ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
24 серпня 2022 року м. Київ № 640/8630/19
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Донця В.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про скасування вимог.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з урахуванням заяв про зміну предмета позову:
скасувати (списати) вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.12.2018 №Ф-218940-17 у розмірі 19302,49 грн. у передбаченому законом порядку в повному обсязі, а з урахуванням додатково нарахованої суми боргу, зазначеної в рішенні Головного управління ДФС у м. Києві до загального розміру - 20121,55 грн.;
скасувати (списати) вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15.01.2020 №Ф-218940-17 у розмірі 18 285,43 грн. у передбаченому законом порядку в повному обсязі;
скасувати (списати) вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07.04.2020 №Ф-218940-17 у розмірі 18 043,39 грн. у передбаченому законом порядку в повному обсязі.
Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва: від 27.06.2019 - відкрито провадження в справі та постановлено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; від 10.08.2021 - замінено відповідача - Головне управління ДФС у м. Києві (ідентифікаційний код 39439980), на правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44116011); від 10.08.2021 - витребувано від Головного управління ДПС у м. Києві докази.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що податкова вимога від 06.12.2018 №Ф-218940-17 підлягає скасуванню (списанню) у передбаченому законом порядку внаслідок дії форс-мажорних обставин на території Донецької області.
Представник Головного управління ДФС у м. Києві подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вказує на безпідставність позовних вимог, оскільки Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 №911-VII внесено зміни до Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014 №1669-VII, зокрема виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 цього Закону, відповідно скасовано пункт 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI, яким передбачено звільнення від виконання обов'язків, визначених частиною другою статті 6 вказаного Закону, платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок), які перебувають на обліку в контролюючих органах, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція. Отже, на переконання податкового органу, законодавством не передбачено особливих умов виконання зобов'язань такими платниками єдиного соціального внеску.
Позивачем подано відповідь на відзив, у якій ФОП ОСОБА_1 вказує, що відповідач зобов'язаний згідно підпункту 11 пункту 4 "Порядку списання безнадійної заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", затвердженого постановою Правління фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття від 30 березня 2018 року №167, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 квітня 2018 року за №521/31973 (далі - Порядок №167) списати податковий борг позивача, як безнадійний, так як заборгованість виникла у зв'язку з дією форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Позивачем з доказами надісланні відповідачу подано заяви вх. 303-14/41202/20 від 25.03.2020, вх.№03-14/48171/20 від 04.04.2020, вх. №03-14/63314/20 від 12.05.2020, в яких позивачем визначено позовними вимогами визнання протиправними та скасування рішення Державної податкової служби України від 12.03.2020 №9170/6/99-00-08-06-01-06, скасування (списання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15.01.2020 №Ф-218940-17 та від 07.04.2020 №Ф-218940-17.
Відповідно до частини першої статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України: крім прав та обов'язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Судом частково задоволено вказані заяви в частині прийняття зміни предмета позову про скасування вимог від 15.01.2020 №Ф-218940-17 та від 07.04.2020 №Ф-218940-17, оскільки підстави позову щодо цих вимог залишились незмінними. Щодо вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової служби України від 12.03.2020 №9170/6/99-00-08-06-01-06, то суд дійшов висновку, що позивачем змінено одночасно і предмет і підстави позову, тому судом відмовлено в задоволенні заяви позивача про прийняття такої вимоги до розгляду.
Представником відповідача подано додаткові пояснення, в яких зазначено, що в інтегрованій картці платника податку ФОП ОСОБА_1 обліковується нарахування єдиного внеску в автоматичному режимі за 2017, 2018 та І-ІІ квартлаи 2019 року в розмірі мінімального страхового внеску за кожен місяць як фізичній особі-підприємцю, що перебуває на загальній системі оподаткування. Представником наголошено, що за практикою Верховного Суду (постанова від 30.03.2018 справа №812/292/18) відповідні положення Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не скасовують обов'язку платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а лише надає можливість на період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану не виконувати обов'язки визначені в частині другій статті 6 цього Закону.
