ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
17 серпня 2022 року м. Київ №640/1220/22
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Шейко Т.І.,
розглянувши заяву позивача про відвід судді в адміністративній справі
за позовомОСОБА_1
до Державної податкової служби України
провизнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової служби України, у якому просила суд:
- визнати недійсним у частині визначення строку його дії Контракт про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, від 15.10.2020 року, з урахуванням внесених змін Додатковою угодою № 243 до Контракту про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, від 15.10.2020 року;
- визнати протиправними та скасувати наказ Державної податкової служби України №2291-о від 25.11.2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 » і поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу розгляду звернень платників податків Департаменту електронних сервісів Державної податкової служби або на іншій рівнозначній посаді у Державній податковій службі України, що відповідає освіті, фаху і досвіду ОСОБА_1 , з 04 грудня 2021 року;
- визнати бездіяльність Державної податкової служби України щодо нездійснення обов'язкового працевлаштування ОСОБА_1 протиправною та зобов'язати працевлаштувати ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу розгляду звернень платників податків Департаменту електронних сервісів Державної податкової служби України або на іншій рівнозначній посаді у Державній податковій службі України, що відповідає освіті, фаху і досвіду ОСОБА_1 , з 04 грудня 2021 року;
- визнати протиправною бездіяльність Державної податкової служби України, що полягає у ненарахуванні у жовтні та листопаді 2021 лікарняних та перерахунку відпускних ОСОБА_1 , затримки у нарахуванні лікарняних та перерахунку відпускних за період з листопада 2021 року до 09 грудня 2021 року;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь ОСОБА_1 середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу - з 04 грудня 2021 року по день фактичного поновлення на посаді у розмірі 656,29 гривень за кожен день прогулу, з урахуванням податків і зборів, нарахувань Єдиного соціального внеску та індексу інфляції;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь ОСОБА_1 заборгованість із виплати належних сум при звільненні у загальному розмірі 103 339,91 (сто три тисячі триста тридцять дев'ять гривень 91 коп.) гривень, що підлягали виплаті при звільненні, з урахуванням податків і зборів, нарахувань Єдиного соціального внеску та індексу інфляції;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки здійснення повного розрахунку, починаючи з 04.12.2021 року і по день фактичного розрахунку з розрахунку середньоденної заробітної плати позивача у розмірі 656,29 гривень, з урахуванням податків і зборів, нарахувань Єдиного соціального внеску та індексу інфляції;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , завдану моральну шкоду в сумі 100 000,00 (сто тисяч) гривень;
- допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення з Державної податкової служби України, на користь ОСОБА_1 середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 січня 2022 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у підготовчому судовому засіданні на 01 березня 2022 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
До суду через систему «Електронний суд» 10 серпня 2022 року надійшла заява позивача ОСОБА_1 про відвід судді.
Заява мотивована тим, що суддя Шейко Т.І. у період з 17 жовтня 2002 року по 04 серпня 2003 року працювала в Бориспільській об'єднаній державній податковій інспекції головним державним податковим інспектором групи правового забезпечення. За даними загальнодоступних джерел Бориспільська об'єднана державна податкова інспекція наразі має статус «ліквідована». В той же час, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року №893 «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби» права та обов'язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу.
За таких обставин, як вказує позивачка, існує вірогідність, що у судді Шейко Т.І. залишились дружні або неприязні стосунки з екс-колегами, які продовжують працювати в Державній податковій службі України та заінтересовані в результаті розгляду даної адміністративної справи, а отже можуть впливати на розгляд справи.
Вирішуючи заяву про відвід судді Шейко Т.І., суд виходив з наступного.
Відповідно до частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності підстав, зазначених у статтях 36 - 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
У постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2006 року зазначено, що суддя також не може брати участі у розгляді адміністративної справи і за наявності інших обставин, які можуть викликати сумнів у його неупередженості, однак конкретного і вичерпного переліку цих підстав не передбачено. Тобто, зі змісту закону вбачається, що особа, яка заявляє відвід судді, має навести конкретні обставини, які можуть викликати сумнів у неупередженості.
Відповідно до Основних принципів незалежності судових органів (схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року), незалежність судових органів гарантується державою і закріплюється в конституції або законах країни. Усі державні та інші установи зобов'язані шанувати незалежність судових органів і дотримуватися її. При цьому, не повинно мати місця неправомірне чи несанкціоноване втручання в процес правосуддя.
Згідно Бангалорських принципів діяльності судді, затверджених резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя повинен виконувати свою професійну функцію незалежно, виходячи з власної оцінки фактів та відповідно до свідомого розуміння закону, не зважаючи при цьому на будь-які зовнішні впливи, стимули, тиски, загрози чи втручання, прямі або непрямі, хоч би від кого вони йшли і хоч би якими були їхні причини.
З аналізу практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), вбачається, що останнім визначено концептуальні підходи до тлумачення статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод, представивши не лише змістовні характеристики неупередженості, але й її суб'єктивні та об'єктивні компоненти.
Так, у справі «П'єрсак проти Бельгії» ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами.
На думку ЄСПЛ, можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.
Щодо суб'єктивної складової цього поняття, то у справі «Хаушильд проти Данії» зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлено наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об'єктивної перевірки.
Стосовно об'єктивної неупередженості у справі «Фей проти Австрії» ЄСПЛ вказано, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.
Суд звертає увагу на те, що для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість чи порушення принципу безсторонності.
Таким чином, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.
Суддею Шейко Т.І. не заперечується того факту, що вона у 2002-2003 роках працювала у Бориспільській об'єднаній державній податковій інспекції. При цьому, як в період перебування на посаді в Бориспільській об'єднаній державній податковій інспекції (в 2002-2003 роках), так і в подальшому, про існування такої особи як ОСОБА_1 їй не було відомо до отримання позову ОСОБА_1 в Окружному адміністративному суді м. Києва в січні 2022 року.
Позивачка ОСОБА_1 припускає, що може існувати вірогідність наявності екс-колег, з якими у судді могли залишитись дружні або неприязні стосунки, і ці екс-колеги можуть впливати на хід розгляду справи. В той же час, позивачкою не наведено жодних обставин та не зазначено конкретних осіб, які б могли бути зацікавленими в ході розгляду справи і вирішення спору, та які в сукупності об'єктивно вказували б на упередженість та необ'єктивність судді у розгляді даного спору.
Тобто, доводи позивачки побудовані лише на суб'єктивних припущеннях.
За наведених обставин суд вважає відвід судді необгрунтованим.
Частиною третьою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу.
Відповідно до частини четвертої цієї статті, якщо суд доходить висновку про необгрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Згідно з частиною дванадцятою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Заява про відвід надійшла до суду у межах визначеного частиною четвертою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України строку, визнавши при цьому відвід необгрунтованим, суд вважає за необхідне передати заяву про відвід судді у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу, для вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду що розглядає справу.
Керуючись статтями 39, 40, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Визнати заяву ОСОБА_1 про відвід судді у справі №640/1220/22 необґрунтованою.
Передати заяву ОСОБА_1 про відвід судді Шейко Т.І. у справі №640/1220/22 для вирішення питання про відвід до автоматичного розподілу для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу щодо розгляду заяви про відвід.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.
Суддя Т.І. Шейко