ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
17 серпня 2022 року м. Київ № 640/16827/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві
провизнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування постанов,
ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (відповідач), в якому просить суд (з врахуванням уточненого позову):
« 1. Визнати протиправними дії посадових осіб Голосіївського РВ ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) щодо накладення арешту на кошти які належать Божнику, зокрема:
- визнати протиправною та скасувати постанову від 17.04.2020 у виконавчому провадженні №57985279 про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику: ОСОБА_1 ;
- визнати протиправною та скасувати постанову від 17.04.2020 у виконавчому провадженні № 57985324 про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику: ОСОБА_1 ;
- визнати протиправною та скасувати постанову від 16.05.2020 у виконавчому провадженні № 57985324 про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику . ОСОБА_1 ;
- визнати протиправними та скасувати постанови, винесені посадовими особами Голосіївського РВ ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) у виконавчих провадженнях №№ 57985324, 57985279, 56082297, 57985301, 57985347 з порушенням строків, визначених Законом України «Про виконавче провадження»;
2. Зобов'язати посадових осіб Голосіївського РВ ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) об'єднати в одне провадження та/або закрити виконавчі провадження №№ 57985324, 57985279, 56082297, 57985301, 57985347;
3. Зобов'язати посадових осіб Голосіївського РВ ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) внести відповідну інформацію про закриття виконавчих проваджень №№ 57985324, 57985279, 56082297, 57985301, 57985347 до АСВП та Єдиного реєстру боржників.»
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що будь-яких документів (постанов про зупинення, відкладення, тощо) по виконавчих проваджень №№ 5798532 (відкрите 08.01.2019 року), 57985279 (відкрите 08.01.2019 року), 56082297 (відкрите 30.03.2018 року), 57985301 (відкрите 29.12.2018 року), а також 57985347 (відкрите 29.12.2018 року) до позивача не надходило, на переконання позивача, виконавчі дії у виконавчих провадженнях №№ 57985324, 57985279, 56082297, 57985301, 57985347 здійснюються з порушенням строків, встановлених чинним законодавством.
Також позивач зазначає, що посадові особи відповідача протиправно не об'єднали в зведене виконавче провадження вказані виконавчі провадження, що призвело до значної кількості однакових виконавчих дій.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав правомірності дій та рішень, вчинених на підставі чинного законодавства в межах наданих повноважень.
Справа розглянута в порядку письмового провадження, з огляду на наявне клопотання позивача, у відповідності до положень частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності необхідності заслуховувати свідків чи експертів.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Постановою державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 30.03.2018 відкрито виконавче провадження ВП №56082297 з примусового виконання виконавчого листа №752/11785/15-ц, виданого 12.02.2018 Голосіївським районним судом м. Києва про стягнення 244 грн. з ОСОБА_1 на користь Іпотечного центру в м. Києві та Київській області державної спеціалізованої фінансової установи «Державний форд сприяння молодіжному житловому будівництву».
Постановою від 27.12.2018 ВП №56082297 накладено арешт на кошти боржника.
Постановою від 27.122.2018 ВП №56082297 виконавчий документ повернуто стягувачу.
Постановою державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 17.04.2018 відкрито виконавче провадження ВП №56208371 з примусового виконання виконавчого листа №752/11785/15-ц, виданого 12.02.2018 Голосіївським районним судом м. Києва про зобов'язання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укласти з Іпотечним центром в м. Києві та Київській області Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» договір про іпотеку збудованого (реконструйованого) за рахунок кредиту житла - квартири АДРЕСА_1 , складається з 2-х кімнат, жилою площею 36,8 кв.м., загальною площею 95,9 кв.м., у відповідності до п.3.1 Кредитного договору №55 від 27.12.2017 року.
Постановою від 23.06.2018 ВП №56208371 накладено штраф на боржника ОСОБА_1 в розмірі 1700 грн.
Постановою від 06.09.2018 ВП №56208371 накладено штраф на боржника ОСОБА_1 в розмірі 3400 грн.
22 грудня 2018 року прийнято постанову ВП №56208371 про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 в розмірі 7446,00 грн.
Також, 22 грудня 2018 року прийнято постанову у ВП №56208371 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в розмірі 151,00 грн.
Постановою від 22.12.2018 закінчено виконавче провадження ВП №56208371, згідно пункту 2 постанови виділено в окреме виконавче провадження постанову про стягнення виконавчого збору, постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, постанови про накладання штрафів від 16.07.2018 та 06.08.2018.
Постановою державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 08.01.2019 відкрито виконавче провадження ВП №57985324 з примусового виконання постанови №56208371, виданої 22.12.2018 Голосіївським РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві.
17 квітня 2020 року прийнято постанову у ВП №57985324 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.
Постановою від 17.04.2020 ВП №57985324 накладено арешт на кошти боржника - ОСОБА_1 , в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 520 грн.
Постановою від 16.05.2020 ВП №57985324 накладено арешт на кошти боржника - ОСОБА_1 .
Постановою державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 08.01.2019 відкрито виконавче провадження ВП №57985279 з примусового виконання постанови №56208371, виданої 06.09.2018 Голосіївським РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві.
Постановою від 24.06.2019 ВП №57985279 накладено арешт на майно боржника ОСОБА_1 .
Постановою від 17.04.2020 ВП №57985279 накладено арешт на кошти боржника ОСОБА_1 , в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 3769 грн.
Позивач, вважаючи вказані постанови про арешт коштів боржника і дії державних виконавців в рамках вказаних виконавчих проваджень протиправними, звернувся з даним позовом до суду.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Загальний порядок звернення стягнення на кошти боржника визначено у розділі VII Закону №1404-VIII.