На виконання вимог ухвали суду про витребування доказів, відповідачем подано витяг з інтегрованої картки ФОП ОСОБА_1 , за період з 01.01.2018 по 31.08.2021, водночас Головним управлінням ДПС у м. Києві не надано розрахунок суми боргу (недоїмки) з єдиного внеску, визначеної ФОП ОСОБА_1 у вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 06.12.2018 №Ф-218940-17.
Розглянувши заяви по суті, дослідивши письмові докази, судом установлено.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець: дата державної реєстрації - 25.10.2000; дата запису: 22.09.2008; номер запису - 22660170000047061.
Як вбачається з матеріалів справи, з 25.10.2000 по 21.09.2018 ФОП ОСОБА_1 перебував на обліку в Маріупольській ОДПІ Головного управління ДФС у Донецькій області (Кіровський район). З 21.09.2018 здійснено перереєстрацію платника єдиного внеску до Головного управління ДФС у м. Києві (ДПІ у Деснянському районі).
Відповідно до статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, Головним управлінням ДФС у м. Києві сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.12.2018 №Ф-218940-17, відповідно до якої заборгованість ФОП ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску станом на 30.11.2018 складала 19302,49 грн.
Не погоджуючись з вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 06.12.2018 №Ф-218940-17, ФОП ОСОБА_1 звернувся до Головного управління ДФС у м. Києві із заявою про скасування (списання) вимоги, в задоволенні якої відмовлено про, що повідомлено ФОП ОСОБА_1 листом від 04.02.2019 №10064/С/26-15-17-04-22. У цьому листі вказаною, що станом на 31.01.2019 відповідно до інтегрованої картки платника за ФОП ОСОБА_1 обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 20121,55 грн.
Позивач звернувся зі скаргою на вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.12.2018 №Ф-218940-17 до Головного управління ДФС у м. Києві, яку рішенням від 25.02.2019 №21411/С/26-15-17-04-22 залишило без розгляду.
Не погоджуючись з вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 06.12.2018 №Ф-218940-17 ФОП ОСОБА_1 звернувся із скаргою до Державної фіскальної служби України, яку рішенням від 17.04.2019 №18128/С/99-99-11-05-02-25 залишено без задоволення, а вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.12.2018 №Ф-218940-17 - без змін.
Головним управлінням ДПС у м. Києві сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.01.2020 №Ф-218940-17, відповідно до якої заборгованість ФОП ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску станом на 31.12.2019 склала 18285,43 грн.
Вважаючи таку вимогу протиправною ФОП ОСОБА_1 звернувся зі скаргою на вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.01.2020 №Ф-218940-17 до Державної податкової служби України, яку рішенням від 12.03.2020 №9170/6/99-00-08-06-01-06 залишено без задоволення, а вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.01.2020 №Ф-218940-17 - без змін.
Головним управлінням ДПС у м. Києві сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.04.2020 №Ф-218940-17, відповідно до якої заборгованість ФОП ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску станом на 31.03.2020 склала 18043,39 грн.
Не погоджуючись з вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 06.12.2018 №Ф-218940-17 у розмірі 19 302,49 грн. з урахуванням додатково нарахованої суми боргу згідно з рішенням Головного управління ДФС у м. Києві в загальному розмірі 20121,55 грн., вимогами про сплату боргу (недоїмки) від 15.01.2020 №Ф-218940-17 в розмірі 18285,43 грн. та від 07.04.2020 №Ф-218940-17 17 в розмірі 18043,39 грн., позивач звернувся до суду з позовом.
Вирішуючи спір, суд ураховує таке.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначається Законом України від 08 липня 2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон - №2464-VI).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За змістом пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону №2464-VI. Абзацом третім частини восьмої цієї статті визначено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1- частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Статтею 25 Закону №2464-VІ визначено заходи впливу та стягнення, частиною першої цієї статті передбачено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону №2464-VІ орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закону №2464-VI недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Закону України від 2 вересня 2014 року №1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі - Закон №1669-VII), який набрав чинності 15 жовтня 2014 року, визначає, серед іншого, тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.
Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1669-VII внесено зміни до Закону №2464-VІ, а саме підпункт "б" розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 9-3 (пункт 9-4 в редакції Закону України від 02.03.2015 №219-VIII "Про внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці", який набрав чинності 13 березня 2015 року) наступного змісту:
" 9-4. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 №405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 №405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.".
Указом Президента України від 14.04.2014 №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України".
На виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1669-VII розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 №1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (дію розпорядження зупинено згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року №1079-р), яке втратило чинність згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України".
Відповідно до сертифікату №3100-19-0006 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 11.01.2019, виданого Торгово-промисловою палатою України, позивач до 21.09.2018 проживав за адресою: АДРЕСА_1 та перебував на обліку в Маріупольській ОДПІ Головного управління ДФС у Донецькій області (Кіровський район). Починаючи з 21.09.2018 ФОП ОСОБА_1 взятий на облік Головним управлінням ДФС у м. Києві (ДПІ у Деснянському районі). Відомості аналогічного змісту містяться в інформаційній системі Головного управління ДПС у м. Києві та не заперечуються відповідачем у його заявах по суті.
Згідно з витягом з інтегрованої картки ФОП ОСОБА_1 , станом на 21.09.2018 (дата перереєстрації платника) від Головного управління ДФС у Донецькій області до Головного управління ДФС у м. Києві було передано недоїмку в розмірі 5121,07 грн. по коду платежу 71040000.
Судом встановлено, що в інтегрованій картці ФОП ОСОБА_1 09.02.2018 нараховано розрахункову суму єдиного внеску за 2017 рік в розмірі 8448,00 грн. Вказане призвело до збільшення недоїмки з єдиного внеску на зазначену суму.
Згідно з інтегрованою карткою, нарахування єдиного внеску здійснювалося протягом 2018 року:
19.04.2018 за І квартал 2018 року в розмірі 2457,18 грн.
19.07.2018 за ІІ квартал 2018 року в розмірі 2457,18 грн.
19.10.2018 за ІІІ квартал 2018 року в розмірі 2457,18 грн.
За вказаний період позивач не сплачував суми єдиного внеску.
Як уже вказувалось, за твердженням відповідача, вказані нарахування за 2017 рік та І-ІІІ квартал 2018 року здійснювалися в автоматичному режимі.
Враховуючи те, що відповідачем не надано розрахунку суми боргу з єдиного внеску ФОП ОСОБА_1 , суд позбавлений можливості встановити дату виникнення недоїмки, що була передана від Головного управління ДФС у Донецькій області та розмір єдиного внеску, який підлягає нарахуванню позивачу в третьому кварталі 2018 року за фактичний час його перебування на обліку в Маріупольській ОДПІ - з 01.07.2018 до 21.09.2018.
Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на те, що суд позбавлений можливості на підставі наданих доказів самостійно здійснити розрахунки, а відповідачем не доведено, що недоїмка з єдиного внеску в розмірі 5121,07 грн. виникла в період до 14.04.2014, суд приймає доводи позивача, з приводу того, що недоїмка з єдиного внеску в розмірі 5121,07 грн. виникла в період з 14.04.2014, а також враховує розмір єдиного внеску який нараховано позивачу повністю за ІІІ квартал 2018 року (з 01.07.2018 до 30.09.2018).
Ззгідно з інтегрованою карткою ФОП ОСОБА_1 за час перебування позивача на обліку в Маріупольській ОДПІ Головного управління ДФС у Донецькій області у позивача в автоматичному режимі в інтегрованій картці виникла недоїмка з єдиного внеску в сумі 20940,61 грн. В жовтні-листопаді 2018 року позивачем сплачено суму єдиного внеску в розмірі 638,12 грн.
На підставі цих даних Головним управлінням ДФС у м. Києві сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.12.2018 №Ф-212940-17, згідно якої заборгованість ФОП ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску станом на 30.11.2018 склала 19302,49 грн.
