Житомирський апеляційний суд
Справа №295/15788/21 Головуючий у 1-й інст. Воробйова Т. А.
Категорія 39 Доповідач Трояновська Г. С.
01 вересня 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Трояновської Г.С.
суддів Павицької Т.М., Миніч Т.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Житомирі цивільну справу № 295/15788/21 за позовом Акціонерного товариства «Акцент Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент Банк» на заочне рішення Богунського районного суду м. Житомира від 17 червня 2022 року, ухваленого під головуванням судді Воробйової Т.А. у м. Житомирі,
У листопаді 2021 року Акціонерне товариство «Акцент - Банк» звернулося до суду із позовом, в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №б/н від 12.08.2019 у розмірі 75755,26 грн станом на 22.10.2021 та судові витрати в розмірі 2 270 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг звернувся в банк, у зв'язку із чим підписав заяву №б/н від 12.08.2019, згідно якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,40% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, чим підтвердив свою згоду на приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент - Банк». Позивач зазначив, що відповідач також підписав Паспорт споживчого кредиту, чим висловив свою згоду з фінансовими умовами надання зазначеного виду кредитної лінії. Банк також вказав, що вказаними Умовами та Правилами передбачено повернення тіла кредиту, процентів за користування кредитом, штрафів.
Відповідач зобов'язання належним чином не виконував, а тому станом на 16.11.2021 заборгованість за договором становила 75755,26 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 58904,37 грн; заборгованість за відсотками - 16850,89 грн.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 17 червня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі Акціонерне товариство «Акцент - Банк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування апеляційної скарги АТ «Акцент -Банк» вказує, що при ухваленні рішення судом першої інстанції не враховано, що відповідач підтвердив свою згоду з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», про що свідчить факт користування коштами. Крім цього суд не врахував, що ОСОБА_1 підписав Паспорт споживчого кредиту електронним підписом одноразовим ідентифікатором, яким визначена процентна ставка за користування кредитними коштами. Банк наголошує на тому, що сума, яку він просить стягнути, належним чином обґрунтована та підтверджена.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи.
Розглянувши справу в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент - Банк» , в якій зазначено, що заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими на рекламному буклеті становить між ним та банком договір про надання банківських послуг.
У заяві відповідач засвідчив, що він ознайомився з договором про надання банківських послуг до його підписання та згоден з його умовами. ОСОБА_1 зобов'язався виконувати вимоги Умов та Правил надання послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті А-Банку www.а-bank.com.
Відповідно до пункту 2.1.1.1 Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» для надання послуг банк видає клієнту картку, її вид визначений у пам'ятці клієнта і заяві, підписанням якого клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладення договору є дата отримання карти, зазначена в заяві.
У Тарифах користування кредитною карткою «Універсальна» встановлений розмір комісії за здійснення банківських операцій, процентну ставку, розмір та порядок нарахування пені.
В матеріалах справи також міститься копія Паспорта споживчого кредиту, де зазначено що підпис здійснено ОСОБА_1 шляхом підтвердження ОТП з номера телефону НОМЕР_1 , і де зазначено умови кредитування для різних видів карток АТ «Акцент Банк» (а.с. 7-8).
Згідно розрахунку позивача у зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань відповідачем станом на 22.10.2021 заборгованість за договором становила 75755, 26 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 58904,37 грн; заборгованість за відсотками - 16850,89 грн.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем не доведено факт укладення між сторонами кредитного договору та досягнення сторонами згоди щодо істотних умов цього договору, отримання відповідачем від позивача кредитних коштів у зазначеному ним розмірі та наявність і розмір заборгованості по поверненню цих кредитних коштів, отримання відповідачем платіжної картки дійшов висновку, що позовні вимоги АТ «Акцент-Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволенню не підлягають.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується із висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти(ч.1 ст.1048 ЦК України).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду ( ч.1 ст.638 ЦК України).
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч.2 ст.638 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається, що відповідач з метою отримання банківських послуг звернувся до АТ «Акцент-Банк», та заповнив і підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк». У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування складають між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку до укладення договору і згоден з його умовами.
Підписана відповідачем анкета-заява містить докладну інформацію щодо особи позичальника, зокрема повну дату його народження, ІНН, дівоче прізвище матері, серію, номер паспорта і дату його видачі, адресу проживання, номер мобільного телефону, тощо.
Відомості в анкеті-заяві повністю відповідають доданій банком копії паспорта відповідача, що був наданий ним до банку та підписаний на кожній сторінці.
Також до апеляційної скарги позивачем подано банківську виписку про рух коштів, якими користувався ОСОБА_1 .
Отже, наведені обставини підтверджують факт звернення відповідача до банку та отримання ним кредитних коштів, що свідчить про виникнення між сторонами прав і обов'язків, які ґрунтуються на кредитних правовідносинах, врегульованих параграфом 2 глави 71 ЦК України «Кредит» і спростовують висновки суду про недоведеність даних обставин.