Частиною першою статті 48 Закону № 1404-VIII визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Згідно із частиною другою статті 48 Закону № 1404-VIII стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Положенням частини третьої статті 52 Закону № 1404-VIII передбачено, що не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Відповідно до частини другої статті 56 Закону № 1404-VIII арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі (частина третя статті 56 Закону № 1404-VIII).
Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення (частина четверта статті 56 Закону № 1404-VIII).
Відповідно до частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.
З аналізу вищевикладених норм чинного законодавства вбачається, що державний виконавець зобов'язаний вживати заходів щодо примусового виконання виконавчих документів у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону № 1404-VIII встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.
Перелік видів виплат та сум, на які не здійснюється звернення стягнення відповідно до Закону № 1404-VIII, наведений у статті 73 цього Закону.
Так, стягнення не може бути звернено на такі виплати: 1) вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника; 2) компенсацію працівнику витрат у зв'язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням; 3) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних; 4) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю; 5) допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами; 6) одноразову допомогу у зв'язку з народженням дитини; 7) допомогу при усиновленні дитини; 8) допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; 9) допомогу на дітей одиноким матерям; 10) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом; 11) допомогу на лікування; 12) допомогу на поховання; 13) щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення; 14) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.
Стягнення не здійснюється також із сум: 1) неоподатковуваного розміру матеріальної допомоги; 2) грошової компенсації за видане обмундирування і натуральне постачання; 3) вихідної допомоги в разі звільнення (виходу у відставку) з військової служби, служби в поліції та Державної кримінально-виконавчої служби України, а також грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та в інших випадках, передбачених законом; 4) одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві; 5) грошової допомоги, пов'язаної з безоплатним забезпеченням протезування (ортезування) учасника антитерористичної операції, учасника здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, які втратили функціональні можливості кінцівок, благодійної допомоги, отриманої зазначеними особами, незалежно від її розміру та джерела походження.
Таким чином, до окремих видів соціальних виплати, на які забороняється здійснення стягнення в рамках виконавчого провадження, не включена заробітна плата, у наведеному вище переліку така відсутня.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 № 2346-III, банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки. Отже, вказана стаття не містить такого виду рахунка, як рахунок для соціальних виплат.
Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.
Підсумовуючи викладене суд зазначає, що виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону № 1404-VIII повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону № 1404-VIII.
Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 03.02.2021 у справі № 756/1927/16-ц, у якій суд також зазначив, що кошти, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на банківський рахунок переходять у власність останнього, який має виключне право розпорядження ними, а банк у свою чергу в межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунка клієнта (здійснює зберігання коштів, за розпорядженням клієнта проводить розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів тощо) і не є набувачем цих коштів. Кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат), та набули статус вкладу.
Суд акцентує на тому, що у спірних постановах про арешт коштів боржника, державний виконавець зазначив, що арешт накладається на грошові кошти, що містяться на всіх відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику.
Відтак, оскільки у матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження, що рахунки боржника мають спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на кошти, які надходять на цей рахунок заборонено законом, а відповідні банки, на які нормами статті 52 Закону № 1404-VІІІ покладений обов'язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанови виконавця про накладення арешту на кошти боржника на рахунках виконали, що відповідно свідчить про те, що банки не визнали цей рахунок/рахунки та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення, то відсутні підстави для зобов'язання державного виконавця зняти арешт з коштів боржника.
Наведені висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду викладеною у подібних правовідносинах у постанові від 10.06.2021 у справі № 520/4794/2020.
Щодо посилань позивача на те, що останній не отримував оскаржувані постанови, суд зазначає, відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
З матеріалів виконавчих проваджень вбачається, що в межах спірних проваджень документи направлялись на адресу: АДРЕСА_2 .
Щодо посилань позивача на порушення відповідачем строків впровадження виконавчих дій, а саме щодо того, що виконавчі дії повинні бути проведені протягом двох або шести місяців, суд такі посилання відхиляє як нормативно необґрунтовані, оскільки чинна (на час вчинення виконавчої дії) редакція Закону України «Про виконавче провадження» такі норми не містить.
Таким чином, враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних постанов про арешт коштів боржника.
Щодо решти позовних вимог, суд враховує наступне.ак, згідно ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема:
1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;
2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;
3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;
4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду;
5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх;
6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;
7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;
8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням;
9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна;
10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення;
11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача;
12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання;
13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб;
14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу;
15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання;
16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;
17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис;
18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;
19) у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;
20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача;
21) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;
22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою Наказом МЮУ від 02 квітня 2012 року № 512/5 також передбачено, що у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження та виконуються державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження. Про об'єднання виконавчих проваджень у зведене державний виконавець виносить постанову.
Разом з тим, відповідно до п. 18 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07 липня 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», суд не має права зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.
Враховуючи викладене вище, а також виходячи зі змісту прав та обов'язків виконавця при проведенні виконавчих дій, суд не вбачає підстав для зобов'язання наперед державних виконавців вчинити дії, зазначені позивачем, оскільки вказані дії належать виключно до дискреційних повноважень та компетенції державних виконавців і можуть бути предметом оскарження в ході здійснення виконавчого провадження.
В той же час, частиною першою статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено вичерпний перелік підстав для закінчення виконавчого провадження.
В свою чергу, позивачем не обґрунтовано, судом не встановлено підстав для закінчення вказаних проваджень.
Таким чином, враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позову та, відповідно, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини другої статті 129 Конституції України та частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Суддя С.К. Каракашьян