1 у розмірі 12 000, 00 грн при примусовому виконанні виконавчого листа № 362/4518/15, виданого 16 січня 2019 Лисянським районним судом Черкаської області у ВП № 58187818.
Визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Васильківського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ляш Юлії Павлівни від 23.11.2021 про накладення на боржника ОСОБА_1 штраф у розмірі 3 400, 00 грн при примусовому виконанні виконавчого листа № 362/4518/15, виданого 16 січня 2019 Лисянським районним судом Черкаської області у ВП № 58187818.
Стягнути з Васильківського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь гр. ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1984 (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят чотири) грн 80 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лапій С.М.