Як вбачається з інтегрованої картки, у зв'язку із подальшими нарахуваннями та сплатами єдиного внеску, що здійснювалися позивачем протягом IV кварталу 2018 року, 2019 року та І-ІІ кварталу 2020 року, розмір заборгованості за вказаним платежем змінювався. Вказане призвело до прийняття Головним управлінням ДПС у м. Києві вимог про сплату боргу (недоїмки) від 15.01.2020 №Ф-218940-17 (заборгованість ФОП ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску станом 31.12.2019 склала 18285,43 грн) та від 07.04.2020 №Ф-218940-17 (заборгованість ФОП ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску станом на 31.03.2020 склала 18043,39 грн.).
У той же час, суд з урахуванням поданих відповідачем доказів дійшов висновку, що фактично вказана недоїмка виникла у зв'язку з нарахуванням сум єдиного внеску за час перебування позивача на обліку в Маріупольській ОДПІ Головного управління ДФС у Донецькій області, оскільки формування заборгованості з єдиного внеску здійснюється на певну дату з урахуванням усієї заборгованості існуючої на цю дату, шляхом прийняття вимоги про сплату боргу (недоїмки).
Місто Маріуполь Донецької області, на території якого розташовано Маріупольська ОДПІ Головного управління ДФС у Донецькій області, в якій на обліку як платник єдиного внеску перебував позивач, входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затверджених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 №1053-р (втратило чинність) і розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1275-р (чинне).
Беручи до уваги, що позивач на час виникнення спірних вовідносин перебував на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводиться антитерористична операція, відтак, з огляду на дію абзацу третього пункту 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464-VІ позивач звільняється від відповідальності за несвоєчасну сплату єдиного внеску з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції.
Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30.03.2018 зразкова справа №812/292/18.
При цьому, ненадання позивачем заяви про звільнення від відповідальності за несвоєчасне виконання обов'язку щодо своєчасного перерахування єдиного внеску не є безпосередньою умовою такого звільнення, оскільки можливість звернення із відповідною заявою законодавцем передбачено лише після закінчення антитерористичної операції. Натомість, звільнення від відповідальності передбачено безпосередньо у Законі, в силу прямої дії якого не потребує додаткового звернення (наприклад, постанови Верховного Суду від 15.05. 2019 справа №805/1949/17-а, від 21.08.2019 справа №360/137/19).
Як установлено судом, у позивача в автоматичному режимі в інтегрованій картці виникла недоїмка з єдиного внеску в сумі 20940,61 грн. нарахована саме за період перебування ФОП ОСОБА_1 на обліку в Маріупольській ОДПІ Головного управління ДФС у Донецькій області (органі доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводиться антитерористична операція), хоча сама вимога була винесена вже 06.12.2018, тобто після перереєстрації позивача в органах Державної фіскальної служби України. Відповідачем не доведено, що після перереєстрації позивач не виконував обов'язки платника єдиного внеску, тому суд приходить до висновку, що прийняті відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15.01.2020 №Ф-218940-17 (заборгованість ФОП ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску склала 18285,43 грн.) та від 07.04.2020 №Ф-218940-17 (заборгованість ФОП ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску склала 18043,39 грн.) фактично сформовані у зв'язку з нарахуванням та несплатою сум єдиного внеску за час перебування позивача на обліку в Маріупольській ОДПІ, які продовжують обліковуватися в інтегрованій картці позивача.
З приводу посилань відповідача на відсутність особливих умов щодо виконання зобов'язань платниками єдиного соціального внеску, які перебували на обліку у контролюючих органах, розташованих на території населених пунктів, де проводилась антитерористична операція у зв'язку із прийняттям Закону України від 24.12.2015 №911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", суд зазначає, що з набранням чинності Закону України від 02.03.2015 №219-VIII "Про внесення змін до розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці" пункт 9-3 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464-VI визначено вважати пунктом 9-4.
Пунктом 28 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 №911-VIII, який набрав чинності 01.01.2016, виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону №1669-VII, водночас положення цього підпункту були реалізовані шляхом внесення відповідних змін до Закону №2464-VI, а змін безпосередньо до Закону №2464-VI щодо виключення (або викладення в новій редакції тощо) пункту 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону - внесено не було. Вказані обставини спростовують доводи податкового органу щодо втрати чинності положень цього пункту на час виникнення спірних правовідносин.