З урахуванням викладеного, вимоги банку про стягнення фактично отриманих та використаних позичальником коштів, які не повернуті в добровільному порядку, є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Такі висновки узгоджуються з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, яка міститься у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до громадянина про стягнення боргу за кредитним договором від 18 лютого 2011 року, де Велика Палата, погодившись із судовими рішеннями про стягнення із боржника непогашеного тіла кредиту, зазначила, що хоча укладений між сторонами кредитний договір від 21.12.2013 у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить розміру і строку повернення кредиту, однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги ч.2 ст.530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, і необхідність їх захисту через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Між тим, районний суд зазначені висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду, належним чином не врахував й дійшов передчасного висновку про відсутність правових підстав до стягнення виниклої у ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту у сумі 58 904 грн 37 коп.
У пункті 5 частини третьої статті 2 ЦПК України вказано, що основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
З огляду на викладене, рішення районного суду щодо вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту підлягає скасуванню, а по справі в цій частині слід постановити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь банку 58 904 грн 37 коп.
Крім того банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути складові його повної вартості, зокрема: заборгованості за відсотками за користування кредитом - 16 850, 89 грн.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення відсотків, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ "Акцент-Банк", у теперішній час АТ "Акцент-Банк", як невід'ємної частини спірного договору.
Витягом з Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ "Акцент-Банк", у теперішній час АТ "Акцент-Банк", що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, відсоткова ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або відсотків за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ "Акцент-Банк", у теперішній час АТ "Акцент-Банк", розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Заяву-Анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПАТ "Акцент-Банк", у теперішній час АТ "Акцент-Банк", а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані Банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (http://a-bank.com.ua/terms) неодноразово змінювалися самим ПАТ "Акцент-Банк", у теперішній час АТ "Акцент-Банк", в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ "Акцент-Банк", у теперішній час АТ "Акцент-Банк", у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг в ПАТ "Акцент-Банк", у теперішній час АТ "Акцент-Банк", відсутність у Анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані Банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил банківських послуг в ПАТ "Акцент-Банк", у теперішній час АТ "Акцент-Банк", не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Вище зазначене повністю узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17-ц від 03 липня 2019 року.
При цьому, згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої).
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
На підставі наведеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Спір, у справі № 295/15788/21 виник з одних і тих же правовідносин, а тому доводи в апеляційній скарзі про неможливість застосування до спірних правовідносин правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 03.07.2019 колегія суддів вважає безпідставними.
Доводи апеляційної скарги про те, що крім анкети-заяви, відповідач підписав паспорт споживчого кредиту, у якому, зокрема, передбачено розмір процентної ставки, теж не спростовують правильного висновку суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову про стягнення заборгованості по відсоткам, у зв'язку з тим, що у доданому позивачем до позовної заяви паспорті споживчого кредиту зазначено інформацію, зокрема, щодо основних умов кредитування та реальної процентної ставки за різними видами кредитних карток: «Універсальна», «Універсальна Gold», «Зелена» та із різними розмірами процентної ставки, встановленої до конкретного виду кредитної картки. Проте матеріали справи, в тому числі анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А - Банку, не містить інформації про те, який саме вид картки видано відповідачу та чи видано її взагалі.
Окрім того паспорт споживчого кредиту є довідкою для споживача про умови кредитування, з якими банк зобов'язаний його ознайомити для прийняття споживачем усвідомленого рішення про наступне укладення кредитного договору. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, підписання такого паспорта не означає укладення кредитного договору. Паспорт споживчого кредиту не є тим документом, який Закон «Про споживче кредитування» включає до форми договору про споживчий кредит (стаття 13).
Відтак посилання в апеляційній скарзі на застосування до спірних правовідносин висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 не є обгрунтованим.
Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення вказаних позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитом у розмірі 58 904 грн37 коп.
В іншій частині рішення суду має бути залишено без змін.
На підставі вимог ч. 13 ст. 141 ЦПК України колегія суддів приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_1 на АТ «А-Банк» судові витрати, понесені позивачем в суді першої та апеляційної інстанцій, у сумі 4414 грн (77, 78% від ціни позову).
Відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.
Керуючись ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» задовольнити частково.
Заочне рішення Богунського районного суду м. Житомира від 18 липня 2022 року в частині вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованості за кредитом скасувати.
Ухвалити у вказаній частині нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Акцент-Банк» (ЄДРПОУ 14360080, ІПН 143600826652, адреса: м. Дніпро, вул. Батумська, 11) заборгованість за кредитом у розмірі 58 904, 37 грн.
У решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Акцент-Банк» (ЄДРПОУ 14360080, ІПН 143600826652, адреса: м. Дніпро, вул. Батумська, 11) витрати, пов'язані з оплатою судового збору, в сумі 4414 грн
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Головуючий Судді