ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про відмову у вжитті заходів забезпечення позову
16 серпня 2022 року м. Київ № 640/12195/22
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом
ОСОБА_1
до Міністерства освіти і науки України
про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта в частині
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до Міністерства освіти і науки України (далі по тексту - відповідач), адреса: 01135, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 10, в якій позивач просить
- визнати протиправним і нечинним пункт 9 розділу ІІІ Порядку прийому на навчання для здобуття вищої освіти в 2022 році, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 27 квітня 2022 року №392, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 03 травня 2022 року за №487/37823 (зі змінами), у частині, згідно з якою прийом на навчання вступників за спеціальностями 081 «Право» та 293 «Міжнародне право» за державним або регіональним замовленням для здобуття ступеня магістра за заочною формою здобуття освіти в 2022 році не проводиться.
Підставами позову позивач вказує прийняття суб'єктом владних повноважень оскаржуваного Порядку прийому на навчання для здобуття вищої освіти в 2022 році в частині.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2022 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.
Одночасно з поданням позовної заяви, позивачем до суду подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії пункту 9 розділу ІІІ Порядку прийому на навчання для здобуття вищої освіти в 2022 році, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 27 квітня 2022 року №392, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 03 травня 2022 року за №487/37823 (зі змінами), у частині, згідно з якою прийом на навчання вступників за спеціальностями 081 «Право» та 293 «Міжнародне право» за державним або регіональним замовленням для здобуття ступеня магістра за заочною формою здобуття освіти в 2022 році не проводиться.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач послався на те, що положення нормативно-правового акта, які він оскаржує, безпосередньо стосуються його права на здобуття вищої освіти, адже перешкоджає отриманню фінансування з державного/місцевого бюджету для здобуття ступеня магістра за однією з цих спеціальностей за заочною формою навчання.
Крім того, у заяві зазначено, що якщо суд ухвалить рішення на користь позивача та рішення суду набуде законної сили до 20 вересня 2022 року, це може призвести до ефективного захисту його права.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до адміністративного суду з цією заявою про забезпечення позову.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає за необхідне зазначити наступне.
Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статями 150, 151 Кодексу адміністративного судочинства України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Відповідно до вимог частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи може вжити визначені цією статтею заходи забезпечення адміністративного позову.
Підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини:
- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачем за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
- очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Відповідно до частини 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб.
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина 6 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України).
Тобто, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
При цьому заходи забезпечення, як вже було зазначено судом, мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими, репутаційними, службовими та професійними наслідками.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Разом з тим суд не вправі вживати заходи забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №826/8556/17, від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18, від 29 січня 2020 року у справі №640/9167/19, від 13 березня 2020 року у справі №1740/2484/18, від 30 вересня 2020 року у справі №640/1305/20, від 22 жовтня 2020 року у справі №640/1304/20, від 24 листопада 2020 року у справі №640/9636/20, від 11 березня 2021 року у справі №260/1168/19.
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що Порядком, окремі положення якого оскаржує позивач, передбачено, що розподіл місць державного/регіонального замовлення для здобуття ступеня магістра має відбутись до 20 вересня 2022 року.
В свою чергу, позивач також посилається й на те, що наслідки судового рішення мають бути реалізовані у межах вступної кампанії 2022 року та рішення має набрати законної сили до 15 вересня 2022 року (крайня дата подання заявок вступниками).
Так, статтею 4 Закону України «Про вищу освіту» встановлено, що кожен має право на вищу освіту. Громадяни України мають право безоплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних закладах вищої освіти на конкурсній основі, якщо певний ступінь вищої освіти громадянин здобуває вперше за рахунок коштів державного або місцевого бюджету, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Громадяни України вільні у виборі закладу вищої освіти, форми здобуття вищої освіти і спеціальності.
Відповідно до частини 9 статті 3 Закону України «Про освіту» право на освіту не може бути обмежене законом. Закон може встановлювати особливі умови доступу до певного рівня освіти, спеціальності (професії).
Як вбачається зі змісту позовної заяви, на переконання позивача, оскаржувані ним положення Порядку обмежують його право на освіту.
Суд зауважує, що встановлення обставин законності спірних положень Порядку та їх оцінка повинна бути надана судом з урахуванням доказів та посилань, якими обґрунтовує відповідач свої заперечення та пояснень інших учасників справи, при розгляді справи по суті.
У разі вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб шляхом зупинення дії оскаржуваного пункту Порядку, судом буде фактично ухвалене рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07 травня 2020 року у справі № 640/6315/19.
Слід зауважити, що позивач у заяві про забезпечення позову неодноразово зазначав про те, що рішення суду у даній справі, у разі задоволення його позовних вимог, має набрати законної сили до 15 вересня 2022 року.
Так, чинним Кодексом адміністративного судочинства України передбачено, що дана категорія справ підлягає розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, тобто, з проведенням підготовчого провадження та розгляду справи по суті в судовому засіданні.
Згідно частини 4 статті 173 Кодексу адміністративного судочинства України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
Частиною 1 статті 193 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку.
Зважаючи на те, що підготовче засідання у справі призначено на 07 вересня 2022 року, судове рішення у справі у будь-якому випадку не набере чинності до 15 вересня 2022 року.
Між тим, ключовим моментом у своїй заяві про забезпечення позову позивач ставить саме дату набрання законної сили рішенням суду у даній справі.
При цьому, є досить незрозумілим, яким саме чином оскаржувані положення Порядку на стадії відкриття провадження у цій справі порушують право позивача на освіту, оскільки з матеріалів, доданих до позовної заяви вбачається, що позивач скористався своїм правом на освіту та, відповідно, подав заявку на прийняття участі у проведенні вступного випробування.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 150, 151, 153-155, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею (суддями). Відповідно до частини 8 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала про відмову у забезпеченні адміністративного позову може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.Ю. Гарник