Пункт 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464-VI й після внесення змін до Закону №1669 продовжили свою дію в часі до 13.02.2020, у зв'язку з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи" від 14.01.2020 №440-IX, на підставі якого пункт 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464-VI виключено.
Отже, судом встановлено що, на час виникнення заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та під час прийняття спірних вимог про сплату боргу (недоїмки) від 06.12.2018 №Ф-218940-17 та від 15.01.2020 №Ф-218940-17 пункт 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464-VI діяв, разом з тим на час формування спірної вимоги про сплату боргу від 07.04.2020 №Ф-218940-17, норма, яка тимчасово звільняла позивача від виконання обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону №2464-VI (своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок) втратила чинність.
Слід відзначити, що вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.12.2018 №Ф-218940-17 та від 15.01.2020 №Ф-218940-17 прийняті відповідачем з посиланням на статтю 25 Закону №2464-VI, абзацом 2 частини першої якої визначено, що положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Водночас позивач під час дії пункту 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464-VI (до 13.02.2020) на період проведення антитерористичної операції був звільнений від виконання обов'язків платника єдиного внеску, тому орган доходів і зборів був позбавлений можливості застосовувати заходи впливу та стягнення до такого платника за період його звільнення від виконання обов'язків, встановлених частиною другою статті 6 Закону №2464-VI.
Наявність заборони у застосуванні до позивача заходів впливу та стягнення, визначених статтею 25 Закону №2464-VI, за невиконання обов'язків платника єдиного внеску на період проведення антитерористичної операції, унеможливлює й формування та направлення під час дії пункту 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464-VI позивачу вимог про сплату боргу у цей період .
Разом з тим, спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) від 07.04.2020 №Ф-218940-17 прийнята після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи" від 14.01.2020 №440-IX, недоїмка зазначена станом на 31.03.2020. Згідно з інтегрованою карткою ФОП ОСОБА_1 , така недоїмка виникла у зв'язку з нарахуванням суми основного боргу, штрафи та пеня не нараховувались.
Отже, позивач з 13.02.2020 повинен виконувати покладені на нього обов'язки зі сплати єдиного соціального внеску відповідно до положень Закону №2464-VI, який на час формування вимоги від 07.04.2020 №Ф-218940-17 не містить положень щодо звільнення позивача від виконання обов'язків, встановлених статтею 6 цього Закону.
Суд також зауважує, якщо враховуються минулі періоди під час формування вимоги про сплату боргу (під час яких діяв пункт 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464-VI), вони також підпадають під дію обов'язку їх сплати, оскільки зазначена норма тимчасово визначала право платника не виконувати обов'язки зі сплати єдиного внеску, а не звільняла від вказаного обов'язку повністю (наприклад, постанови Верховного Суду від 02.04.2020 справа №360/1546/19 та від 03.04.2020 справа №812/838/17).
Що стосується позовної вимоги про врахування додатково нарахованої суми боргу, зазначеної в рішенні Головного управління ДФС у м. Києві від 04.02.2019 №10064/С/26-15-17-04-22, зі змісту якого вбачається, що розмір заборгованості зі сплати єдиного внеску станом 31.01.2019 становить 20 121,55 грн., варто зазначити таке.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VІ єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Оскільки пункт 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464-VІ, під час своєї чинності не скасовував обов'язків платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а надавав можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі, орган доходів і зборів позбавлений можливості застосовувати саме заходи впливу та стягнення до такого платника за період його звільнення від виконання обов'язків, встановлених частиною другою статті 6 Закону №2464-VI.
Водночас нарахування та облік в інтегрованій картці єдиного внеску не є заходом впливу та стягнення в розумінні статті 25 Закону №2464-VІ.
Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 7 квітня 2016 року №422 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 травня 2016 року за №751/28881) (далі - Порядок №422). Цей Порядок визначає організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Пунктом 2 Розділу І Порядку №422 надані наступні визначення:
інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами;
інформаційна система органів ДФС - інтегрована структура, що складається з одного чи більшої кількості процесів, компонентів апаратного та програмного забезпечення, засобів та персоналу, що забезпечує можливість задоволення встановленої потреби або цільової функції;
коректність даних інформаційної системи - відповідність інформації, що зберігається в інформаційній системі, встановленим алгоритмам (правилам) її співставності та логічного і арифметичного контролю;
первинні показники - показники, що містяться у первинних документах та є визначальними для характеристики процесів адміністрування податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів та єдиного внеску;
перекручення (викривлення) показників - неповне та/або несвоєчасне відображення у відповідних регістрах інформаційної системи, допущене як у результаті умисних дій працівників органів ДФС, так і внаслідок виникнення арифметичних та технічних помилок.
Отже, в інтегрованій картці платника відображається оперативний облік та повна хронологія нарахувань податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Суд не приймає доводи позивача, про необхідність застосування до спірних правовідносин Порядку №167, оскільки цей Порядок визначає механізм, умови та підстави списання установами державної служби зайнятості заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.10. 2011, у тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01.01.2011 не настав (пункт 2 Порядку №167).
Водночас положення пункту 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464-VІ визначено, що недоїмка, яка виникла у позивача в спірний період визнається безнадійною та підлягає списанню саме в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.
Судом встановлено, що 23.01.2019 позивач звернувся до Головного управління ДФС у м. Києві із заявою про скасування (списання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.12.2018 №Ф-218940-17 в розмірі 19302,49 грн. у передбаченому законом порядку в повному обсязі до якої додано копію сертифікату №3100-19-0006 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 11.01.2019, виданий Торгово-промисловою палатою України.
Головне управління ДФС у м. Києві розглянуло вказану заяву, та повідомило позивача листом від 04.02.2019 №10064/С/26-15-17-04-22, що йому відмовлено в задоволенні заяви, а також повідомило позивача, що розмір заборгованості зі сплати єдиного внеску станом 31.01.2019 становить 20121,55 грн.
Згідно з пунктом 101.1 статті 101 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.
Згідно з підпунктом 101.2.4 пункту 101.2 статті 101 Податкового кодексу України під терміном "безнадійний" розуміється податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Пунктом 101.5 статті 101 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до цього пункту статті 101 Податкового кодексу України розроблений Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №577, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за №1844/24376 (далі - Порядок №577), яким визначено механізм списання безнадійного податкового боргу.
Приписами підпункту 4 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №577 визначено, що під терміном "безнадійний податковий борг" слід розуміти податковий борг платника податків, що виник унаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Такий факт непереборної сили підтверджується, зокрема Торгово-промисловою палатою України - про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України.
Згідно з пунктом 4.1 розділу IV Порядку №577 у випадках, передбачених підпунктом 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем обліку безнадійного податкового боргу та/або за місцем обліку такого платника з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків та зборів, що підлягають списанню. До заяви обов'язково додаються документи, зазначені в підпункті 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, які підтверджують, що податковий борг вважається безнадійним.
Враховуючи викладене, недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, визнається безнадійною в силу вимог пункту 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (чинний на час виникнення спірної недоїмки) та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціально внеску від 06.12.2018 №Ф-218940-17 та від 15.01.2020 №Ф-218940-17.
Водночас, частина позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціально внеску від 07.04.2020 №Ф-218940-17, задоволенню не підлягає, оскільки на час формування спірної вимоги про сплату боргу, норма, яка тимчасово звільняла позивача від виконання обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону №2464-VI (своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок) втратила чинність.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 764,40 грн. (квитанція від 17.05.2019 №1597-4848-4553-9966 та від 11.06.2019 №102). Оскільки, позов задоволено частково, то на користь позивача слід присудити пропорційну частину понесених ним судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 516,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань призначених для відповідача.
Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску від 06.12.2018 №Ф-218940-17 у розмірі 19 302,49 (дев'ятнадцять тисяч триста дві гривні сорок дев'ять копійок) гривень та від 15.01.2020 №Ф-218940-17 у розмірі 18 285,43 (вісімнадцять тисяч двісті вісімдесят п'ять гривень сорок три копійки) гривень.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 516,00 (п'ятсот шістнадцять гривень) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ).
Відповідач - Головне управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44116011, місцезнаходження: 04655, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19).
Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя В.А. Донець